На допомогу працівникам соціально-

психологічної служби ЗП(ПТ)О

​

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ. РОЗДІЛ 1

(призначено для поглиблення теоретичних знань працівників

соціально-психологічної служби ЗП(ПТ)О й систематизації її роботи)

Сергій ПІДГАЙКО, заступник директора з навчально-методичної роботи Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Луганській області

​

Схвалено на засіданні навчально-методичної ради Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Луганській області (протокол від 08.09.2023 № 2)

Загальна характеристика психології як науки

​

Методи психологічних досліджень

​

Філогенез та антропогенез психіки

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

Психологія як наука має досить довгу історію розвитку, що починається ще з давніх часів, коли філософи досліджували психічні явища. Проте саме в 19 столітті психологія стала окремою науковою дисципліною зі своїми методами та теоріями. У цей час на передній план вийшли питання про свідомість, сприйняття та пам'ять, а також про психічні розлади та їх лікування.

Засновником наукової психології вважають німецького філософа та фізіолога Вільгельма Вундта, який заснував перший лабораторію експериментальної психології у Лейпцизькому університеті в 1879 році. Пізніше, інші вчені, такі як Іван Павлов, Сігмунд Фрейд, Карл Роджерс та інші, розробили свої теорії та методи дослідження, які сприяли подальшому розвитку психології.

Сьогодні психологія є широкою науковою дисципліною, яка досліджує різноманітні психічні явища та механізми їх виникнення. До психології входять такі галузі, як клінічна, соціальна, розвиткова, когнітивна та інші. Сучасні методи дослідження, такі як функціональна магнітно-резонансна томографія, електроенцефалографія та інші, дозволяють вивчати психічні явища на рівні мозку та поведінки, що дає змогу зрозуміти та лікувати більш складні психічні розлади.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

​

​

​

ЕТАПИ РОЗВИТОКУ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

Філософський етап (до 19 століття): відомі філософи, такі як Платон, Аристотель, Декарт, Спіноза та інші, досліджували психічні явища та створювали філософські теорії про природу розуму та душі.

Фізіологічний етап (19 століття): у цей період психологія стала окремою науковою дисципліною, а вчені досліджували взаємодію між мозком та поведінкою. Засновником експериментальної психології вважають Вільгельма Вундта, який заснував першу лабораторію експериментальної психології.

Психоаналітичний етап (20 століття): Зігмунд Фрейд розробив психоаналітичну теорію про невідомі нам розділи психіки та їх вплив на поведінку. Ця теорія стала популярною серед практикуючих психологів.

Бігова модель розвитку психології (20 століття): цей період характеризується різноманітністю підходів та методів у психології. Розвиток науки став більш системним, з'явилися нові підходи та напрямки, такі як поведінковий, гештальт, гуманістичний підходи та інші.

Сучасний етап (з 1990-х років): цей період характеризується широким застосуванням нових технологій та методів, таких як функціональна магнітно-резонансна томографія, електроенцефалографія, комп'ютерна технологія та інші. Сучасна психологія вивчає широкий спектр питань, включаючи когнітивну психологію, соціальну психологію, психологію розвитку, клінічну психологію та інші. Також в цей час з'явилася нова галузь психології - позитивна психологія, яка досліджує фактори, що сприяють здоров'ю, щастю та добробуту людини.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

​

​

​

Предмет психології - це вивчення психіки людини, тобто її ментальних, психологічних процесів, станів та вчинків. �У широкому розумінні, психологія вивчає, як мозок обробляє інформацію, які механізми лежать в основі пам'яті, мислення, емоцій та інших аспектів людської психіки

Задачі психології можна поділити на теоретичні та практичні. Теоретичні задачі полягають у розробці загальних концептуальних підходів до вивчення психіки, створенні теорій, які пояснюють психічні процеси та стани, а також у визначенні закономірностей, які виражаються в психічних явищах. Практичні задачі пов'язані з розробкою методів та засобів діагностики та корекції різних психічних станів та порушень, таких як депресія, тривожність, агресія, шизофренія та інші.

Структура психології включає такі галузі як загальна психологія, соціальна психологія, розвиткова психологія, особистісна психологія, клінічна психологія, психологія праці та організації, педагогічна психологія, спортивна психологія та інші. Кожна з цих галузей спеціалізується на вивченні конкретного аспекту психіки людини та має свої методи та підходи до дослідження.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

​

​

​

Житейська психологія - це психологічні знання, отримані не на основі наукових досліджень, а на основі особистого досвіду, спостережень та інтуїції людей. Ці знання можуть бути основаними на загальних уявленнях, узагальненнях та стереотипах, але не засновані на емпіричних даних, що є необхідним для наукової психології.

Наукова психологія - це галузь науки, що вивчає психічні явища та поведінку людини на основі наукових досліджень та емпіричних даних. Наукові дослідження в психології здійснюються з використанням різних методів, таких як спостереження, експеримент, опитування та інших методів збору та аналізу даних. Результати досліджень публікуються у відповідних наукових журналах, де їх можуть перевірити та оцінити інші вчені.

Різниця між науковою та житейською психологією полягає в тому, що наукова психологія зосереджена на об'єктивних фактах та відповідно до наукових принципів розробляє та перевіряє гіпотези. Житейська психологія, з іншого боку, може базуватися на суб'єктивних досвідженнях та інтуїції людей, а не на наукових дослідженнях. Житейська психологія може бути корисною для повсякденного життя, але може але може бути неадекватною для вирішення складних психологічних проблем, особливо тих, що пов'язані зі здоров'ям ментального стану. Наукова психологія, з іншого боку, забезпечує об'єктивні та доказові підходи до вивчення психічних явищ та розробки методів лікування.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

​

​

​

ЗВ’ЯЗОК ПСИХОЛОГІЇ �ІЗ ІНШИМИ НАУКАМИ

НЕВРОЛОГІЯ - досліджує структуру та функції нервової системи, що безпосередньо пов'язано з психічними процесами.

ПЕДАГОГІКА - досліджує процеси навчання та розвитку особистості, що потребує знання про психологію в цілому.

СОЦІОЛОГІЯ - досліджує соціальні процеси, зокрема стосунки між людьми, що безпосередньо впливає на їх психічний стан.

БІОЛОГІЯ - досліджує живі організми, в тому числі ті, що пов'язані з психічними процесами.

МЕДИЦИНА - досліджує психологічні аспекти хвороб, які пов'язані з психічними розладами, стресом та іншими психічними проблемами.

ФІЛОСОФІЯ - досліджує загальні питання людської існування, моральні та етичні проблеми, які безпосередньо пов'язані з психологією.

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ - досліджує, які психологічні чинники впливають на поведінку людей у правовому середовищі, а також які психологічні аспекти потрібно враховувати при вирішенні юридичних питань.

АНТРОПОЛОГІЯ - досліджує різноманітні культурні та соціальні аспекти людської поведінки, що також відображається в її психології.

ЛІНГВІСТИКА - досліджує мову та її вплив на психіку людини, а також способи мовленнєвої взаємодії.

ФІЗІОЛОГІЯ - досліджує фізіологічні процеси в тілі людини, які пов'язані з психічними процесами.

Це лише деякі приклади наук, які пов'язані з психологією та мають важливе значення для розуміння людської поведінки та психічних процесів.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

​

​

​

​

У психології відображувальна та регулятивна функції психіки розглядаються як взаємопов'язані та взаємозалежні процеси, які взаємодіють у процесі регулювання поведінки людини. Ці функції сприяють розвитку інтелекту та особистості людини, а також допомагають їй адаптуватися до умов життя та соціального середовища.

Відображувальна функція психіки полягає в здатності людини до сприйняття та відображення дійсності, що оточує її. Ця функція базується на внутрішньому відтворенні образів зовнішнього світу та їх інтерпретації, яка залежить від психологічних особливостей людини та контексту.

Регулятивна функція психіки відповідає за контроль за поведінкою людини та адаптацію до змін у середовищі. Ця функція забезпечує регулювання дій та вчинків, визначення мети та планування дій, а також відповідальна за емоційний та мотиваційний аспекти поведінки.

В психології виділяють дві основні функції психіки: відображувальну та регулятивну.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

​

​

​

Відображення в психології - це процес відображення об'єктивної реальності в психічному світі людини. Ця функція психіки дозволяє здійснювати сприйняття, мислення, уявлення та розуміння навколишнього світу. Відображення також допомагає людині створювати внутрішні моделі реальності, що дає змогу регулювати поведінку та діяльність.

Знак в психології - це спеціальний тип психічного відображення, який дозволяє пов'язувати об'єктивні подразники з певними знаками та символами, що відображають їх сенс та значення. Ці знаки та символи формують систему знань та розуміння світу у психічному житті людини. Зображення - це відображення в психічному відображенні конкретних об'єктів та явищ, які можуть бути сприйняті візуально, акустично, тактильно та іншими способами.

Теорія психічного відображення О.М. Леонтьєва є однією з основних теорій в психології, що розглядає функцію відображення у психічному житті людини. Відповідно до цієї теорії, психічне відображення - це процес здійснення зв'язку між зовнішніми подразниками та внутрішніми структурами психіки людини. Леонтьєв розглядає психічне відображення як процес утворення образу світу в психічному відображенні людини. Згідно з цією теорією, образ світу в психічному відображенні складається з двох основних елементів - знаку та зображення.

Отже, в теорії психічного відображення О.М. Леонтьєва відображення є ключовим поняттям, що є основою функціонування психіки людини. Основна ідея теорії полягає в тому, що психіка людини є складною системою відображень дійсності, яка формується через сприймання, уявлення, мислення і мовлення.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ

​

​

​

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ - це ментальні процеси, які відбуваються в психічній сфері людини. До психічних процесів відносяться сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, уявлення, уяву, мову тощо. Психічні процеси є базовими складовими психіки, які взаємодіють між собою і відображають зовнішні подразники.

ПСИХІЧНІ СТАНИ - це тимчасові зміни в психічному стані людини, що відбуваються під впливом різних факторів, таких як емоції, стан здоров'я, ситуації, діяльність тощо. До психічних станів відносяться стан втоми, стан збудження, стан тривоги, стан задоволення тощо. Психічні стани можуть бути короткочасними або тривалими, залежно від їхньої причини.

ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ - це індивідуальні особливості психіки людини, які визначають її поведінку, реакції на зовнішні подразники, рівень інтелектуального розвитку, темперамент тощо. До психічних властивостей відносяться такі характеристики, як темперамент, характер, емоційна стабільність, інтелект, креативність тощо.

СТРУКТУРА ПСИХІЧНИХ ЯВИЩ ВКЛЮЧАЄ ТРИ ОСНОВНІ СКЛАДОВІ: �ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, ПСИХІЧНІ СТАНИ ТА ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

Кожна з цих форм прояву психіки має свої особливості та характеризується власною структурою та функціями. Наприклад, пам'ять може бути короткочасною або довгочасною, емоції можуть бути позитивними або негативними, а темперамент може бути впливований різними факторами (наприклад, генетичними чи середовищними).

​

Знання про основні форми прояву психіки допомагає психологам зрозуміти та пояснити різноманітні психічні явища, а також розробляти та застосовувати методики діагностики та корекції психічних станів та процесів.

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Основні методологічні принципи психології полягають у встановленні правил та принципів, які визначають підходи до дослідження психіки людини.

​

Основні методологічні принципи психології включають:

​

Об'єктивність - відображення об'єктивної реальності та виключення суб'єктивних спостережень та оцінок.

​

Системність - дослідження психіки в комплексі, розглядання її взаємодії з зовнішнім середовищем.

​

Науковість - дотримання принципів наукового дослідження та методів вивчення психіки.

​

Індивідуалізація - врахування індивідуальних особливостей кожної людини та її психіки.

​

Строгість - використання точних методів та підходів до дослідження психіки.

​

Взаємозв'язок та взаємодія - розглядання психіки як складової більш великої системи, що взаємодіє з іншими аспектами людської життєдіяльності.

Дотримання цих методологічних принципів допомагає психологам проводити наукові дослідження з високою ступенем точності, а також розробляти ефективні методики діагностики та корекції психічних станів та процесів.

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

​

​

​

РІЗНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ

За способом збору даних:

Опитування (анкетування, опитування);

Спостереження (пасивне, активне);

Експеримент (лабораторний, полевий);

Архівний аналіз (вивчення документів, історичних джерел).

За характером досліджуваної змінної:

Кількісні методи (помірні значення, статистичний аналіз);

Якісні методи (інтерв'ю, групові дискусії, фокус-групи);

Методи вимірювання фізіологічних показників (електроенцефалограма, електрокардіограма, гальваноскопія).

За рівнем участі дослідника у процесі дослідження:

Об'єктивні методи (дослідник не втручається в процес дослідження);

Суб'єктивні методи (дослідник взаємодіє з досліджуваними об'єктами).

За способом обробки даних:

Квалітативні методи (описовий аналіз);

Кількісні методи (статистичний аналіз).

За метою дослідження:

Описові методи (вивчення характеристик досліджуваних явищ);

Кореляційні методи (встановлення залежностей між досліджуваними змінними);

Експериментальні методи (вивчення причинно-наслідкових зв'язків між змінними);

Історичні методи (вивчення розвитку психології в часі).

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

​

​

​

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ МЕТОДІВ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. �ЇХ ВИДИ ТА ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ

​

Організаційні методи дослідження:

Лонгітюд (довготривалі спостереження за однією і тією ж людиною або групою протягом тривалого періоду часу, що дає можливість вивчення процесів змін у поведінці, розвитку особистості тощо);

Порівняльний (порівняння різних груп людей з метою виявлення спільних та відмінних рис);

Комплексний (використання різних методів дослідження для збирання багатої інформації про об'єкт дослідження).

Емпіричні методи:

Спостереження та його види (пасивне - без взаємодії з досліджуваним об'єктом, активне - з взаємодією з досліджуваним об'єктом);

Інтроспекція (вивчення власних думок, почуттів та сприйняття);

Експеримент та його види (лабораторний - проводиться у контрольованих умовах, полевий - проводиться в природних умовах);

Анкетування (збирання інформації за допомогою стандартизованих запитань);

Тести (стандартизовані методи вимірювання різних показників психічного розвитку, здатності до розв'язання завдань тощо).

Методи обробки даних:

Статистичні методи (описова статистика, кореляційний аналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз, дисперсійний аналіз тощо);

Аналітичні методи (класифікація, кластерний аналіз, факторний аналіз, мультидименсійний аналіз тощо).

Інтерпретаційні методи:

Генетичний метод (вивчення етапів та закономірностей розвитку психіки від початку життя до дорослості);

Структурний метод (вивчення структури психіки, відносин між її складовими, їх ієрархії та взаємодії);

Символічний метод (аналіз символів, що використовуються людиною для вираження своїх думок, почуттів та інших аспектів психіки).

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

​

​

​

Оцінювання надійності експериментальних даних є важливим етапом психологічного дослідження. Існують різні способи оцінювання надійності експериментальних даних. Основні з них:

​

Реплікація експерименту. Цей спосіб передбачає повторення експерименту з використанням того ж самого методу, що дозволяє перевірити отримані результати та забезпечити їх надійність.

​

Метод перевірки статистичної значущості. Цей спосіб полягає в тому, щоб порівняти результати експерименту зі стандартом або нормою та визначити, наскільки вони статистично значущі.

​

Метод перевірки внутрішньої надійності. Цей спосіб полягає в тому, щоб перевірити, наскільки однорідні результати, отримані в рамках одного дослідження.

​

Метод перевірки зовнішньої надійності. Цей спосіб полягає в тому, щоб перевірити, наскільки результати дослідження можуть бути загальними та застосовуваними в інших умовах.

​

Метод перевірки експертної думки. Цей спосіб полягає в тому, щоб запитати думку експертів у тій же галузі про вірогідність результатів дослідження.

​

Крім того, важливо використовувати надійні та перевірені методи дослідження, виключити вплив зовнішніх факторів та помилок, та дотримуватись етичних принципів.

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

​

​

​

Розвиток форм відображення у природі є процесом еволюції матерії, який передбачає зміну форм відображення матерії на різних рівнях її організації. Цей процес охоплює різні області природи, включаючи живу та неживу природу, та передбачає постійні зміни у структурі та функціях матерії.

​

Психіка, в свою чергу, є результатом еволюції матерії на рівні живих організмів, тобто виникла як складова частина живої матерії. В процесі філогенезу психіка поступово ускладнювалась та ставала більш розвиненою у різних видів живих організмів, зокрема у людини. Природний відбір давав перевагу організмам, які були здатні до більш складної психічної діяльності, що дозволяло їм успішніше адаптуватись до змінюючогося середовища.

​

Таким чином, психіка як результат еволюції матерії є складною системою, що передбачає взаємодію різних складових частин, таких як нервова система, сприйняття, пам'ять, увага, мислення та інші. Крім того, психіка людини також є результатом культурної еволюції, яка передбачає накопичення знань, традицій та цінностей, що дозволяє формувати складніші форми соціальної взаємодії та поведінки.

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

​

​

​

Умовно-рефлекторний характер психічного відображення означає, що людина в процесі сприйняття інформації не просто відображає зовнішній світ, а активно обробляє та інтерпретує цю інформацію. Цей процес відбувається за допомогою різних психічних функцій, таких як увага, пам'ять, сприйняття, мислення тощо. Психічне відображення може бути умовним, тобто пов'язаним з певними умовами, наприклад, з контекстом або зі значенням певного символу.

Локалізація психічних функцій у мозку полягає в тому, що певні функції пов'язані з певними ділянками мозку. Наприклад, згідно з дослідженнями, зоровий кортекс знаходиться у задній частині головного мозку, а звуковий кортекс - у верхній та боковій частинах мозку. Моторні функції зазвичай локалізовані в передній частині мозку, а пам'ять - у верхніх та бічних ділянках мозку.

Загалом, психічні функції не можна повністю локалізувати у певних ділянках мозку, оскільки вони є взаємопов'язаними і складними процесами, які відбуваються в різних частинах мозку одночасно.

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

1 05 1923 — 3 06 1990

СТАДІЇ ТА РІВНІ РОЗВИТКУ ФОРМ ПСИХІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ

За О.М. Леонтьєвим, психічний розвиток у філогенезі проходить через такі стадії:

​

Рефлексологічна стадія, що характеризується відсутністю психіки в сенсі психічного відображення.

Антропоморфна стадія, коли психічне відображення виникає на базі відображення рефлексів в діях інших особин.

Символічна стадія, коли психічне відображення вже здатне здійснювати відображення об'єктів, що відсутні в даний момент, за допомогою знаків.

Логічна стадія, коли психічне відображення вже має здатність до узагальнень, класифікації і синтезу.

Соціально-історична стадія, коли психіка стає засобом регулювання соціальної діяльності людини.

За концепцією К.Е. Фабрі, психічний розвиток у філогенезі має наступні рівні:

​

Протоіндивідуальний рівень, коли психічна діяльність відсутня.

Субіндивідуальний рівень, коли психічні процеси відображення стають можливими завдяки сприйманню та руховій діяльності.

Індивідуальний рівень, коли психічні процеси вже здатні до формування образів та узагальнень.

Соціальний рівень, коли психічна діяльність відображає соціальні стосунки і набуває мовної форми.

5 02 1903 — 21 01 1979

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

​

​

​

Одним з найважливіших аспектів філогенезу поведінки тварин є зрозуміння того, як вона розвивалася протягом історії розвитку живих істот. Цей підхід передбачає використання методів порівняльної психології, етології та інших наук, щоб досліджувати, які фактори впливали на еволюцію поведінки різних видів тварин.

​

Філогенез поведінки тварин досліджує також зв'язки між різними видами тварин та їхніми еволюційними взаємозв'язками. Вивчення цих зв'язків може допомогти в зрозумінні еволюційних тенденцій та допомогти відновити родові ланцюги еволюції.

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

​

​

​

​

Елементарні психічні функції у людини включають сприйняття, увагу, пам'ять, сприйняття часу та простору. Вищі психічні функції включають мислення, мовлення, уяву, емоції, вольову регуляцію і творчість. Вищі психічні функції виникли як результат еволюційного розвитку людини, включаючи зміну структури головного мозку, збільшення об'єму кори головного мозку, появу нових областей кори головного мозку, сприяння розвитку мовлення та інших складних форм поведінки.

​

Еволюційні передумови виникнення людської психіки полягають у зміні умов існування предків людини, що призвело до формування нових типів поведінки і зміни в структурі нервової системи. Основним фактором є перехід від життя в лісовому середовищі до життя в степовій і пустельній місцинах, що вимагало від предків людини нових навичок, таких як орієнтація за зорями, здобування води, співпраця у групах.

Вивчення еволюційних передумов виникнення людської психіки є важливим для розуміння того, як функціонує психіка людини і її взаємодії з навколишнім середовищем. Воно дозволяє також розуміти, як певні риси психіки можуть виникнути в процесі еволюції і прийняти форму, яка є характерною для людини сьогодні.

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

​

​

​

У природі спілкування є необхідним для багатьох видів тварин. Вони використовують сигнали і поведінку для передачі інформації про себе, свої наміри та середовище, в якому вони живуть. Один з найбільш розвинутих типів спілкування тварин - це звукове спілкування, або мовлення.

​

У багатьох видів тварин звукове спілкування виконує різні функції, такі як попередження про небезпеку, співпрацю в мисливстві, залучення супутників, виявлення територій тощо. Деякі види тварин, такі як птахи, можуть використовувати складні мелодії, щоб залучити супутників і знайти партнера для розмноження.

​

Однак, мовлення у тварин набагато простіше, ніж у людини. І хоча деякі види тварин можуть навчитися відповідати на деякі звуки або жести, вони не мають здатності до мовлення в нашому розумінні. Мовлення відноситься до вищих психічних функцій людини, і є результатом розвитку складної системи мозкових процесів, що відбувається протягом еволюційної історії.

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

​

​

​

Сутність відмінностей психіки людей від психіки тварин полягає в більш високому рівні розвитку психіки у людини. Хоча тварини можуть мати вищі психічні функції, такі як пам'ять, увага, сприйняття, співчуття та інші, але тільки люди мають свідомість.

​

Тварини не мають свідомості, але мають інші форми психічної діяльності, які допомагають їм виживати в своєму середовищі. Вони можуть відчувати біль, радість, страх, сприймати запахи, звуки та образи. Тварини також можуть навчатися, пам'ятати, співпрацювати з іншими тваринами та мати свої індивідуальні характеристики та особливості.

Отже, відмінність психіки людини від психіки тварин полягає в наявності свідомості та більш складних форм психічної діяльності, які дозволяють людині розвивати культуру, науку та інші складні соціальні процеси.

ФІЛОГЕНЕЗ ТА АНТРОПОГЕНЕЗ ПСИХІКИ

​

​

​

Свідомість є явищем, яке виникає в умовах суспільного розвитку. Вона відображає відносини між людьми та їхнє спілкування, а також відносини людини з навколишнім світом. Суспільно-історичний характер свідомості полягає в тому, що вона формується та змінюється відповідно до історичних умов та культурних традицій певної епохи.

Розвиток свідомості проходить через кілька стадій:

​

На першій стадії відбувається формування первинної свідомості, яка виникає у дитини в перші роки життя та пов'язана з її сприйняттям світу.

​

На другій стадії формується елементарна свідомість, яка включає в себе розрізнення своєї особистості від оточуючих предметів та інших людей.

​

Третя стадія - це формування рефлексивної свідомості, коли людина стає здатною до самоспостереження та самоаналізу своїх дій та мислей. Це вже вища форма свідомості, яка дозволяє людині аналізувати своє життя та ставлення до нього.

Структура свідомості включає різноманітні складові, такі як уявлення, почуття, сприйняття, увагу, пам'ять, мислення та інші. Ці складові пов'язані між собою та взаємодіють, що дозволяє формувати цілісну картину світу. Однак, важливо зазначити, що структура свідомості є динамічною та може змінюватися з часом.