2 of 33

Задачі уроку:

Знати:

зміст поняття: гандизм;

вплив суперечностей Версальсько-Вашингтонської системи на розвиток країн Азії й міжвоєнний період;
тенденції економічного та суспільного розвитку країн Азії.

Уміти:

синхронізувати події економічного та суспільного життя Японії, Китаю, Індії;
визначити особливості модернізаційних процесів у країнах Азії, антиколоніального руху в Індії;
висловлювати аргументовані судження про громадсько-політичну діяльність Махатми Ганді

3 of 33

1. Індія

4 of 33

Розвиток національно-визвольного руху в міжвоєнний період. �

Передумови піднесення:

невиконання британською владою обіцянки надати Індії самоуправління після закінчення війни,
обмеження правлячими підприємницької діяльності індійських капіталістів,
важке становище селян, спричинене непомірними податками,
виступ робітників за поліпшення умов праці та підвищення зарплатні.

5 of 33

Основні події

Найвпливовіші політичні сили національно-визвольного руху – Індійський Національний конгрес (ІНК), Мусульманська ліга (популярна серед населення, яке сповідувало іслам).
Реформа Монтегю-Челмсфорда закріпила колоніальний статус Індії.
Закон Роулетта спрямований проти учасників антиколоніального руху.
Перетворення ІНК на масову політичну партію, майже 10 млн чол.

6 of 33

Робота над термінами і поняттями

Гандизм – система соціально політичних, релігійних і філософських поглядів, назва якої походить від імені її засновника — М. Ганді; ідеологія національно-визвольного руху в Індії.

Він передбачав:

досягнення незалежності шляхом залучення до боротьби широких мас населення.
засудження класової боротьби.
об'єднання у боротьбі за незалежність усіх індійців незалежно від їх походження, каст та класової приналежності.
намагання вирішувати конфлікти мирним шляхом.

7 of 33

Робота над термінами і поняттями

Сатьяграха –метод ненасильницького опору, який передбачав:

відмову від титулів і посад, дарованих колоніальною владою;
бойкот постанов уряду;
невідвідування англійських навчальних закладів;
організацію мирних демонстрацій, страйків;
відмову від сплати податків.

8 of 33

Мохандас Ганді (1869-1948)

Національний лідер Індії, отримав від народу титул магатма ,творець ідеології гандизму. Вивчав право в Лондоні. Повернувшись на батьківщину, зацікавився політикою; симпатизував ІНК.

У роки війни зберігав лояльність до Великої Британії, розраховуючи, що вона надасть незалежність Індії.

Противник поділу Індії за релігійним принципом. Убитий індуїстським фанатиком

9 of 33

��Кампанії громадянської непокори. Перша кампанія��

Поч. квітня 1919 р. – відповідь на реформи Монтеню-Чемсфорда і закон Роулетта.
Заклик М. Ганді до харлату – закриття крамниць і припинення будь-якої ділової активності.
Квітень 1919р. – розстріл англійськими колоніальними властями мирної демонстрації в Амрітсарі.
Заворушення у Пенджабі та інших провінціях.
Прийнято рішення з'їзду ІНК про бойкотування виборів за новим законом, що остаточно зірвало вибори.

10 of 33

«Соляний похід»

Весна 1930 р. – Ганді очолив похід кількох десятків діячів ІНК до моря, щоб випарювати сіль з морської води всупереч соляній монополії властей.
Березень 1931 р. – між ІНК і адміністрацією віце-короля Індії укладено компромісну угоду (Делійський пакт)

11 of 33

Друга кампанія

1931 р. М. Ганді закликав до нової кампанії непокори.
Листопад 1931 р. британський парламент ухвалив «Вестмінстерський статут» про надання британським домініонам суверенітету та створення Британської Співдружності Націй.
1932 р. початок нової кампанії громадянської непокори.
ІНК оголошений поза законом, а М. Ганді знову потрапив до в’язниці

12 of 33

Проблема деколонізації

1931 р. – згода Ганді на участь у конференції «круглого столу» у Лондоні для обговорення індійських проблем. ІНК представив документ «Про основні права й обов'язки громадян Індії» з вимогами:

впровадження в Індії демократичних свобод;
визнання кастової і релігійної рівності;
адміністративно-територіальна перебудова країни з урахуванням релігійного чинника;
встановлення мінімуму заробітної плати; обмеження орендної плати за землю;
зниження податків.

Лондонська конференція відхилила ці вимоги.

13 of 33

Реформи англійського парламенту

Серпень 1935р. – Британський парламент ухвалив Акт про управління Індією (Конституція Індії).
Поч. 1937 р. на провінційних виборах перемогу здобув ІНК.
Так завершився перший етап боротьби індійців за незалежність.
Другий етап успішно завершився вже після Другої світової війни

14 of 33

2. Розпад Османської імперії

15 of 33

Туреччина

Участь Туреччини в Першій світовій війні на стороні Німеччини
Територіальні й матеріальні втрати країни за умовами Севрського мирного договору 1920 р. Посилення націоналістичних настроїв серед турків.
Лідер М. Кемаль: закликав до боротьби проти антантівської окупації країни.

16 of 33

Події в Туреччині

Восени 1919 р. проголошення декларації незалежності
Турецький султан засуджує діяльність М. Кемаля, чим налаштував проти себе більшість населення.
Навесні 1920 р. меджліс відновив свою діяльність під назвою «Великі національні збори Туреччини» і сформував уряд.
1921 р. догові р з Росією турецькі та російські війська завдали поразки Вірменії, Грузії й Азербайджану.
1922 р. турецькі війська перемогли грецьку армію й захопили м. Ізмір.

17 of 33

Проголошення Туреччини республікою

Війна між Туреччиною та Великою Британією
здавалася неминучою.
Після підписання Лозаннського договору міжнародне співтовариство визнало незалежність Туреччини.
М. Кемаль став улюбленцем нації його назвали Ататюрком — «батьком турків».
Поч. листопада 1922 р. М. Кемаль ініціював скасування влади султана
жовтень 1923 р. Туреччину проголошено республікою.

18 of 33

Мустафа Кемаль Ататюрк (1881–1938)

Засновник Турецької республіки та її президент у 1923–1938 рр. Учасник Молодотурецької революції 1908 р., ветеран Першої світової війни. У 1919 р. став командувачем турецької армії в Анатолії й розпочав кампанію зі звільнення Туреччини від військового контролю Антанти.

Невдовзі очолив національний рух за незалежність Туреччини.

19 of 33

3. Модернізація Туреччини

20 of 33

Успіхи реформ

1924 р. Туреччина парламентська республіка.
Халіфат скасовано, іслам утратив статус державної релігії.
Президент країни (М. Кемаль) голова виконавчої влади, формує уряд і призначає прем’єр-міністра.
Законодавча влада - однопалатному меджлісу
Офіційно діяла система етатизму.
Режим поєднував демократичні й тоталітарні ознаки.
Зазнали утисків національні й релігійні меншини, придушувалася опозиція.

21 of 33

Реформи М. Кемаля

22 of 33

Робота над термінами та поняттями

Етатизм — напрям політичної думки, який розглядає державу як найвищий результат і мету суспільного розвитку. В деяких країнах (наприклад, у Туреччині) цей термін позначав офіційну державну політику.

23 of 33

Політика уряду Ататюрка:

самозабезпечення країни,
одержавлення профспілок,
переоснащення турецької армії.
утиски національних й релігійних меншин, придушення опозиції.

Ататюрку досягти ліквідації старої корумпованої Туреччини, на політичній карті світу з’явилася країна, яка швидкими темпами прогресувала.

24 of 33

4. Модернізація Ірану

25 of 33

��Іран��

Чинники, що впливали на розвиток країни:

геополітичне становище країни визначалося сусідством на півночі з Росією, на сході — з Британською Індією;
економічне становище — значними запасами нафти й газу;
релігійне становище — тим, що більшість населення сповідувала іслам, що відіграв важливу роль в об’єднанні багатоетнічного населення країни в єдиний народ.

26 of 33

Становище країни

Окупація Ірану в роки Першої світової війни Росією та Великою Британією.
Населенням майже 10 млн. осіб, з яких 80 % проживало в сільській місцевості, а чверть займалася кочовим скотарством
Напівколонія Великої Британії та Франції.

28 of 33

5. Близькосхідна проблема

29 of 33

Близькосхідна проблема

Палестина — територія між річкою Йордан і Середземним морем — у давнину перебувала під владою Римської імперії, після вигнання євреїв унаслідок невдалого повстання проти римського панування в II ст. її заселяли переважно араби.

30 of 33