Літературна балада – авторський віршований ліро-епічний твір фантастичного,
історико-героїчного чи соціально-побутового змісту, в якому напруженість сюжету зумовлена внутрішнім конфліктом героя.
Франсуа Війон (справжнє прізвище де Монкорб’є) – геніальний французький поет Середньовіччя, провісник Відродження.
Він народився в столиці Франції Парижі 1431 або 1432 року.
А.Батов . Франсуа з батьком у книжковому магазині
А.Батов . Франсуа з матір’ю біля статуї мадони
Батько поета – бідняк, він походив
із простолюду. Мати була набожна
і деякий час жила в монастирі.
У вісім років хлопчик втратив батька. Франсуа всиновив настоятель церкви св. Бенедикта, дядько по матері Гійом де Війон, він дав йому своє прізвище.
У 12 років Війон вступив на підготовчий факультет Сорбонни, і став “школярем” – так називали у ті часи студентів молодших курсів. У 18 років здобув звання бакалавра, ще через три роки став магістром мистецтв.
Війон міг би зробити юридичну кар’єру,
але це не приваблювало його. Він опинився
в середовищі юнацтва, що не визнавало ніяких заборон: був учасником сварок,
бенкетів, бійок, зіткнень
студентів із владою.
1445 року у вуличній сутичці, обороняючись, поет смертельно поранив молодого священника. Відтак він був змушений втекти з Парижа і переховуватись у провінції.
А.Батов . Перші вірші
Королівський суд лише через 7 місяців визнав поета невинним.
Повернувшись із вигнання і перебуваючи в матеріальній скруті, Війон бере участь у грабіжницьких нападах, стає учасником пограбування коледжу в Наварі.
Попереду знову п’ять років блукання країною, голод, поневіряння, участь у поетичних
конкурсах при дворах заможних меценатів –
короля Рене Анжуйського
і відомого герцога Карла
Орлеанського, який був
майстром балади і
проводив поетичні
змагання в Блуа.
А.Батов . Франсуа Війон і Шарль Орлеанський
Близько 4 років Війон переховувався в провінціях Беррі, Орлеані та Дофіні. Улітку 1461 року він опинився у в’язниці і вийшов на волю лише завдяки амністії. Друзі та родичі Франсуа домоглися для нього помилування, він зміг повернутися до Парижа.
На початку 1463 року Війон взяв участь у вуличній бійці, його відправили до в’язниці Шатле та присудили до повішання. Поет подав прохання про помилування і 5 січня паризький парламент замінив страту на десятирічне вигнання з міста. Відтоді про подальшу долю Війона нічого не відомо.
А.Батов . Біля ганебного стовпа
А.Батов . Проповідь засудженого
Геніальний поет, злочинець і жебрак – таким увійшов в історію Франсуа Війон. Його літературна спадщина невелика: дві поеми “Малий заповіт” і “Великий заповіт”, сім таємничих розбійницьких пісень та десяток балад, серед яких найвідомішими є “Балада про прощення”, Балада проти ворогів Франції”, “Балада прикмет”,
“Балада-молитва Богородиці”, “Балада
про повішених”, яка була написана
в той час, коли Війон очікував на страту.
Я знаю - мухи гинуть в молоці,
Я знаю добру і лиху годину,
Я знаю - є співці, сліпці й скопці,
Я знаю по голках сосну й ялину,
Я знаю, як кохають до загину,
Я знаю чорне, біле і рябе,
Я знаю, як господь створив людину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю всі шляхи й всі манівці,
Я знаю небо щастя й сліз долину,
Я знаю, як на смерть ідуть бійці,
Я знаю і чернички спідничину,
Я знаю гріх, але грішить не кину,
Я знаю, хто під течію гребе,
Я знаю, як в бочках скисають вина,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю - коні є і є їздці,
Я знаю, скільки мул бере на спину,
Я знаю, хто працює без упину,
Я знаю сну й пробудження хвилину,
Я знаю Рим і як він всіх скубе,
Я знаю і гуситську всю провину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Я знаю палац, знаю і хатину,
Я знаю цвіт, і плід, і соб-цабе,
Я знаю смерть і знаю домовину,
Я знаю все й не знаю лиш себе.
Переклад Леоніда Первомайського
“Балада прикмет” була написана Війоном у молоді роки.
У творі виступають дві сили, які взаємодіють між собою:
життя, що представлене в усьому його розмаїтті
ліричний герой, який прагне його пізнати, збагнути, а разом із тим зрозуміти себе
та
Тема твору: ставлення людини до життя і пошуки свого місця в ньому.
Ідея твору – заклик до активного пізнання світу, до зміни його, але саме через удосконалення самого себе.
«мухи гинуть в молоці»;
«є співці, сліпці й скопці»;
«чорне, біле і рябе»;
За допомогою хмаринки слів, знайдіть підтекст до рядків балади.
Я знаю…
«як Господь створив людину»
«добру і лиху годину»;
Кожний рядок поезії містить прихований зміст, підтекст.
«по голках сосну й ялину»;
«небо щастя й сліз долину»;
«як кохають до загину»;
«хто під течію гребе»;
«палац і хатину»;
Я знаю…
«цвіт, і плід, і соб-цабе»
«всі шляхи й всі манівці»;
«я знаю смерть і знаю домовину»;
«скільки мул бере на спину»;
«сну й пробудження хвилину»;
«Рим і як він всіх скубе»;
У баладі Франсуа Війон використовує художні прийоми, характерні для народних пісень. Твір будується на контрастах доброго та поганого, світла та темряви.
Антитеза: палац – хатина, чорне – біле, добра і лиха година…
Антитеза допомагає показати, що в житті все переплітається і тісно пов’язане.
Анафора (єдинопочаток) «Я знаю…»
Епіфора (єдина кінцівка) «Я знаю все й не знаю
лиш себе», яка є водночас і рефреном.
Ці прийоми дають авторові можливість
підкреслити особисте ставлення до світу,
прагнення його пізнати й зрозуміти.
Ліричний герой не ідеальна людина, він такий, як усі, бо жив реальним, земним життям. І водночас відрізняється від інших, оскільки став філософом.
Він володіє життєвим і духовним досвідом. Зазнавши різних прикростей долі, він навчився відрізняти справжнє від ілюзорного, добро від зла. Однак він не розділяє світ на «чорне і біле», бо світ для нього складний і прекрасний у своїй складності. Герой прагне пізнати світ і себе.