�

ЯРОСЛАВ ГАШЕК –

САТИРИК ЗІ СВІТОВИМ ІМ’ЯМ

(до140-річчя від дня народження)

Полтавська обласна універсальна наукова

бібліотека імені І.П. Котляревського

Відділ обслуговування користувачів

Прага. Середина ХІХ ст.

30 квітня 2023 року — 140 років від дня народження видатного чешського письменника-сатирика Ярослава Гашека. За своє життя він створив славетну епопею «Пригоди бравого вояка Швейка» і цілу низку блискучих гуморесок і памфлетів.

Ярослав Гашек народився 30 квітня 1883 року в Празі в родині вчителя. Ще в ранньому дитинстві він добре вивчив релігійні обряди, бо кілька років поспіль, починаючи з 9-річного віку, прислужував священнику під час церковної служби спочатку у монастирі єзуїтів на Карловій площі, потім у костьолі святого Штепана. Прекрасне знання залаштункової діяльності і побуту

пізніше надало неоціненну допомогу під час літературних атак на релігію. Свій традиційний шлях школяра Ярослав починав з гімназії, але був виключений з неї за участь у антиавстрійський демонстрації, потім деякий час служив підручним у аптеці, згодом вступив до комерційного училища. З одержанням атестата юнак пішов працювати службовцем у празький банк «Славія». Та посада фінансового чиновника гнітила молодого письменника, що вже почав друкуватись, адже у 1900 році перше оповідання Гашека — «Єфрейтор Котарда» — з’явилося в газеті «Народні листи». Після цього молодий письменник, за його словами, заполонив своїми оповіданнями й гуморесками «всі чеські журнали». Отож 1903 року він кидає роботу в банку й цілком віддається літературній творчості.

Гашек-анархіст. 1904 рік

Сатириком Гашек зробився не відразу. В його ранніх юнацьких оповіданнях 1901-1905 років ще превалює гумористичне відображення дійсності. Тут зустрічаються і образи священників, змальовані м’якими, навіть ліричними фарбами. Таким є, наприклад, отець фарарж, із оповідання «Вино лісів, вино суничне» — старенький сільський священик, закоханий у природу та її красу, що дуже далекий від офіційної християнської релігії, яка вимагає зречення земних благ і радощів. Але вже у цих гумористичних оповіданнях письменник дуже чітко розкриває свої демократичні симпатії і різко негативне ставлення до офіційної влади (буржуазної держави, армії, церкви) — до всього, що гнобить людину, що замахується на її фізичну і духовну волю («В селі біля річки Раби», «Монастир у Беркові»).

У 1905 році до Чехії долинув відгомін першої російської революції. По всій країні широкою хвилею пройшли страйки. У Празі дійшло до збройних сутичок робітників з поліцією та військами. У пошуках партії активної дії Гашек тимчасово зближується з чеським анархізмом, прийнявши його за ідейного союзника робітничого класу (1906-1907). Деякий час він навіть редагує друкований орган «анархо-комуністів» — журнал «Комуна». Та невдовзі письменник переконується, що радикальні фрази анархістів, їхнє мітінгування в кав’ярнях не відбивають сподівань робітничого класу, тому він відходить від анархізму й поринає в богемне життя, що являло своєрідну форму протесту митців проти «зацензурованої» благонадійної творчості.

Ярослав Гашек любив мандрувати; він з братом обійшов пішки всю Центральну й Південну Європу — побував у Словаччині, Угорщині, Австрії, Німеччині, Сербії. Ці подорожі дали письменникові матеріал для численних оповідань, серед яких бачимо й твори на українську тематику, навіяні мандрами по Галичині. Зокрема, на матеріалі сумної української дійсності часів австрійського поневолення написане сатиричне оповідання «Клятий русин». В цьому творі автор змальовує трагічне становище «інородців» у колишній цісарській армії. Героєм оповідання виступає український новобранець

​

Онуферко. За незнання німецької мови він зазнає знущань офіцерів і капралів. Та волелюбного Онуферка нелегко виявилось перетворити в бездумного солдафона-автомата.

Творча діяльність Гашека ставала з кожним роком дедалі інтенсивнішою. У 1906 році — 33 публікації; у 1907 році — 54; у 1908 році— 67; у 1909 році— 71; у 1910 році — 89. Звичайною публікацією Гашека було невелике оповідання (1—5 сторінок, дуже рідко — 10—20 сторінок). У написаних в ці роки політичних памфлетах, оповіданнях і побутових гуморесках він виступає як видатний письменник-реаліст. Мало було у ті роки письменників, котрі в своїй творчості так всеосяжно розглянули існуючий суспільний порядок, як це зробив Гашек.

Протягом 1910-1912 років Ярослав Гашек редагував дуже далекі за характером та ідейними напрямками журнали «Женски обзор», «Свєт звіржат» і «Ческе слово».

Гашек з однодумцями «Партії поміркованого прогресу в межах законності». Прага, 1911

У Празі Гашек значну частину дня й ночі перебував у місцевих кафе, кабаре. Тут він читав, розмовляв, розмірковував та писав свої твори, виступав починаючи з 1906 року з комічними докладами, особливо в період епопеї «Партії поміркованого прогресу в межах законності» (1911). Організація пародійної партії, лідером якої був сам Гашек у квітні — червні 1911 року під час виборів депутатів австрійського парламенту — одиничний випадок не лише в історії світової літератури, але й в історії взагалі. Ця подія мала особливе значення в біографії Гашека. «Партія» мала два сатиричних гімни, пародійні лозунги на зразок: «Кожний наш виборець одержить кишеньковий акваріум», з вікон трактиру — резиденції «партії» — звисали

пародійні плакати. Дотепні пародисти в день виборів австрійського парламенту — 13 червня 1911 року — за свого кандидата Гашека зібрали тільки 36 чи 38 голосів; для його обрання не вистачило «усього лише» декількох тисяч голосів. Зате політична бутафорія стала свого роду репетицією задуму незвичайного твору. Протягом 1911-1912 рр. цей твір і був написаний Гашеком. «Політична й соціальна історія партії поміркованого прогресу в межах законності» — ідейно-художній підсумок всієї ранньої творчості Гашека довоєнного періоду (1900 — 1912). Композиційно твір поділений на окремі розділи-гуморески, що мають свої назви. В комічно-пародійному світлі тут постають не тільки панівні верстви монархії, а й недолуга її опозиція. Головне достоїнство хроніки — в пошуках позитивного суспільного ідеалу.

Гашек з приятелями. Прага, 1912

У період з 22 травня по 28 липня 1911 року в гумористичних журналах «Карикатури» і «Жартівник» були надруковані п’ять оповідань, в котрих Гашек вперше змалював героя, що приніс йому світову популярність. Поява творів про Швейка була важливою віхою літературного шляху сатирика. Так, очевидно, оцінював їх значення й сам письменник, адже свою першу збірку оповідань, надруковану в 1912 році, він назвав «Добрий вояк Швейк та інші дивні історії».

Після оповідань про Швейка письменник ще не раз звернеться до військової теми. При цьому, атакуючи мілітаризм з різних сторін, сатирик оголював його нелюдяність і в самих суттєвих, і в приватних проявах.

​

Так, у фейлетоні «Забутий ювілей», згадавши про конфлікти між Австрією і Сербією на Балканах, Гашек прямо пророкує близьку війну. Глибоке розуміння внутрішньополітичного і міжнародного становища призвело автора до передбачення світової катастрофи і навіть точної вказівки на місце її виникнення. В оповіданнях «Добрий пан Шпірк» і «Пан Мартінєк злякався мобілізації» прямо і недвозначно показані антивоєнні настрої чехів. В оповіданні «Із записок офіцера» з великою вражаючою силою зображено нестерпне становище денщика, якого тиранить і ображає офіцер. В оповіданні «Як у 1912 році збунтувались ветерани в Рокицанах» Гашек особливо гостро висміяв спілку відставних вояків, чехів-австропатріотів, в якій вони замишляють свій путч і, немов фашисти, складають проскрипційний список осіб, з якими мають намір розправитися.

Почалася перша світова війна. Тому подальший творчий розвиток Ярослава Гашека на рідному національному грунті тимчасово обірвала мобілізація до австро-угорської армії, в складі якої його було відправлено на російський фронт, де він у вересні 1914 року добровільно здався в полон та вступив добровольцем до сформованих тоді в Україні чеських частин задля дій в складі російської армії проти австрійців, у так звані «легіони».

На початку 1916 року Гашек прибув у Київ, де містився тоді центр керівництва Чеського комітету. Перехворівши весною 1916 року тифом, Гашек був визнаний непридатним для військової служби і став співробітничати в журналі «Чехослован», який виходив у Києві з 1911 року чеською мовою. Першу гумореску письменника «Доля пана Гурта» кияни читали 10 липня 1916 року. Тут був виведений його улюблений тип обмеженого міщанина, «доброго чеха», якому нічого не цікаво, крім власного

Гашек на фронті, 1915

добробуту. Додатком до тижневика «Чехослован» виходили збірники «Чехослована», бібліотечка «Чехослована», «Забавні і повчальні бесіди», кілька видів календарів тощо. В усіх цих виданнях співробітничав Гашек. 14 серпня 1916 року Гашек вмістив у «Чехословані» вірш «О, Австріє!», у якому викривав роль «цісарської» монархії у процесі поневолення слов’янських народів. У кожній строфі повторювався приспів: «Помста прийде, вікова помста!». Рядки з цього твору вирізьблені на надгробному пам’ятнику письменника на його могилі в Ліпніце. Протягом двох років Ярослав Гашек (частково під псевдонімами) опублікував силу гуморесок і оповідань, передових статей і віршів, фейлетонів і кореспонденцій з фронту (бо він часто виїздив до діючої армії), різноманітних нарисів, театральних і музичних рецензій тощо.

У Києві письменник почав працювати над своєю першою й головною великою річчю, героєм якої він зробив свого Йозефа Швейка, чиє ім’я вже фігурувало в його довоєнній книзі «Добрий вояк Швейк та інші дивні історії». Але, повернувшись до цього імені, Гашек надав низку нових рим своєму «доброму воякові».

16 лютого 1917 року Гашек на редакційній раді журналу «Чехослован» прочитав перші сторінки своєї повісті-фейлетону «Бравий солдат Швейк у полоні». Повість вийшла з друку окремою книжкою в бібліотеці «Чехослована» весною 1917 року в Києві. Так у Києві народився персонаж чеської національної літератури, що ввійшов у коло золотих образів світової літератури.

На перший погляд Швейк справляє враження простодушної та дурної людини. Насправді він талановитий саботажник, безкорисливий авантюрист, для якого діагноз «ідіотизм» — лише прикриття для його несподіваних витівок. «Офіційний ідіотизм» Швейка в романі — лише засіб наголосити на всеосяжному мілітаристському та поліцейському ідіотизмі агонізуючої Австро-Угорської імперії.

​

Швейк у в'язниці.

Ілюстрація К. Штроффа

до передвоєнних оповідань

про Швейка, 1912 р.

​

Події Лютневої революції, а потім Жовтневого перевороту кардинально змінили світогляд Гашека. Він зрадив національний табір. Коли командування чеських легіонів стало боротися з комуністами, Гашек порвав з легіонами. Переїхавши з Києва до Москви згодом вступив у чехословацьку секцію Комуністичної партії. Протягом двох років був на відповідальній роботі в Червоній армії: очолював групу комуністів-агітаторів у Самарі, був помічником коменданта міста Бугульми, завідував друкарнею в Уфі, випускав газети кількома мовами, друкуючи в них багато власних статей та фейлетонів. Якийсь час Гашек був начальником іноземної секції політвідділу П'ятої армії, виявивши надзвичайну енергію та працездатність.

У листопаді 1920 р. за розпорядженням Центрального Чехословацького бюро при ЦК РКП(б) Гашек повернувся для партійної роботи на батьківщину. Але поразка комуністичного руху в тодішній Чехословаччині не дала йому можливості для такої роботи. Починається знову період випадкових літературних заробітків і богемного життя.

Саме тепер Гашек почав працювати над своїм найвидатнішим твором — «Пригодами бравого вояка Швейка». Роман в уривках друкувався в періодичній пресі, давній приятель Гашека художник Йозеф Лада почав робити до нього ілюстрації, що згодом стали класичними. Але видавця для окремого видання знайти не пощастило, отже довелося заснувати власне ефемерне видавництво — в складі самого автора і його друзів: письменника Ф. Сауера з братом і фотографа В. Чермака. Роман з'явився окремими випусками, що їх розпродувати довелось самим «видавцям».

​

​

Ілюстрації художника Йозефа Лада

до «Пригод бравого вояки Швейка»

Після повернення на батьківщину Ярослав Гашек прожив лише два роки і п’ятнадцять днів, причому останніх кілька місяців тяжко хворів. І за цей час, в умовах морального цькування й матеріальних нестатків, були створені славетна епопея «Пригоди бравого вояка Швейка» і ціла низка блискучих гуморесок і памфлетів. На початку 20-х років письменник видав чотири збірки творів малої прози: «Дві дюжини оповідань» (1920), «Пепічек Новий та інші оповідання» (1921), «Троє мужчин і акула та інші гуморески» (1922). До них увійшли і оповідання «бугульминського циклу», політичні памфлети й побутові гуморески (типу «Спортивний фейлетон», «Взаємини батьків з дітьми» та ін.).

​

Сатира Гашека розпалювала у правлячих колах Чехословацької республіки неспокій і злість; буржуазна преса всіляко намагалася знеславити як самого письменника, так і його творчість. Час від часу в газетах з’являлись повідомлення наклепницького характеру, ніби його розстріляли чи то за дезертирство, чи то за державну зраду; ніби його повісили легіонери на телеграфному стовпі і т. д. і т. ін. Один з друзів Гашека зібрав усі присвячені йому некрологи і замітки і по поверненні письменника до Праги вручив їх йому. Гашек захищав свою людську гідність у дошкульних памфлетах і фейлетонах, друкованих у газетах «Руде право» і «Ческе слово». А гумореска «Душечка Ярослава Гашека розповідає…» була відповіддю письменника на всі ці наклепницькі вигадки преси. Це одна з найгіркіших його гуморесок, що піднімає завісу над трагічною стороною життя письменника.

​

Перший том «Пригод бравого вояка Швейка» був закінчений у серпні 1921 р.

Тим часом стан здоров'я Гашека дедалі погіршувався. Письменник приймає пропозицію художника Я. Панушки і виїздить у невеличке містечко Липніце. Друзі сподівалися, що спокій і свіже повітря поліпшать письменникове здоров'я. Навесні 1922 р. в Липніце він купив невеликий будиночок, де й працював далі над «Швейком». Роман мав великий успіх, — на той час перший том вийшов уже четвертим виданням, а другий — третім. З'явилась і перша інсценізація роману, — письменник побував на виставі в Гавлічковому Броді й був захоплений майстерною грою Карла Нолля, що виконував роль Швейка.

Ярослав Гашек з дружиною

Олександрою Львовою.

Липніце, 1922

Але сил у письменника ставало все менше. Гашек уже не міг писати сам, а диктував секретареві, спеціально для цього найнятому. Як той згадував, востаннє він записував 29 грудня 1922 р., а на п'ятий день, 3 січня 1923 року, на сороковому році життя, Ярослава Гашека не стало. Він мав щастя порадіти лише єдиному прихильному відгуку критики на свій твір… На жаль, шедевр світового письменства лишився незакінченим. Життєрадісне серце великого сатирика перестало битися в той час, коли він диктував закінчення четвертої частини.

Будинок Гашека в Липніце,

музей Ярослава Гашека

Роман «Пригоди бравого вояка Швейка» став вершиною творчості Ярослава Гашека. Твір охоплює події в Австро-Угорщині напередодні й під час першої світової війни. В центрі сатиричного роману — образ вояка Швейка, носія народного гумору, який зазнає безліч комічних пригод. У творі з великою художньою силою виражено протест простої людини проти війни й насильства.

Швейк — людина, що в зіткненнях з начальством удає простачка, а часом і дурника. Свої думки він завжди висловлює з невинним і наївним виглядом. Швейка називають серед таких всесвітньо відомих літературних героїв, як Дон-Кіхот і Санчо Панса, Гуллівер і барон Мюнгаузен. Та й незавершена епопея увійшла до золотого фонду чеського письменства ХХ ст. Цей роман перекладений майже п’ятдесятьма мовами світу всіх континентів. Він був інсценізований у багатьох театрах Європи і ввійшов навіть до оперного репертуару. За його сюжетом поставлено кілька фільмів.

Взагалі ж, весь творчий доробок чеського сатирика став світовим літературним надбанням й гідний того, щоб із вдячністю перечитувати сторінки його книг.