ГРИГІР
МИХАЙЛОВИЧ
ТЮТЮННИК.
Повість
“Климко”
Народився 5 грудня 1931р. в
с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині.
1937р.- його батька було заарештовано з політичних мотивів, і пущено по сибірських етапах.
1938 р. -дядько зі своєю дружиною віддали Григора до школи в український перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований.
1951р. - Тютюнник пішов до армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході.
1957–1962рр. - Майбутній письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті
1961р. - першу новелу «В сумерки» написав російською мовою і за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский» надрукував її в журналі «Крестьянка»
1962р. - Після закінчення Харківського університету Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі.
1963р. - Григір Тютюнник переїхав до Києва, редакції газети «Літературна Україна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».
1966р. - вийшла перша його книжка «Зав'язь».
1968р. - «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій».
1972-1975рр. - Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Отчие пороги».
1974р. - У Таллінні виходить збірка його оповідань естонською мовою.
1978р.- збірка «Коріння».
6 березня 1980 р. - не будучи в змозі в усій повноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою, Григір Тютюнник покінчив життя самогубством. Поховано письменника на Байковому кладовищі в Києві.
Історія написання�
Повість «Климко» переносить нас у тяжкі часи фашистської окупації України. Війна застала Г. Тютюнника на Донбасі, а голод змусив його повернутися на Полтавщину, до матері.
Автобіографічність не означає абсолютне відтворення хроніки життя письменника.
Герой повісті «Климко» йде не на Полтавщину, а по сіль, щоб потім продати її і врятувати від голоду улюблену вчительку і себе з другом. Однак в основі твору — враження від того пам’ятного походу дитини тяжкими дорогами війни.
У 70-х рр.. побачила світ повість «Климко». За книгу «Климко» у лютому 1980 р. Г. Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки.
Тема: зображення тяжких поневірянь Климка у часи фашистської окупації рідного краю.
Ідея: прокляття війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості.
Основна думка: маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.
Жанр: повість автобіографічної трилогії. Три повісті — «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу» — побудовані на автобіографічному матеріалі.
Дякую
за
увагу!