Урок 26. Дата: 13-17.02��Гетьман Петро Дорошенко. �Спроби об’єднання Лівобережної та Правобережної Гетьманщини.�Дем’ян Многогрішний

​

​

ГЕТЬМАН ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ ДОРОШЕНКО

�У ПЕРІОД РУЇНИ ПО ОБИДВА БЕРЕГИ ДНІПРА БУЛИ СВОЇ ГЕТЬМАНИ. ЇХ ВЛАДА БУЛА СЛАБКОЮ, І НА ГЕТЬМАНСЬКУ БУЛАВУ ПРЕТЕНДУВАЛИ ІНШІ КОЗАЦЬКІ СТАРШИНИ. ТРИВАЛИ ВІЙНИ ЗА ВЛАДУ В УКРАЇНІ.�

�ЧАС ВИМАГАВ ТАКОЇ ПОСТАТІ, ЯКА Б ЗМОГЛА ВСТАНОВИТИ МИР І СПОКІЙ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ І ЗНОВУ ОБ’ЄДНАТИ ДЕРЖАВУ. �І ОСЬ У 1665 РОЦІ НА КОЗАЦЬКІЙ РАДІ БУЛО ОБРАНО ГЕТЬМАНОМ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ ПЕТРА ДОРОШЕНКА. �

«Звернімо увагу ще на одного гетьмана. який із цілого їх ряду, безперечно, був найбільш талановитим, найбільш розумним чоловіком і справжнім патріотом, що дбав про долю свого народу.»

​

В.Антонович

1627 - 1698

Майбутній гетьман України народився 1627 року в славному козацькому місті Чигирині в родині спадкової козацької старшини.

Батько його Дорофей був полковником Війська Запорозького,

дід Михайло — гетьманом.

Родина Дорошенків прагнула дати дітям добру освіту. Імовірно, юнак навчався у Києво-Могилянському колегіумі, звідки виніс знання польської та латинської мов, історії й риторики.

Петро, як і його четверо братів та сест­ра, виховувався переконаним у правоті боротьби своїх предків проти соціальної несправедливості й національно-релігійних переслідувань.

Не випадково 20-літній нащадок древ­нього роду з'являється серед козаків, що тікали разом із Хмельницьким на Запо­розьку Січ, щоб розпочати небезпечний похід проти шляхти навесні 1648 р. Оче­видно й те, що юнак користувався повною довірою великого гетьмана.

Герб родини Дорошенків

1650 року П. Дорошенко вже серед старшини козацького війська, яке вирушило в похід до Молдавії. Кар'єра молодого козака була стрімкою — у 1655 році він полковник Прилуцького полку. Але його час ще не прийшов; після поразки під Хмельником від 1665 російських військ у кінці 1659 року П. Дорошенко втратив свій полк, посаду і став звичайним козаком.

У 1660 у званні полковника чигиринського Петро Дорошенко їздив до Москви, де домагався скасування деяких пунктів Переяславських статей 1659. У 1663—1664 — генеральний осавул у гетьмана Павла Тетері, із — полковник Черкаського полку.

1665 р. правобережні полковники обрали Дорошенка тимчасовим гетьманом Правобережної України.

У 1665—1666 Петро Дорошенко придушив амбіції двох претендентів на гетьманську булаву — Василя Дрозденка і Степана Опару.

• Прагнучи стабілізувати внутрішнє становище Правобережної України, Дорошенко, за підтримки київського митрополита Йосифа Тукальського, провів ряд важливих реформ.

Він одразу взяв курс на об’єднання двох частин Української козацької держави. Відновив лад, зміцнив фінансову систему держави, встановив спеціальну митну лінію на кордоні, що дало змогу контролювати транзитну торгівлю. Це своєю чергою сприяло підвищенню державних доходів.

П. Дорошенко сформував постійне наймане військо, яке в деякі роки сягало 20 тис. осіб. У зовнішній політиці схилявся до союзу з Османською імперією і Кримським ханством.

• Наприкінці 1666 р. П. Дорошенко уклав союз з кримцями. �
• 19 грудня 1666 р. в битві під Браїловим (нині селище на Вінничині) П. Дорошенко вщент розгромив військо Речі Посполитої.

​

• У червні 1667 р. українсько-кримське військо рушило на Галичину.

​

• Але в битві під Підгайцями (нині місто в Тернопільській області)

6 жовтня 1667 р. зазнало невдачі.

• За результатами битви 19 жовтня 1667 р. було укладено українсько-польське Підгаєцьке перемир’я.
• Підгаєцька угода хоч повністю і не задовольнила всіх планів П. Дорошенка, проте на певний час стабілізувала ситуацію на заході держави.
• Це створило умови до початку процесу об’єднання з Лівобережжям

• У цей час на Лівобережжі спалахнуло збройне повстання 1668 проти московської влади.

​

• Його причиною було невдоволення гетьмана і старшини Московськими статтями 1665 р. й Андрусівською угодою 1667 р.

​

• Очолив боротьбу І. Брюховецький. Він мав намір об’єднатися з П. Дорошенком.

​

• Тим часом цар обіцяв віддати П. Дорошенку владу на Лівобережжі у разі визнання ним протекторату московського царя. Проте П. Дорошенко не прийняв пропозиції московитів і, зібравши військо, рушив на Лівобережжя. Там його військо з’єдналося з військом І. Брюховецького. Однак невдоволена
• І. Брюховецьким козацька старшина вчинила заколот, у ході якого гетьмана було вбито. Наступного дня гетьманом обох берегів Дніпра було проголошено П. Дорошенка.

�У  8 ЧЕРВНЯ 1668 РОЦІ ПЕТРА ДОРОШЕНКА ПРОГОЛОСИЛИ ГЕТЬМАНОМ ПО ОБИДВА БЕРЕГИ ДНІПРА.�

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ПЕТРА ДОРОШЕНКА

• Всебічне зміцнення гетьманської влади

через співробітництво з військовими радами.

• Заселення спустошених окраїн Правобережної

України.

• Заходи по утвердженню козацького типу

господарства та недопущення польських панів

і шляхти до своїх маєтків.

• Обмеження податків з населення.
• Створення окремого українського патріархату.

• Однак країну роздирали повстання й отаманщина. До того ж з півночі наступало московське військо, а на Правобережжя насувалися поляки.

​

• Проти П. Дорошенка виступив січовий писар Петро Суховій, який домовився про підтримку від кримців й османів. За цих умов П. Дорошенко вирішив повернутися на Правобережжя.

​

• На Лівобережжі він залишив наказним гетьманом Дем’яна Многогрішного.

​

• Завдяки рішучим діям П. Дорошенку вдалося уникнути вторгнення польських військ. Також він дав відсіч війську П. Суховія і кримців.

Петро Суховій (Суховієнко) — кошовий гетьман у 1668–1669 роках, писар Запорозької Січі.

Правління Многогрішного 1668—1672

• У грудні 1668 р. на раді в Новгород-Сіверському

Д. Многогрішного було обрано лівобережним гетьманом.

​

• У березні 1669 р. в м. Глухів (нині Сумська область)

Д. Многогрішний розпочав перемовини з царським урядом.

16 березня 1669 р. були укладені Глухівські статті

У своїй політиці Д. Многогрішний намагався посилити самостійність держави.

Але в березні 1672 р. група старшини схопила

Д. Многогрішного й видала Московії.

� ГОЛОВНА МЕТА ДОРОШЕНКА БУЛА ТАКА: �ЗІБРАТИ УКРАЇНУ УСЮ ДО КУПИ, А ЯК ПОЩАСТИТЬ, ТО Й САМОСТІЙНОЮ ЗРОБИТИ. �

• У березні 1669 року гетьман скликав під Корсунем Старшинську раду.
• Окрім представників правобережних полків, у ній взяли участь козаки Лівобережжя й Запоріжжя.
• Рада ухвалила прийняти турецький протекторат, але присягнути відмовилася.

​

�РОЗЧАРОВАНИЙ ПОЛІТИКОЮ ТУРЕЧЧИНИ, 19 ВЕРЕСНЯ 1676 РОКУ ПЕТРО ДОРОШЕНКО ЗРІКСЯ ГЕТЬМАНСЬКОЇ БУЛАВИ.�

Завдання:

1. Опрацювати § 23 підручника

2. Переглянути матеріал презентації.

​

Використані ресурси:

​

В.С. Власов. Історія України : підр. Для 8-го кл.

загальноосвіт. навч. закладів. – Київ : «Генеза»,

2016. С.53-58.

Інтернет-ресурси

http://mon.gov.ua

http://uk.wikipedia.org/

http://oipopp.ed-sp.net/