�«Навчаємо вчитися: практичні поради для вчителів початкових класів»�
Умови формування пізнавального інтересу
самостійність та ініціативність;
«Подивіться, як працює дитина, коли їй цікаво. Задоволення буквально написано на її обличчі. Світяться очі, рухи легкі, вільні, швидкі. Та й як може бути інакше – адже зараз вона розкута, розкріпачена у своїх бажаннях. Вона робить свою справу, цікаве і важливе їй самій. Робить успішно! Позитивна емоція як тінь супроводжує інтерес, вона
– точний сигнал про те, що діяльність нам приємна, приносить насолоду.
Загальні поради
Серед різноманіття шляхів і засобів, вироблених практикою для формування стійких пізнавальних інтересів, виділимо:
З чого почати
результатів роботи
Правило 7 порад
Слова «Сам захочу і сам навчуся» мають стати девізом нашого життя.
Внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. Але як бути, якщо вона відсутня, а єдиним привабливим моментом шкільного життя є довгоочікувана перерва або весела прогулянка?
Багато хто з учителів вважає, що, сформувавши у дитини «необхідний» мотив, можна домогтися високих результатів і таким чином вирішити багато навчальних проблем.
Уявлення про те, що можна ззовні сформувати мотив, є помилковим. «Мотив - складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб'єкт» (Є.Ільїн).
Учитель може лише сприяти цьому процесу.
Для цього як вчителям, так і батькам необхідно дотримуватися ряду вимог:
2. Намагатися уникати встановлення часових обмежень там, де це можливо, тому що це не лише пригнічує розвиток творчості, а й перешкоджає розвиту внутрішньої мотивації.
3. Стежити за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали рівень оптимальної складності (посильні завдання), сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи її. (створення ситуації успіху)
4. Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи.
5. Бажано підбирати навчальні завдання з елементом новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.
1. Намагатися не нав'язувати навчальної мети «зверху». Спільна робота з дитиною стосовно вироблення мети і завдань може виявитися значно ефективнішою.
Переваги внутрішніх мотивів:
1. Навчання, яке ґрунтується на внутрішній зацікавленості, буде значно успішнішим, тому що при наявності такої зацікавленості дитина здатна працювати довше без будь-яких зовнішніх підкріплень. Водночас переважання зовнішньої мотивації сприяє зниженню пізнавальної активності. Тому досить часто при зникненні зовнішніх стимулів дитина втрачає інтерес до навчання.
2. Школярі, яких приваблює насамперед інтерес до самого процесу навчання, схильні обирати складніші завдання, що позитивно впливає на розвиток їхніх пізнавальних процесів.
Учні із зовнішньою мотивацією, як правило, не одержують задоволення від подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань. Тому такі діти обирають простіші завдання й виконують лише те, що необхідно для одержання підкріплення. В умовах школи таким підкріпленням найчастіше є оцінка вчителя, вдома - винагорода, подарунок, похвала.
3. Відсутність внутрішнього стимулу сприяє зростанню напруження, зменшенню спонтанності, що справляє пригнічуючу дію на креативність дитини, тоді як наявність внутрішніх мотивацій сприяє виявленню безпосередності, оригінальності, зростання креативності та творчості.
Окрім того, перевагою внутрішніх навчальних мотивів є:
- позитивний вплив на вирішення творчих завдань, що не мають чіткого алгоритму вирішення (евристичний метод);
- емоційне задоволення від виконання завдання, подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань, що викликають позитивні емоції і ґрунтуються насамперед на внутрішньому інтересі;
- підвищення самоповаги дитини, її самооцінки.
Відповідно до теорії компетентності, важливою потребою є прагнення майстерності. Чим більше навчальне завдання дозволяє дитині почуватися компетентною та ефективною, тим вищою в неї буде внутрішня мотивація до певного виду діяльності.
Таким чином, етап мотивації до навчання є критично важливим для шліфування ставлення учнів до навчання в цілому та до предмету конкретно. Вмотивовані учні рішучіше беруться до наступних етапів навчального процесу.
Заняття та ігри для мотивації
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ
ПЕРШОКЛАСНИКІВ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ
1. Враховуйте вікові особливості першокласників: рухову активність, переважання ігрового типу діяльності, недостатню сформованість вольової регуляції.
2. Порівнюйте роботу учня лише з його по передніми роботами, а не з роботами інших.
3. Уникайте критики учня при свідках, а також вживання слів «завжди», «ніколи».
2. Хваліть учня за найменші досягнення.
3. Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.
4. Створюйте ситуації успіху.
5. Зменшуйте кількість заперечних слів та речень. Краще замінити їх на ствердні та позитивно спрямовані.
6. Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об'єднуйте їх у групки, що працюватимуть разом.
7. Для підтримання усних інструкцій використовуйте візуальну стимуляцію.
8. Давайте учням можливість виплескувати енергію (фізкультхвилинки, ігри на перервах).
9. Надавайте учням можливість висловлювані свої думки, підкреслюйте цінність почутого.
Матаріали взяті з освітньої платформи “На Урок”