1 of 9

Базові принципи здорових відносин

2 of 9

Стосунки – це зв’язок між людьми, які добре знають одне одного

 Залежно від близькості їх поділяють на три групи.

  • Знайомі – це люди, яких ми знаємо на ім’я, з ким можемо поговорити, коли випаде нагода (сусід, однокласник, колега по роботі тощо). Такі стосунки зазвичай мають поверхневий характер.
  • Друзі – це люди, з якими ми добровільно встановлюємо тісний особистий контакт.
  • Близькі — це люди, з якими у нас найбільш довірливі стосунки. Стосунки з близькими людьми різняться найбільшим ступенем відданості та відкритості. Близькі люди проводять разом багато часу, довіряють одне одному найпотаємніше і вважають такі стосунки особливими.

3 of 9

Сімейні стосунки ‑ це

подружні стосунки, стосунки батьки - діти, і стосунки з родичами.

Дружні стосунки ‑

основою таких стосунків є спільні інтереси, прагнення до спілкування.

Ділові стосунки ‑ це

стосунки із правилами, які встановлює адміністрація або інші офіційні особи.

Наприклад, стосунки між викладачем і студентом

Романтичні стосунки ‑ це

стосунки між особами, які відчувають потяг один до одного.

Види міжособистісних стосунків

4 of 9

Формування здорових стосунків

Здорові стосунки = Кооперація + Комунікація + Компроміс

Кооперація — означає діяти як одна команда, використовувати синергію для досягнення спільної мети.

Комунікація — означає бути відкритим до спілкування, не замикатися в собі, завжди обговорювати з близькими те, що вас хвилює.

Компроміс — означає потребу розв’язувати проблеми у стосунках через взаємні поступки.

5 of 9

НІ:

    • 1. Бажання переробити іншого (на 95 % - люди не змінюється);
    • 2. Зневага;
    • 3. Критика;
    • 4. Насилля (почуття сорому, вини, страху, одинокості, незрозумілості – маркери для жертви)

Принципи здорових стосунків1. Працювати над стосунками

Три базові принципи здорових, щасливих, гармонійних відносин вперше сформулювала і запропонувала творчиня діалектико-поведінкової психотерапії Марша Лайнен

ТАК:

Вираження

емоцій у ненасильнецький

спосіб

    • 1. Турбота;
    • 2. Увага;
    • 3. Емпатія;
    • 4. Зацікавленість життям іншого;
    • 5. Здивування і прийняття дивацтв;
    • 6. Захоплення;
    • 7. Дяка

6 of 9

Розлади у сфері “повинні”

1. Глибинне відчуття вини за недопрацювання, недосягення якоїсь мети, брак часу для близьких;

2. Відчуття гніву та злості через надто високі вимоги до себе і інших;

3. “Я не знаю чого я хочу” – втрата мотивації через очікування.

Розлади у сфері “хочемо”

1. Розлади пасивно-агресивного спектру -  опір у відповідальності в міжособистісних чи професійних ситуаціях, безпорадність, зволікання, впертість, обурення, похмурість чи навмисне / неодноразове невиконання запитуваних завдань, за які людина відповідає, уникнення прямого чи чіткого спілкування, ухилення від проблем, страх перед близькістю або конкуренцією, виправдання, звинувачення інших, вдавання жертви, фальсифікація дотримання прохань, сарказм, компліменти з подвійним змістом та приховування гніву.

2. Баланс між “повинні” і “хочемо”

30 % у обох 70%

70% у обох 30%

Важливим елементом для даного правила є : планування і обговорення

із партнером усіх ланок життєдіяльності (шлюбний договір, угода між

партнерами, письмове планування майбутнього).

7 of 9

Деструкція у цих ІІІ принципах може призвести до:

Співзалежні стосунки — паталогічний стан, що характеризується глибоким проникненням і сильною емоційною, соціальною або навіть фізичною залежністю від іншої людини.

3. Баланс між “отримую” і “даю”

Кількість енергії і інформації що отримали і віддали

має бути однаковою

1 повідомлення = 1 повідомлення

100 повідомлень = 100 повідомлень

жодного = жодного

8 of 9

1. Страх самотності настільки сильний, що людина готова за всяку ціну зберегти стосунки. Навіть якщо у них погано.

2. Бажання і віра в те, що можна змінити партнера своїм коханням.

3. Будь-якою ціною намагається «допомогти» своєму партнеру. Яке супроводжується надмірним піклуванням про іншого. Перешкоджаючи задоволенню власних потреб, заради того щоб йому/ їй було добре. За цією допомогою криється така ідея: «Якщо моя стратегія допомоги спрацює – мій партнер зміниться і дасть мені те, чого я так потребую».

4. Фонове супроводження почуття провини: «Я чогось не доробив, чогось не додав партнеру і тому в цих стосунках мені погано. Треба більше старатися. Дужче любити». Тобто, людина берете на себе більше ніж 50% за те, що стосунки погані.

5. Низька самооцінка. Особа вірить, що не заслуговує на щастя, вважає, що право на щастя треба заслужити.

6. Потреба контролювати партнера та стосунки. Маскування спроби контролювати людей та ситуації бажанням «допомагати». Саме тому на позасвідомому рівні шукає собі партнера слабшого, якого потрібно весь час від чогось рятувати.

7. Повна зосередженість власного емоційного життя на партнері. Шукає собі «половинку». Без партнера почувається неповноцінним.

8. Страх взяти відповідальність за своє особисте життя та психологічний комфорт. Тому шукає «проблемного партнера», бо заглиблюючись у чужі проблеми відмовляється від того, щоб зазирнути в глибину себе та спитати себе «Хто я? Чого хочу».

9. Добрі, спокійні, надійні чоловіки/жінки не подобаються, вважаючи їх «занудними». Якщо є здорові стосунки тоді людина не зможете страждати.

10. Схильність до періодичних депресій.

Співзалежну особистість можна розрізнити за такими ознаками:

9 of 9

Кроки до виходу із співзалежних стосунків

Перший крок до виходу – це відчуття власної цінності. Якщо зазирнути вглиб психіки особистості, яка перебуває в співзалежних взаєминах, то виявляється, що вона себе не цінує, виявляється, що там є дуже багато так званих "нарцисичних" травм-перепадів: "я хороший чи поганий", "я великий або я ніхто". Тому дуже важлива робота з самооцінкою – щоб щось захищати, слід вважати це цінним.

ІІ крок – це позначення своїх меж і способів їхнього захисту. Захищати свої кордони – іноді це дуже страшно, особливо якщо йдеться про стосунки з психопатами, які не можуть контролювати свою реакцію. У цьому разі захиститися буває неможливо, крім як дистанціюватися.

У будь-якому разі немає іншого способу, ніж відстоювати власні кордони, відчуваючи, що життя набагато важливіше, ніж ці взаємини, в яких незрозуміло що відбувається.

Якщо не йдеться про патологічного агресора, коли з цих стосунків можна тільки втекти, то часто, коли люди вибудовують кордон, виявляється, що їхні партнери ці межі чудово сприймають і позитивно реагують. І у пари є шанс не розлучатися, а побудувати більш відкриті, більш зрозумілі і спокійні стосунки. Зрозуміло, це все буде відбуватися тільки разом з особистісними змінами.

ІІІ етап після встановлення меж – це чітко заявляти про свої потреби, бажання, відчуття через «я-послання» : «мені прикро», «я турбуюся», «я б хотів/ла ».