Тема: Мастити. Клінічна форма маститів.
План:
1.Визначення і термінологія.�
2.Розповсюдження і економічні збитки від маститу�
3. Класифікація маститу
4.Патогенез маститу�
Діагностика і диференціальна діагностика клінічного маститу.�
Катаральний мастит
Гнійний мастит: Гнійно-катаральний мастит (mastitis purulenta-catarrhalis).
Причини: розвивається як ускладнення катарального при галактогенному проникненні гнійної мікрофлори, частіше стрептококів і стафілококів.
Клінічні ознаки: пригнічення, зменшення або відсутність апетиту, ослаблення румінації, підвищення температури до 40-41 °С, почастішання пульсу і дихання, різке зменшення надою.
Вражена чверть збільшена, із загальним або осередковим ущільненням; шкіра напружена, гіперемована і болюча. Лімфовузол з боку враженої чверті збільшений. Молоко сірувато-білого або жовтуватого кольору з домішками пластівців і гною. Ексудат має сметаноподібну або вершкоподібну консистенцію і іхорозний запах
Абсцес вим'я (abscessus uberis
Причини: розповсюдження мікробів по молочних протоках або гематогенним шляхом внаслідок перехворювання гнійно-катаральним маститом і закупорювання молочних проток гнійним ексудатом. Можливо — шляхом метастазування із внутрішніх органів.
Клінічні ознаки: пригнічення, зменшення апетиту, при множинних абсцесах — ремітуюча лихоманка. Поверхня враженої чверті горбкувата (поверхневі абсцеси), тверда, болюча, гаряча. Ущільнення тканин дифузне або вогнищеве, часто реєструється флюктуація. Лімфовузол збільшений. При одиночних абсцесах молоко зовні без змін, а при множинних — водянисте, з домішками слизу і гною у випадках проривання абсцесів у молочні протоки. При хронічному перебігу абсцеси інкапсулюються, спостерігається індурація ділянки вим'я.
Флегмона вим'я (phlegmona uberis) — розлите гостре гнійне запалення інтерстиції і підшкірної клітковини молочної залози.
Причини: перехід від серозного, абсцедуючого маститу; внаслідок механічних пошкоджень, набряку.
Клінічні ознаки: сильне пригнічення, відмова від корму, кульгавість. підвищення показників температури, пульсу і дихання. Кам'янистість вим'я, сильна болючість. Спочатку водянисте молоко, а потім каламутна рідина сірого кольору з домішками пластівців.
Геморагічний мастит (mastitis haemorrhagica).
Клінічні ознаки: частіше зустрічається у перші дні після пологів і проявляється сильним пригніченням, зниженням апетиту, підвищенням температури до 41 °С, почастішанням пульсу і дихання.
Чверть збільшена в об'ємі. Шкіра враженої чверті набрякла, гіперемована, гаряча і болюча. Шкіра дійки темно-червоного кольору, набрякла. Надвим'яні лімфовузли збільшені, болючі. Секрет видоюється в незначній кількості. Він має сиропоподібну консистенцію, рожеве або червоне забарвлення, з пластівцями казеїну, згустками кроні і продуктами розпаду тканин.
УСКЛАДНЕННЯ МАСТИТІВ
Індурація вим'я (induratio uberis) — розростання сполучної тканини, яка заміщує паренхіму. Ущільнення враженої чверті при відсутності інших місцевих ознак запалення. Процес необоротний. Секреція молока різко падає або зовсім припиняється, хоча стан корови особливо не змінюється. Таких тварин вибраковують.
Гангрена вим'я (gangraena uberis) настає внаслідок глибоких травм і проникнення галактогенним або лімфогенним шляхом гнильних мікроорганізмів — важкий гангренозний перебіг з підвищенням температури до 41 °С, почастішанням пульсу і дихання. Чверть або й все вим'я збільшується, на шкірі — темно-червоні, сині або фіолетові плями. Не-пігментовані ділянки шкіри можуть мати червоні тяжі, що є ознакою лімфангіту. Та місцева температура не підвищується. Відзначається крепітація, сильна болісність. Видоюється обмежена кількість секрету сіруватого або вишнево-сірого кольору, який має іхорозний запах.
5. СУБКЛІНІЧНИЙ МАСТИТ
Субклінічний (прихований) мастит (mastitis latentus) — підгострий запальний процес, часто з інфікуванням вим'я у корів, при якому майже відсутні клінічні ознаки, але виявляються гіпогалактія і зміни фізико-хімічних властивостей та клітинного складу молока (підвищення рН і значне збільшення соматичних клітин — лейкоцитів, епітеліальних клітин альвеол і молочних проток).
Щорічно субклінічним маститом перехворюють понад 29 % корів. Звичайно на одне захворювання клінічним маститом приходиться 15-40 випадків субклінічного маститу. Захворювання субклінічним маститом має тривалий перебіг, зменшує надій (на 10-20 %), погіршує якість молока і обумовлює вибуття 10-18 % корів. Саме субклінічний мастит завдає найбільших збитків фермерам (70-80 %). Субклінічний мастит створює резервуар інфекції і може передувати розвитку клінічного маститу.
Етіологія. Причинами субклінічного маститу є незакінчене лікування корів, хворих на гострий або хронічний мастит, підвищений вакуум при машинному доїнні, перетримка доїльних стаканів, пропуски доїння і неповне видоювання, порушення правил запуску, особливо високопродуктивних корів.
При зниженні резистентності організму і молочної залози першопричиною захворювання можуть бути мікроби-коменсали, які живуть у тканинах молочної залози.
Ці мікроорганізми поділяють за їх патогенними характеристиками (тривалість і тяжкість захворювань) і за їх екологічними характеристиками (резервуари мікроорганізмів та шляхи їх передачі) на дві групи:
Мікроорганізми, для яких резервуаром служить молочна залоза (інфіковані чверті і потріскані дійки), передаються здоровим коровам після доїння хворих через руки доярки, рушник, що використовується для багатьох тварин, доїльні стакани, а також при засмоктуванні крапельок молока із враженої чверті до здорової, що може бути при неправильному зніманні доїльних стаканів або при підсмоктуванні повітря через один з доїльних стаканів, у результаті чого падає вакуум у колекторі і одночасно зростає вакуум у другому доїльному стакані. Це золотистий стафілокок (Streptococcus agalactiae et dysgalactiae). Він викликає тривале інфікування молочної залози, при якому епізодично виникають помірно виражені клінічні ознаки;
Мікроорганізми з резервуаром у навколишньому середовищі, найчастіше у гної, в підстилці, а також у кормах, воді, повітрі приміщень;вони передаються поза доїнням, коли корови лежать. Це кишкова паличка і вим’яний стрептокок. Вони викликають короткочасні, але тяжкі мастити, часто з клінічним проявом.
Патогенез. Пройшовши через дійковий канал, патогенні бактерії розмножуються у цистерні і звичайно вже через 12 год після проникнення у чверть викликають запальний процес, який має захисне значення. Одним з перших показників захворювання субклінічним маститом є збільшення рН молока за рахунок переходу в ємкості вим'я частини рідини з крові з високим рН, ймовірно за рахунок фільтрації в молоко бікарбонатів, а також при розпаді білків молока з утворенням аміаку. Але алкалоз у молоці буває пов'язаний і з іншими фізіологічними і патологічними процесами у корів, зокрема із захворюванням органів травлення, геніталій і т. п.
Ознаки захворювання. Прихований мастит характеризується серозною, катаральною або серозно-катаральною формою запального процесу з в'ялим перебігом.
Характерною ознакою субклінічного маститу є порушення функції молочної залози, що проявляється поступовим зменшенням надою. При уважному обстеженні вим'я можна помітити й інші ознаки: деяка асиметрія чвертей, потовщення стінок дійки, ущільнення тканин вим'я, неповне спадання напруження чвертей вим'я після доїння, зменшення товщини цівки молока при доїнні, що вказує на звуження дійкового каналу, зміна органолептичних якостей молока. Молоко стає водянистим і містить дрібні пластівці і згустки, які можна помітити після відстоювання, проціджування через чорну марлю або чорне металеве сито.
Діагностика субклінічного маститу проводиться один раз на місяці. після доїння корів шляхом постановки реакції молока з діагностичними препаратами — мастидином, димастином, які реагують на збільшення соматичних клітин, або бромтимолом, який показує зміни рН молока.
6. СПЕЦИФІЧНІ МАСТИТИ
Ящурний мастит – (Maststis aphtosa). Під час епізоотії ящура хворих корів нерідко уражується вим'я. На поверхні шкіри, частіше навколо основи дійок, з'являються специфічні для ящура пухирі, або афти, наповнені жовтуватою рідиною. Через 2–3 дні вони розриваються і на їх місці утворюються виразки, які досить швидко загоюються. Виразки, розташовані біля основи дійки, перешкоджають здоюванню. Особливу небезпеку становлять афти, розташовані поблизу устя дійкового каналу. Вони відкривають ворота інфекції у вим'я і зумовлюють розвиток гнійно – катарального маститу. Спостерігаються випадки виникнення ящурного маститу при проникненні у вим'я інфекції гематогенним шляхом.
Лікування афтозної форми ящурного маститу спрямоване на лікування і загоєння виразок яке має запобігти проникненню інфекції всередину вимені через дійковий канал. Виразки та ерозії змазують настойкою йоду навпіл з гліцерином, 2%спиртовий розчин піоктоніну, стрептоцидові, борна або саліцилова мазі.При розвитку гнійно – катарального запалення лікують як таку ж форму маститу.
Актиномікоз вимені (Actinomycosis uberis). Спостерігається у корів, характеризується появою і розвитком інкапсульованих гнійних вогнищ під шкірою або в глибині тканин вим'я. Актиномікоми найчастіше бувають поодинокі.
Актиномікозне вогнище складається з густого гною із домішками жовтих крупинок, які являють собою друзи променистого грибка – збудника захворювання. В міру дозрівання абсцеси розриваються назовні, рідше в середину тканини молочної залози. Хвороба має затяжний хронічний характер. Від звичайного абсцесу актиномікоз вим'я відрізняють досліджуючи гній під мікроскопом. При актиномікозі виявляють друзи променистого грибка. Процес не поширюється по ходу лімфатичних судин і не супроводжується збільшенням і набряканням надвим'янних лімфатичних вузлів.
Лікування. Актиномікозні вогнища розрізають, а інкапсульовані стінки старанно вискрібають. У порожнину, що утворилася, вводять розчин Люголя, та антибіотики.
Туберкульоз вимені (Tuberculosis uberi). Розвиток туберкульозних вогнищ у вим'ї, як правило, є результатом загальної інфекції організму. Розрізняють три форми туберкульозного ураження вимені:
1. Поодинокі вогнища;
2. Множинні, розташовані в обмеженій ділянці вимені;
3. Дрібні, розсіяні, що пронизують усі тканини вимені, - міліарна форма.
При перших двох формах у глибині тканини, промацуються щільні неболючі вогнища, при міліарній формі усі уражені частки вимені мають рівномірну щільну каменеподібну консистенцію і неболоючі на дотик. Надвимяні лімфатичні вузли збільшені.Молочна продуктивність в міру розвитку патологічного процесу поступово знижується, з молоком виділяються бацили туберкульозу, а тому споживання такого молока небезпечне для людини і тварини.
Діагноз ставлять на підставі реакції тварини на туберкулін, а також бактеріологічного і мікроскопічного дослідження молока.
В раз і встановлення туберкульозу вим'я тварину вибраковують.
7. Лікування та профілактика маститів.