Комунальний Позашкільний Навчальний Заклад
Центр дитячої творчості "Надія"
м.Першотравенськ Дніпропетровської області
Народознавчий аспект в системі гурткової роботи.
Проект
“Лялька-мотанка оберіг народу”
Керівник проекту
Баранова Галина Олександрівна
Творче об’єднання “Любисток”
Гурток”Лялька-мотанка”
Анотація
Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: і без народної творчості, тому що - чи то рушник вишитий, чи лялька–мотанка зроблена матусею, чи витинанкова прикраса, або, мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, традиційний звичай взаємодопомоги - це все родовідна пам'ять, наші символи, історія. Так у гуртковій роботі йде ознайомлення дітей з традиціями, звичаями, творчістю, промислами, ремеслами, мораллю та етикою українського народу, розвиток практичних навичок роботи з різноманітними матеріалами, що дає змогу виявити можливості дітей та їх природні нахили до певного виду художньої творчості. Формування стійкого інтересу до творчої діяльності, виховання працелюбності, допитливості, компетентності, самоорганізації, самореалізації як стимул розвитку особистості.
Обгрунтування проекту
Проект задумано для підвищення рівня навчання, компетентності гуртківців та розвитку юних обдарувань, виховання дітей на національних традиціях.
Мета проекту:
Актуальність проекту:
З поширенням екологічного питання виготовлення дитячої іграшки, виникає потреба у сімейному вихованні турботи про збереження здоров’я дитини. Багатьом батькам не байдуже, якими іграшками граються їх діти. Тому народна іграшка з тканини зацікавила як батьків так і гуртківців.
Тема:�Лялька–мотанка – оберіг народу.
Анкетування
Оберіг - яким він буває?
Які обереги ви знаєте?
Лялька–мотанка - один з оберегів українського народу.
Оберегові ляльки-мотанки – які вони ?
Кожна культура має свої власні обереги, традиційні образи та тотеми. Це можуть бути дерев’яні чи кам’яні фігурки, металеві вироби, ляльки і т.д. Одним з найпоширеніший предметів-оберегів на території україни є лялька-мотанка. Така іграшка не просто фігурка для ігор, а справжній амулет та талісман для сімї та її членів. Для різних життєвих ситуацій створювалися відповідні ляльки. Зустрічаються ляльки–обереги для будинку, родинного вогнища, для захисту дітей та господарства від злих сил та лихого ока та багато інших.
Здавна у кожній українській родині вона виконувала роль оберега, була символом жіночності та мудрості. За повір'ям, саме вона берегла сімейний затишок, добробут та захищала від злих сил.
Українці вірили що в ляльці присутній дух роду, який й оберігає членів своєї сім’ї від всіляких негараздів та передає вікову мудрість та знання прийдешнім поколінням
Правила, традиції та секрети виготовлення таких ляльок передавалися з покоління в покоління, від матері-донці. Доволі довгий час, та й понині в деяких регіонах країни існує звичай на весілля дарувати донці ляльку мотанку. Така весільна лялька стає оберегом для нової сім’ї та їхньої домівки. Подаровану на весілля ляльку молодята зберігали на протязі усього життя.
Оберіг матері і
дитини
Оберіг для нареченої
Господиня оберігає господарство
У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами. У спрощеному вигляді цей архаїчний міф простежується і в народних казках, наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.
До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Весну-панянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх досьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, напочатку були священними ляльками-охоронцями оселі й обійстя від злих духів.
Про минуле -
наші дослідники
Також у традиційних обрядах народів Європи прослідковується тісний зв’язок процесу виготовлення ляльки з продовженням роду та ритуалами родючості. Колись на всій території, що її нині вчені-дослідники називають «Старою Європою» - від Карпат до Північної Італії – існував культ Великої Праматері, яка народила все суще, яка береже життя і оновлює його. Образ Богині ми зустрічаємо на критських амфорах, і при розкопках Трипільської культури, в священних космогонічних піснях, які дійшли до нас під назвою «колядок» і у веселих новорічно-маланкових переодяганнях… Все це – відгомін древнього праєвропейського культу Великої Богині, єдиної в трьох лицях – Діви, Матері і Баби – прародительки всього живого на Землі і матері всіх людей. Подібні обряди можна зустріти і в деяких племен Африки та Американського континенту.
Наприклад, у деяких місцевостях Європи раніше – а подекуди й дотепер – здійснювали на честь закінчення жнив такий обряд: виготовляли спеціальну ляльку, закладали у неї останній зрізаний колос або останній сніп з поля, і потім цю ляльку зберігали на почесному місці в домі, до наступного урожаю. Ляльку звали _круп’яничка.
Лялька-мотанка круп’яничка Круп’яничка - це лялька, яка відіграє роль головного оберега сім'ї, в основі якого прикрашений тканинами і нитками мішечок з крупою. Саме через свій склад лялечка і отримала назву. Вважалося що вона приносить в дім достаток. благополуччя. Кожна крупа має своє значення, так гречана несе в будинок ситість і багатство, овес -силу, перловка - ситість. Рис вважався найдорожчим зерном, і обіцяв дому багатство. Оберіг можна зробити і використовуючи відразу декілька круп, іноді на дно мішечка укладається монетка. По тому, наскільки повненька лялечка робили висновок щодо достатку у родині. Якщо круп'яничка була худенькою - значить в родині скрута. Адже якщо наставали скрутні часи, з лялечки брали крупу та варили з неї кашу. Основне правило, яке було при виготовленні лялечки — заборона застосовувати подрiблену крупу або пластівці, зернинки обов'язково мають бути ціленькими, повненькими: пшениця, перловка, гречка, пшоно, горох.
Український традиційний одяг
Ляльки-мотанки - обереги
вироби гуртківців
Висновок
Чому ми обрали цю тему? Стародавні традиції свого народу повинен знати та плекати кожен. Це не просто бажання виготовляти іграшки, це бажання вивчати традиції, звичаї предків, їхні мрії, побажання, прагнення кращої долі. Вивчаючи, пропускаючи через свої руки, думи ми зрозуміли - що немає майбутнього без минулого..
Ми вивчали види ляльок, національні традиції та звичаї, технологію крою, шитва, різновиди одягу різних регіонів України, стилізували одяг для ляльки, фантазували, творили, і все у нас вийшло дуже добре. І ми вважаємо, що наші лялі - окраса і оберіг українського народу.
В давнину такі ляльки робили повсюди приємно що в наші дні ця традиція відроджується, виготовивши або придбавши таку ляльку можна не просто оздобити інтер’єр, а й отримати справжній оберег для родини. Також така лялька мотанка-стане гарним подарунком до урочистостей.�