Стійка непрацездатність: визначення, критерії, порядок експертизи

Асистент кафедри медико-соціальної екпертизи і реабілітації

Фесенко Галина Дмитрівна

Інвалідність

Інвалідність — це термін, що об'єднує різні порушення, обмеження активності і можливої участі в житті суспільства.

• порушення — це проблеми, що виникають у функціях або структурах організму;
• обмеження активності — це труднощі у виконанні будь-яких завдань або дій;
• обмеження участі — це проблеми, які відчувають людиною при залученні в життєві ситуації.

Інвалідність — це не просто проблема зі здоров'ям. Це складний феномен, що відображає взаємодію між особливостями людського організму і особливостями суспільства, в якому ця людина живе. Для подолання труднощів, з якими стикаються інваліди, необхідні заходи щодо усунення перешкод в навколишньому середовищі і соціальних бар'єрів.

​

• Більше одного мільярда людей мають якусь форму інвалідності.

​

• Це відповідає приблизно 15% населення світу. Від 110 до 190 мільйонів дорослих людей мають дуже значні труднощі у функціонуванні. Показники інвалідності зростають у зв'язку зі старінням населення і глобальним зростанням захворюваності хронічними хворобами.

Умови виникнення інвалідності

• Інвалідність проявляється в тому, що у людини з-за порушень здоров'я виникають бар'єри /перешкоди/ повноцінного існування в суспільстві які призводять до погіршення якості життя.
• Дані бар'єри можуть бути подолані або істотно знижений їх поріг через реалізацію соціальної функції держави, що встановлює правові норми, спрямовані на заміщення або компенсацію наслідків погіршення якості життя.

Конвенція про права інвалідів

Прийнята резолюцією 61/106 Генеральної Ассамблеї від 13 грудня 2006 року

​

Нормативно-правові документи

• Наказ МОЗУ від 05.09.2011 №561 “Про затвердження інструкції про встановлення груп інвалідності”
• Постанова КМУ від 03.12.2009 №1317 “Питання медико-соціальної експертизи”
• Постанова КМУ від 21.01.2015 №10 “Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду”
• Наказ МОЗУ від 05 червня 2012 року № 420 “Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків”
• Постанова КМУ від 25 серпня 2004 р. N 1232 “Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”
• Постанова КМУ від 8 листопада 2000 р. N 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань»

​

основні види порушення функцій організму людини, �які визначаються медико-соціальною експертизою

• порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, �мислення, мови, емоцій, волі);
• порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, �больової, температурної та інших видів чутливості);
• порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);
• порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;
• мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), �порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної �(ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової �(дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;
• порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).

Міжнародна класифікація функціонування

• В міжнародних класифікаціях ВООЗ зміни здоров’я класифіковані в МКХ-10 (Міжнародна класифікація хвороб, 10 перегляду), яка визначає їх етіологічну структуру.
• Функціонування та обмеження життєдіяльності, пов’язані зі змінами здоров’я, класифікуються в МКФ. Тами чином, МКХ-10 та МКФ доповнюють одне одного, і рекомендуються для сумісного використання.
• Ця сумісна інформація, що стосується діагнозу та функціонування, дає повну картину про стан здоров’я людей та популяції, яка може бути використана для прийняття різноманітних рішень в галузі охорони здоров’я.

Структура МКФ

Структура МКФ

Порушення функції організму

• Парез кисті

Порушення активності

• Неможливість застібнути ґудзик
• Неможливість зав’язати шнурки

Порушення� участі

Від порушення функції до порушення участі

• Застібання гудзиків
• Одягання сорочки
• Самостійне одягання вдома
• Професійна рутина (переодягання в форму, переодягання для виходу на перерву і т.п.)

• Проста функціональна дія
• Складна функціональна дія
• Проста життєва ситуація
• Складна життєва ситуація

Функціонування розглядається як континуум

Кодування за МКФ

Обмеження життєдіяльності

Обмеження:

• здатності до пересування;
• здатності до самообслуговування;
• здатності до спілкування;
• здатності до контролю за своєю поведінкою;
• здатності до орієнтації;
• здатності до навчання;
• здатності до трудової діяльності.

Здатність до пересування

• Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися �у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися �особистим та громадським транспортом)

Здатність до пересування

Обмеження:

• І ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;
• ІІ ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
• ІІІ ступеня – нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб.

​

Здатність до самообслуговування

- можливість ефективно

виконувати

соціально-побутові функції

і задовольняти потреби без

допомоги інших осіб.

Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), �регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - �нерегульована допомога).

Здатність до самообслуговування

Обмеження:

• І ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;
• ІІ ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
• ІІІ ступеня - нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб.

Здатність до орієнтації

- можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).

Параметри оцінки –

• можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою);
• розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми);
• необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).

Здатність до орієнтації

Обмеження:

• І ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;
• ІІ ступеня - здатність до орієнтації в

часі і просторі за допомогою інших

осіб;

• ІІІ ступеня - нездатність до орієнтації (дезорієнтація).

Здатність до спілкування

Здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв'язки (порушення спілкування, пов'язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються). Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним - читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова).

Параметри оцінки - характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.

Здатність до спілкування

Обмеження:

• І ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;
• ІІ ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
• ІІІ ступеня - нездатність до спілкування.

Здатність контролювати свою поведінку

- можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.

Параметри оцінки –

• здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм,

• ідентифікувати людей та об'єкти і розуміти стосунки між ними,
• правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації,
• дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності

Здатність контролювати свою поведінку

Обмеження:

• І ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
• ІІ ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
• ІІІ ступеня - нездатність контролювати свою поведінку.

Здатність до навчання

можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі �навчання.

Параметри оцінки –

• можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо);
• обсяг програми, строки і режим навчання;
• можливість освоєння професій різного �кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт;
• необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб.

Здатність до навчання

Обмеження:

• І ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);
• ІІ ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
• ІІІ ступеня - значні обмеження здатності до навчання.

​

Здатність до трудової діяльності

- сукупність фізичних та

духовних можливостей

людини, яка визначається

станом здоров'я, що дозволяє

їй займатися різного виду трудовою діяльністю.

Параметри оцінки –

• збереження або втрата професійної здатності,
• можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній,
• оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді,
• можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.

Здатність до трудової діяльності

Обмеження:

• І ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);
• ІІ ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
• ІІІ ступеня - нездатність до окремих видів трудової діяльності.

І група інвалідності

• До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
• Критеріями встановлення I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені.

І група інвалідності

• Критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги).

• Критеріями встановлення підгрупи Б I групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє втрату можливості самостійного задоволення з допомогою технічних засобів і за умови відповідного облаштування житла більшості життєво необхідних фізіологічних та побутових потреб.

ІІ група інвалідності

• Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
• Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи.
• II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

​

ІІІ група інвалідності

• Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
• Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені.

Причини інвалідності

• загальне захворювання;
• інвалідність з дитинства;
• нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров'я);
• професійне захворювання;
• поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

​

• одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час;
• одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;
• одержані в районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання;
• одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Великої Вітчизняної воєн та в повоєнний період;
• пов'язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;
• пов'язані з виконанням службових обов'язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;
• одержані внаслідок політичних репресій;
• пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;
• одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);
• поранення, контузії, каліцтва, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;

​

Причини інвалідності

захворювання:

• отримані під час проходження

військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

• пов'язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку.

​

​

• При підвищенні груп інвалідності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання, поранення, контузії, каліцтва та іншого �захворювання, в разі виникнення важчого загального захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір хворого. Якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, �МСЕК у висновку про огляд інваліда вказує дві причини інвалідності.

Організація і склад медико-соціальних експертних комісій

Види комісій:

• загального профілю;
• спеціалізованого профілю.

​

До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

​

Де проводиться МСЕ?

• на засіданні МСЕК;
• за місцем проживання;
• заочно;
• в стаціонарному відділені;
• у стаціонарних відділеннях центрів соціального �обслуговування, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення �волі.

Порядок проведення МСЕ

• Огляд громадян у медико-соціальних експертних комісіях проводиться за місцем проживання або лікування за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу при пред'явленні паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
• Хворого, який направляється на комісію, представляє �лікар, який лікує, або голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу. Для вирішення соціальних питань запрошуються представники власника підприємства, установи, �організації, де працює хворий, або уповноваженого ним органу та профспілкового комітету

Порядок проведення МСЕ

• Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, �наступного за місяцем, на який призначено черговий переогляд хворого.
• Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів.
• Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

• Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для встановлення інвалідності, протягом семи днів з �дня надходження документів на МСЕК. Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок �непрацездатності закривається датою проведення огляду, але не пізніше дати встановлення особі групи інвалідності.

МСЕ потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання

• проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві,
• акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337),
• висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання,
• направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Спасибо за внимание!