Західноукраїнська політична еміграція

"Пам’ятайте, що Ви є Українці...". Степан Федак 

​

Хвилі еміграції

• Хвилі міграції з України – концепція, згідно з якою виділяються чотири основні хвилі міграції українців з українських земель.
• «Першу хвилю», що почалася в останніх десятиліттях 19 ст. і тривала до вибуху Першої світової війни, зумовили переселенські акції російського й австро-угорського урядів на Далекий Схід і Балкани (Воєводина і Боснія) відповідно, та обезземелення значної частини українського селянства Галичини й Буковини, що супроводжувалося його виїздом на роботу переважно в різні країни Північної та Південної Америки. До Сполученого Королівства прибуло кількасот осіб з цієї хвилі.

​

«Друга хвиля» еміграції

• тривала в основному з 1920 до 1930 р., носила політичний характер: з України виїхало багато осіб, які в 1917 – 1920 рр. брали участь у змаганнях за самостійність України.
• Спочатку вони осіли переважно в Центральній і Західній Європі, а відтак багато переїхало на американський континент.

«Друга хвиля» еміграції

Діячі –

УНР;

Гетьманату П. Скоропадського; Директорії УНР;

ЗУНР…

​

Осіли в

• Польщі;
• Чехословаччині;
• Австрії;
• Італії;
• Німеччині;
• Франції;
• США;
• Канаді.

​

«Третя хвиля» еміграції

• тривала з 1940 до 1954 р. і складалася з осіб, які опинилися поза Україною внаслідок Другої світової війни і відмовилися від повернення.
• Після війни більшість спочатку перебувала в таборах для переміщених осіб та військовополонених, а відтак поселилася в різних країнах Західної Європи та американського й австралійського континентів.
• До Сполученого Королівства прибуло бл. 34 000 – 36 000 осіб, з яких частина згодом виїхала в інші країни.

«Четверта хвиля» еміграції

• почалася в другій половині 1980-их рр. у зв’язку з лібералізацією політичного режиму в СРСР і триває до цього часу.
• Унаслідок економічної кризи, що супроводжувала розпад СРСР і встановлення незалежної України, мільйони українців виїхали і далі виїжджають на роботу в різні країни світу, в тому числі велика кількість у Сполучене Королівство.

Польща

• Український Центральний Комітет. Утворився Комітет 21 квітня 1921 р., статут зареєстровано Міністерством внутрішніх справ Польщі 9 серпня 1921 р. за підписом трьох осіб: А. Лукашевича, П. Пилипчука, А. Ніковського.
• Діяв Український Центральний Комітет у Польщі до початку Другої світової війни, мав свої філії у декількох містах.

З’їзди української еміґрації

• І - 15-18 серпня 1923 р.
• ІІ - 29-31 грудня 1928 р.

Українські політичні діячі в еміграції у Польщі. 1920-ті рр.

Чехословаччина

• В історії формування української діаспори в Чехії чітко простежуються декілька хвиль масового переселенського руху з України:
• – еміграція кінця ХІХ – початку  ХХ ст., коли західна частина України була частиною Австро-Угорської імперії;
• – еміграція у 20-х роках ХХ ст., коли Прага та вся Чехословацька�республіка стали притулком для значної хвилі українських політичних�емігрантів із Східної України;
• – еміграція переселенців-українців із Закарпаття, яке належало до�Чеської Республіки, а після Другої світової війни сюди почали мігрувати українці-русини зі Східної Словаччини;
• – еміграція «заробітчан» з України у 1990-ті роки, зумовлена соціально-економічними чинниками.

​

Український Громадський Комітет

• У 1921 році в межах “Руської допомогової акції” з метою отримання допомоги біженцями з Росії, України й Білорусі, українцями було створено громадську організацію Український Громадський Комітет.
• Керувала роботою Комітету Управа в складі: голови М.Ю. Шаповала, членів Управи: Н.Я. Григоріїва і О. Мицюка, секретаря Г. Грицая, бухгалтера – М. Балаша, керуючих відділами – реєстраційним – М. Косюри, трудовим – М. Кондрашенка, культурно-просвітнім – Р. Лащенка, кооперативним – Б. Мартоса, медико-санітарним – лікар Літов і асистентка лікаря – М. Сисак.

Діяльність УГК

• Важливими науковими й освітніми центрами в ЧСР, створеними за участю УГК стали: Український Вільний Університет; Українська Господарська Академія в Подєбрадах (1922 р.), Український гурток пластичного мистецтва (1922 р.), Український педагогічний інститут імені М. Драгоманова (1923 р.), 1 червня 1924 р. створено Український національний музей-архів, згодом Музей визвольної боротьби і Українське історико-філологічне товариство в Празі.

Союз українських еміґрантських організацій

• У 1930 р. в ЧСР було створено Союз українських еміґрантських організацій.
• 12 липня 1930 р. на зборах Союзу за участю 23 делегатів було ухвалено статут Союзу, обрано органи.
• 18 липня Статут було подано на затвердження до Земського уряду.
• Органом Союзу була Управа на чолі з головою М. Галаганом.
• Організаторами Союзу виступили:

Інститут Громадознавства, Видавничий Фонд, Український Комітет,

Педагогічний Інститут, Гімназія, Бджолярі і “Вільна громада” з

Пшібраму.

• Головою Союзу було обрано М. Шаповала.

Румунія

• Ядром української політичної еміграції в Румунії стали представники тієї частини працівників дипломатичних представництв в Румунії 1918–1922 рр. —
• Надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки,
• Генерального комісаріату Української Гетьманської держави,
• Генерального консульства,
• Військового аташату при Генеральному секретаріаті Української Держави в Румунії, які не побажали повернутися до України після встановлення там більшовицького режиму.
• Серед них слід назвати главу Надзвичайної дипломатичної місії УНР К. Мацієвича, військового аташе при місії УНР генерала С. Дельвіга, першого представника Міністерства у військових справах Української Гетьманської держави у Дністровсько-Прутському регіоні підполковника П. Мамчура, аташе з питань преси місії УНР Д. Маєр-Михальського, доктора медицини О. Михальську та інших, які разом із сім’ями залишалися на території Румунії протягом всього міжвоєнного періоду.

Громадські організації в Румунії

• 1922 році був створений Український комітет з питань надання допомоги емігрантам в Румунії ім. С. Петлюри.
• Його першим головою став Д. Івашин Геродот, а з припиненням діяльності Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії у 1923 році — її колишній глава К. Мацієвич, який керував цим Комітетом до Другої світової війни.

Румунія

глава Надзвичайної

дипломатичної місії УНР

К. Мацієвич

Підполковник

П. Мамчур

Публіцист

Д. Івашин-Геродот

Західноукраїнська еміграція в УСРР 1920–1930-х років -

• переселення українців з Галичини, 

Буковини Північної та Закарпатської України до Наддніпрянської України.

• За приблизними оцінками, кількість "західноукраїнської еміграції" в УСРР на початку 1930-х рр. сягала 50–60 тис. осіб.

Західноукраїнська еміграція в УСРР 1920–1930-х років:

•  національно свідомі представники крайової інтелігенції української (газетярі, кооператори, педагоги, політики, священнослужителі, урядовці, юристи та ін.), яким царат закидав т. зв. Мазепинство;
• вояки австро-угорської армії;
• переселенці із західноукраїнських земель, що перебували в складі Польщі, Чехословаччини та Румунії.

​

Групи української еміграції:

• організації, які гуртувалися навколо ідеї відновлення УНР;
• прихильники П. Скоропадського;
• мережа організацій, які перебували під впливом ОУН.

���Домашнє завдання �1. Опрацювати і написати конспект навчального матеріалу уроку .�2. Повторити підручник §19-20���Долучайтеся до знань� і бережіть себе!