«Contra spem spero!» як світоглядна декларація сильної,вольової особистості. Символічність, романтичні образи,образотворчий прийом контрасту. Призначення поета й�поезії, мужність ліричної героїні, автобіографічні мотиви («Слово, чому ти не твердая криця…»). Відданість своїм мріям, наполегливе прагнення до мети («Мріє, не зрадь»). Зображення повені людських почуттів у вірші «Стояла я і слухала весну…»
«Contra spem spero!»
Дата написання -2 травня 1890 року.
Входить до збірки «На крилах пісень».
Уперше надрукований у 1893 році.
Від лат.- без надії сподіваюсь.
Вірш виразно визначає основні риси життєвої концепції поетеси, найбільш повно відображає своєрідність художнього мислення Лесі Українки та характерні особливості її громадянської лірики.
18 травня 1890 року в листі до брата Михайла поетеса згадує цей твір і характеризує обставини життя, під впливом яких написала його: «Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати ‘‘сізіфовий камінь’’ догори!.. Позволь при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безнадійно-надійного вірша:
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать…»
«Contra spem spero!»
«Contra spem spero!»
ПРОВІДНИЙ МОТИВ
ІДЕЯ
ЖАНР
КОНФЛІКТ ТВОРУ
«Contra spem spero!»
ПРОВІДНИЙ МОТИВ: людина стає сильною, коли збагне свій обов’язок, моральну відповідальність перед народом; роздуми ліричного героя над життєвими негараздами й труднощами, готовність долати їх, докладаючи неймовірних зусиль.
ІДЕЯ: плекання надії на те, що чорну життєву смугу можна власними руками замінити білою.
ЖАНР: філософська лірика з елементами автобіографізму.
КОНФЛІКТ ТВОРУ: протистояння сильної особистості й обставин, зіткнення мрії з дійсністю.
Символічними є образи, поєднані в пари за принципом контрасту
Осінь - весна,
сумний перегін - барвисті квітки,
льодова кора - гарячі сльози,
важкий камінь - весела пісня,
темна ніч - провідна зірка
«Contra spem spero!»
Символічні образи
«Contra spem spero!»
«Довга темна нічка невидна» - імперія, яка запроваджувала політику утисків, заборон і рабської покори.
На «вбогім сумнім перелозі» «барвисті квітки»- волелюбні визвольні ідеї.
«Льодова кора», «крута, крем’яна гора», «темна ніч» - самодержавство.
«Барвисті квіти», «весела весна», «зірка провідна» символізують визволення.
Вислів «сізіфова праця» означає виснажливу й безплідну роботу.
Один із ключових образів вірша – камінь, який лірична героїня буде підіймати на «гору круту крем’яную». Камінь – то символ зла й страждань («вага страшная»), які випали на долю ліричної героїні. Утім вона готова не тільки мужньо боротися з ними, а й перемагати страждання веселою піснею. Таким чином утілюється мотив нездоланного життєвого оптимізму.
«Contra spem spero!»
ЕПІТЕТИ: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогий сумний переліг, барвисті квітки, сльози гіркі, гарячі, кора міцна, весела весна, крута крем’яна гора, камінь важкий, вага страшная, пісня весела, нічка невидна, зірка провідна, ясна, темні ночі.
АНАФОРА: буду сіять .
МЕТАФОРИ: владарка темних ночей.
ГІПЕРБОЛА: вага страшная .
РИТОРИЧНЕ ПИТАННЯ: Чи то так у жалю, в голосінні промайнуть молодії літа?;
ЗВЕРТАННЯ: Гетьте, думи, ви хмари осінні!
«Contra spem spero!»
Художні засоби
«Я на гору круту крем’яную буду камінь
важкий підіймать» – ці рядки нагадують міф про Сізіфа, який намагався закотити на гору важкий камінь, щоразу зазнаючи невдачі й розпочинаючи все спочатку.
«Contra spem spero!»
Алюзія
Створіть інформаційне ґроно до характеристики образу ліричної героїні вірша
сильна;
незламна;
вольова особистість;
активна;
цілеспрямована;
рішуча;
прагне діяти;
відповідальна перед народом;
свій обов’язок вбачає в боротьбі;
свідома у виборі життєвої
долі;
готова йти до перемоги.
«Contra spem spero!»
Назва вірша | «Слово, чому ти не твердая криця…» |
Автор | Леся Українка |
Час написання | |
Збірка | |
Цикл | |
Вид лірики | |
Мотив твору | |
Ідея | |
Художні засоби | |
Віршований розмір | |
«Слово, чому ти не твердая криця…»
Час написання | 25.11.1896 |
Збірка | «Думи і мрії». |
Цикл | «Невільничі пісні». |
Вид лірики | громадянська лірика. |
Мотив твору | звернення до слова як до могутньої зброї в руках людини. |
Ідея | уславлення міцної зброї – слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова як до єдиного, що допоможе захистити людську гідність та добитися справедливості. Лірична героїня прагне вдосконалити його й передати «месникам дужим». |
«Слово, чому ти не твердая криця…»
| |
Художні засоби | – епітети: твердая криця, гострий, безжалісний меч, вражі голови, щира, гартована мова, іскриста зброя, месники дужі; – метафори: слово – зброя іскриста , єдиная зброя , меч на катів, щира, гартована мова ; – риторичні звертання до слова. |
Віршований розмір | чотиристопний дактиль. |
«Слово, чому ти не твердая криця…»
Вірш «Мріє, не зрадь!» Леся Українка написала в Грузії в 1905 році. Твір подано в тій частині 12-томника, яка іменується «Поза збірками». Уперше надруковано в журналі «Україна» в 1946 році.
«Мріє, не зрадь…»
МОТИВ – зображення мрій ліричної героїні, роздумів над сенсом життя, за яке треба боротися до останньої краплі крові та вірити в перемогу.
ІДЕЯ – уславлення тих, хто не зрадив своєї мрії, хто йде до неї, долаючи всі перепони.
«Мріє, не зрадь…»
Рік написання – 1895.
«Стояла я і слухала весну…»
Входить до збірки «Думи і мрії», цикл «Мелодії».
Вид лірики - пейзажна.
МОТИВ: зображення весняного пробудження природи, сподівання ліричної героїні на щастя й відтворення смутку через його недосяжність, через утому від життєвих змагань.
«Стояла я і слухала весну…»
ІДЕЯ: замилування весняним буянням, возвеличення почуття кохання, що дарує людині радість, мрію, надію, уміння ліричної героїні жити в гармонії зі світом природи.
Зоровий образ – пробудження природи.
«Стояла я і слухала весну…»
Слухові образи
– весна співала, шепотіла, говорила.