Елемент нематеріальної культурної спадщини
Веснянка села Єгорівка Волноваського району Донецької області
- Ареал сучасного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини;
мають безпосередній зв’язок з елементом НКС та вважають його частиною своєї спадщини;
- Ареал історичного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини;�- Носії фольклору;
- Стислий опис елемента.
- Стисле визначення стану життєздатності елемента нематеріальної культурної спадщини.
- Ареал сучасного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини.
- Носії елемента нематеріальної культурної спадщини, що мають безпосередній зв’язок з елементом НКС та вважають його частиною своєї спадщини.
1. Загальна характеристика елемента нематеріальної культурної спадщини
Родинний дует «Голос Степу» - студія традиційного співу
- Крюченко І.О. – 1970 р.н., Савченко Л.І. – 1993 р.н.
Волноваський район, Донецька область, Народний пошуково- дослідницький фольклористичний гурт «Заграйярочка»:
Крюченко І. О. – 1970 р. н., Савченко Л. І. – 1993 р.н., Кулик Л. І. – 1991р.н., Жушман Л. О. – 1966 р.н., Доброволенко І. В. – 1965 р.н., Менглебей Т. М. – 1964р.н., Назарчук А. В.– 1965 р.н.
- Ареал історичного побутування елемента нематеріальної культурної спадщини;�- Носії фольклору.
Село Єгорівка Волноваського району Донецької області. Старожили з роду переселенців етнічної спільноти Полтавської губернії - Кравець Євдокія Степанівна 1931 р/н., Дзюба Євдокія Іванівна 1929 р/н., Дорош Марія Дмитрівна 1936 р/н..
Стислий опис елемента
Весняна пісня (веснянка) «Веснянонька-паняночка» записана у 2016 році.
Запис здійснили: Ірина Крюченко (керівник народного пошуково-дослідницького гурту «Заграйярочка»), Мар’яна Садовська (відома співачка, акторка, композиторка, викладачка, аранжувальниця, музична драматургиня, фольклористка) завдяки підтримці Вірляни Ткач, Yara Artys Group. Відеозйомка Вальдемара Клюзко.
Носії фольклору села Єгорівка заспівали веснянку, згадуючи свою молодість. Вони розповідали, як молодь села під час приходу весни, а саме на Стрітення 15 лютого, вперше виходила на пагорб за село з солом’яним опудалом. Спалюючи його, вони проводжали зиму і починали гукати весну, водили хороводи і співали весняні пісні, тобто «веснянки». На жаль, з тих веснянок вони згадали лише одну - «Веснянонька-паняночка».
Чому нас вразила ця пісня? Це – єдина і неповторна веснянка, яка дійшла до наших часів і була записана під час довготривалих експедицій Донеччиною. Взагалі знайти веснянку на території Донеччини – велике щастя для дослідника, тому що навіть у західних та центральних частинах України сьогодні це зробити майже не можливо. Веснянки - дуже рідкісні пісні, які з часом прогресивного ритму людства пішли у забуття. Та саме ця весняна пісня для нашого регіону – немов промінець надії на відтворення правдивої історії щодо існування на Донеччині давньої української традиційної культури весняного циклу.
На жаль, важкі часи, які влаштовували для українського народу радянська влада – примусова колективізація, розкуркулювання, голодомори, нав’язування неправдивої історії, культури, зречення української мови – привели народ до забуття рідної спадщини. Тому саме зараз нам треба зберегти хоча б ті краплини фольклору, які говорять про нашу ідентичність та жагу волі. Саме ця веснянка дає нам надію на Переможну весну та мирне існування у вільній Україні.
1.Веснянонька паняночка,
Хтось по тобі ходь…
2.Хтось по тобі ходе,
Що Васічка та Манічку,
За рученьку водь…
3.За рученьку воде,
Нехай воде-нехай воде,
Бо він її люб…
4. Бо він її любе,
Бо він її молодую,
Сватати не буд…
5. Сватати не буде,
Підпалили кущ соломи,
Не горить палай…
6. Не горить палає,
Біжи-біжи та Васічка,
Манічка вмирай…
7. Манічка вмирає,
Весна красна в ліс пішла,
Чи за круті гор…
8. Чи за круті гори,
Чи та дівка заміж вийшла,
Що чорнії бров…
9. Що чорнії брови,
Брови мої колісові,
Пропала я з вам…
10. Пропала я з вами,
Незя вийти на й улицю,
Ще й за ворогам…
11.Ще й за ворогами,
Всі вороги спать полягали,
А я й не лягал…
12. А я й не лягала,
Ой, як схочу, перескочу,
Піду й погуляй…
13.Піду й погуляю,
Ой, гуляла я, гуляла,
Й мати не спинял…
14. Мати не спиняла,
Тільки мене зупинила,
Малая й дитина…
Веснянка наразі жива і буде лунати в майбутньому завдяки фольклорним колективам України.
Стисле визначення стану життєздатності елемента нематеріальної культурної спадщини
Фольклорний ансамбль «Святадар»
Київської дитячої школи мистецтв
Фольклористичний народний пошуково-дослідницький гурт «Заграйярочка»
Донецький фольклорний гурт «Дивина»
Родинний дует студії традиційного співу «Голос Степу»
Минуле. Зберігаючи та відроджуючи весняні звичаї Степового краю, Народним пошуково-дослідницьким фольклористичним гуртом «Заграйярочка» до повномасштабного вторгнення було проведено безліч майстер-класів щодо весняного циклу. Співали дану веснянку не тільки на сцені, а й під час місцевих та обласних заходів. Представляли весняний обряд на всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах. На Всеукраїнському фестивалі «Золоті ключі» у м. Київ професійне журі у складі видатних етнографів України дали оцінку пісні і проголосили її як «найрідкісну знахідку Донеччини».
Теперішнє. Під час агресії росії проти України учасникам «Заграйярочки» довелося роз’їхатися у різні сторони світу, спасаючи своє життя від війни, та вони все одно не залишають свою етнографічну справу, продовжують збереження весняної пісні, співаючи її в тих містах, де наразі перебувають. Єгорівська веснянка звучить у Дніпрі, Києві, Львові, Вінниці, а родинний дует «Голос Степу» представляє її на масових заходах та фестивалях за межами країни, у Німеччині: в Тростберзі, Кьольні та Дюсельдорфі.
Майбутнє. Крюченко Ірина Олексіївна разом із доньками Людмилою Савченко та Любов’ю Кулик готують видання етнографічних пісенних нотованих зібрань Донеччини. В переліку старовинних пісень Степового краю найвагоміше місце займе Єгорівська веснянка. До етнографічного пісенного видання буде надано диск з аудіозаписами експедиційних елементів. Також у світлому майбутті, під час повернення окупаційних територій Україні, гурт «Заграйярочка» й усі вищевказані фольклорні гурти продовжать популяризацію даного елемента.
2. Заходи з охорони елемента нематеріальної культурної спадщини
Крюченко Ірина Олексіївна – керівник Народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту «Заграйярочка» Волноваського РЦКД. Брала найголовнішу участь у підготовці елемента НКС, провела експедицію в селі Єгорівка, де і була знайдена дана веснянка, а також займалася її популяризацією.
3. Участь зацікавлених сторін у підготовці елемента НКС
Кулик Любов Ігорівна – зберігач фонду Народного пошуково-дослідницького фольклористичного гурту «Заграйярочка». Займалася архівуванням та розшифровкою текстів Єгорівської веснянки.
Савченко Людмила Ігорівна – керівник фольклорного ансамблю «Святадар» Київської дитячої школи мистецтв. Зробила нотну розшифровку пісні та розучила її з учасниками фольклорного ансамблю «Святадар», які представляли веснянку на багатьох всеукраїнських та міжнародних фестивалях і конкурсах.
Садовська Мар’яна Вікторівна – відома українська співачка, акторка, композиторка, аранжувальниця, фольклористка. У 2016 році спільно з Іриною Крюченко та завдяки підтримці Вірляни Ткач, Yara Artys Group, Вальдемара Клюзко провели експедиції селами Волноваського району, де і зробили професійний відеозапис носіїв фольклору с. Єгорівка.
Експедиційний матеріал на 80% зібрано у сільській місцевості Волноваського району Донецької області. З упевненістю можна сказати, що серед цього населення не було знайдено ні однієї веснянки. Також було обстежено багато інших сіл на території Донецької області, серед яких теж не зустрічалися весняні пісні. Лише в селі Єгорівка Волноваського району етнічна спільнота переселенців з Полтавщини заспівали дану пісню. Тому саме її треба вважати найціннішим скарбом Донеччини і занести до переліку елементів НКС .
Тож нехай летить наша Степова веснянка світом, сповіщаючи про життєдайність Донецького краю та силу й волю нашого українського народу! Нехай разом із Єгорівською веснянкою розквітне наша Донеччина на вільних теренах Української Держави!
Висновок