Миколаїв. �Місто-герой – місто героїв.

Миколаївські освітяни

Скільки є професій в Україні на землі

​

Перші кроки у житті дають всім вчителі

​

Хоч сьогодні дуже неспокійний горизонт,

​

Ми тримаємо надійно весь освітній фронт

Поки за наказом ворог тисне на курок,

​

Ми онлайн і в зумі змушені вести урок.

​

Заради майбутнього, заради наших мрій

​

На передовій освіти ми тримаєм стрій

Ворог б’є по школах та садочках без кінця.

​

Та їм не розбити наші душі і серця...

​

Ми не боїмося, і ми завтра будем тут.

​

Аж до перемоги у нас всіх один маршрут.

Вчитель – це людина, і не треба зайвих слів.

​

Вільна Україна має кращих вчителів.

​

Навіть у підвалах серед сірих, темних стін.

​

Вчитель – це людина, і я горда бути ним!

Два роки повномасштабного вторгнення РФ на територію нашої держави та вже третій навчальний рік у режимі воєнного стану... Ще ніколи ці навчальні роки для нас не були такими складними та довгими. Нескінченна кількість почутих “Як ти?”...“Де ти?”... “Прощавай”…“До зустрічі”... Постійна боротьба між надією і страхом за майбутнє рідних, дітей, своєї країни і (це без пафосу) своєї роботи. Адже життя продовжується, і ти мусиш продовжувати свою справу, якій присвятив всього себе.

Більшість людей намагалися долучитися до допомоги нашим військовим: збирали пальне, речі, подукти, ліки, плели маскувальні сітки, здавали кров для поранених...

​

Багато вчителів-чоловіків записалися відразу до ТРО, ЗСУ. І були, навіть такі освітяни, які пішли воювати і продовжували виконувати свою основну роботу.

Український інженер-науковець, який проєктує морські дрони та читає лекції просто з окопу�

Олександр Бондаренко, з позивним «Професор», є директором Кораблебудівного науково-навчального інституту НУК імені адмірала Макарова, науковцем, інженером, розробником засобів автоматизованого проєктування суден і бійцем 123-ї бригади територіальної оборони ЗСУ. 25 лютого минулого року він став на захист Миколаєва й відтоді веде солдатське життя, водночас проводячи лекції студентам з окопів, пише між військовими завданнями наукові рецензії.

• Люди, які залишилися в місті спостерігали, як щодня ворог руйнує Миколаїв, знищує інфраструктуру міста, лікарні, заклади культури, житлові будинки. Багато людей загинуло під час ракетних обстрілів, які відбувалися і вдень, і вночі... Було дуже страшно. Страшно за себе, за дітей, за майбутнє...

Гімназія ім. Миколи Аркаса Політехнічний коледж

Страшно було спостерігати, як ворог знищує освіту через обстріли навчальних закладів. Страшно за теперішнє і майбутнє...

​

За час повномасштабної війни на території Миколаївської області, було пошкоджено 249 закладів освіти, з них — 33 були зруйновані.

​

Університет ім. В.О. Сухомлинського

Національний університет кораблебудування

ім. Адмірала Макарова

Чорноморський університет ім. Петра Могили – яскравий приклад того, що ми витримаємо будь-які перешкоди і обов,язково відновимося...

Як же в цей час жила наша школа?

Група дітей із 5-Б

класу взяли інтерв’ю у

директора школи Інни

Віталіївни Бродянської.

• - Що Ви відчували,як діяли коли почалася війна?

​

• - Як і більшість людей міста прокинулись вранці від вибухів. Була певна розгубленість, не зрозуміло, що робити, що буде далі. Зранку зателефонували з управління освіти і дали вказівку про припинення навчального процесу і початок канікул. Відразу, 24.02 нам дали вказівку звільнити приміщення нашої школи. Всі вчителі спрацювали дуже організовано – забрали свої власні речі в той же день. Всі готові були виконувати будь-які вказівки швидко і злагоджено.

• Вимушені канікули тривали довго – цілий місяць. Що було головним в цей час?

​

• Найважливішим було – не втратити звя’зок із вчителями, учнями. Треба було організувати підтримку для всіх, кому вона була потрібна. Тоді виступила в ролі організатора, координатора роботи вчителів і, особливо, класних керівників.

• Коли відновилися заняття, що було найважливішим?

​

• В пріорітеті було збереження психологічного здоров’я дітей, вчителів. Було прийняте рішення розпочинати навчання об 10.00, щоб дозволити дітям трішки виспатися, відновитися, «відійти» від обстрілів, які щоночі відчували миколаївці.

Взагалі, тоді, 28 березня 2022 року, коли відновилося навчання в школах, здається, розпочався новий етап в житті освіти, в житті школи, в житті кожного учня і вчителя. Всім довелося вчитися жити по-новому, працювати по-новому, навчатися по-новому. Здається, тоді ми всі стали більш терплячими, уважними один до одного, стали більше цінити радісні моменти, цінити реальне живе спілкування, якого стало так бракувати в навчанні...

Тоді здавалося, що це ненадовго...