Іспанія�у міжвоєнний період
Іспанія у міжвоєнний період. Основні події
Аграрно-промислова Іспанія
за рівнем розвитку економіки
відставала від розвинених країн
Ядро фінансово-поміщицької олігархії становили 100 родин,
що володіли величезною частиною ресурсів країни.
На селі на 150 тис. поміщиків припадало 12 млн. га землі,
тоді як у країні налічувалося 2,5 млн. безземельних наймитів та 1 млн. бідних селян, що володіли 6 млн. га землі.
У розвитку іспанської економіки
активну участь брав іноземний капітал,
переважно англійський, французький, бельгійський,
а після світової війни – американський.
У 1930 р. сума іноземних капіталовкладень
сягнула 1 млрд. доларів.
Основу політичної системи країни
становила монархія,
що спиралася
на католицьку церкву та армію.
Лівий фланг політичного життя країни займали
Іспанська соціалістична робітнича партія,
Загальна спілка трудящих
та Комуністична партія Іспанії,
що перебувала під значним впливом Комінтерну.
Інтелігенція, студентство, середні верстви населення
здебільшого дотримувалися республіканських
та антимонархічних поглядів.
Державний переворот готувався майже відкрито!!!
13 вересня 1923 р, генерал Мігель Прімо де Рівера,
який командував Каталонським військовим округом,
заручившись підтримкою
вояччини, духівництва та фінансової олігархії,
захопив владу в Барселоні
Уряд подав у відставку,
а король Альфонс XIII заявив Прімо де Рівері,
який прибув до Мадрида:
«Дай, Боже, тобі щастя. Вручаю тобі владу»
Король
Альфонс XIII
Замість звичайного уряду Прімо де Рівера
створив військову директорію,
що складалася з генералів і адміралів.
Було оголошено стан облоги,
скасовано конституцію,
кортеси розпущено,
влада на місцях перейшла до військових губернаторів.
У маніфесті до народу диктатор визнав,
що країна переживає глибоку кризу,
обіцяв здійснити докорінні перетворення.
Однак, погіршення економічного становища країни
та неспроможність вирішити численні проблеми,
що постали перед Іспанією,
призвели до того, що 28 січня 1930 р.
диктатор подав у відставку.
2. Революція 1931 р.
12 квітня 1931 р. в країні відбулися муніципальні вибори,
на яких перемогу одержали республіканці.
14 квітня обурені юрми народу почали захоплювати муніципалітети
й самі проголошувати республіку.
Король Альфонс XIII утік за кордон.
Увечері того ж дня було
проголошено республіку
15 жовтня 1931 р. уряд очолив республіканець Мануель Асанья
Обрані загальним голосуванням кортеси та уряд запровадили
низку реформ:
проголосили свободу слова, друку, зборів;
церкву відокремили від держави;
розпустили релігійні ордени;
надали автономію Каталонії;
декретували помірковану аграрну реформу
демократичних
Одначе політика уряду була непослідовною:
збереглися великі поміщицькі землеволодіння,
реакційна вояччина тримала під своїм контролем армію,
монархісти залишилися в державному апараті,
церква зберегла свій економічний вплив.
Вирувала жорстока економічна криза,
проте каральний апарат республіки більше покладався
на силові засоби вирішення гострих проблем.
Негативним наслідком політики Асаньї
стала поразка
на виборах у листопаді 1933 р. урядового блоку
Символ іспанської фаланги
Активізувалися й фашистські організації:
син колишнього диктатора
Хосе-Антоніо Прімо де Рівера
створив Іспанську фалангу,
що виступала
за насильницьке повалення республіки,
вимагала створення корпоративної держави
на основі єдності фашизму із католицизмом.
3. Уряд Народного фронту
Прибічники уряду Народного фронту в м. Валенсії. 1936 р.
Виступ генерала Франко у м. Бургосі. 1936 р.
Тим часом вороги республіканської Іспанії дійшли висновку,
що республіку можна знищити
тільки за допомогою військового заколоту,
й почали наполегливо готуватися
до громадянської війни
Заколот почався 17 липня пополудні у Марокко.
Захопивши м. Сеуту,
змовники вдосвіта 18 липня кілька разів передали в ефір слова:
«Над усією Іспанією безхмарне небо».
То був умовний сигнал до початку заколоту по всій країні.
18 липня він охопив усі гарнізони.
4. Громадянська війна 1936–1939 рр.
Після перших ударів, що їх було завдано змовникам,
війна могла скінчитися,
якби вона велася в національних рамках.
Але на допомогу реакції прийшли Гітлер і Муссоліні,
які надіслали до Іспанії війська,
оснащені за останнім словом техніки.
Внаслідок іноземної інтервенції війна
для іспанського народу перетворилася
на національно-революційну,
яку він вів проти фашизму,
за незалежність, волю та Демократію.
Члени інтербригад
та Прапор інтербригад в Іспанії
У жовтні–листопаді 1936 р.
було сформовано перші Інтернаціональні бригади,
що були втіленням антифашистської солідарності народів
54 країн світу
Солдати республіканської армії, Іспанія, 1936 р.
Республіці доводилося переборювати великі внутрішні труднощі,
пов’язані з відсутністю достатньої згуртованості та єдності в лавах.
Бійці Франко на підступах до Мадриду
Після падіння Каталонії (лютий 1939 р.)
уряди Великої Британії та Франції
оголосили про розрив дипломатичних відносин із республіканцями
та про визнання уряду Франко (27 лютого)
Опір республіки було зламано 6 березня 1939 року
після державного перевороту,
що передавав владу Національній хунті оборони
(на чолі з полковником С. Касадо),
яка потім прийняла вимогу Франко
про беззастережну капітуляцію.
28 березня 1939 року франкістські війська увійшли до Мадрида.
5. Встановлення диктатури� Ф. Франко
Після поразки республіканців у березні 1939 р
влада Франко поширилася на всю територію країни.
Єдиною політичною партією Іспанії
стала Іспанська фаланга традиціоналістів.
Франкісти оголосили недійсними всі законодавчі акти республіки.
25 березня та 7 вересня 1939 р. вийшли накази
про скасування аграрної реформи й повернення землі поміщикам.
Герб Іспанії
часів Ф. Франко
Автономні права Каталонії та Басконії було ліквідовано.
Диктатура фактично придушила профспілковий рух,
створивши примусові «вертикальні профспілки».
Страйки оголосили «злочином проти Батьківщини».
Основні закони, видані під час диктатури Франко,
закріпили за ним величезні повноваження.
Десятки тисяч республіканців
було кинуто до концентраційних таборів.
Близько 500 тис. іспанців після поразки республіки емігрували.
Після розгрому іспанські республіканці знайшли притулок у Франції
1939 р.
Відтоді, аж до смерті диктатора,
авторитарний режим визначав
суспільно-політичний та економічний розвиток Іспанії