Володіння австрійських Габсбургів. �Королівство Пруссія.�

План уроку

1. Володіння австрійських Габсбургів

2. Реформи освіченого абсолютизму Марії Терезії та Йосифа ІІ

3. Прусське королівство. Фрідріх ІІ

​

Володіння австрійських Габсбургів

Династія Габсбургів очолювала Священну Римську імперію і володіла значними територіями в Європі.

Вони сягали від Іспанії на заході Європи до Карпатських гір на сході континенту.

Однак у 1556 р. Габсбурги поділили свої володіння, і тоді виокремилися дві гілки династії: іспанські й австрійські Габсбурги.

​

Австрійську гілку очолив Фердинанд І Габсбург (1556­ 1564 рр.).

Осередком держави Габсбургів були німецькі області: Австрія, Тіроль, Швабія.

З півдня до них прилягали райони, заселені слов'янами.

​

Загалом імперія була багатонаціональним утворенням, в якому жили народи, що розмовляли різними мовами, мали різні культурні традиції і рівень економічного розвитку.

​

Саме тому згодом володіння Габсбургів назвуть

«клаптиковою імперією»

Досягти почуття єдності в такій державі було складно.

​

Проте в XVII ст. у володіннях Габсбургів відбувалося становлення централізованої Держави.

До посилення влади короля Габсбургів спонукала близькість загрози Османської імперії.

Столиця габсбурзьких володінь Відень протягом 1529-1683 рр. був під прицілом турків, які сприймали місто як ворота до Європи.

​

Щоправда, підкорити місто туркам не вдалося. Зміцнювати владу короля змушувала й потреба протистояти Франції та іншим сусідам, які чекали слушного моменту, щоб відібрати в Габсбургів певні території.

Опорою імператорської влади були середнє і дрібне дворянство та католицька церква, яку щедро обдаровували землею. Поступово міцніли й господарські зв’язки міжрізними куточками країни. На великий економічний центр перетворювався Відень — столиця держави.

Усі ці чинники забезпечували міцність багатонаціональної Австрійської імперії

Реформи освіченого абсолютизму Марії Терезії і Йосифа ІІ.

Розвиток Австрійської імперії в другій половині XVIII ст. був пов'язаний з діяльністю імператриці

Марії Терезії (1740-1780 рр.) та її сина Йосифа ІІ (1780-1790 рр.).

Після смерті батька Марії Терезії довелося відстоювати своє право на престол у війнах за «австрійську спадщину».

У результаті активної зовнішньої політики Марії Терезії до володінь Габсбургів увійшли й українські землі.

​

За першим поділом Речі Посполитої вона здобула Галичину, згодом відібрала в Османської імперії Буковину.

​

З 1765 р. правила спільно із сином Йосифом ІІ, однак у цьому дуумвіраті саме Марія Терезія відігравала провідну роль.

Марія Терезія з юних років

​

цікавилася державними справами.

​

Була вольовою жінкою. Імператриця була енергійною, діяльною, милою в поводженні з іншими людьми.

Уміла налагодити відносини з будь-яким оточенням. Володіла неабияким хистом добирати собі здібних помічників.

Марія Терезія була зразковою дружиною і матір'ю: мала 16 дітей,

з яких 10 пережили її.

Пам'ятник Марії Терезії в м. Відень, Австрія (робота скульптора Каспара Цумбуша, 1888 р.)

• З метою посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд, завдяки чому вся повнота влади зосередилася в руках імператриці. 
• Австрія і Чехія були об`єднані під владою одного канцлера.  
• Для успішного ведення війни проти суперників було здійснено військову реформу. Вербування найманців замінили рекрутськими наборами, що дало можливість збільшити армію зі 108 тис. до 278 тис. вояків.
• Було уніфіковано систему податків — запроваджено загальний податок на прибуток, що його сплачували всі верстви суспільства.
• Ліквідовано внутрішні митні кордони.
• Селянам надали право викуповувати їхні наділи, панщину обмежили трьома днями на тиждень.
• Було видано цивільний (“Терезіанський кодекс”) і кримінальний (“Терезіанська Немезіда”) кодекси.
• Здійснювалися заходи з розвитку освіти: було запроваджено загальну шкільну освіту й відокремлена школа від церкви.

Слід зауважити, що майже всі реформи, проведені Марією-Терезією, були продиктовані її прагненням відстояти єдність своїх володінь.

• Подальше посилення центральної влади. Було скасовано права провінційних станових зборів, посилено владу канцлерів, яких призначав імператор, урівняно в правах усі землі, в судах та адміністраціях введено німецьку мову.
• Керувався принципом «одне право на всіх» і встановив рівність підданих перед законом, незалежно від їх станової приналежності.
• Важливими реформами стали церковні. Йосиф постановив, щоби папські укази й розпорядження оприлюднювалися лише за згодою уряду, а чернечі ордени були підпорядковані місцевим єпископам; скоротив чисельність монастирів і ченців.
• Конфісковані землі та майно було продано, частину доходів спрямовано на розвиток освіти. Запроваджена обов'язкова безкоштовна початкова освіта. Церковні школи було переорієнтовано на світське навчання і підпорядковано “Вищій навчальній комісії”.
• Зрештою, він наважився на втручання у внутрішню структуру католицької церкви і навіть змінив деякі обряди. За його правління було видано новий збірник законів (“Йосифів законник”).
• Оголосив віротерпимість: припинилося переслідування протестантів; припинилося зневажання православної церкви, знищено єврейське гетто
• У 1781 р. було скасовано особисту залежність селян.

​

​

Йосиф ІІ 

1765-1790 

Діємо: практичні завдання

Проаналізуйте схему й текст «Реформи Марії Терезії і Йосифа II» й дайте їм оцінку. Поясніть, чому ці реформи вважаються прогресивними для свого часу.

Королівство Пруссія

1525 – 1947

Фрідріх I — останній герцог Пруссії (1688—1701), перший прусський король (1701—1713). Брандербурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1688—1713). Представник німецької династії Гогенцоллернів.

У XVIII ст. з-поміж інших німецьких держав піднеслася Бранденбурзько-Прусська держава.

Бранденбург належав династії Гогенцоллернів, які на початку

XVII ст. приєднали до своїх володінь Пруссію.

​

Унаслідок Тридцятилітньої війни Брандененбурзький курфюрст (князь) збільшив свої володіння. Контроль над торговельними шляхами до Північного й Балтійського морів сприяв економічному розвитку Пруссії. Посиленню держави Гогенцоллернів сприяв також попит на продовольчі товари в Європі.

​

Посилення прусської держави пов'язують з іменем курфюрста Фрідріха І, який у 1701 р. отримав титул прусського короля з рук імператора

Священної Римської імперії.

Фрідріх - Вільгельм I — другий прусський король (1713—1740). Бранденбурзький маркграф, курфюрст Священної Римської імперії (1713—1740). Представник німецької династії Гогенцоллернів.

Великого значення прусські королі надавали створенню сильного війська.

Король Фрідріх-Вільгельм І, що уславився скупістю, створив майже 90-тисячну армію, яка проїдала левову частку бюджету держави.

Іншою опорою короля були дворянипоміщики, яких називали юнкерами.

Цей союз був вигідний обом: король захищав земельну власність юнкерів, а вони підтримували короля.

​

Таким чином, у період правління Фрідріха Вільгельма І (1713-1740 рр.) остаточно сформувалася прусська система держави — військово-поліцейська монархія, що захищала інтереси юнкерства.

Фрідріх II

1740 -1786

До числа провідних держав Європи Пруссію вивів король Фрідріх ІІ

(1740-1786 рр.).

​

​

Прагнучи подолати відставання від розвинених країн, особливо Англії, король здійснив низку реформ у дусі

освіченого абсолютизму.

До слова, король був освіченим, знався на мистецтві й філософії. Це не завадило йому створити численне сильне військо

(186 тис. осіб) з бюджетом 13 млн талерів, що становило 2/3 державних доходів.

• Король проголосив повну віротерпимість.
• Було видано збірник законів “Фрідріхів кодекс”, за яким запроваджувався рівний для всіх і незалежний суд, скасовувалися тортури.
• Фрідріх також дбав про розвиток рільництва і промисловості (особливо військової).
• «Фельдфебель на троні». Кількість прусської армії зросла до 150 тис., а її утримання лягло тягарем на народ.
• Відкривалися банки, будувалися канали, шляхи, здійснювалося значне будівництво у Берліні та Потсдамі.
• Проводячи реформи, король не змінював соціальної структури суспільства. Дворяни залишалися панівною верствою. Він уважав, що дворяни — єдина опора армії, а армія — це головне.
• Для покращання становища поміщицьких селян він провів незначну реформу в Померанії: забороняв зганяти селян з землі і забирати їх наділи.
• У сфері освіти він піклувався про розвиток вищої, частково — середньої. У 1763 р. було запроваджена загальна обов'язкова початкова освіта, проте якість освіти в початкових школах була занадто низькою.

1. Проаналізуйте реформи Фрідріха ІІ й поясніть, яким чином вони сприяли зміцненню абсолютної монархії в Пруссії.
2. Що дає змогу характеризувати ці реформи як правління в дусі «освіченого абсолютизму»?
3. Поміркуйте, чому король вдався до скасування особистої залежності селян у власних землях, однак не зробив цього в межах усієї держави.

Завдяки активній і досить агресивній зовнішній політиці Фрідріху ІІ вдалося збільшити територію держави майже вдвічі.

Він зміг відібрати в Австрії Сілезію, у Польщі внаслідок поділів — майже все узбережжя Балтійського моря.

Загалом, Пруссія зробила істотний крок до могутності, однак це далося ціною виснаження її ресурсів.

​

Поступово ставало зрозумілим, що німецьким землям потрібно об'єднуватися задля подальшого зростання.

​

Також у ході боротьби за збільшення територіальних володінь і впливу вже за правління Фрідріха ІІ намітилося протистояння з Австрією Габсбургів.

Поміркуймо!

1. Визначте характер зовнішньої політики Пруссії: вона була миролюбною чи агресивною?

Чим це було зумовлено?

​

2. Навіщо, на вашу думку, прусським королям була потрібна сильна армія