Розроблений згідно СП(ПТ)О 7233.С.33.12-2017

Любар 2018

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК З ПРЕДМЕТА “ОХОРОНА ПРАЦІ”

Професія: 7233 Слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування

Професійна кваліфікація: слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування

2(1-2) розряду

П.П.Креничко

Зміст�Передмова ………………………………………………………... 3�Розділ І. «Правові та організаційні основи охорони праці» ..5 �Розділ ІІ. «Основи промислової безпеки. Безпека праці при виконанні слюсарних робіт» …………………………………. 61�Розділ ІІІ. «Основи пожежної безпеки» …………………….. 108�Розділ ІV. «Основи електробезпеки» ………………………… 139�Розділ V. «Основи гігієни праці» ……………………………... 184�Розділ VІ. «Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках» …………………………………………… 224�

Передмова� Праця є джерелом людського добробуту, творцем матеріальних цінностей, перетворювачем природи. При правильному режимі фізична праця розвиває мускулатуру тіла, точність рухів. Отже, джерелом захворювання здебільшого бувають умови праці, а не сама праця. Науково-технічний процес поряд з благами приніс людству, на жаль, і численні лиха. Людина – творець науково-технічного прогресу – стала його заручником.� Так, щорічно в Україні у процесі суспільного виробництва травмується майже 35 тис. осіб, з них близько 1,4 тис. гине. На підприємствах часто робітники працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та нормативно-правовим актам про охорону праці. � Під час виробничої практики (навчання) щорічно травмуються десятки учнів професійно-технічних навчальних закладів, так як їх залучають до праці з використанням сучасного технологічного обладнання та матеріалів, електроенергії, автотранспортних засобів, іншої техніки,які є травмонебезпечними.�

На сучасному рівні розвитку техніки знання охорони праці обов’язково поєднуються з знаннями будови тракторів, сільськогосподарських машин, інструменту та обладнання. Спеціаліст повинен знати не тільки будову, ремонт та експлуатацію техніки, а й безпечні умови їх експлуатації.� Тому головним завданням охорони праці є формування у майбутніх робітників знань і навичок з безпеки праці, відповідального ставлення до збереження життя і здоров’я особистого та працюючих поруч на виробництві.� Навчальний посібник допоможе учням засвоїти основні закони й найважливіші поняття з охорони праці, ефективно оволодіти знаннями з основних правил протипожежної безпеки, безпечними прийомами поводження з небезпечними речовинами, електроенергією, експлуатацією обладнання, що стосується професії слюсар, основами гігієни праці та виробничої санітарії, основними прийомами надання першої допомоги, розвивати аналітичне, логічне мислення, необхідне в проблемних ситуаціях.�

���Розділ І. �Правові та організаційні основи охорони праці

Зміст поняття� “охорона праці”

• Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
• Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження рівня виробничого травматизму та професійних захворювань.

Соціально-економічне значення охорони праці

Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності та зниженню собівартості продукції.

Основні економічні методи управління охороною праці:

• диференційовані тарифи на соціальне страхування залежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня ризику виробництва;
• фінансування охорони праці;
• економічне стимулювання

​

За зниження рівня або уникнення травматизму та професійних захворювань роботодавцю зменшується сума його страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Мета і завдання предмета� “ Охорона праці ”

Мета предмета “ Охорона праці ” – дати учням знання загальних питань законодавства з охорони праці, пожежної безпеки, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках, аваріях, а також сформувати у майбутніх працівників активну позицію щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Програма складається з семи розділів:

1. Правові та організаційні основи охорони праці.

2. Основи промислової безпеки.

Основи безпеки праці під час виконання слюсарних робіт.

3. Основи пожежної безпеки.

4. Основи електробезпеки.

5. Основи гігієни праці.

6. Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках.

​

Основні законодавчі акти з охорони праці:

• Конституція України
• Закон України “ Про охорону праці ”
• Закон України “ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ”
• Кодекс законів про працю
• Закон України “ Про охорону здоров’я населення ”
• Закон України “ Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення
• Закон України “ Про пожежну безпеку ”
• Закон України “ Про охорону навколишнього середовища ”
• Закон України “ Про об'єкти підвищеної небезпеки ”

​

​

Конституція України �Основний закон, що гарантує громадянам:

• Право на працю, яку громадяни вільно обирають
• Право громадян на безпечні, нешкідливі та здорові умови праці
• Рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності
• Роботодавець зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці
• Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників
• Реалізація прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці

​

�Закон України �“ Про охорону праці ”�

• Створити органи управління та систему органів нагляду за охороною праці
• Створити власну нормативно-правову базу з охорони праці
• Забезпечити гласність з питань охорони праці
• Ввести економічні важелі управління охороною праці
• Визначити роль колективних договорів
• Увести нові інститути управління і нагляду за охороною праці на підприємстві
• Розпочати підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці

Поширюється на всі підприємства, установи і

організації незалежно від форми власності та видів діяльності, фізичних осіб, які використовують найману працю та працюючих за наймом

Закон України “Про охорону праці” дозволяє:�

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

• Пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності та відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці
• Комплексне вирішення завдань охорони праці на основі створення загальнодержавної, регіональних та галузевих програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища
• Соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків на виробництві, профзахворювань
• Встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності
• Проведення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці

Закон України �“ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування “�

• Дія закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності, а також на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно
• Гарантом забезпечення прав у страхуванні від нещасних випадків на виробництві для всіх застрахованих є держава
• Для страхування від нещасних випадків на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника
• Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку
• Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових витрат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання(отруєння)
• Страхування від нещасних випадків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Завданнями страхування від нещасних випадків є:

• Здійснення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням
• Відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань
• Відшкодування матеріальних та моральних збитків застрахованим і членам їх сімей

​

Основні принципи страхування від нещасних випадків:

• Паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасних випадків
• Своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком
• Обов'язковість страхування від нещасних випадків осіб, які працюють за умовами трудового договору, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно
• Диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, рівня виробничого травматизму на кожному підприємстві
• Економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці

Фонд соціального страхування в разі настання страхового випадку виплачує:

• Допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності
• Одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого
• Щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку
• Пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання
• Пенсію в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання
• Грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому
• Допомогу дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування на виробництві або профзахворювання її матері під час вагітності

Кодекс законів про працю�надає працівникам право на:

• Відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки
• Здорові та безпечні умови праці
• Матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування від старості, у разі хвороби, втрати працездатності, а також матеріальну допомогу в разі безробіття
• Об'єднання в професійні спілки
• Вирішення колективних трудових конфліктів

Закон України �“ Про охорону здоров’я населення ”�передбачає право працівника на:

• Життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров’я людини
• Безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище
• Безпечні та здорові умови праці, навчання, побуту і відпочинку
• Кваліфіковану медико-санітарну допомогу, до якої входить вільний вибір лікаря та медичної установи
• Матеріальну компенсацію за втрачене здоров’я

​

Реалізація прав громадян у сфері охорони здоров’я здійснюється у способи:

• Створення мережі закладів охорони здоров’я
• Надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги
• Здійснення державного нагляду в сфері охорони здоров’я
• Встановлення відповідальності за порушення прав громадян у сфері охорони здоров’я

Громадяни України зобов'язані:

• Піклуватися про своє здоров’я і здоров’я своїх дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян
• Проходити своєчасно медичні огляди, робити профілактичні щеплення
• Надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які опинилися в умовах, що загрожують їхньому життю і здоров’ю

Закон України�“ Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення ”�

• Розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи
• Забезпечувати лабораторний контроль за виконанням санітарних норм щодо рівнів шкідливих для здоров’я працівників факторів виробничого середовища
• Інформувати органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров’я населення
• Відшкодовувати в установленому порядку працівникам та громадянам збитки, яких завдано їхньому здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства

Закон встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні

Виконуючи закон підприємства зобов'язані:

Закон України �“ Про пожежну безпеку ”�визначає правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України�

• Розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки
• Забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов державного пожежного нагляду
• Організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки

Власники підприємств зобов'язані:

Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки.

Особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, до роботи не допускаються.

За порушення вимог пожежної безпеки до службових осіб застосовуються штрафні санкції та адміністративні стягнення.

Закон України �“ Про охорону навколишнього природного середовища ”�Згідно цього закону кожен громадянин має право на:�

• Безпечне для його життя і здоров’я природне середовище
• Отримання екологічної освіти
• Участь в роботі громадських екологічних об'єднань

Нагляд за дотриманням вимог законодавства здійснює Генеральний прокурор України

Державний контроль здійснюють Ради депутатів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій

Громадський контроль здійснюють громадські інспектори

​

Порушення законодавства України про охорону довкілля тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, кримінальну відповідальність

Закон України� “ Про об'єкти підвищеної небезпеки ”�

• Визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки
• Спрямований на захист життя і здоров’я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження розвитку і ліквідації наслідків
• Зобов'язує роботодавців подавати до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об'єкта підвищеної небезпеки. А також розробляти плани локалізації і ліквідації аварій для кожного об'єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують

Об'єкт підвищеної небезпеки – це такий об'єкт, на

якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна чи декілька небезпечних речовин, а також інші об'єкти, які є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру

Правила внутрішнього трудового розпорядку

• Обов'язки адміністрації підприємства
• Обов'язки робітників і службовців
• Питання прийому на роботу і звільнення
• Використання робочого часу
• Порядок застосування заохочень за сумлінну працю
• Заходи впливу на порушників трудової дисципліни

Це основний нормативний акт, що регулює питання дисципліни праці та організації внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві

У правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретизовано:

​

​

Правила нагадують роботодавцю про обов'язок поліпшувати умови праці, дотримуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Права працівників на охорону праці

Закон про охорону праці вимагає, щоби при укладанні трудового договору громадянин був проінформований роботодавцем під розписку:

• про умови праці на підприємстві;
• про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я;
• про його права та пільги відповідно до законодавства і колективного договору

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не дотримується законодавства про охорону праці. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншому ніж тримісячний заробіток.

Під час роботи на підприємстві працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла не передбачена трудовим договором виробнича ситуація, небезпечна для нього, оточуючих або довкілля.

За період простою з цих причин за працівником зберігається середній

заробіток.

Проведення медичних оглядів

Якщо працівники зайняті на важких роботах, роботах зі шкідливими умовами праці або таких, де є потреби у професійному доборі, то роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати їм проведення медичних оглядів.

При прийнятті на роботу медичні огляди проводяться з метою:

1. встановлення фізичної та психофізіологічної придатності до роботи за

професією;

2. виявлення захворювань, які становлять загрозу зараження працівників,

продукції, що випускається;

3. допуску до роботи осіб віком до 21 року

Періодичні медичні огляди забезпечують:

1. динамічний нагляд за станом здоров’я працівників;

2. виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на

організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу

за даною професією;

3. запобігання нещасним випадкам, поширенню

інфекційних захворювань.

Охорона праці жінок

Забороняється застосовувати працю жінок:

• на важких роботах і роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці;
• на підземних фізичних роботах;
• по підніманню і переміщенню вантажів, маса яких перевищує

встановлені граничні норми

Вагітних жінок і жінок які мають дітей віком до 3 років заборонено залучати до:

• нічних робіт;
• понаднормових робіт;
• робіт у вихідні дні;
• направляти їх у відрядження

Охорона праці неповнолітніх

Забороняється застосовувати працю неповнолітніх:

• на важких, нічних, понаднормових роботах та роботах у вихідні дні;
• на роботах у шкідливих або небезпечних умовах праці;
• на підземних роботах;
• до піднімання і переміщення вантажів, маса яких перевищує

встановлені граничні норми

Тривалість робочого часу для неповнолітніх:

• для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
• для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень

Неповнолітнім надаються щорічні відпустки тривалістю 31 календарний день у літній період або за їх бажанням у будь-яку пору року.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту

• Засоби індивідуального захисту видаються на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами
• Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту
• У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок
• Якщо працівник придбав ці засоби за свої кошти – роботодавець зобов'язаний компенсувати йому всі витрати

Засоби індивідуального захисту включають спеціальний одяг, спеціальне взуття, інші засоби захисту а також миючі та знешкоджувальні засоби

​

Органи державного нагляду за охороною праці

• Служби охорони праці
• Державні органи з нагляду за охороною праці
• Державні органи з питань радіаційної безпеки
• Державні органи з питань пожежної безпеки
• Державні органи з питань гігієни праці

Контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюють:

Громадський контроль за виконанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників, а за їх відсутності – уповноважена найманими працівниками особа

​

Внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці здійснюють міністерства та відомства

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

За порушення нормативно-правових актів з охорони праці, невиконання вимог безпеки, залежно від характеру порушень винні особи несуть відповідальність:

• адміністративну – накладення штрафів на працівників у розмірі від 4 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб у розмірі від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• дисциплінарну – винесення догани або звільнення з роботи;
• кримінальну – штраф від 100 до 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправні роботи на термін до 2 років. При загибелі людей посадові особи можуть бути позбавлені волі на термін від 5 до 7 років.
• матеріальну - обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди

Інструктування з охорони праці

• Вступний
• Первинний
• Повторний
• Позаплановий
• Цільовий

Працівники при прийомі на роботу та в процесі трудової діяльності проходять на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці

Особи, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, до роботи не допускаються

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на такі:

Вступний інструктаж

• Із загальними відомостями про підприємство
• Характерними особливостями виробництва
• З об'єктами підвищеної небезпеки
• Із загальними правилами поведінки на території підприємства
• З методами і засобами запобігання нещасним випадкам і професійним захворювань
• З засобами колективного та індивідуального захисту, знаками безпеки та сигналізації
• З обставинами та причинами нещасних випадків
• З порядком розслідування та оформлення нещасних випадків
• З правилами надання першої допомоги потерпілим

У ході вступного інструктажу працівника

ознайомлюють :

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться:

- з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу

- з працівниками інших організацій

- з учнями та студентами, які прибули на практику

- з екскурсантами

Первинний інструктаж

• З новоприйнятим на підприємство працівником
• З працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого
• З працівником, який виконуватиме нову для нього роботу
• З відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі

Первинний інструктаж на робочому місці до

початку роботи проводиться:

​

Первинний інструктаж проводиться за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та технічної документації згідно виробничих умов підприємства

Повторний інструктаж

• Проводиться за програмою первинного інструктажу в повному обсязі
• На роботах з підвищеною небезпекою проводиться один раз на квартал
• На загальних роботах проводиться один раз на півріччя

Позаплановий інструктаж

• При введенні в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці
• При зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів, інших факторів, що впливають на стан охорони праці
• При порушеннях працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що можуть призвести до травм, аварій
• При виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником
• Якщо у трудовому процесі виконавця робіт сталася перерва понад 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів
• З учнями, студентами – під час навчання в кабінетах, лабораторіях, майстернях тощо при порушеннях ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Обсяг і зміст інструктажу визначається у кожному окремому випадку залежно від причини і обставин, що спричинили необхідність його проведення

Позаплановий інструктаж проводиться:

Цільовий інструктаж

• За виконання разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом (вантажно-розвантажувальні роботи, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо)

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

Поняття про виробничий травматизм

• Виробничий травматизм – це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві
• Виробнича травма – це травма, отримана працівником на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці
• Нещасні випадки – це травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, ушкодження внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори
• Небезпечний виробничий фактор – це фактор, дія якого на працюючого у відповідних умовах призводить до травми або іншого раптового погіршення здоров’я
• Шкідливий виробничий фактор – це фактор, вплив якого на працівника призводить до професійного захворювання

​

Професійні захворювання і профотруєння

Професійне захворювання – це патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів

​

Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працівника специфічних для даної роботи шкідливих виробничих чинників

(пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань тощо)

​

Професійні отруєння можуть бути гострими або хронічними, що виникають внаслідок тривалої дії на людину шкідливих речовин, наприклад, парів ртуті тощо

Нещасні випадки

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких було заподіяно шкоду його здоров’ю або настала смерть

За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають:

- одиночні;

- групові

Побутовий травматизм – це травми, отримані в побуті, тобто в

помешканні де Ви живете, в саду, на присадибній ділянці,

подвір'ї, в гаражі, на вулиці, в комунальних закладах тощо.

Алкоголізм і безпека праці

Вживання працівниками алкоголю дуже часто є причиною нещасних випадків.

Дія малих доз алкоголю на організм людини:

• зменшується швидкість рухових реакцій;
• знижується працездатність;
• прискорюється втомлюваність

Наслідки вживання малих доз алкоголю

• неправильна самооцінка;
• втрата критичного ставлення до себе і своїх вчинків;
• потреба в рухах;
• уявний приплив сил

​

Нещасний випадок, який стався на виробництві внаслідок отруєння алкоголем чи наркотичними речовинами, не вважається пов'язаним з виробництвом.

Основні причини травматизму і захворювань на виробництві

Організаційні причини

Санітарно-гігієнічні причини

Технічні причини

Психофізіологічні причини

Організаційні причини нещасних випадків

• Низька виробнича дисципліна
• Неякісне навчання і проведення інструктажів
• Відсутність інструкцій на робочому місці
• Порушення режиму праці та відпочинку працівників
• Достатній контроль за дотриманням норм і правил охорони праці

Санітарно-гігієнічні причини нещасних випадків

• Невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам
• Підвищений вміст виробничого пилу, отруйних речовин в повітрі
• Незадовільний санітарний стан виробничих і побутових приміщень
• Незадовільне природне і штучне освітлення

Технічні причини нещасних випадків

• Відсутність устаткування і пристроїв на машинах, механізмах і технологічному обладнанні, що забезпечують їх безпечну роботу
• Незадовільний технічний стан машин та обладнання
• Порушення технологічного процесу
• Низький рівень механізації та автоматизації виробничих процесів
• Неправильний вибір технологічних режимів
• Неякісне проведення технічного обслуговування та ремонту машин і механізмів

​

Психофізіологічні причини нещасних випадків

• Незадовільний психологічний клімат у колективі
• Антропологічна невідповідність працівників умовам праці
• Незадоволеність працею
• Алкогольне сп'яніння

Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням на виробництві

• Організаційні заходи
• Технічні заходи
• Санітарно-виробничі заходи
• Медико-профілактичні заходи

Організаційні заходи включають:

• Проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки
• Робота щодо професійного добору
• Здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці

Технічні заходи включають:

• Модернізація технологічного, підйомно-транспортного обладнання, перепланування, розміщення обладнання
• Впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням

Санітарно-виробничі заходи включають:

• Придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працівників від дії електромагнітного, радіоактивного випромінювання, пилу, газів, шуму тощо.
• Улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, систем опалення, встановлення кондиціонерів.
• Реконструкція та переобладнання душових, гардеробних приміщень тощо.

Медико-профілактичні заходи включають:

• Придбання миючих та знешкоджувальних засобів, спецодягу тощо.
• Організація профілактичних медичних оглядів.
• Видача молока, організація лікувально-профілактичного харчування.

Розслідування та облік нещасних випадків

• Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, які виникають на підприємстві проводить роботодавець (стаття 25 ЗУ “ Про охорону праці ”)
• Розслідування проводиться в разі раптового погіршення стану здоров’я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення чи травми
• Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що призвели до втрати працездатності на один день і більше
• Всі акти з розслідування нещасних випадків з матеріалами розслідування підлягають зберіганню на підприємстві протягом 45 років

Спеціальні розслідування нещасних випадків�Спеціальному розслідуванню підлягають:

• Нещасні випадки зі смертельними наслідками, групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, а також випадки смерті працівників на підприємстві та зникнення їх під час виконання трудових обов'язків. Розслідування проводиться комісією, що призначається наказом територіального органу Держпраці за місцезнаходженням підприємства
• Якщо у разі нещасного випадку травмовано 10 і більше осіб або загинуло 5 і більше осіб то проводиться спеціальне розслідування комісією, яка призначається наказом Держпраці України

​

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться

протягом 10 робочих днів

​

Дії керівника робіт�Після того як свідок нещасного випадку чи потерпілий повідомили про це керівника робіт, він зобов'язаний:

• Терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому
• Повідомити про випадок роботодавця, керівника профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу, якщо потерпілий не є членом профспілки
• Зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування в такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до тяжких наслідків)

Дії роботодавця�Отримавши повідомлення про нещасний випадок, він зобов'язаний:

1. Повідомити про нещасний випадок з використанням засобів зв'язку:

- робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування;

- підприємство, де працює потерпілий, якщо він є працівником

іншого підприємства;

- органи державної пожежної охорони – у разі нещасного

випадку, що стався внаслідок пожежі;

- установу державної санітарно-епідеміологічної служби – у

разі виявлення гострого професійного захворювання(отруєння)

2. Утворити наказом комісію з розслідування у складі не менше

три особи та організувати розслідування

3. Після закінчення розслідування причин професійного

захворювання протягом 5 днів видати наказ про прийняті міри.

​

Склад комісії з розслідування нещасного випадку

• Керівник служби охорони праці підприємства
• Керівник структурного підрозділу
• Представник профспілки або уповноважена особа
• Представник Фонду соціального страхування
• Представник навчального закладу (якщо нещасний випадок стався з учнями під час виробничого навчання. практики)
• Представник державної санітарно-епідеміологічної служби

(у разі гострого професійного захворювання)

До складу комісії не може включатися керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок

Дії комісії з розслідування нещасного випадку�Комісія з розслідування нещасного випадку протягом трьох діб з моменту події повинна зробити слідуюче:

• Обстежити місце нещасного випадку, опитати очевидців та отримати пояснення потерпілого (якщо це можливо)
• Визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці
• З'ясувати обставини і причини нещасного випадку
• Визначити, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом
• Установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства
• Розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам
• Скласти відповідні акти з розслідування нещасного випадку

Перелік документації, яку складає комісія з розслідування нещасного випадку

• Акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 в трьох примірниках
• Акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 в шести примірниках
• Акт про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом, за формою НПВ
• Карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою

П-5 в чотирьох примірниках (у разі виявлення гострого професійного захворювання)

Контроль за розслідуванням нещасних випадків та професійних захворювань

• Контроль за розслідуванням нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, Фонд державного соціального страхування
• Громадський контроль здійснюють профспілки, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
• Громадський контроль за розслідуванням профзахворювань здійснюють уповноваженими працівниками особи з питань охорони праці, а також професійні спілки через свої виборні органи та представників

Розділ ІІ

Основи промислової безпеки

Безпека праці при виконанні слюсарних робіт

Вимоги охорони праці при виконанні ремонтних та слюсарних робіт

• до виконання слюсарних робіт допускаються працівники, ознайомлені з вимогами охорони праці при виконанні слюсарно-ремонтних робіт.
• слюсарні роботи слід проводити в приміщенні слюсарної майстерні;
• приміщення слюсарної майстерні повинні мати справні поли, стіни, перекриття, бути достатньо світлими, мати нормальну температуру і добру вентиляцію;
• все обладнання потрібно утримувати в справному стані, рухомі частини станків повинні бути огороджені;
• в слюсарній майстерні повинна бути мед аптечка, яка при необхідності поповнюється;
• одягнути спецодяг і при необхідності засоби

індивідуального захисту.

Вимоги охорони праці при виконанні ремонтних та слюсарних робіт

• при виконанні заданої операції використовувати тільки те обладнання, пристрої та інструмент, які йому вказані;
• перед початком роботи оглянути та перевірити справність обладнання, інструментів та їх захисних пристроїв;
• не можна розбирати та складати агрегати підвішені на підйомно-транспортному обладнанні;
• розбирально-складальний інструмент повинен бути справним і використовуватись за призначенням;
• працювати з електроінструментом необхідно в гумових рукавицях, стоячи на гумовому килимку;
• працювати з електроінструментом під дощем

забороняється;

• продувати деталі стисненим повітрям тільки

в захисних окулярах;

Вимоги охорони праці при виконанні ремонтних та слюсарних робіт

• перед роботою перевірити дію ручного інструменту і надійність кріплення його на рукоятках;
• поверхня бойків молотків і кувалд повинна бути трохи опукла , гладенька, без задирок і тріщин;
• ударна поверхня зубил, крейцмейселів, бородків повинна бути трохи опукла, без скосів, вибоїн, тріщин, задирок;
• молотки і кувалди повинні бути насаджені на прямі овального перерізу ручки з дерева твердих і в'язких порід;
• роботи з полімерними матеріалами виконують у приміщеннях з надійною загальною припливно-витяжною і місцевою вентиляцією;
• при фарбуванні машин застосовувати засоби індивідуального захисту а по закінченні роботи вимити руки та обличчя теплою водою з милом.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори при виконанні слюсарних робіт

• падіння частин с/г машин та устаткування при обслуговуванні;
• падіння з висоти, в оглядову яму;
• рухомі частини вузлів і агрегатів;
• термічні фактори;
• осколки металу, що відлітають;
• наявність в повітрі робочої зони шкідливих речовин;
• знижена температура повітря в холодний період року;
• недостатнє освітлення;
• ураження електричним струмом;
• незручна робоча поза;
• гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.
• обертові частини верстатів і деталі, що обробляються; обертові частини верстатів і деталі, що обробляються;
• частини абразивних кругів, які розлітаються;
• різальний інструмент;

Вимоги до інструменту, приладів, пристосувань

• Молотки і кувалди надійно закріплюють на рукоятках клином з м’якої сталі. Рукоятки повинні мати овальну і гладеньку форму, без тріщин, сучків, задирок та слідів масла, а бойки молотків і кувалд — без тріщин і задирок, із злегка опуклою і гладенькою поверхнею.
• На ударній поверхні зубил, бородків, крейцмейселів та інших інструментів не повинно бути тріщин, вибоїн, скосів і задирок. Рекомен­дується мати довжину зубил не менш як 150 мм, відтягнутої частини 60…70 мм з лезом, заточеним під кутом відповідно до оброблюваного матеріалу.

​

Вимоги до інструменту, приладів, пристосувань

• При рубанні крихких матеріалів (чавуну та ін.) слід надівати захисні окуляри.
• Довжина робочої частини викрутки повинна дорівнювати діаметру головки гвинта, тоді вона не зіскакуватиме з гвинта при відкручуванні чи закручуванні.
• Не можна користуватися напилком без рукоятки. Очищати напилок від стружки потрібно стальною щіткою.

​

Під час свердлильних робіт на верстатах дотримуються таких правил:

• оброблювану деталь перед свердлінням міцно закріплюють у лещатах спеціальними притискачами або прихватами;
• встановлюють або знімають свердло тільки на нерухомому шпинделі верстата (при цьому свердло не повинно мати биття);
• при свердлінні наскрізних отворів перед виходом свердла з отвору обов’язково виключають автоматичну подачу і переходять на ручну із слабким натисканням на свердло;
• у процесі свердління стежать, щоб свердло не забивалося стружкою, стружку видаляють спеціальним гачком або щіткою; при свердлінні великих отворів працюють на знижених обертах шпинделя, а при потребі застосовують охолодну емульсію.

​

При користуванні механізованим інструментом з пневматичним та електричним приводом (електродриль, пневматичне зубило, молоток та ін.) дотримуються особливих заходів безпеки:

• з’єднують і роз’єднують шланги тільки після закінчення подачі по­вітря (шланги перед приєднанням до інструмента продувають, а інструмент перед початком роботи випробовують на холостому ходу);
• під’єднуючи шланг до інструмента, стежать за

справністю різьби на штуцері і ніпелі, а приєднані шланги закріплюють стяжними хомутиками;

• під час перенесення інструмента не можна братися рукою за повітряний шланг або робочу частину;
• не можна допускати, щоб шланги перегиналися або перехрещувалися із шлангами газозварювальних

установок та електрокабелів;

• повітряний кран негайно перекривають, якщо виникла

несправність або перерва в його роботі;

​

При користуванні механізованим інструментом з пневматичним та електричним приводом (електродриль, пневматичне зубило, молоток та ін.) дотримуються особливих заходів безпеки:

• перед початком роботи з електроінструментом перевіряють справність вимикача, заземлюючого проводу і надійність ізоляції та контактів живильних проводів;
• підключають інструмент до лінії тільки через штепсельний розйом, не можна підключати його до оголених кінців проводів, контактів рубильників і пускачів;
• працюють у гумових рукавицях і на гумових килимках; робочий інструмент (свердла, шліфувальні круги та ін.) замінюють тільки після відключення від

силової лінії;

• у процесі роботи, щоб запобігти перегріву,

роблять перерви і періодично пускають

електроінструмент на холостому ходу.

​

Засоби індивідуального захисту слюсаря

• костюм віскозно-лавсановий (термін носіння – 12 місяців);
• черевики шкіряні (термін носіння – 12 місяців);
• берет (термін носіння – 12 місяців);
• рукавиці комбіновані (термін носіння – 2 місяці);
• окуляри захисні (до зносу).

При виконанні робіт по технічному обслуговуванню і ремонту на

оглядових ямах, підйомниках, естакадах додатково видається: каска

будівельна (чергова).

​

При виконанні робіт з розбирання двигунів, транспортування, перенесення і промивки деталей двигунів та при роботі з етилованим бензином видаються:

• костюм віскозно-лавсановий (термін носіння – 12 місяців);
• фартух прогумований (термін носіння – 6 місяців);
• чоботи гумові (термін носіння – 12 місяців);
• рукавиці гумові (термін носіння – 6 місяців);
• рукавиці комбіновані (термін носіння – 2 місяці);
• окуляри захисні (до зносу).

​

При виконанні зовнішніх робіт узимку, а також у приміщеннях при температурі в них, нижчій за допустиму, додатково видаються:

• куртка бавовняна на утеплювальній прокладці (термін носіння – 36 місяців);
• брюки бавовняні на утеплювальній прокладці (термін носіння – 36 місяців).

​

Запобіжні написи, сигнальні фарбування

З метою підвищення уваги працівників, попередження їх про можливу небезпеку на робочому місці рекомендується фарбувати машини та устаткування у сигнальні кольори.

Встановлені такі сигнальні фарбування відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026 – 76 ССТБ:

​

Запобіжні написи, сигнальні фарбування

Для кращого сприймання сигнальні кольори необхідно використовувати на тлі контрастних кольорів: жовтий – на чорному, зелений чи червоний – на білому.

Вищевказаними кольорами фарбують в таких випадках:

Запобіжні написи, сигнальні фарбування

Відкриті трубопроводи фарбують у різні кольори, залежно від речовини, що транспортується:

• червоний – для пари;
• блакитний – для повітря;
• брунатний – для мастил;
• сірий – для кислоти;
• зелений – для води;
• темно-брунатний – для лугу.

Попереднє фарбування у вигляді суцільних смуг наносять на обладнання, що обертається, а також на негабаритні вантажі (у вигляді прямокутників типу «зебра»).

Колір одягу для осіб, які працюють у небезпечній зоні, має бути різко контрастним щодо місцевості.

Знаки безпеки

Знаки безпеки призначені для привертання уваги працівників до безпосередньої або можливої небезпеки, припису чи дозволу на виконання відповідних дій з метою забезпечення безпеки, а також для отримання необхідної інформації.

Знаки заборони

Заборонено користуватись відкритим вогнем

Заборонено користуватись електронагрівальними приладами

Заборонено палити

Заборонено гасити водою

Вхід (прохід) заборонено

Знаки заборони

Забороняється захаращувати проходи і (або) складувати

Забороняється гасити водою

Стояти під вантажем заборонено

Підйом і переміщення вантажу заборонені

Знаки заборони

Забороняється користуватися несправним інструментом

Забороняється змащувати механізми при русі

Забороняється приймати їжу

Не вмикати

Попереджувальні знаки безпеки

Обережно! Легкозаймисті речовини

Пожежонебезпечно! Окислювач

Вибухонебезпечно

Обережно! Електрична напруга

Попереджувальні знаки безпеки

Небезпечно. Отруйні речовини

Увага. Небезпека

Обережно. Гаряча поверхня

Обережно. Зварювання

Зобов’язувальні знаки безпеки

Працювати в захисних окулярах

Працювати в захисному взутті

Працювати в захисних рукавичках

Працювати в захисному одязі

Зобов’язувальні знаки безпеки

Працювати в захисному щитку

Працювати в захисній касці

Працювати в засобах захисту органів дихання

Працювати з інструментом, що не дає іскри

Знаки пожежної безпеки

Пожежне джерело води

Звуковий сповіщувач пожежної тривоги

Пожежна драбина

Телефон для використання при пожежі

Місце розташування засобів протипожежного захисту

Вогнегасник

Рятувальні знаки

Прилади контролю безпечних умов праці

Гігрометри, психрометри – для вимірювання вологості повітря

Байкал – 2 ВМ

МВ – 4 – 2М

Прилади контролю безпечних умов праці

Анемометри – для вимірювання швидкості руху повітря

МС - 13

М – 95М - 2

Прилади контролю безпечних умов праці

Термометри – для вимірювання температури повітря

Прилади контролю безпечних умов праці

Вимірювачі шуму та вібрації

ИБР - 01

ВШВ – 003 – М3

Прилади контролю безпечних умов праці

Люксметри – для вимірювання освітленості

Люксметр + УФ Радіометр ТКА – ПКМ

LX – 105

Правила безпеки при розбірно-складальних слюсарних роботах�

• Розбирання і складання слід проводити на спеціальних стендах, візках і пристроях, які забезпечують стійке положення машини або збірних одиниць. Підйомно-транспортне об­ладнання повинно бути справним, періодично перевірятися і випро­бовуватися на вантажопідйомність, міцність гаків, канатів, ланцюгів і схваток. Не можна піднімати вантаж, який перевищує вантажопід­йомність механізму.
• При знятті великих і важких агрегатів та деталей використовують спеціальні схватки. Не можна розбирати або складати агрегати і вузли, підвішені на підйомних механізмах.

Правила безпеки при розбірно-складальних слюсарних роботах�

• На транспортерах, конвейєрах та іншому транспортуючому обладнанні агрегати і вузли кріплять не менш як у двох точках. У пово­ротних механізмах монтажних пристроїв і стендів систематично перевіряють справність фіксуючих пристроїв, щоб запобігти самодовільному повертанню або зміщенню закріплених на них збірних одиниць.
• Важливою умовою безпечної роботи є справність інструменту. Не можна відкручувати гайки і болти ключами, які не відповідають їхньому розміру, подовжувати ключ іншим ключем або трубою. Якщо різьбові з’єднання не можна відкрутити, то гайки треба розкусити спе­ціальними пристроями або розрізати газовими приладами. Перед зрізуванням головок болтів або гайок газовими приладами з машин знімають паливні баки, деталі системи живлення, мащення і акумуляторні батареї.

​

Правила безпеки при розбірно-складальних слюсарних роботах�

• Випресовувати і запресовувати втулки, кільця підшипників, підшипники та інші деталі з нерухомими посадками треба тільки за допомогою універсальних або спеціальних знімачів, пристроїв і пресів. Встановлюючи знімач або пристрій, потрібно стежити за надійністю захвату деталі.
• Знімати і встановлювати пружини слід знімачами із спеціальними огородженнями і кожухами,

що запобігають їхній раптовій дії.

​

Правила безпеки при розбірно-складальних слюсарних роботах�

До роботи з електричними і пневматичними інструментами допускаються особи, які знають їх будову та правила користування. Користуючись пневматичним обладнанням, стежать, щоб тиск у ресивері не перевищував встановленого технічними вимогами. Працювати з електроінструментом дозволяється тільки в гумових рукавичках, стоячи на гумовому килимку. Під час продування деталей і агрегатів стиснутим повітрям надівають захисні окуляри, повітряний струмінь спрямовують від себе.

Безпека праці при розмічуванні

• Робоче місце повинно бути не загромадженим.
• Розмітчик повинен користуватися лише справним і точним інструментом, придатними пристроями.
• При розмічуванні на плиті слідкувати, щоб обладнання і деталі розташованими на певній відстані від краю плити.
• Після закінчення розмічання необхідно

провести прибирання робочого місця.

• Після закінчення розмічання гострі кінці

креслярок закрити захисними ковпачками.

​

Безпека праці при виправленні металу та його згинанні

Правила безпеки праці при виправленні та згинанні металу зводяться до слідуючого:

• Молотки повинні бути добре насадженні, не допускається тріщин на рукоятках і на бійках молотків.
• При виправленні листового металу необхідно працювати в брезентових рукавицях щоб не пошкодити рук гострими крайками.

​

Безпека праці при клепанні металу

• Молоток повинен бути добре насаджений на рукоятку, інакше він може зірватися і поранити сусіда.
• Бійки молотків, а також обтискачі не павині мати вибоїн і тріщин. Тріснутий бойок або обтискач може під час роботи розколотись на кілька частин і поранити працюючого та тих, хто знаходиться поблизу.
• Прибирання лещат та верстатів від

відходів металу потрібно проводити

спеціальною волосяною щіткою.

​

Безпека праці при обпилюванні металу

• Не можна працювати з напилками без ручок, або з розколеними ручками. Ці ручки повинні мати поліровану зовнішню поверхню.
• Не слід обхоплювати носову частину напилка знизу, при холостому ході можна зачепити за деталь і пошкодити пальці.
• При швидкому проходженні напилком вперед ручка може зачепити за край деталі, хвостовик вийде з ручки, що приведе до травми.
• Стружку, яка утворюється при обпилюванні металу не можна прибирати голими руками і здмухувати, тому що можна поранити руки, пошкодити очі. Стружка прибирається волосяними щітками. Щоб стружка не попала в волосся голови, слід працювати в головному уборі.
• Велике значення при обпилюванні металу має правильна організація робочого місця. Верстаки повинні бути надійними і стійкими; не допускати їх шатання. Лещата необхідно надійно кріпити на верстатах, висота лещат мусить відповідати зросту (слюсаря).

​

Безпека праці при обпилюванні металу

• Якщо в майстерні маються нерегульовані верстаки, застосовують ростові підставки.
• Під час роботи на верстатах не повинно бути нічого зайвого. Порядок і чистота на робочому місці прискорює роботу і підвищує її якість.
• Напилки повинні вкладатись на спеціальні підставки. Вимірювальний інструмент потрібно зберігати в футлярах. В ящиках інструменти зберігають в спеціальних гніздах або поличках.
• Після закінчення роботи інструмент, лещата і

верстак очищають і протирають ганчіркою.

• Робочі частини вимірювального інструмента

змащують технічним вазеліном.

​

Безпека праці при рубанні металу

Щоб запобігти нещасним випадкам, необхідно вживати запобіжних заходів:

• ручки молотків повинні бути без тріщин, молоток на ручці добре закріплений.
• при роботі зубилом і крейцмейстером слюсар повинен користуватися захисними окулярами.
• при рубанні твердого і крихкого металів, а також при роботі ковальським зубилом (на дерев’яній ручці) обов’язково треба застосовувати огорожі у вигляді сіток, шитків, ширм.
• для захисту рук від ушкоджень (при незручних роботах, особливо в початковий період навчання) треба надівати на зубило запобіжну гумову шайбу, а на кисть рук запобіжний козирок.
• на ударній частині зубила і крейцмейселя не повинно бути тріщин, забоїв і задирок, бо в цих випадках при ударах молотком можуть відскочити кусочки металу і поранити незахищені руки.
• бойки молотків повинні бути без забоїн, поверхня бійка повинна бути трохи опуклою.

​

Безпека праці при рубанні металу

При роботі пневматичним молотком необхідно дотримуватись таких правил техніки безпеки:

• Перед приєднанням шлангу до пневматичного молотка потрібно його продути стисненим повітрям.
• Вставляти і виймати робочий інструмент можна лише при повній зупинці молотка.
• На час роботи не можна роз’єднувати і приєднувати шланги, що підводять повітря, підправляти і регулювати робочий інструмент і заміняти його.
• Не можна тримати пневматичний молоток за шланг або робочий інструмент.
• Подавати повітря можна лише після вставлення інструменту в робоче положення; холостий хід інструмента забороняється.
• При короткочасних перервах у роботі пневматичний молоток кладуть на чисте місце і виймають з нього робочий інструмент. При тривалих перервах і після закінчення роботи інструмент виймають з молотка, старанно закривають повітряний кран на магістралі і від’єднують молоток від шланга.
• не можна працювати пневматичним молотком на драбині.

​

Безпека праці при різанні металу

• При різанні ножівкою полотно повинно бути натягнуте і міцно закріплене в рамці станка ножівки.
• Погано закріплене або слабо натягнуте полотно ножівки під час роботи може вискочити з рук або поламатися , що небезпечно для працюючого.
• При різанні важких предметів треба підтримувати відрізану частину рукою або застосовувати підставки. Якщо цього не робити, відрізана частина може впасти на ноги працюючому.
• Не можна користуватися ножівкою без ручки або поламаною ручкою бо гострим кінцем головки можна поранити руки.
• Оброблювальний матеріал потрібно міцно закріпити в лещатах, щоб він не впав і не вдарив слюсаря по ногах ; в кінці різання зменшувати тиск на ножівку.
• Ні в якому разі не можна здувати ротом ошурки металу з місця пропилу, бо вони можуть потрапити в очі.

Безпека праці при свердлінні, зенкеруванні, розвертанні

• правильно встановлювати, надійно закріплювати заготовки на столі верстата і не тримати їх руками в процесі роботи;
• не залишати ключа у свердлильному патроні після зміни різального інструменту;
• пускати верстат тільки тоді, коли є тверда впевненість у безпечності роботи;
• стежити за роботою насоса і кількістю охолодної рідини, що надходить до місця обробки;
• не братись за обертовий різальний інструмент і шпиндель;
• не виймати рукою зламаних різальних інструментів з отвору, користуватись для цього спеціальними пристосуваннями;
• не натискувати сильно на важіль подачі під час свердління заготовок на прохід, особливо при свердлінні малого діаметра;

Безпека праці при свердлінні, зенкеруванні, розвертанні

• підкладати дерев'яну підкладку на стіл верстата, під шпиндель при зміні патрона або свердла;
• користуватись спеціальним ключем, клином для видалення свердлильного патрона, свердла або перехідної втулки із шпинделя;
• завжди стежити за справністю різального інструменту і пристроїв кріплення заготовок та інструменту;
• не передавати і не приймати будь-яких предметів через працюючий верстат;
• не працювати на верстаті і рукавицях;
• не спиратись на верстат під час його роботи.

Обов'язково зупинити верстат:

• відходячи від верстата навіть на короткий час;
• після припинення роботи;
• при виявленні несправностей у верстаті, приладді, пристосуваннях і різальному інструменті;
• при мащенні верстата;
• при встановленні або зміні різального інструменту і пристосувань, приладдя тощо;
• прибираючи верстат, робоче місце і стружку з інструмента, патрона і заготовки.

Безпека праці при нарізанні різьби

При нарізанні різьби слід оглянути мітчик чи плашку на признак поломки: тріщин, витків плашок і мітчиків.

• Правильний підбір мітчика і плашки, підбір свердла до даного отвору слід дивитися по таблиці, вибір стержня для нарізання поверхневої різьби.
• Надійно закріплювати оброблювальну деталь (для внутрішньої різьби і поверхневої).
• Підбір охолоджуючої рідини для охолодження мітчиків і плашок
• При нарізані поверхневої різьби вручну в лещатах потрібно закріплювати заготовку з таким розрахунком, щоб руки не торкалися лещат при кільцевих рухах воротка.
• При зворотному русі воротка з мітчиком або плашкою потрібно бути обережним щоб не впав і не вдарив ніг слюсаря.
• Ні в якому разі не можна здувати ротом стружку, або стиснутим повітрям, тому що можна засмітити очі, а також не скидати руками, треба прибирати волосяною щіткою.

​

Розділ ІІІ� Основи пожежної безпеки

Характерні причини виникнення пожеж

• Необережне поводження з вогнем у побуті
• Порушення пожежних норм і правил
• Неправильне облаштування систем опалення, вентиляції, електроустаткування
• Порушення норм і правил зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів
• Порушення правил користування електрообладнанням
• Невиконання протипожежних заходів
• Використання відкритого вогню факелів, паяльних ламп
• Паління в заборонених місцях
• Погане знання персоналом основ пожежної безпеки
• Порушення вимог протипожежного інструктажу

Причини виникнення пожеж

Пожежонебезпечні властивості речовин

За здатністю горіти у повітрі всі речовини поділяються на:

• Негорючі речовини
• Важкогорючі речовини
• Горючі речовини:

- важкозаймисті

- легкозаймисті

Негорючі речовини

Це такі речовини, що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин належать:

• газоподібні (азот, хлор);
• рідкі (вода, перекис водню, соляна кислота);
• тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів);
• матеріали неорганічного походження, природні та штучні;
• матеріали мінерального походження та матеріали, виготовлені на їх основі (червона та силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент, а також більшість металів ).

Важкогорючі речовини

Це такі речовини, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється після його усунення.

До таких речовин належать вогнезахисні горючі матеріали:

• фіброліт;
• деякі види пластмас;
• слабкі водні розчини спиртів

Горючі речовини

Це такі речовини, що загоряються від джерела запалювання та продовжують горіти після його видалення.

До таких речовин належать:

• газоподібні (водень, окис вуглецю, природний газ, метан);
• рідкі (бензин, гас, толуол, спирти);
• тверді (деревина, пластмаса, натрій, калій, барій)

До важко займистих належать горючі речовини, які під час зберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не займаються навіть за довготривалої дії джерела запалювання незначної енергії (полум'я сірника, іскри, розжареного електропроводу).

До легкозаймистих належать горючі матеріали, які на відкритому повітрі або в приміщенні здатні без попереднього нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістирол, пінополіуретан).

Організаційні протипожежні заходи

• розробка правил, інструкцій, інструктажів з протипожежної безпеки;
• організація інструктування і навчання працівників;
• здійснення контролю за дотриманням встановленого протипожежного режиму всіма працівниками;
• організація добровільних пожежних дружин та пожежотехнічних комісій;
• щоденна перевірка протипожежного стану приміщень після закінчення роботи;
• розробка і затвердження плану евакуації й порядку оповіщення людей на випадок виникнення пожежі;
• дотримання належного протипожежного нагляду за обєктами;
• організація перевірки належного стану пожежної

техніки та інвентарю.

​

​

​

​

​

​

​

​

Технічні протипожежні заходи

• дотримання пожежних норм, вимог та правил при влаштуванні будівель, споруд, складів;
• підтримання у справному стані систем опалення, вентиляції, електрообладнання;
• улаштування автоматичної пожежної сигналізації, систем автоматичного гасіння пожеж та пожежного водопостачання;
• заборона використання обладнання, пристроїв, приміщень та інструментів, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки;
• правильна організація праці на робочих місцях з використанням пожежо небезпечних інструментів, приладів, технологічних установок.

​

​

​

​

​

Пожежна сигналізація

Пожежна сигналізація використовується для виявлення і подачі сигналу про пожежу та виклику пожежних команд.

Основними елементами пожежної сигналізації вважають:

• повідомлювачі, які встановлюються всередині споруди або поза нею;
• приймальні апарати або установки, контрольно-приймальні пульти для приймання і фіксації сигналів повідомлювачів, а також контролю справності повідомлювачів та ліній зв’язку;
• повітряні або кабельні лінії, які зєднують повідомлювачів з пожежною службою.

Пожежна сигналізація буває:

• променева, за якої кожен повідомлювач приєднується до окремої пари проводів;
• кільцева, де всі повідомлювачі приєднуються до одного загального проводу (кільця).

​

​

Горіння речовин та його види

Горіння – це швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла.

Розрізняють такі види процесу горіння:

• вибух – це швидке перетворення речовини в газо- чи пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла;
• спалах – це швидке загоряння пальної суміші без утворення стиснених газів;
• займання – це загоряння речовини з появою полум’я;
• тління – це горіння речовини без явного утворення полум’я.

​

​

​

​

Способи припинення горіння

• охолодження вогнища горіння нижче визначених температур;
• ізоляція вогнища горіння або зниження вмісту кисню;
• механічний зрив полум’я;
• створення умов вогнеперешкоджання;
• гальмування швидкості хімічних реакцій у полум’ї (інгібірування).

​

​

​

​

​

​

​

​

Поняття вогнестійкості

Вогнестійкість – це здатність конструкцій, матеріалів затримувати поширення вогню.

За вогнестійкістю всі будови і споруди поділяються на:

• будівлі 1-го ступеня вогнестійкості – всі конструктивні елементи неспалимі, з високою межею вогнестійкості (1,5 – 3 год);
• будівлі 2-го ступеня вогнестійкості – всі конструктивні елементи неспалимі, але з межею вогнестійкості (0,5 – 2,5 год);
• будівлі 3-го ступеня вогнестійкості – будівлі, які мають основні несучі конструкції неспалимі, а ненесучі – важкоспалимі з межею вогнестійкості

(0,25 – 2 год);

• будівлі 4-го ступеня вогнестійкості – будівлі, які мають всі конструкції важкоспалимі з межею вогнестійкості (0,25 – 0,5 год);
• будівлі 5-го ступеня вогнестійкості – всі конструкції спалимі.

​

​

​

​

Вогнегасні речовини

Вогнегасні речовини при введенні їх до зони горіння знижують швидкість горіння або повністю його припиняють.

Види вогнегасних речовин:

• газоподібні (вуглекислий газ, водяна пара);
• рідкі (вода);
• тверді (сухий пісок, земля);

За принципом дії вогнегасні речовини поділяють на:

• охолоджувальні (вода);
• ті, що їзолюють зону горіння від доступу кисню (простирадла, піни, порошкоподібні речовини)
• ті, що розбавляють горючі рідини або зменшують вміст кисню в зоні горіння (пара, вуглекислий газ);
• ті, що уповільнюють процес горіння (галоїдні вуглеводні)

​

​

Первинні засоби пожежогасіння

• пісок – припиняє доступ кисню до вогнища пожежі;
• вода – охолоджує зону горіння;
• ізолюють зону горіння від доступу кисню;
• вогнегасники – переносні чи пересувні пристрої для гасіння пожеж вогнегасною речовиною, яку вони випускають після приведення в дію.
• ручний пожежний інструмент - це інструмент для розкривання і розбирання конструкцій та проведення аварійно-рятувальних робіт під час гасіння пожежі.

​

​

​

Види вогнегасників

​

• повітряно-пінні;
• вуглекислотні;
• порошкові;
• хладонові

​

Повітряно-пінні вогнегасники

Це вогнегасник, у якому використовується 5-6% водяний розчин піноутворювача.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ВПП - 6 ВПП – 9 ВПП – 12

Застосовується для гасіння твердих речовин, крім речовин, що горять без доступу повітря.

Вуглекислотний вогнегасник ВВ-2.

Це прилад багаторазової дії з зарядом вуглекислоти.

При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота викидається з

балона, випаровується, сильно охолоджується і виходить назовні у вигляді снігу.

Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 МПа.

Довжина струменя – 2-3м.

Термін дії – 30-40 с.

​

​

​

​

Щоб запобігти обмороженню, не можна доторкатися до розтруба оголеними частинами тіла.

Застосовують в бібліотеках, архівах, лабораторіях, музеях, для електроустановок.

Порошкові вогнегасники

Це прилад, заряд якого – порошок, що до осередку пожежі подають стиснутим повітрям.

Повітря знаходиться в балончику під тиском 15 МПа.

Запобіжний клапан спрацьовує при тиску 0,8 МПа.

Термін дії – від 30 с.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

ВП - 5 ВП – 9 ВПУ - 10

Застосовується для гасіння твердих матеріалів, лужних металів, електроустановок, приміщень лабораторій, складів.

Хладоновий вогнегасник

Це прилад для гасіння пожежі, який створює

аерозольний струмінь, що складається з

дрібнодисперсних крапель.

Заряд – галоїдні вуглеводні.

​

​

​

​

​

​

​

Застосовується для гасіння пожеж під напругою

до 380 В, твердих речовин, металів, карбідів,

тліючих і здатних горіти без доступу повітря

речовин.

Ручний пожежний інструмент

Це інструмент для розкривання і розбирання конструкцій та проведення аварійно-рятувальних робіт під час гасіння пожежі.

До нього належать:

• ломи;
• гаки;
• сокири;
• відра;
• ножиці для різання металу, арматури.

​

​

​

​

Інструмент розміщують на видному і доступному місці на стендах і щитах.

Пожежна техніка

Пожежні засоби поділяються на такі:

• пожежні автомобілі, пожежні машини;
• первинні засоби пожежогасіння;
• пожежна сигналізація;
• установки автоматичного пожежогасіння.

​

Пожежні автомобілі

Використовують для ліквідації пожеж на значних відстанях від їх осередків.

Широко використовують автомобілі, устатковані пожежними машинами з використанням води.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Ними переважно оснащені регіональні пожежні частини та пожежні частини великих підприємств.

Пожежні машини

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Види пожежних машин: стаціонарні, пересувні.

​

Пожежні системи

Пожежна система – це універсальна система пожежогасіння для всіх типів пожежі, завдяки якій можна заощадити ресурси, мінімізувати шкоду навколишньому середовищу.

Під час експлуатації можна переходити з одного виду піни на іншу (мокра й суха піна). Неймовірно тривалий термін служби. Відмінна вогнегасна здатність при гасінні загорянь легкозаймистих матеріалів, таких як горючі пластмаси, гума.

​

Мотопомпа

Це пожежна машина, призначена для створення великого струменя води під тиском, із забором її з водоймища.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Мотопомпи бувають стаціонарні або пересувні.

Протипожежна автоматика

Для гасіння пожеж застосовують стаціонарні установки автоматичного пожежогасіння.

Будова установки автоматичного пожежогасіння:

• мережа трубопроводів;
• запасні резервуари;
• насосна станція;
• водозабірна споруда.

Види установок автоматичного пожежогасіння:

• водяні;
• порошкові;
• пінні;
• газові;
• хладонові.

​

Спринклерна установка

Це система трубопроводів, що розташовані під стелею приміщення і обладнані зрошувальною системою.

Спринклерні зрошувачі вмикаються автоматично, якщо у приміщенні виникає пожежа і температура повітря підвищується до граничної межі.

Всі зрошувальні головки мають спеціальний легкоплавний замок, що, нагріваючись до температури (72⁰С, 93⁰С, 141⁰С), плавиться і відкриває отвір, з якого вода у вигляді зрошувального факела подається до зоно горіння.

Спринклерна установка завжди заповнена водою під тиском 0,4 МПа.

​

​

​

​

​

​

​

Спринклерна установка обладнана сигнальним

пристроєм для виклику пожежної команди.

Дренчерна установка

Це система трубопроводів, що розташовані під стелею приміщення і обладнані зрошувальною системою.

Дренчерна установка має головки відкритого типу.

Дренчерна установка вмикається вручну або за допомогою автоматичного пристрою.

​

​

​

​

Дії при пожежі

При виникненні пожежі або загоранні на будь-якій ділянці підприємства негайно оголошується пожежна тривога та сповіщається пожежна охорона.

Про пожежу доповідають чітко, називаючи адресу підприємства та прізвище того, хто робить повідомлення.

Одночасно з повідомленням про пожежу працівники вживають заходів щодо її ліквідації та евакуації людей з приміщення, а також заходів щодо посилення охорони об'єкта.

​

​

​

​

Для гасіння пожежі використовують первинні засоби пожежогасіння.

Категорії приміщень за вибухонебезпекою

Розділ ІV

Основи електробезпеки

Види електрики

Промислова електрика

Статична електрика

Атмосферна електрика

Промислова електрика

Це електричний струм, який виробляється

промисловими установками та

індивідуальними джерелами струму для

використання на виробництві та в побуті.

Основними параметрами струму є напруга і сила

струму.

Величина напруги та випадки її використання:

• 0-42 В – для індивідуального освітлення і ручного електроінструменту при роботі в небезпечних виробничих зонах;
• 127, 220 В - для освітлення і ручного інструменту в промисловості і в побуті;
• 380 В – для промислового устаткування;
• 380 В – 6 кВ – для передачі електричного струму промисловому устаткуванню;
• 10 – 750 кВ – для передачі електричного струму на далеку відстань.

Статична електрика

Це заряди електрики, що накопичуються на виробничому обладнанні, предметах побуту, на тілі чи одязі людини внаслідок контактного або індуктивного впливу.

Накопичення зарядів статичної електрики відбувається під час:

• наливання електризаційних рідин (етилового ефіру, бензину, етилового і метилового спирту, бензолу) в незаземлені резервуари, цистерни та інші ємкості;
• протікання рідини по трубах, ізольованих від землі, або по гумових шлангах;
• очищення тканин, забруднених діелектричними рідинами та подібних процесів;
• перемішування речовин у змішувачах.

​

Атмосферна електрика

Це явище природи, пов'язане із взаємодією електричних зарядів, що утворюються внаслідок електризації грозових хмар під час руху потужних повітряних потоків.

Найчастіше нижня частина хмари буває заряджена негативно, а

верхня – позитивно.

​

​

​

​

​

​

​

​

Сила струму у каналі блискавки – 200-500 кА

Температура – 30 Х 10^{3 о}С

Ураження електричним струмом

Електробезпека – це система організаційних , технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму , електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

​

Електротравматизм – це явище, що характеризується певною сукупністю електротравм.

​

Електротравма – це травма, спричинена впливом електричного струму або електричної дуги.

Причини електротравмування

• допуск до роботи осіб без кваліфікаційної групи з електробезпеки;
• допуск до роботи осіб, які не знають приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом;
• виконання робіт без заземлення, занулення, перевірки опору ізоляції в мережах споживачів електроструму;
• робота без зняття напруги, засобів захисту;
• робота без наряду-допуску;
• нерегулярне навчання, переатестація персоналу;
• допуск до роботи осіб без медичного огляду;
• початок роботи без попередньої перевірки відсутності напруги, встановлення заземлення;
• початок роботи без попереднього вимикання, без вжиття заходів щодо запобігання помилковому або самочинному вмиканню комутаційної апаратури.

Вплив електричного струму на організм людини

Електричний струм, проходячи через організм людини, спричинює термічну, електролітичну та біологічну дію.

​

Термічна дія струму виявляється в опіках окремих ділянок тіла, ураженні внаслідок високої температури кровоносних судин, нервових клітин, серця, мозку, що призводить до серйозних функціональних розладів.

Електролітична дія струму виявляється в розкладанні органічної рідини та крові, що призводить до значних порушень їх фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється у подразненні й збудженні живої тканини організму, що супроводжується мимовільним скорочення м'язів, яке може спричинити порушення, призупинення і навіть повну зупинку діяльності органів дихання та кровообігу.

​

Тривалість проходження струму через організм впливає на кінцевий результат ураження: чим довше проходження струму, тим більша можливість тяжкого і смертельного наслідку.

​

Електричні травми

Це ураження тканин і органів внаслідок проходження струму чи

впливу променів електродуги на людину.

Місцева електротравма — це локальне ушкодження цілісності тканин тіла, кісток під впливом електроструму чи електродуги.

​

Види місцевих електротравм:

• Електричні опіки;
• Електричні знаки;
• Електрометалізація шкіри;
• Електроофтальмія;
• Механічні ушкодження

Електричні опіки

Це ураження шкіри, внутрішніх органів і тканин тіла, які

виникають внаслідок нагрівання тканин тіла електричним

струмом.

Види електричних опіків:

• поверхневі опіки;
• внутрішні опіки.

​

Електричні знаки

Це плями сірого або блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля

на поверхні шкіри в місці контакту зі струмопровідними

частинами.

Вони безболісні і через деякий час зникають.

Електрометалізація шкіри

Це просочування поверхні шкіри частками металу за його

випаровування чи розбризкування під впливом електричного

струму.

Уражена ділянка шорстка на дотик і має характерне для

металу забарвлення.

Електрометалізація є відносно безпечною і з часом зникає (за

виключенням потрапляння металу в очі).

​

Електроофтальмія

Це запалення очей внаслідок дії значного потоку

ультрафіолетових променів від дії електричної дуги.

Механічні ушкодження

Виникають під час різкого мимовільного скорочення м'язів під

впливом струму, що проходить через людину.

Ознаки механічного ушкодження:

• розрив шкіри;
• розрив кровоносних судин;
• розрив нервових тканин;
• вивихи суглобів;
• переломи кісток.

​

​

​

До механічних ушкоджень не належать ушкодження, спричинені

падінням з висоти, навіть якщо падіння відбувалося внаслідок дії

електричного струму.

Фактори електричного характеру

• напруга;
• сила струму;
• рід і частота струму;
• опір в електричному колі;
• заземлення;
• занулення

Фактори неелектричного характеру

• індивідуальні особливості людини;
• увага людини;
• шлях проходження струму;
• тривалість дії струму.

Порогові значення струму

Пороговий відчутний струм - найменше значення відчутного

струму, який під час проходження через організм людини викликає

почуття подразнення (0,6—1,5 мА за змінного струму частотою 50 Г

та 5—7мА — за постійного струму).

Пороговий невідпускаючий струм — найменше значення

електричного струму, що під час проходження через організм людини

викликає судомні скорочення м'язів руки, в якій затиснений провідник

(10—15 мА за змінного струму частотою 50 Гц і 50—80 мА — за

постійного струму).

Пороговий фібриляційний струм — найменше значення

електричного струму, що під час проходження через організм людини

викликає фібриляцію серця (80—100 мА за змінного струму часто тою

50 Гц і 100—150 мА — за постійного струму). Задуха, тяжкі опіки,

параліч серця, смерть настають при струмі понад 5 А.

​

​

Звільнення потерпілого від дії струму з напругою до 1000 В

Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин

користуються:

• ізоляційною штангою;
• сухою палицею;
• сухою дошкою;
• іншим сухим діелектричним предметом.

Звільнення потерпілого від дії струму з напругою понад 1000 В

Для звільнення потерпілого від струмопровідних частин

використовують:

• діелектричні рукавиці;
• гумові чоботи;
• ізоляційну штангу;
• ізоляційні обценьки;

​

​

Загальні відомості про електричну мережу

Електрична мережа - сукупність пов'язаних між собою електричним

зв'язком повітряних і кабельних ліній електропередач, трансформаторів

та іншого електричного обладнання, що є власністю підприємства або

перебувають у його користуванні на визначених законом підставах,

призначені для передачі, розподілу та зміни параметрів електроенергії.

Трифа́зний струм — змінний струм у електричному колі, сконструйованому таким чином, щоб у трьох лініях коливання сили струму відбувалися із зсувом фази на 2π / 3.

Існують схеми трифазного струму із нульовим проводом і без нульового провода.

Нульовий провід дозволяє отримувати водночас вищу напругу, використовуючи переваги трифазної схеми електропостачання, зберігаючи можливість однофазного підключення з меншою напругою.

В схемі з нульовим проводом споживач може під'єднувати навантаження між нульовим проводом і однією з фаз або між двома різними фазами.

Напруга дотикання

Це напруга між двома точками ланцюга струму, до яких

одночасно дотикається людина.

​

Можливі види дотикання:

​

• однофазне дотикання в мережі з глухо заземленою нейтраллю;
• однофазне дотикання в мережі з ізольованою нейтраллю;
• двофазне дотикання.

​

​

​

​

Однофазне дотикання в мережі з �глухо заземленою нейтраллю

Струм, що проходить через тіло людини, піде колом:

фаза А – тіло людини – підлога (грунт) – заземлювач нейтралі – нейтраль (нульова точка джерела живлення).

Однофазне дотикання в мережі з ізольованою нейтраллю

Струм, що проходить через тіло людини, піде колом:

фаза А – тіло людини – підлога (грунт) і повернеться до мережі через ізоляції фаз В і С, надалі струм йде колом: ізоляція фази В – фаза В – нейтраль (нульова точка) та ізоляція фази С – фаза С – нейтраль (нульова точка).

Двофазне дотикання

Під час двофазного дотикання, незалежно від режиму нейтралі, людина буде під лінійною напругою мережі.

Напруга кроку

Це різниця потенціалів між двома точками, на яких одночасно

стоїть людина, у зоні розтікання струму на відстані кроку.

​

Величина напруги кроку залежить від:

- відстані до заземлювача;

- довжини кроку.

Класифікація виробничих приміщень за небезпекою електротравмування

1. Приміщення без підвищеної небезпеки — це приміщення, де відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку.

2. Приміщення з підвищеною небезпекою — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов ураження електричним струмом:

• підвищена вологість (відносна вологість повітря перевищує 75 % або пара та конденсуюча волога у вигляді дрібних крапель) або струмопровідний пил (технологічний, атмосферний, пил що потрапляє в середину агрегатів, технологічного обладнання, осідає на проводах, струмопровідних частинах і погіршує умови охолодження та ізоляції, але не викликає небезпеки аварії);
• струмопровідна підлога (металева, залізобетонна);
• висока температура повітря (+35° С);
• можливість одночасного дотику працівника до з'єднаних з землею металоконструкцій, обладнання з одного боку, та до металевих корпусів електрообладнання — з іншого.

3. Особливо небезпечні приміщення — це приміщення, що характеризуються наявністю хоча б однієї з таких умов:

• відносна вологість повітря постійно тримається близько 100 % (стеля, підлога, стіни покриті вологою);
• хімічно активне середовище (у приміщенні є агресивні пари, гази, рідини, які діють на ізоляцію та руйнують струмопровідні частини електроустаткування);
• одночасно дві й більше умов підвищеної небезпеки.

​

Допуск до роботи з електрикою

До роботи з електрикою допускаються особи, які:

• пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань «Правил безпечної експлуатації електроустановок» з присвоєнням відповідної групи (1—5);
• пройшли медичний огляд.

Наряд-допуск — це письмове розпорядження на виконання роботи, викладене

на спеціальному бланку, де визначений зміст, місце, час початку і закінчення

роботи, необхідні заходи безпеки, склад бригади і особи, які відповідають за

безпечне виконання роботи.

Розпорядження — це усне завдання на безпечне виконання роботи.

Для безпечного виконання роботи здійснюються такі організаційні заходи:

• видання наряду або розпорядження;
• призначення осіб, відповідальних за безпечне
• проведення робіт; г підготовка робочого місця та допуск до роботи;
• нагляд під час роботи;
• оформлення перерви в роботі та її закінчення.

До початку роботи виконують: необхідні відімкнення, вивішування плакатів безпеки, перевірка відсутності напруги на струмопровідних частинах, встановлення заземлення, огородження робочого місця.

До роботи під напругою не допускаються особи, молодші 18 років. Учні, студенти, які проходять виробничу практику або навчання і не досягли

18-річного віку, працюють з електрикою під постійним наглядом кваліфікованого працівника обмежений час, що визначений навчальним планом.

​

Колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках

Для забезпечення електробезпеки використовуються окремо

або в поєднанні один з одним такі технічні засоби:

• захисне заземлення;
• занулення;
• вирівнювання потенціалів;
• мала напруга;
• захисне відімкнення;
• ізоляція струмопроводів;
• огороджувальні пристрої;
• попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки;
• засоби захисту та запобіжні пристрої.

​

Захисне заземлення

Це навмисне електричне з'єднання з землею металевих

струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою.

Заземлення здійснюється за допомогою природних, штучних або змішаних заземлювачів.

Заземлення повинно мати електричний опір не більше 4 Ом.

​

Захисне заземлення знижує напругу відносно землі до менш небезпечних величин на не струмоведучих металевих частинах електроустановок, які опинилися під напругою в аварійній ситуації (пошкодження або пробій ізоляції).

Робота на незаземленому устаткуванні може призвести до ураження електричним струмом.

​

Занулення

Це навмисне електричне з'єднання з нульовим захисним

провідником металевих струмонепровідних частин, які можуть

опинитися під напругою (корпуси електроустаткування, кабельні

конструкції, сталеві труби тощо).

При замиканні фази на корпус створюється однофазне коротке замикання між фазою та нульовим захисним проводом через апаратуру захисту, яка спрацьовує та відключає замкнену фазу від мережі.

​

Занулення повинно здійснюватись надійним контактом за допомогою зварного з'єднання. Дозволяється занулення болтовими з'єднаннями у приміщеннях та у зовнішніх установках без агресивних середовищ.

​

Мала напруга

Застосовується для живлення електроприймачів невеликої потужності:

• ручного електрифікованого інструменту;
• переносних ламп;
• ламп місцевого освітлення;
• сигналізації.

Для живлення переносних світильників у приміщеннях із

підвищеною небезпекою та особливо небезпечних приміщеннях

застосовується напруга не вище 42 В.

За особливо несприятливих умов (роботи в барабанах, тунелях,

газоходах, топках котлів) для живлення переносних світильників

застосовують напругу не вище 12 В.

На робочих місцях, де за умовами безпеки праці електроприймачі не

можуть живитися безпосередньо від мережі напругою до 1000 В, треба

застосовувати розподільні або знижувальні трансформатори із

вторинною напругою 42 В і нижче.

​

​

Захисне відімкнення

Це захист швидкої дії, що забезпечує автоматичне відімкнення

електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження

людини струмом.

УЗОТЄ – 2У

Вимоги, яким має відповідати обладнання захисного відімкнення:

- висока чутливість;

- малий час відімкнення;

- селективність дії;

- здатність здійснювати

самоконтроль справності;

- надійність.

Захисне відмикання поширене у мережах до 1000 В.

Ізоляція струмопроводів

Ізоляція струмопроводів використовується для захисту від

дотику до частин, що перебувають під напругою.

​

Види ізоляції:

Робоча ізоляція – ізоляція струмопровідних частин

електроустановки.

Додаткова ізоляція – досягається шляхом виготовлення

корпусу з ізоляційного матеріалу (електропобутові прилади).

Подвійна ізоляція – електрична ізоляція, що складається з

робочої та додаткової ізоляції.

​

Огороджувальні пристрої

Призначені для огородження струмопровідних частин і

запобігання помилковим операціям з комутаційною апаратурою.

До них належать: ізоляційні накладки, ковпаки, переносні

заземлення, щити, клітки, плакати.

Види огороджувальних пристроїв:

• суцільні (у вигляді кожухів та кришок);
• сітчасті

Блокування

Призначене для запобігання попаданню людини під напругу

внаслідок помилкових дій під час роботи.

Блокування забезпечує зняття напруги зі струмопровідної

частини електроустановки під час проникнення до неї.

Види блокування:

• механічне блокування (за допомогою замків, стопорів, защіпок);
• електричне блокування (за допомогою блокувальних контактів);
• електромагнітне блокування (за допомогою електромагнітних замків)

ОСНОВНІ ТА ДОДАТКОВІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ДО 1000 В

Попереджувальні знаки і плакати

Заборонні плакати

Інформативні плакати

Вказівні знаки

Робота з переносними електросвітильниками

Переносні ручні електричні світильники повинні мати рефлектор,

захисну сітку, гачок для підвішування та шланговий провід з вилкою.

Для живлення світильників в особливо небезпечних

приміщеннях та у приміщеннях з підвищеною небезпекою слід

застосовувати напругу не вище 12 і 42 В відповідно.

​

Провід світильників не повинен торкатися вогких, гарячих та масних

поверхонь.

​

​

​

​

​

Заміна електролампи, проводу проводиться електротехнічними

працівниками при відімкненому світильнику від електромережі.

У світильників, що експлуатуються, слід періодично, не рідше 1 разу на 6 місяців, проводити вимірювання опору ізоляції мегомметром на напругу 1000 В; в цьому разі опір ізоляції має бути не меншим ніж 0,5 МОм. �

Блискавка

Блискавка -- особливий вид проходження електричного

струму через величезні повітряні прошарки,джерелом

якого є атмосферний заряд, накопичений грозовими

хмарами.

Умови утворення таких хмар -- велика вологість та швидка

зміна температури повітря.

​

​

Довжина каналу блискавки - кілька кілометрів.

Сила струму -- 200 000 А.

Напруга-- 150 000 кВ.

Температура -- 10000 °С і більше.

Час існування блискавки 0,1 -- 1 с

​

​

​

Щосекунди земну кулю уражають в середньому більше 100 блискавок.

Захист будівель та споруд від блискавки

Блискавкозахист – це комплекс захисних заходів від розрядів

атмосферної статичної електрики, який забезпечує захист людей,

зберігає споруди, матеріали від згорання, вибухів.

Захист будівель і споруд від прямих ударів блискавки

здійснюється за допомогою громовідводу.

Будова громовідводу:

• блискавкоприймач;
• заземлювач;
• струмовідвід.

​

​

​

Інтервал між перемичками – не більше 20 м.

Захист від статичної електрики

Захист від статичної електрики та її небезпечних проявів досягається трьома основними способами:

​

1. Запобіганням виникнення та накопичення статичної електрики:

• зменшенням швидкості руху речовини по трубопроводу;
• виготовлення поверхонь, що труться з однорідних матеріалів;
• використання струмопровідної підлоги, спецвзуття зі струмопровідною підошвою; антистатичних рукавиць;

​

2. Прискоренням стікання електростатичних зарядів:

• заземлення технологічного устаткування, трубопроводів тощо;
• нанесення на поверхню антистатичних паст, добавок чи присадок;
• загальне і місцеве зволоження повітря в небезпечних приміщеннях робочої зони, якщо це допускається за умовами виробництва;

​

3. Нейтралізація електростатичних зарядів

• іонізація повітря індукційними, високовольтними, радіоактивними та комбінованими нейтралізаторами;

Правила поведінки під час грози

Перебуваючи під час грози в домі необхідно дотримуватись таких заходів безпеки:

• закрити двері, вікна, кватирки;
• вимкнути освітлення, усі електроприлади, вийняти штекери і зовнішні антени;
• знаходитись в центрі кімнати, подалі від водопровідних, каналізаційних труб та мереж опалення.

​

Перебуваючи поза межами будинку не варто шукати укриття поблизу:

• металевих опор, стовпів електропередач, техніки;
• високих дерев, пагорбів.

​

​

​

Під час грози в полі треба шукати сховище у низинній місцевості.

Тема V�Основи гігієни праці

Виробнича санітарія

Це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усунення потенційно небезпечних факторів і запобігання професійним захворюванням та отруєнням .

Організаційні заходи:

• дотримання вимог охорони праці жінок та осіб віком до

18 років;

• проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;
• забезпечення осіб, що працюють у шкідливих умовах, лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.

Технічні заходи:

• систематичне підтримання чистоти у приміщеннях і на робочих місцях;
• розробка та конструювання обладнання, що вилучає виділення пилу, газів, пари, інших шкідливих речовин у виробничих приміщеннях;
• забезпечення санітарно-гігієнічних вимог до повітря виробничого середовища;
• улаштування систем вентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці;
• забезпечення захисту працівників шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.

Види шкідливих виробничих факторів:

Хімічні

Фізичні

Біологічні

Психофізіологічні

Хімічні шкідливі фактори:

• токсичний пил;
• токсична пара;
• токсичний газ.

Фізичні шкідливі фактори:

• температура повітря;
• вологість повітря;
• швидкість руху повітря;
• вібрація;
• шум;
• нетоксичний пил, пара, газ;
• випромінювання;
• освітленість.

​

Біологічні шкідливі фактори:

• мікроорганізми;
• бактерії;
• інфекційні захворювання.

Психофізіологічні шкідливі фактори:

• фізичні перевантаження;
• нервово-психічні перевантаження.

​

Шум

Це сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю необхідних для людини сигналів.

Несприятлива дія шуму спричиняє:

глухуватість і глухоту, прискорення пульсу і дихання, перевтому; зниження працездатності, нервову збудливість, послаблення уваги, порушення роботи шлунково-кишкового тракту.

​

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ.

Вухо людини сприймає шум до 130 дБ.

Рівень шуму, що не заважає розбірливості мови – до 20 дБ.

Мова стає нерозбірливою при 70 дБ.

Шум для людини є нестерпним при 150 дБ.

Втома металу настає при 180 дБ.

Засоби захисту від шуму:

Беруші протишумові

Протишумові навушники

Вібрація

Це механічні коливання твердих тіл.

Людина сприймає вібрацію вестибулярним апаратом та дотиком.

Несприятлива дія вібрації спричиняє:

при загальній вібрації – порушується діяльність серця, центральної нервової системи;

при місцевій – погіршується кровопостачання окремих органів.

У разі довготривалої та інтенсивної дії вібрації може виникнути вібраційна хвороба.

Резонансна частота вібрації для всього організму – 6 Гц.

Резонансна частота вібрації органів черевної порожнини – 7 Гц.

Відчуття вібрації в зубах – 17-25 Гц.

Резонансна частота вібрації для голови – 17-27 Гц.

Відчуття вібрації в стопах – 40 Гц.

​

Засоби захисту від вібрації:

Засоби індивідуального захисту:

• віброзахисне зуття, рукавиці з м'якими надолонниками, пружнодемпфіраційні прокладки та пластини.

Колективні методи захисту:

• огородження, віброізоляція, вібропоглинання, дистанційне керування, засоби автоматичного контролю, сигналізації, позначення.

Р 81103

Р 81102

BALTECH VP - 3410

Іонізаційне випромінювання

До іонізаційного випромінювання належать альфа, бета, гама випромінювання, потоки нейтронів та інших ядерних часток.

Несприятлива дія іонізаційного випромінювання спричиняє:

опіки або сухість, випадіння волосся, катаракту, спадкові захворювання,

променеву хворобу.

Безпека працівників з радіоактивними речовинами забезпечується

встановленням гранично допустимих доз (ГДД) опромінення різними

видами радіоактивних речовин.

​

Доза, що накопичена у віці до 30 років не повинна перевищувати

12 ГДД.

Засоби захисту від іонізаційного випромінювання:

• ізоляція або огородження джерел випромінювання за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;
• обмеження часу перебування персоналу в радіаційно – небезпечній зоні;
• віддалення робочого місця від джерел випромінювання;
• використання дистанційного керування, засобів сигналізації і контролю;
• використання засобів індивідуального захисту.

​

​

Ультрафіолетове випромінювання

Джерелами ультрафіолетового випромінювання є електродугове

зварювання, плазмове обладнання, газорозрядні лампи тощо.

Біологічна дія ультрафіолетового випромінювання обумовлена

хімічними змінами молекул живих клітин, які його поглинають, і

виявляється в порушенні поділу та загибелі клітин.

Несприятлива дія ультрафіолетового випромінювання спричиняє:

порушення поділу та загибель живих клітин, ураження шкіри

та органів зору.

Засоби захисту від ультрафіолетового випромінювання:

Засоби колективного захисту:

• екранування джерел випромінювання, огородження робочих місць ширмами, щитами, обладнання кабінок.

Засоби індивідуального захисту:

• спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри, щитки зі світлофільтрами.

Електромагнітне випромінювання

Джерелами електромагнітного випромінювання є потужні телевізійні та радіомовні станції, промислові установки високочастотного нагріву, вимірювальні прилади, будь-які елементи, що включені до високочастотної мережі.

Несприятлива дія електромагнітного випромінювання спричиняє:

підвищену втому, головний біль, зниження точності робочих рухів,

млявість, функціональний розлад центральної нервової системи.

Засоби захисту від електромагнітного випромінювання:

• зменшення випромінювання безпосередньо біля джерела;
• дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;
• проведення дозиметричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні;
• спецодяг, захисні окуляри.

МКС - 05

ДКГ - 21

Лазерне випромінювання

Джерелами випромінювання є лазери, які використовують у

техніці та медицині.

Несприятлива дія лазерного випромінювання спричиняє:

ушкодження сітківки очей

Засоби захисту від лазерного випромінювання:

Колективні засоби захисту:

• застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом;
• захисні екрани, системи блокування та сигналізації;
• огородження лезернонебезпечної зони.

Індивідуальні засоби захисту:

• спеціальні проти лазерні окуляри;
• щитки;
• маски;
• технологічні халати та рукавиці.

Групи шкідливих речовин

• Подразнювальні
• Задушливі
• Отрути
• Летючі наркотики
• Пил

Подразнювальні речовини:

Уражують шляхи дихання, шкіру, слизові оболонки.

До подразнювальних речовин відносяться:

• кислоти;
• луги;
• сірчисті сполуки;
• аміак.

​

​

Задушливі речовини:

• Інертні гази
• Вуглекислий газ
• Метан
• Азот

Отрути

Призводять до уражень внутрішніх органів,

кровоносних судин, нервової системи.

До отрут відносяться:

• спирти;
• ефіри;
• бензол;
• фенол;
• пил олова, свинцю, ртуті, марганцю.

​

Летючі наркотики

Спричиняють наркотичний вплив на організм.

До летючих наркотиків відносяться:

• ацетилен;
• летючі вуглеводи.

Пил

Робота в умовах запиленого повітря призводить до:

захворювань шкіри, запалення очей (кон’юктивіту), носової та

бронхіальної астми, бронхіту, катару шляхів дихання, силікозу,

хронічних отруєнь працівників.

Класи небезпеки

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

• 1-й клас – надзвичайно шкідливі;
• 2-й клас – високо шкідливі;
• 3-й клас – помірно шкідливі;
• 4-й клас - мало шкідливі

Лікувально-профілактичне харчування

Стаття 9 Закону України “ Про охорону праці ”:

“ Працівники, які зайняті на роботах з тяжкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами ”.

Безкоштовна видача лікувально-профілактичного харчування проводиться у дні фактичного виконання ними робіт на виробництві, у дні хвороби з тимчасовою втратою працездатності, якщо захворювання є професійним і хворий не госпіталізований.

Фізіологія праці

Фізіологія праці – це розділ фізіології людини та гігієни праці, який вивчає вплив трудової діяльності та умов праці на фізіологічні функції людини.

Працівникам надається перерва для відпочинку та харчування протягом не більше 2 годин, яка не входить до робочого часу. Додаткові перерви для відпочинку, які входять до робочого часу і відповідним чином оплачуються:

• перерви для обігріву;
• перерви для працівників у шкідливих умовах праці;
• перерви для відпочинку на різних видах вантажно-розвантажувальних робіт.

Спеціальні перерви для обігріву і відпочинку надаються праців никам у холодну пору року на відкритому повітрі або у приміщеннях, що не обігріваються, вантажникам, які зайняті на вантажно-розвантажувальних роботах.

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів вручну

для жінок становлять 10 кг – при підійманні та переміщенні

вантажів з чергуванням з іншою роботою.

​

При підійманні та переміщенні вантажів постійно протягом

робочої зміни гранична норма становить 7 кг.

Граничні норми сумарної ваги вантажу для підлітків у розрахунку на 1 рік

Висота підіймання не повинна перевищувати 1м.

Відстань переміщення вантажу вручну не повинна

перевищувати 5 м.

Вимоги до опалення

Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у холодну та перехідну пори року.

Основні елементи опалювальних систем:

• генератор тепла;
• нагрівальні прилади, які передають тепло повітрю;
• трубопроводи

Позитивні властивості системи водяного опалення низького тиску:

• можливість регулювання тепловіддачі опалювальних приладів;
• підтримування температури в межах 60-70⁰С;
• пожежна безпека;
• довговічність системи (30-50 років);
• можливість розміщення опалювальних приладів уздовж зовнішніх стін та під

вікнами;

• простота експлуатації

Температура води в системах опалення високого тиску становить 130-145⁰С.

Вимоги до вентиляції

Вентиляцію використовують для забезпечення чистоти повітря і певних метеорологічних умов у приміщеннях.

Види вентиляції:

• природна;
• механічна;
• змішана

У природній вентиляції переміщення повітря здійснюється за рахунок природних сил, за рахунок різниці питимої ваги зовнішнього та внутрішнього повітря.

За механічної вентиляції переміщення повітря у приміщенні здійснюється вентиляторами.

Види механічної вентиляції: загальнообмінна і місцева.

Основні елементи механічної вентиляції: вентилятори (відцентрові або

осьові), повітропроводи, прилади для обробки повітря (калорифери для

нагріву, фільтри для очистки).

Кондиціонування повітря

Кондиціонування повітря – це створення і автоматична підтримка у приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних або змінних за відповідною програмою температури, вологості, найбільш придатних для людини та нормального проходження технологічного процесу.

Правила експлуатації систем опалення і вентиляції

• увімкнення загальнообмінних припливних та витяжних установок

проводиться за 10-15 хв. до початку роботи;

• спочатку вмикають витяжні а потім припливні вентиляційні

установки;

• вимкнення установок проводиться через 10-15 хв. після роботи;
• у цехах з можливим виділенням шкідливих газів вентиляційні

установки вимикають через 30-60 хв. по закінченню роботи;

• місцеві витяжні установки що не зблоковані з технологічним

обладнанням вмикають за 3-5 хв. до початку роботи обладнання;

• місцеві витяжні установки що не зблоковані з технологічним

обладнанням вимикають через 3-5 хв. по закінченню роботи.

​

Види освітлення

Робоче освітлення – призначене для забезпечення нормальної роботи, проходу людей та руху транспорту.

Аварійне освітлення – призначене для продовження роботи під час раптового вимкнення робочого освітлення.

(норма освітлення повинна складати 5% від робочого освітлення, але не менше

2 лк всередині приміщень і не менше 1 лк на території підприємства.

Для освітлення застосовують тільки лампи розжарювання та люмінесцентні лампи).

Евакуаційне освітлення – призначене для евакуації людей з приміщень у разі аварій.

Охоронне освітлення – використовується охоронним підрозділом на об'єктах у разі відсутності природного освітлення.

Чергове освітлення – призначене для роботи і вихідні, святкові дні та нічні години.

Правила експлуатації освітлення

• Очищення скла світлових прорізів проводиться не рідше 2 рази на рік у приміщеннях з незначним виділенням пилу.
• Очищення скла світлових прорізів проводиться не рідше 4 разів на рік у при значному виділенні пилу.
• Очищення світильників проводиться 4-12 разів на рік залежно від характеру запиленості виробничого приміщення.
• Світильники загального і місцевого освітлення, що знаходяться на відстані 2,5 м від рівня підлоги, повинні мати напругу не вище 42В.
• При роботах в особливо небезпечних умовах напруга світильників не повинна перевищувати 12В.

Під час експлуатації освітлювальної установки періодично перевіряють:

• стан ізоляції проводів – 1 раз на 6 місяців;
• рівень освітленості в контрольних точках виробничого приміщення -

1 раз на рік після чергової чистки світильників і заміни згорілих ламп.

​

Основний прилад вимірювання освітленості – люксметр.

Санітарно-побутове забезпечення працівників

Кількість місць при збереженні одягу в гардеробних повинна відповідати:

• кількості працівників у двох суміжних, найбільш численних змінах – при збереженні одягу на вішалках;
• кількості, що відповідає списку працівників – при збереженні одягу у шафах.

Ширина лави в гардеробних – 0,3м.

Кількість кранів в умивальнику – з розрахунку один кран на 7-20 чоловік.

Площа приміщення для відпочинку – 0,2 м² на одного працівника у

найчисленнішій робочій зміні, але не менше 18 м².

Дезінфекція побутових приміщень проводиться не рідше 1 разу на місяць.

Приміщення для паління повинно мати площу не менше 9 м².

Приміщення для особистої гігієни жінок передбачається, коли їх працює у

найчисельнішій робочій зміні не менше 15.

Один фонтанчик з питною водою обладнують на 100 чоловік.

Питна вода повинна мати температуру 8-12⁰С.

Відстань від робочого місця до питної води – не більше 75м.

Здоровпункти функціонують на підприємствах де є більше 300 працівників.

Відстань від робочого місця до здоровпункту – не більше 1000м.

Щорічні медичні огляди неповнолітніх та осіб до 21 року

Усі особи молодше 18 років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року підлягають обовязковому медичному огляду.

Стаття 19 Закону України “Про охорону праці”: “Роботодавець зобовязаний за свої кошти організувати проведення періодичних медичних оглядів осіб віком до 21 року”

За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи і середній заробіток.

Роботодавець має право притягнути до дисциплінарної відповідальності й зобов’язаний відсторонити працівника від роботи без збереження заробітньої плати, якщо той ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду.

Працівник має право:

• отримати інформацію про стан свого здоров’я на основі висновків медичної комісії;
• відмовитися від роботи, яка протипоказана йому згідно з медичними висновками.

​

Працівник зобов’язаний проходити в установленому порядку і у визначені терміни медичні огляди та виконувати всі надані медичні рекомендації.

Тема VІ�Надання першої допомоги потерпілим при нещасних випадках

Точки для зупинки кровотечі

Точки для зупинки кровотечі

Послідовність надання першої долікарської допомоги

• Усунути дію небезпечних та шкідливих факторів на організм потерпілого
• Надати потерпілому найбільш зручне положення, що забезпечує спокій
• Оцінити стан потерпілого
• Визначити характер травми а також послідовність дій його рятування
• Вжити необхідних заходів щодо рятування потерпілого в порядку терміновості
• Підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного персоналу
• Викликати швидку медичну допомогу, лікаря або транспортувати потерпілого до найближчої медичної установи
• Повідомити керівників установи про те, що трапилось

Приклади усунення дії небезпечних та шкідливих факторів

• Звільнити потерпілого від дії електричного струму
• Винести потерпілого із зараженої зони
• Загасити одяг, що горить
• Витягнути з води, тощо.

​

Заходи щодо врятування потерпілого

• Відновити прохідність дихальних шляхів
• Провести штучне дихання
• Провести непрямий масаж серця
• Зупинити кровотечу
• Іммобілізувати місце перелому
• Накласти пов'язки

Дії у важких випадках

При значних пошкодженнях (переломи хребта, травми голови тощо) –

всі роботи проводять так щоб якнайменше турбувати потерпілого.

Перевертати його в таких випадках заборонено.

​

При зніманні одягу його спочатку знімають зі здорової частини тіла.

Якщо одяг зняти важко – його розпорюють.

При переломі хребта одяг не знімають.

​

У разі кровотечі одяг досить розрізати вище рани.

​

Увага, щирість, турбота допоможуть потерпілому подолати наслідки

травми, нещастя.

Неприпустимі грубість, роздратування, докори в необережності, недотриманні

правил безпеки праці тощо.

Принципи надання першої допомоги

​

• Правильне розпізнання характеру пошкоджень
• Логічне підбирання засобів надання допомоги
• Правильність і доцільність дій
• Швидкість і якість надання долікарської допомоги
• Рішучість у виконанні дій
• Продуманість та спокій

​

Засоби надання першої допомоги

Табельні засоби:

• бинти, перев'язочні пакети, стерильні пов'язки і серветки, вата;
• джгути (стрічкові і трубчасті);
• шини (фанерні, сходові, сітчасті)

Підручні засоби:

• простирадла, сорочки, тканини;
• ремінь чи пояс;
• смужки твердого картону, фанери, дошки.

​

Медична аптечка

Призначена для надання допомоги на місці події.

Аптечка знаходиться у місцях найбільшого скупчення людей і

на травмонебезпечних ділянках.

В аптечці завжди мають бути засоби для надання першої

допомоги при незначних пошкодженнях, дрібних пораненнях.

Аптечку зберігають у спеціальній шафі, під час роботи в полі - в сумці.

Примірний вміст аптечки

Склад медичної аптечки:

Індивідуальний перев'язочний антисептичний пакет – для накладання пов'язок – 3 шт. (див. правила користування)

Правила користування індивідуальним перев'язочним пакетом

1. Розгортаючи пакет, не доторкайтеся до тієї сторони, яка буде накладена на рану.
2. Якщо рана одна, то слід накласти дві подушечки, якщо ран дві – по одній подушечці на рану, потім перебинтувати.
3. Щоб пов'язка не зсунулася, потрібно зовнішній кінець бинта закріпити шпилькою.
4. Після відкриття пакет необхідно одразу використати, тому що він швидко втрачає стерильність.

Склад медичної аптечки:

Медичний бинт – для накладання пов'язок - 3 шт.

Склад медичної аптечки:

Вата – для накладання пов'язок – 2 шт.

Склад медичної аптечки:

Джгут – для зупинки кровотечі – 1 шт.

Склад медичної аптечки:

Настоянка йоду – для обробки ран, поранень на шкірі –

1 флакон або 10 ампул.

Склад медичної аптечки:

Нашатирний спирт – від знепритомніння – 1 флакон

або 10 ампул (накапати на ватку 2-3 краплі й піднести

до носа потерпілого)

Склад медичної аптечки:

Розчин 2-4% борної кислоти – для промивання очей, полоскання рота – 1 флакон 250 мл.

Склад медичної аптечки:

Вазелін – для обробки шкіри при опіках І ступеня –

1 тюбик.

Склад медичної аптечки:

Валідол – при серцевому болі – 1 упаковка (по одній таблетці під язик до повного розсмоктування)

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги�постраждалим при травмах та пошкодженнях очей�не медичними працівниками:�

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) допомогти постраждалому зайняти найбільш зручне положення;

5) при потраплянні в очі дрібних сторонніх тіл, наприклад бруду, піску, дерев’яних, металевих стружок, постраждалий може відчувати сильний біль і не в змозі відкрити очі в такому випадку:

а) попросити постраждалого покліпати;

б) обережно промити око теплою проточною водою;

в) прикрити око чистою, стерильною серветкою, яку закріпити лейкопластиром;

​

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги�постраждалим при травмах та пошкодженнях очей�не медичними працівниками:

6) при пошкодженні очей та наявності стороннього предмета:

а) не видаляти сторонній предмет;

б) накласти чисту стерильну серветку на око навколо предмета, закріпити лейкопластиром, слід накладати пов’язку одночасно на два ока;

7) при потраплянні в очі хімічних розчинів промивати очі теплою проточною водою до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо з очного яблука відбувається витік рідини, не промивати та не накладати пов’язки, не тиснути на очі з метою зупинки кровотечі. Постраждалому надати зручного положення;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

​

Перша допомога при пораненнях

Поранення – це ушкодження з порушенням цілісності шкіри

або слизової оболонки.

Перша допомога:

• забруднену шкіру навколо рани протерти стерильною ватою,

марлею, бинтом або тампоном з перев'язочного пакету а при їх

відсутності чистою м'якою тканиною на яку капають кілька крапель йоду;

• навколо рани змастити настоянкою йоду або зеленкою. У разі відсутності медикаментів можна використати спирт, горілку, одеколон;
• накрити рану стерильною серветкою або марлею, поверх покласти вату та забинтувати.

​

Доторкатися до рани руками, промивати її водою, засипати

порошком, накладати дерев'яну кору тощо заборонено.

​

Перша допомога при вивихах

Перша допомога:

на нижню кінцівку накласти шину, а верхню за допомогою хустки

підвісити на шию і якомога швидше доставити потерпілого до

медичної установи.

​

​

​

​

​

​

​

​

​

Намагатися вправити вивих самостійно – заборонено.

Щоб зменшити біль і набряк, рекомендується прикласти до місця вивиху грілку з холодною водою або змочений в холодній воді рушник. �Якщо сильний біль, то слід дати таблетку аналгіну або седалгіну.

Перша допомога при вивиху щелепи

Потерпілого садять.

Надаючий допомогу стає

обличчям до нього, обгорнувши

великі пальці руки бинтом або

матерією, вводить їх в рот

потерпілого, натискаючи на кут

нижньої щелепи (задні кутні

зуби), зміщуючи нижню щелепу

вниз і назад, одночасно рештою

пальців піднімаючи підборіддя.

Перша допомога при травматичному вивихові

Необхідно прикрити рот

потерпілого носовою

хусточкою, накласти пов’язку,

яка підтримує

щелепу, і доставити

потерпілого в лікарню.  

Переломи

Ознака перелому – різкий біль під час спроби руху пошкодженою кінцівкою.

Види перелому:

• відкритий (шкіра пошкоджена, наявна рана)
• закритий (шкіра не пошкоджується, рана відсутня)

Ознаки відкритого перелому кісток кінцівки: наявність рани в місці перелому; кровотеча з рани; біль в області рани; порушення функції ушкодженої кінцівки; неприродне положення кінцівки; патологічна рухливість у кінцівці; крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому; наявність уламків кістки в рані.

Ознаки закритого перелому кісток кінцівки: неприродне положення кінцівки; біль в області рани/деформації кінцівки; патологічна рухливість в кінцівці; крепітація (хрускіт) в місці перелому; гематома в області перелому (збільшення кінцівки в об’ємі); порушення функцій ушкодженої кінцівки.

Іммобілізація (знерухомлення) – фіксація перелому кістки шляхом використання стандартних шин чи імпровізованих засобів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок

• переконатися у відсутності небезпеки;
• провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;
• викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
• якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;
• визначити тип перелому та надати необхідну допомогу;
• при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

​

​

Порядок дій, якщо у постраждалого ознаки �відкритого перелому

• розрізати одяг над раною;
• накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;
• допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);
• іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;
• вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;
• забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

​

Порядок дій, якщо у постраждалого ознаки �закритого перелому�

• допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);
• іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;
• вкрити постраждалого покривалом;
• забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

​

Перша допомога при переломах плеча та передпліччя

При переломі передпліччя руку згинають в лікті під прямим кутом.

Пальці напівзігнуті, підкладають під них валик з марлі або вати. Шину

накладають на два суглоби, розташовані вище і нижче перелому (мал.№1). �

При переломі плеча фіксують плечовий і ліктьовий суглоб (мал. №2, №3). 

Перша допомога при переломі променевої кістки

Для цього її згинають в ліктьовому суглобі

під прямим кутом, а кистьповертають

долонею до тулуба, дещо зігнувши пальці.

​

Для фіксації руки в цьому положенні

можна використовувати дощечки, міцний

картон, декілька зв’язаних лозин (мал. №4).

Перша допомога при переломі ключиці

Надати пошкодженій кінцівці потерпілого положення, при якому

розслабляються м’язи плечового пояса і кісткові уламки стають менш

рухомими.

Необхідно зігнути обидві руки потерпілого в ліктях, відвести назад надпліччя

і закласти за його спину будь-яку палицю, щоб він утримував її в ліктьових

згинах (мал. №6).

Якщо така травма відбулася у дитини або в чоловіка похилого віку, ушкоджену руку краще підв’язати косинкою під прямим кутом (мал. №7).

​

Перша допомога при переломі стегна

При переломі стегна фіксують три суглоби:

кульшовий, колінний і гомілковостопний

(мал. №8).

​

Якщо перелом закритий, шину краще накладати

прямо на одяг, щоб попередити стискання шкіри,

великих судин, нервів.

​

Шину слід накладати швидко і обережно, щоб не

спричинити потерпілому додаткового болю.

​

Шину фіксують не дуже міцно, але надійно.

Якщо немає предметів, які можуть бути придатні

в якості шин, руку можна прибинтувати до тулуба,

а ногу – до непошкодженої ноги.  �

Перша допомога при переломі кісток тазу

Потерпілого необхідно покласти

на спину на тверду рівну

поверхню, зігнувши його ноги в

колінах, дещо розвести їх в боки

і підкласти валик під коліна

(поза жаби (мал. №9).

Перша допомога при пошкодженні хребта

Потерпілого необхідно обережно покласти на рівну горизонтальну

поверхню (підлога, щит, широка дошка) (мал. №10). Не можна намагатися

посадити його, поставити на ноги, примушувати пересуватися і рухатися.

Якщо після травми потерпілий лежить навзнак, дихання і кровообіг у нього

збережені, необхідно лишити його в цьому положенні до приїзду «швидкої

допомоги». �

Перша допомога при пошкодженні шийного відділу хребта і переломах кісток черепа

Потерпілого укладають на спину

на жорстку поверхню, а голову і

шию фіксують з боків двома

валиками із згорнутої одежі,

ковдри, подушок (мал. №11).

Перша допомога при переломах щелеп

Щоб створити нерухомість

щелепи, на підборіддя

накладають марлеву пов’язку,

тури якої ідуть навколо голови і

підборіддям.

​

При переломі верхньої щелепи

між верхніми і нижніми зубами

прокладають шину (дощечку), а

потім пов’язкою через

підборіддя фіксують щелепу

(мал. №12).  

Перша допомога при переломі нижньої щелепи

Необхідно накласти пов'язку, що забезпечує її нерухомість.

Для цього взяти дві хустки, з яких одну провести під підборіддя

та зв'язати на тім’ї, а другою охопити підборіддя спереду і

зав'язати на потилиці.

Кровотеча

Види кровотеч:

​

• капілярна (кров виділяється краплями);
• артеріальна (колір крові яскраво – червоний, кров б'є фонтанчиком);
• венозна (кров має темно – червоне забарвлення).

Інтенсивність кровотечі залежить від локалізації рани, кількості пошкоджених судин, їх калібру та виду (капіляр, вена, артерія).

​

Найчутливішими до крововтрати є діти та немолоді люди.

Жінки переносять крововтрату легше, ніж чоловіки.

Способи припинення кровотечі

• накладення тугої пов'язки;
• пальцеве притиснення артерії до кістки;
• максимальне згинання кінцівки у суглобі;
• накладення кровоспинного джгута.

Згинання кінцівки в суглобах для зупинки кровотечі

А) передпліччя;

Б) плеча;

В) гомілки;

Г) стегна

​

Перша допомога при кровотечі з рани

Зупинка кровотечі закруткою

Накладання джгута

Правила використання джгута

Під джгут підкладають:

• шар марлі, щоб не пошкодити шкіру і нервові закінчення;
• записку із зазначенням часу його накладання.

​

Тривалість використання джгута обмежується двома годинами.

Якщо протягом двох годин немає можливості забезпечити додаткову

допомогу і кровотеча продовжується, то через 1.5 – 2 години джгут

відпускають на кілька хвилин до почервоніння шкіри, кровотечу при

цьому зменшують іншими методами (здавлювальним тампоном), а

потім знову затягують джгут.

​

Використовувати джгут понад дві години небезпечно – кінцівка може омертвіти.

Зупинка носової кровотечі

Потерпілого необхідно посадити і покласти на ніс охолоджувальний

компрес. Якщо це не допомагає, ввести до носової порожнини

тампони зі стерильного бинта, оброблені 3% розчином перекису

водню. Після затамування кровотечі можна прийняти як мінімум

п'ять таблеток вітаміну C (цей вітамін ущільнює кровоносні судини).

​

​

​

​

​

​

​

​

Тампони можна залишати в носі не більше 24 годин.

Перша допомога при кровотечі з легенів

Ознаки кровотечі:

• потерпілий відкашлюється яскраво – червоною спіненою кров'ю;
• дихання потерпілого утруднене.

​

Перша допомога:

потерпілого кладуть у напівлежаче положення, під спину

підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес.

​

Періодично потерпілому можна давати пити холодну, злегка підсолену воду і ковтати шматочки льоду.

Перша допомога при кровотечі з травного тракту

Ознаки кровотечі:

• блювання згустками темно – червоної крові.

​

Перша допомога:

потерпілого кладуть у напівлежаче положення, під спину покласти

валик, ноги зігнути в колінах. Тілу потерпілого надають такого

положення, за якого голова для її нормального кровозабезпечення

має бути дещо нижче від тулуба.

Перша допомога при ураженні електричним струмом

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити

його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої

дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої

реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому

стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої)

медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

Перша допомога при знепритомненні

Ознаки початку знепритомнення:

блідість, позіхання, посилене потовиділення, прискорення пульсу,

зниження артеріального тиску.

Під час непритомності пульс уповільнюється до 40-50 ударів за хвилину.

Перша допомога:

Потерпілого покласти на спину, щоб голова була нижче рівня ніг на

15-20 см. для поліпшення кровообігу мозку.

Звільнити шию і груди від одягу, забезпечити доступ свіжого повітря,

поплескати по щоках, полити обличчя, груди холодною водою, дати

понюхати нашатирний спирт.

Коли потерпілий опритомніє, дати йому гарячий чай або каву,

20-30 крапель настоянки валеріани.

Перша допомога при шоку

Ознаки шоку:

блідість, холодний піт, розширені зіниці, короткочасне знепритомнення,

прискорене дихання і пульс, зниження артеріального тиску.

За важкого шоку – блювання, спрага, попелястий колір обличчя, посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців, можлива зупинка дихання і кровообігу.

​

Перша допомога:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) усунути причину виникнення шокового стану: зупинити кровотечу, іммобілізувати перелом тощо;

6) надати постраждалому протишокове положення:

а) перевести постраждалого в горизонтальне положення;

б) покласти під ноги постраждалого ящик, валик з одягу тощо таким чином, щоб ступні ніг

знаходились на рівні його підборіддя;

в) підкласти під голову постраждалого одяг/подушку;

г) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

7) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

​

Тепловий або сонячний удар

Ознаки теплового або сонячного удару:

​

Легкий ступінь — загальна слабкість, нездужання, запаморочення, нудота,

спрага, шкіра обличчя червона, вкрита потом, пульс і дихання прискорені,

температура тіла 37,5~38,9°С.

Середній ступінь — температура 39-40°С, сильний головний біль, різка

м'язова слабкість, миготіння в очах, шум у вухах, серцевий біль, яскраво

виявлене почервоніння шкіри, сильне потовиділення, посиніння губ,

прискорення пульсу до 120-130 уд./хв., часте і поверхневе дихання.

Тяжчі ступені перегрівання кваліфікуються по-різному: якщо температура

повітря висока і його вологість підвищена, кажуть про тепловий удар; якщо

довго діяли сонячні промені — йдеться про сонячний удар. При цьому

температура тіла піднімається вище 40°С, настає знепритомніння, шкіра суха,

можуть початися судоми, порушується серцева діяльність, припиняється

дихання.

Перша допомога при тепловому або сонячному ударі

Потерпілого необхідно перенести в прохолодне місце, намочити

голову і ділянку серця холодною водою, дати прохолодне пиття,

піднести до носа ватку, змочену нашатирним спиртом.

​

Якщо різко порушується серцева діяльність, зупиняється дихання,

розпочинають штучне дихання.

Ступені опіків:��

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням,

відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або

каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким

перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих

температур (полум’я, розплавлений метал тощо);

частіше при пожежах та аваріях

на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких

опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

​

Перша допомога при термічних опіках

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати

чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої)

медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

​

​

​

​

Ознаки переохолодження організму

• початковий етап - потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск;
• при переохолодженні – рідшає пульс, дихання, знижується температура тіла;
• при зниженні температури до 34-32⁰С – затьмарюється свідомість, припиняється довільне дихання, мова стає неусвідомленою.

Ступені відмороження тканин:

1. почервоніння і набряк;
2. утворення пухирів;
3. омертвіння шкіри і утворення струпів;
4. омертвіння частин тіла.

​

Після припинення дихання серце ще може скорочуватись 5-45 хв.

​

Чотири ступені відмороження:

I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

​

Перша допомога при обмороженні

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) при можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти

мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити вражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати

іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у

стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом - ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої)

медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

​

​

​

Отруєння

Це тяжке захворювання, яке сталося внаслідок проникнення до

організму різних токсичних речовин.

Захворювання розпочинається через 2-3 години, інколи

через 20-26 годин.

Ознаки отруєння:

• загальне нездужання;
• нудота, блювання;
• спазмоподібний біль у животі;
• пронос;
• блідість;
• спрага;
• підвищення температури до 38-40⁰С;
• частий, слабий пульс, судоми.

Перша допомога при отруєнні

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний

різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв,

відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести

постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду

бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через

рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод:

дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно

викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого

вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими

речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати

блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою

кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти

стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної

допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

​

​

Отруєння окисом вуглецю

Причини отруєння:

вдихання чадного газу, продуктів горіння, дія диму.

Ознаки отруєння:

шкіра яскраво-рожева, запаморочення, шум в вухах, слабкість,

нудота, слабкий пульс, судоми, порушення зору, дихання, роботи

серця, знепритомнення.

Перша допомога:

• забезпечити приплив свіжого повітря;
• звільнити від одягу, що утруднює дихання;
• дати понюхати нашатирний спирт;
• на голову і груди покласти холодний компрес;
• напоїти гарячим чаєм, кавою;
• у разі припинення дихання – провести штучне дихання.

Перша допомога при отруєнні алкоголем, наркотичними та токсичними речовинами

Ознаки отруєння:

головний біль, слабкість, нудота, запаморочення, знепритомнення.

В тяжких випадках – шкіра стає вологою з синюшним відтінком або блідою, розширюються зіниці, можуть бути судоми, порушується серцева діяльність.

Перша допомога:

• покласти потерпілого так, щоб голова була вище тулуба;
• при знепритомненні покласти його на бік, щоб голова була опущена;
• дати понюхати нашатирний спирт;
• промити шлунок;
• дати випити міцний чай.

​

Штучне дихання

Мета штучного дихання:

забезпечити газообмін в організмі, збагатити кров потерпілого

киснем і виділити з крові вуглець.

Способи штучного дихання:

• апаратні;
• ручні.

Підготовка потерпілого до штучного дихання:

1. звільнити від одягу – розв'язати краватку, розстібнути сорочку;
2. покласти його на спину на горизонтальну поверхню – стіл, підлогу;
3. відвести голову максимально назад, доки підборіддя не стане на одній лінії з шиєю, під лопатки покласти згорнутий одяг;
4. пальцями видалити з порожнини рота кров, слиз, вийняти зубні протези. За допомогою хусточки або бережка сорочки вичистити порожнину рота.

Виконання штучного дихання

Голову потерпілого відвести максимально назад і пальцями