Завдання та досягнення сучасної селекції. Внесок вітчизняних учених-селекціонерів
СЕЛЕКЦІЯ (від лат. selectio – добір) – наука про створення нових і поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів.
Основними завданнями селекції є:
• виведення сортів рослин із високою врожайністю;
• виведення порід тварин із високою продуктивністю;
• виведення стійких до захворювань та дії несприятливих факторів форм рослин і тварин;
• забезпечення адаптації сортів і порід до умов сучасного сільськогосподарського виробництва;
• зниження витрат на вирощування рослин і тварин.
Саме завдяки копіткій селекційній роботі в середині XX століття у світовому сільському господарстві вдалося здійснити «Зелену революцію», результатом якої було значне підвищення у світі виробництва сільськогосподарської продукції. На той момент без такої революції було б неможливо забезпечити населення планети (яке стрімко зростало) достатньою кількістю продовольства.
Залежно від цілей селекцію проводять на якість (смак, зовнішній вигляд, збереження плодів та овочів, уміст білка та амінокислот у зерні, жирномолочність), стійкість до хвороб, шкідників та несприятливих кліматичних умов, урожайність рослин, плодючість та продуктивність у тварин тощо.
Об'єктами і кінцевим результатом селекційного процесу є породи, сорти і штами.
Сорт — це штучно створена людиною група рослин, які мають біологічну й морфологічну подібність з метою одержання високого урожаю. Це група культурних рослин, які в результаті селекції отримали певний набір характеристик (корисних або декоративних), які відрізняють цю групу рослин від інших рослин того ж виду.
Порода — популяція тварин у межах певного виду, штучно створена людиною. Відтворює в потомстві стійкий генофонд, має свої особливості, морфологічні та фізіологічні ознаки, продуктивність.
Штам — генетично однорідна культура мікроорганізмів у межах одного виду. Має властиві лише їй специфічні властивості чи ознаки.
У порід, сортів та штамів усі ключові гени переведені у гомозиготний стан, і розщеплення в ряду поколінь не відбувається. Породи, сорти та штами максимально проявляють свої властивості в спеціально створених умовах і не здатні існувати без постійної підтримки людини.
Це означає, що їхні позитивні якості можуть проявитися лише за певної інтенсивності чинників навколишнього середовища.
В Україні селекція почала розвиватися наприкінці ХІХ ст., коли виникли перші станції для селекції цукрового буряку й інших сільськогосподарських культур. У 30-х роках ХХ ст. селекція зазнала занепаду, також занепад відбувся під час Великої Вітчизняної війни. Згодом науково-дослідницькі установи селекції було знову відбудовано і значно поширено.
Українські селекціонери створили низку нових сортів сільськогосподарських культур: озимої й ярої пшениці, кукурудзи, ячменю та інших зернових, гороху, соняшнику, цукрового буряку, зернобобових, технічних і кормових культур, картоплі, городини, тютюну, овочів, винограду тощо
Вчені селекціонери.
Микола Іванович Вавилов — російський і радянський вчений-генетик, ботанік, найбільше відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур, які годують населення всього світу.
Іванов запропонував науковообґрунтовану методику і систему заходів для виведення нових і удосконалення наявних порід овець. Він вивів асканійську породу тонкорунних овець і українську степову білу породу свиней
Михайло Федорович Іванов — радянський вчений у галузі тваринництва, селекціонер
Георгій Дмитрович Карпеченко — видатний радянський генетик і селекціонер. Здійснив міжродову гібридизацію у рослин за допомогою поліплоїдизації геному. Таким методом виведено гібрид редьки і капусти — рафанобрассіку. Цей приклад увійшов у всі підручники з генетики, хоча надалі Карпеченком було виведено й інші гібриди
гібрид сливи і абрикоси
Левко Платонович Симиренко — український помолог і плодовод. Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, поліпшував селекційним способом якість місця, акліматизував чужі й вивів нові (наприклад, популярний сорт яблуні Ренет Симиренка, названий ним на честь батька)
Іван Володимирович Мічурін — російський біолог і селекціонер-помолог, автор багатьох сортів плодово-ягідних культур. Створив близько 300 видів нових рослин.
В. Я. Юр’єв - автор близько 100 праць з питань методики й організації селекції сільськогосподарських культур; вивів 21 сорт найважливіших зернових культур — озимої і ярої пшениці, озимого жита, ярового ячменю, вівса, проса, кукурудзи та інших культур
Ф. Г. Кириченко - український вчений-селекціонер, вивів новий високоврожайний сорт озимої пшениці «Одеська-21», «Мічуринка», «Новомічуринка», «Одеська ювілейна» та ін.
О. С. Мусійко - вивів 15 сортів і гібридів кукурудзи, жита, гречки, зокрема — гібриди кукурудзи «Орбіта», «Новинка».
Домашня робота:
письмово дати відповідь на запитання:
Вчені | Внесок |
| |
| |
| |
| |
| |
| |
| |