2 of 11

Підшлункова залоза виробляє травні ферменти та гормони.
Інсулін знижує рівень глюкози в крові, стимулюючи її поглинання клітинами.
Глюкагон підвищує рівень глюкози, розщеплюючи глікоген.
Інсулін і глюкагон працюють разом для підтримання стабільного рівня глюкози в крові.

3 of 11

Цукровий діабет – серйозне захворювання, яке розвивається поступово.
Ознаки: сухість слизових, зміни апетиту, спрага, часте сечовиділення, підвищений вміст цукру в сечі.
Діабет 1 типу – недостатність інсуліну, потребує ін'єкцій.
Діабет 2 типу – порушення використання інсуліну, пов'язаний з неправильним способом життя.

Цукровий діабет

4 of 11

Статеві залози виконують як функцію розвитку статевих клітин, так і гормональну функцію.
Чоловічі статеві гормони (андрогени, тестостерон) відповідають за формування чоловічих вторинних статевих ознак.
Жіночі статеві гормони (естрогени) стимулюють розвиток жіночих статевих органів, регулюють статевий цикл.

5 of 11

Гормональні препарати компенсують нестачу гормонів (щитоподібна залоза, надниркові залози, статеві залози).
Самовільне вживання гормонів може призвести до порушень обміну речовин.
Прийом гормональних препаратів повинен здійснюватися під контролем лікаря.

Лікар-ендокринолог

6 of 11

Ендокринні залози контролюються нервовими імпульсами та гормонами.
Гіпоталамус – координаційний центр, що регулює діяльність ендокринних залоз.
Гіпоталамус через нейрогормони впливає на гіпофіз, який синтезує тропні гормони.
Гормони ендокринних залоз впливають на нервову систему, забезпечуючи взаємодію між нервовою та ендокринною системами.

Функціонування гіпоталамо-гіпофізарної системи:

1 – головний мозок; 2 – гіпоталамус; 3 – нейросекреторні нейрони гіпоталамуса; 4 – кровоносні судини; 5 – секреторні клітини гіпофізу; 6 – передня частка гіпофізу; 7 – задня частка гіпофізу; 8 – вена; 9 – м’язи; 10 – шкіра; 11 – нирка; 12 – грудна залоза, яка секретує молоко для вигодовування немовлят; 13 – надниркова залоза; 14 – кістка; 15 – щитоподібна залоза; 16 – сім’яник (яєчко); 17 – яєчник. Тропні гормони (І): ІІ – гормон росту; ІІІ – адренокортикотропний гормон; ІV – антидіуретичний гормон; V – окситоцин, пролактин; VІ – гонадотропні гормони; VІІ – меланостимулюючий гормон; VІІІ – тиреотропний гормон

7 of 11

Гіпоталамус виробляє нейрогормони, які впливають на функції гіпофіза.
Гіпофіз контролює діяльність інших ендокринних залоз через тропні гормони.
Гіпоталамо-гіпофізарна система координує роботу організму в нормальних та стресових умовах.

Схема, яка ілюструє функціональні зв’язки гіпоталамуса та гіпофіза

8 of 11

Стрес – це реакція організму на дію стресорів.
Стресори можуть бути як фізичними,
так і емоційними.
Стрес викликає нейрогуморальні реакції для адаптації організму.
У стресових ситуаціях потрібна мобілізація всіх ресурсів організму для підтримання гомеостазу.

9 of 11

Кортикотропін-рилізинг-гормон активується під час стресу.
Він стимулює синтез адренокортикотропного гормону (АКТГ).
Короткочасне підвищення мобілізує організм.
Тривале підвищення рівня гормону може викликати хронічний стрес, тривогу, депресію та виснаження.

Діяльність гіпоталамо-гіпофізарної системи під час стресової ситуації:

1 – гіпоталамус; 2 – кортикотропін-рилізинг-гормон; 3 – гіпофіз; 4 – адренокортикотропний гормон; 5 – надниркова залоза; 6 – кортизол; 7 – гіпоталамус відповідає на рівень кортизолу у крові

10 of 11

Гіпоталамус запускає адаптивні реакції на стрес.
Виділяється адреналін, що мобілізує організм.
Три стадії адаптації: збудження мозку, сигнал до гіпоталамуса, реакція тривоги.
Тропні гормони гіпофіза стимулюють надниркові залози.

11 of 11

Симпатичний відділ нервової системи готує організм до "боротьби або втечі".
Під час стресу важливе значення має активна поведінка.
Довготривалий стрес може призвести до виснаження.
Взаємодія нервової та ендокринної систем забезпечує адаптацію до стресу.