КУЛЬТУРА УКРАЇНИ
КІНЦЯ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
ПЛАН УРОКУ
Умови розвитку культури на українських землях �наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Освіта на українських землях �наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Заклади освіти в Україні наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Початкова:
Середня:
1. гімназії;
2. професійні школи;
3. пансіони.
Вища:
1817р. – закриття Києво-Могилянської академії
Освіта на українських землях �наприкінці ХVІІІ - в І половині ХІХ ст.
Система загальної освіти в основному орієнтувалася на релігійне виховання дітей. До того ж русифікаторська політика царизму на українських землях, що особливо посилилася після польського повстання 1830 р., гальмувала розвиток національної школи.
ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ:
На західноукраїнських землях діяли:
РОЗВИТОК НАУКИ
Науково-дослідні роботи зосереджувалися в університетах і ліцеях.
Активно розвивалися в Україні природничі та точні науки.
Видатним організатором математичної освіти в першій половині 19 ст. був Тимофій Осиповський – професор Харківського університету.
Вагомий внесок у розвиток математичної науки належить Михайлу Остроградському. Досліджував теоретичні питання аналітичної геометрії, математичного аналізу, теорії чисел, аналітичної механіки.
РОЗВИТОК НАУКИ
РОЗВИТОК НАУКИ
У 1810 р. Василь Каразін висунув проект створення мережі метеорологічних станцій і використання їх спостережень.
У с. Кручик на Харківщині він створив першу в Україні метеорологічну станцію.
Відомим ученим-природознавцем був М. Максимович, який опублі- кував чимало наукових праць з ботаніки, серед яких відома двотомна книга «Основи ботаніки».
Етнограф, філолог, історик.
Ректор Університету святого Володимира.
Дослідження у галузі хімії здійснював професор харківського університету Микола Бекетов, засновник харківської фізико-хімічної школи.
Ад'юнкт-професор Імператорського університету Св. Володимира, Костомаров�Микола Іванович зробив визначний внесок в розвиток історичної науки. Письменник, історіограф, ідеолог слов'янського відродження, діяч українського національно-визвольного руху. |
ЛІТЕРАТУРА
ЛІТЕРАТУРА
Розвиток літератури і мистецтва укінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. опирався на такі філософсько-художні течії як класицизм і романтизм.
Класицизм – один з основних напрямків кінця ХVІІІ – І половини ХІХ ст., який опирався на кращі зразки класичного (античного) мистецтва.
Романтизм – напрямок європейської літератури і мистецтва, в якому голвним чинником виступав пошук ідеалу, мрії, заглиблнення у власний внутрішній світ людини.
Бурлеск – комічна поезія.
Травесті – гумористична поезія, близька до пародії.
Розвиток літератури на західноукраїнських землях започаткували члени «Руської трійці» - Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький.
В силу історичних умов на Західній Україні виник характерний для літератур поневолених націй патріотичний варіант романтизму. Його настрій виявився у загалом бадьорому, закличному тоні творчості молодих літераторів.
Маркіянові Шашкевичу судилося стати найяскравішим зачинателем нової літератури демократичного спрямування на західноукраїнських землях.
ЛІТЕРАТУРА
ЛІТЕРАТУРА
повість «Тарас Бульба».
Формування нової української літератури завершилося у геніальній творчості Тараса Шевченка.
Перша поетична збірка «Кобзар» - 1840 р. – Санкт-Петербург.
Твори: «Гайдамаки», «І мертвим, і живим…», «Кавказ», «Єретик», «Сон», «Заповіт».
Пророк і геній Т. Шевченко сказав про українців, їхнє минуле, сучасне і майбутнє більше, ніж усі його попередники разом узяті. Він підняв українську мову та літературу на такий рівень досконалості, який дав змогу дійти висновку: народ, який породив такого генія, не може зникнути.
МУЗИКА
ТЕАТР
Театральне мистецтво здавна користувалось популярністю на українських землях. В І половині ХІХ ст. театральні вистави набувають особливої популярності.
1818р. – Полтавський професійний театр (І. Котляревський).
Актори: Михайло Щепкін, Карпо Соленик.
Театральні вистави у
Галичині українською мовою з’явилися тільки в добу
національного
відродження, яке
розпочала «Руська
трійця».
Трійця».
Традиційними для українців залишались музика і музичний фольклор.
Переважали музичні інструменти: бандура, кобза, цимбали, сопілки, скрипка, бубни. Особливе місце – троїсті музики.
Визначні кобзарі:
Остап Вересай, Андрій Шут, Іван Крюковський.
Виникають музичні професійні товариства:
Філармонічне товариство (Одеса),
Симфонічне товариство музики і співу (Київ).
Український національний напрямок у музиці започаткував Михайло Вербицький.
ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО
У І половині XIX ст. активно розвиваються жанри станкового живопису: портретний, історичний, пейзажний та побутовий.
В українській скульптурі першої половини XIX ст. відбувався перехід від стилю бароко до класицизму. Загальне визнання здобув у цей час скульптор Іван Мартос (1753 - 1835). Серед найвідоміших витворів майстра, виконаних у стилі класицизму, пам’ятники Кузьмі Мініну і Дмитру Пожарському в Москві, Павлу I в маєтку графа О. Аракчеєва в селі Грузіно, Г. Потьомкіну в Херсоні, Катерині II у Катеринославі, Дюку де Рішельє в Одесі.
У Києві на Володимирському пагорбі встановлено бронзовий пам'ятник князю Русі Володимиру, авторами якого були російські скульптори Василь Демут-Малиновський, Петро Клодт та архітектор Олександр Тома.
Монумент є типовим для стилю класицизму.
В західноукраїнській скульптурі виділялась творчість Гартмана Вітвера та братів Шимзерів Йогана і Антона.
Початки мистецтва класицизму в живописі відображені у творчості майстрів портрету Дмитра Левицького (1735 - 1822) та Володимира Боровиковського (1757 - 1825).
Д. Левицького вважали найкращим європейським портретистом.
Його учень й наступник В. Боровиковський також розписував церкви у Миргороді, Кибинцях та Романівці в Наддніпрянщині.
У першій половині XIX ст. в українському живописі набув поширення новий стиль - реалізм.
Першими українськими художниками, у творчості яких з’явилися риси нового стилю, стали Іван Сошенко (1807 - 1876), Капітон Павлов (1792 - 1852) і Гаврило Васько (1820 - 1866).
Серед творів І. Сошенка, які збереглися дотепер, «Портрет бабусі М. Чалого», «Жіночий портрет», жанрові картини «Хлопчики-рибалки», «Продаж сіна на Дніпрі».
Реалізм – напрямок в мистецтві та літературі, який базувався на правдивому, повному відображенні дійсності.
Офорт – гравюра на металі, обробленому кислотою для можливого подальшого друку.
Визначним досягненням мистецтва цього періоду стала творчість ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, який є автором понад тисячі творів різних жанрів. Визнання здобули його картини «Циганка-ворожея», «Катерина», «Портрет невідомого», «Портрет дівчини із собакою», «Портрет невідомої в намисті», «Автопортрет» та інші. Усього Т. Шевченко створив понад 130 портретів. Він був також відомим майстром графіки й гравюри.
Йому належить серія офортів «Живописна Україна».
На західноукраїнських землях у цей період уславився своїми творами переважно релігійного змісту в стилі класицизму Лука Долинський (1750 -1824). Він виконав розписи для ново-збудованого собору Св. Юра у Львові та інших церков міста. Його вважали також одним із найкращих тогочасних портретистів.
У Закарпатті засновником світського напрямку в живописі став Йосип Змій-Міклошій (1792 - 1848). Його пензлю належать портрети, картини на побутові теми із життя закарпатських селян, пейзажі. Майстер також виконував розписи багатьох церков Закарпаття.
Панівним архітектурним стилем був класицизм.
У Києві головним архітектором був Андрій Меленський. У 1802 р. спорудив пам’ятник на честь відновлення магдебурзького права.
На Аскольдовій могилі архітектор створив мавзолей - пам’ятник Аскольду, який, за літописом, був одним із перших київських князів.
ОФОРТИ Т.ШЕВЧЕНКА
«ЖИВОПИСНА УКРАЇНА»
АРХІТЕКТУРА
Найбільшою спорудою Києва цього часу стала створена в 1839 - 1843 рр. за проектом архітектора Вікентія Беретті будівля університету Святого Володимира.
Окрасою міста став також спроектований ним Інститут шляхетних дівчат.
У Харкові за проектом архітекторів Є. Васильєва та О. Тома в спорудили високу дзвіницю Успенського собору на честь перемоги над Наполеоном у 1812 р.
Серед будівель, що з’явилися в тогочасному Севастополі, виділялися будинок Морської бібліотеки зі славнозвісною Баштою вітрів, Петропавлівський собор і Графська пристань.
ПАЛАЦОВО-ПАРКОВА АРХІТЕКТУРА
АРХІТЕКТУРА
Майстерність і талант українського народу виявилися також у створенні палацово-паркової архітектури. Чимало таких унікальних ансамблів уславили безіменних народних майстрів далеко за межами України: палац Розумовського в Батурині у живописній місцевості над Сеймом; палац Галагана у с. Сокиринцях на Чернігівщині, до якого прилягає лісопарк площею 600 десятин; парк «Олександрія» на березі Росі у Білій Церкві; знаменита «Софіївка» в Умані, названа на честь дружини графа Потоцького Софії, де руками кріпосних без застосування будь-якої техніки були насипані гори, викопані пруди, збудовані гроти, тощо.
Житлові умови трудового народу суттєво відрізнялись від витончених будівель поміщиків. Домівки селян, наприклад, Середнього Подніпров´я та Півдня України були дерев´яними, глинобитними, саманними, рідше - кам´яно-вапняними. Ті, хто не мав можливості придбати будівельний матеріал, мешкали в напівземлянках. На Поліссі та в Західній Україні будувалися зрубні житла.
АРХІТЕКТУРА
ПАЛАЦОВО-ПАРКОВА АРХІТЕКТУРА
Садиба Тарнавського в Качанівці
Садиба Галагана в Сокиринцях
Парк Олександрія
в Білій Церкві
Парк Софіївка в Умані
Домашнє завдання:
№ з/п | Галузь культури | Основні досягнення | Видатні діячі |
| | | |