УРОК 21
Андрій Чайковський
«За сестрою». Образ Павлуся як утілення благородства й лицарства. Родинні цінності і патріотизм у повісті.
Пригадайте
Натисніть на ім’я персонажа
Родина Судаків
Дід Андрій
70 років. Колишній запорожець. Наглядав пасіку, слідкував за дітьми. Навчав Павлуся лицарського ремесла. Сміливий духом, може постояти за свою сім’ю. Був убитий під час оборони від нападу татар на Спасівку.
Степан
Колишній запорожець. Під час нападу татар на Спасівку потрапляє до полону. Неволя для нього гірше смерті. Розв’язує мотузки та допомагає іншим врятуватись із полону. Після втечі залишається із запорожцями. Сміливий, відчайдушний, здатний на самопожертви.
Палажка
Смілива жінка, що гідно оборонялась під час татарського нападу. Померла під час нього.
Петро
Старший із синів Степана Судака. Перебуває на Запоріжжі. Сміливий і славний козак, який бореться із татарами. Дбайливий брат.
Ганна
13 років. Нерозлийвода з братом Павлусем. Дуже вродлива та працьовита. Після нападу татар на Спасівку потрапляє до ясиру.
Павлусь
15 років. Сміливий та відчайдушний. Вихований у козацькому дусі. Дуже любить молодшу сестру Ганну. Його мета – знайти її та звільнити
Андрій
Степан
Палажка
Петро
Ганна
Павлусь
Працюємо над змістом твору
Працюємо над змістом твору
Працюємо над змістом твору
Татари видавались Павлусеві якимись добрячими людьми, не такими, як ті, що Спасівку грабили. Це були крамарі, такі самі, як ті, що не раз у Спасівку заходили.
Хлопець повеселішав і почав татар цікаво розпитувати про все. Він їм подобався. За кілька днів він освоївся з таким життям. Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був понятливий, і татари не могли надивуватись тому. Інші бранці були якісь неприступні, дикі, все плакали, а Павлусь, вивчивши татарські слова, послугувався ними в розмові…
— Ми купці. Ти лишися з нами, прийми нашу віру.
— Я ще не знаю, яка ваша віра. А хіба ж між вами хрещених нема?
— Нема. Ти мусиш виректися хреста, плюнути на нього.
Павлусь плюнув би татаринові в очі за таку зневагу християнської віри.
— Я насамперед хочу вивчити вашу мову, а це потім...
— Добре, добре!— говорив татарин — Коли станеш мослемом, то й вільний будеш, а потому можеш до великої почести у нас дійти... ти гарний хлопець. Не один з ваших був у нас великим везиром у падишаха в Царгороді...
Працюємо над змістом твору
На долині в челядній вибили Павлуся так, що аж кров текла із спини. Хлопцеві текли сльози з очей, але закусив губи до крови і не видав ні одного стону.
Працюємо над змістом твору
Павлуся заставили доїти кобили, робити каймак (сир) та кумис (горілку з кобилячого молока). Не було йому спочинку від світу до ночі. Та Павлусь робив своє діло, слухаючи у всім Муя. Биття він боявся, мов вогню. Так тривало три тижні.
Тепер післав його Муйо пасти табун. Це вже була легша робота і більше свободи.
Павлусь любив коні.
Як лиш дістався сюди, став придумувати спосіб утечі. Коня вже вибрав. Приготовлявся до втечі, помалу і з розмислом. Він почав обкрадати товаришів конюхів. В одного вкрав ножа, в другого сумку на харч, в третього узденицю. Все це ховав ніччю в дуплаве старе дерево. А що покірний, слухняний, усім служив охоче, то й ніхто його не підозрівав.
Працюємо над змістом твору
В степу знахар славний живе. Я знаю його печеру. У мого пана син недоліток занедужав; що й робили, нічого не помагає. Так пан Мустафа кличе мене, гладить по голові та й каже "Їдь по того славного чоловіка, бери найліпшого коня з мого табуна, хай приїжджає сюди. Я його золотом обсиплю, як він поможе. Коли не привезеш, каже, то твоя смерть". Тепер хай буде тому смерть, що мені не дав доїхати. Ну! Мустафа-ефенді гарненько тобі подякує...
Тепер можу тобі сказати усе. У нас так: їдеш по знахаря для хворого, то не оглядайся позад себе, ані не кажи нікому, уди їдеш, а то вся знахарева сила пропала і хворому не поможе. Ік прийдеш до знахаря, так він зараз тебе питає: "А не оглядався позад себе? Не казав нікому, куди їдеш?" Ти скажеш правду, то він і вусом не моргне і не поїде. А коли ти оглядався або сказав, а збрешеш, то він поїде, але не вилікує. Тому я тепер до знахаря не поїду, бо коли б збрехав і він приїхав, а не поміг, то Мустафа-ефенді йому голову відрубати накаже; а мені його шкода, він мені дідусем приходиться і славний знахар. Йому 150 років зроду. Борода в нього по саму землю, а вії такі, що ціле лице заслоняють. Казала моя покійна бабуся, царство їй небесне, що він вродився з зубами, з оселедцем і з вусами… Він з чортякою побратаний і все має кілька чортенят на послугах, за чурів значить. Так коли до нього наблизиться хто нехрещений, то йому зараз зірвуть голову, а тулуб з душею в пекло понесуть.
Працюємо над змістом твору
Тепер жилось йому дуже добре. Йому дали повну свободу. Виходив, коли хотів, до міста, їздив на коні, стріляв з лука та з рушниці. Був веселий, і за це його всі полюбили. Девлет-ґірей казав йому видати гарну одежу, і тепер годі було в ньому пізнати того обідраного невільника, кінського пастуха.
Працюємо над змістом твору
Працюємо над змістом твору
— Тепер, коли ти свобідний, подай мені руку, мій друже! — сказав Мустафа, простягаючи руку до Павлуся. — Мені вже розказували, який ти славний козак... Та одне скажи мені: яким чином бачила твоя сестра, як мене полонили, коли вона була в обозі?
— Ось я це й хотів сказати, — говорить Павлусь. — Тепер признаюся, що я збрехав. То я все бачив, а навмисне сказав на сестру, щоб ти її казав шукати. Без цього не бачити б мені її більше.
— Та й хитрун бо з тебе, синку, хитрун! — каже мірза, всміхаючись. — Ну, я тобі це вибачу, подай мені свою руку!
Девлет-ґірей велів написати грамоту і послав гінця в Коджамбак.
Павлусеві потекли сльози з очей.
Він забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу...
Чи був Павлусь патріотом,
якщо зміг все пробачити татарам?
Домашнє завдання
№ 10 ст. 105 - письмово
Використані джерела:
Підручник «Українська література 7» О.М. Авраменко
https://www.schoollife.org.ua/966-2018/