НАША ЗЕМЛЯ, НАШ НАРОД…
10-річчю спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя «Спротив триває!»
Агресія Росії проти України розпочалася ще з 1991 року. Небезпечні для територіальної цілісності події розгорнулися в Криму в 1991-1994 рр. Тут розміщувалися важливі військові об’єкти. На початку 1992 р. у Криму спалахнула боротьба за владу між колишньою партійною номенклатурою на чолі з М.Багровим (голова Верховної Ради Криму) та блоком російських націоналістів, котрі лякали населення «українським націоналізмом» і татарською загрозою.
У свою чергу, татари створили кримськотатарський національний рух на чолі з Р. Чубаровим та представницький орган – Меджліс кримськотатарського народу, який очолив М. Джемілєв.
Уряд Російської Федерації ухвалив постанову, у якій Акт передачі Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР визнавали неконституційним, а Севастополь проголошувався російським містом.
У відповідь Верховна Рада України заявила про антиконституційність цих дій. Уже на початку 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Автономну Республіку Крим»
Після прийняття в 1996 р. Конституції України було остаточно закріплено територіальний характер автономії і придушено сепаратистський рух. Проте конфлікти щодо Криму між Україною і Росією, між владою Криму і кримськими татарами продовжилися.
Після подій на Майдані стрімко розгорнулася відкрита агресія Росії. Першим об’єктом став Крим. Операція із захоплення півострова розпочалася 20 лютого 2014 р. Цю дату можна вважати початком збройної агресії Російської Федерації проти України.
Майдан 2014. Український народ проти уряду Януковича
«Рашистський територіальний апетит»
Після усунення від влади злочинного Президента України В. Януковича сепаратистські настрої в Криму вибухнули з новою силою. 23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому було прийнято рішення не перераховувати в Київ податки, а міським головою проголошено громадянина Росії Олексія Чалого.
В.Янукович і його струс
Агресори (О.Чалий - праворуч)
У ніч на 27 лютого російський спецпідрозділ захопив парламент та уряд Криму, над ними підняли прапор Російської Федерації. Уранці депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим зібрали в сесійній залі, де вони «ухвалили» рішення про призначення так званого «референдуму» щодо статусу півострова.
Того ж дня російськими військовослужбовцями було захоплено установи засобів масової інформації, зв’язку, аеропорт у Сімферополі, поромну переправу в Керчі. Російські спецпідрозділи разом із незаконними збройними формуваннями, які називали себе «Самооборона Криму», блокували українські військові частини.
Російські військові в Криму, 9 березня 2014
1 березня самопроголошений голова Ради Міністрів Криму Сергій Аксьонов, спираючись на це нелегітимне рішення, звернувся до президента Росії В. Путіна із проханням надати допомогу в «забезпеченні миру і спокою» на території Криму. Того ж дня президент Росії направив до Ради Федерації пропозицію щодо введення російських військ у Крим. Обидві палати Державної Думи проголосували за введення російських військ на територію України й, зокрема, у Крим.
18 березня 2014 р. у Москві президент Росії В. Путін, прем’єр-міністр самопроголошеної Республіки Крим С. Аксьонов, голова новоствореної Державної Ради самопроголошеної Республіки Крим В. Константинов, представник сепаратистського керівництва м. Севастополя О. Чалий підписали так званий Договір про прийняття Криму до складу Росії.
27 березня Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про територіальну цілісність України. За прийняття документа проголосували 100 держав, проти — 11, утрималися — 58.
2 липня 2014 р. Парламентська Асамблея ОБСЄ визнала дії Росії «військовою агресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах»
27 березня Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про територіальну цілісність України. За прийняття документа проголосували 100 держав, проти — 11, утрималися — 58.
2 липня 2014 р. Парламентська Асамблея ОБСЄ визнала дії Росії «військовою агресією, неспровокованою і заснованою на абсолютно безпідставних припущеннях і приводах»
«Ми не чекаємо, поки світ вирішить наші проблеми і хтось поверне нам нашу землю за нас. А збираємо світ задля звільнення Криму. Тож як гучно цього року пролунало «Крим – це Україна!» - голосом не тільки України, а ще 46 учасниць Кримської платформи. Ми можемо сказати: ми повернули Крим у світовий порядок денний, щоб колись могли сказати: ми повернули Крим в Україну. І як важливо повернути всіх полонених. Усіх»
Президент України
КРИМ – ЦЕ УКРАЇНА І МИ ПОВЕРНЕМО НАШУ ЗЕМЛЮ І ЦЯ ПОДІЯ СТАНЕ НОВИМ ДНЕМ СОБОРНОСТІ!!!