Вишиванка – символ України
Бібліотека ОНМедУ
��
Історія Вишиванки
Вишиванка – дивовижний національний одяг українського народу має довгу і багату історію. Без перебільшення можна сказати, що вишиванка і є сама історія. Носили вишиванки в середньовіччі в Київській Русі і в більш пізню епоху. Так італійський мандрівник Жільбер де Лануа, який в 1412 і 1421 роках двічі бував на території Угорського королівства, в своїх подорожніх нотатках писав, в тому числі, і про традиції носіння вишиванок русинами, як тоді називали наших предків, які жили по сусідству з мад’ярами.
�
В козацькі часи історії України характеризуються великою популярністю вишиванок, причому мистецтво їх створення розквітає пишним цвітом. Так багаті козаки замовляють собі дорогі вишиванки з шовку, з використанням золотих і срібних ниток. Їх часто носять міщани і купці, часто за зовнішнім виглядом вишиванки і багатством її обробки можна було визначити соціальний статус її власника.
�
Легенда про вишиванку
Мало хто відає, звідки прийшла та краса до людей. Краса вишиванки, яка здатна захищати та рятувати людей від зла. Ті давні часи, коли настало у нашім краї лихо страшної чорної хвороби, вже й старожили не пам'ятають. А було таке, що враз почав люд вимирати: ото іде людина і раптом впаде, почорніє. Пропадали сильні чоловіки, жінки, і малі діти. І ніхто не міг розгадати причини тої хвороби.
Так в одній сім`ї залишилась наймолодша з п'яти дітей дівчинка Христя. Мати, що недавно овдовіла, не тямила себе з горя, коли побачила, що й остання дитина почала чорніти. Та одного разу завітала до неї в хату старенька бабуся. Їй стало шкода Христі і та пошепки звернулась до жінки. Що помирає остання? А могла б і жити. Мати аж здригнулась.
��
Повідаю тобі тайну тої страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Знай, що послав чорну смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвити всіх, на кому нема хреста. Ти тяжко перенесла смерть родини, то дам тобі раду. Вишивай на рукаві, на пазусі і всюди хрести. Та лиш чорні або червоні, щоб здалеку видніли. Одягнувши таку вишиванку, дівчинка почала одужувати.
���
Шийте, шийте хрести, люди... Вишивайте, будете жити - Кричала мати. Та ніхто в селі не вірив у таке диво. Тоді вона взяла на руки малу Христю і забила в дзвін на сполох. За хвилю всі збіглися. Не вірите! Дітей мені ваших шкода! І зірвала з дівчинки сорочку. Та на очах зчорніла і вмерла. З тих пір люди почали вишивати сорочки собі і своїм дітям як оберіг, як чудодійну одіж. Ця стара легенда, більше схожа на казку, побутувала на Полтавщині. У ній, як і багатьох схожих оповідях, показано особливе ставлення наших предків до вишиванки, наділеної незвичайними, чудодійними властивостями. У надприродну силу вишиванки справді вірили. https://www.facebook.com/tamarachitaia/
�
Наші пращури вважали, що прилегла до тіла сорочка - це провідник магічної сили, яка оберігає свого власника від усього поганого. У зв'язку з цим було і багато прикмет і забобонів. Сорочки для жінки пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її, ще не народжене дитя. Величезне значення надавалося і орнаменту на вишитих сорочках. Не можна було переймати малюнок, наприклад, у подруги або родича, так як це означало що людина як би «забирає» або «повторює» чужу долю. Вишита сорочка - це не просто красивий одяг, а історія і культура цілого народу. За малюнком і техніці вишивки можна простежити вплив різних стародавніх культур і народів. Вишиванку берегли більше, ніж гроші, адже вона була оберегом і захистом. Це культовий і в деякому роді магічний предмет одягу.
�
Українці: народні вірування, повір'я, демонологія: збірник / Упоряд., примітки та бібліогр. нариси А.П. Пономарьова, Т.В. Косміної, О.О. Боряк. - К.: Либідь, 1991. - 639 с.
Рекомендована література
3бipкa знайомить із класичними зразками української етнографічної спадщини, які довгий час були вилучені з нашого духовного життя. Перед читачем постає дивовижний і захоплюючий світ уявлень наших предків, їхні звичаї, вірування, забобони тощо.
ББК 63�У 456
�
Українська культура: лекції / ред. Д. Антонович; упоряд. С. Ульяновська; авт. вступ. ст. І. Дзюба. - К.: Либідь, 1993. - 589 с.
Ця книжка — унікальна спроба цілісного дослідження феномена української культури з найдавніших до новітніх часів, здійснена у 30-ті роки українськими вченими-емігрантами в Чехо-Словаччині. Лекції Д. Антоновича, Д. Чижевського, Д. Дорошенка, В. Січинського та інших непересічних фахівців дають ґрунтовне уявлення про розвій вітчизняної освіти та книгодруку, філософії та релігії, різних видів мистецтва тощо. Вперше публікуються біографічні відомості про авторів, які розкривають складну картину наукового й громадського життя на Україні та в еміграції передвоєнних років. Численні ілюстрації охоплюють основні види українського образотворчого мистецтва.�
ББК 63�У 45
�
Воропай, Олекса.�Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис / О. Воропай. - К.: Оберіг, 1993. - 590 с.�
Це видання знайомить з багатим і різноманітним світом народних звичаїв, за якими жили українці з давних-давен до нашого часу. Звичаї, що дісталися нам у спадщину, не втратили свого значення й сьогодні. Збагачені кращими зразками народної творчості – обрядовими піснями, віршами, легендами,-вони є найдорожчою скарбницею духовної культури українського народу.
ББК 63�В 757
�
ББК 63�Ш 67
Шкода М. Н.�Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір’я українського народу / М. Н. Шкода. - Д. : БАО, 2011. - 543 с.
Світ українських традицій нескінченно багатий. Століттями складалася гармонійна система обрядів та вірувань, які на сучасному історичному етапі знову набувають популярності. Книжка розповідає про народні традиції, обряди і свята. Матеріали з української міфології та історії культури не залишать байдужим жодного читача. Безліч цікавих фактів, захоплива манера розповіді роблять видання справжнім подарунком для всіх шанувальників української культури.
�
ББК 63�Л 72
Лозко, Галина Сергіївна.
Українське народознавство : монография / Г.С. Лозко. 2-е вид. - Х. : Див, 2005. - 470 с.
Це друге, оновлене і доповнене видання книжки відомого етнолога, кандидата філософських наук Галини Лозко «Українське народознавство», що вперше побачила світ у 1995 р. і стала популярною серед учителів, учнів та студентів України.
Автор не тільки значно розширила коло народознавчих проблем, але і доповнила книгу новими фактичними даними (зокрема розділи про походження українського народу, міфологію, пантеон слов'янських Богів, державну символіку, додано відомості про цілющі рослини і священних тварин тощо). Відтворено давній календар наших Пращурів "Коло Свароже", зроблено докладний аналіз Велесової Книги, яка нині вивчається у курсі шкільної програми з літератури. Видання доповнене ілюстративним матеріалом, а також великим списком наукових джерел.
��
З вищепредставленими та іншими виданнями з
історії культури України
можна ознайомитись в� Бібліотеці ОНМедУ�