«Ознайомимо родину та кожну дитину з цікавою людиною»
Сторінка перша . Знайомство.
Запорожченко (Галущак) Галина Михайлівна' (8 лютого 1958, с. Лиса Підгаєцького району Тернопільської області) – українська поетеса, освітянка, краєзнавець, громадська діячка, членкиня Національної Спілки письменників України (2019).
Сторінка друга. Життєпис
Народилася в родині сільських інтелігентів — завідувача клубу Михайла Галущака (1930—2007) та бібліотекаря Марії Галущак (Метанчук) (1936—2013). Навчалася на філологічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира ГнатюкаТ, який закінчила 1983 року. Із середини 80-х років проживає на Півдні України – в м. Миколаєві. Завідувачка центру освітнього
краєзнавства імені Дмитра Кременя МОІППО
Сторінка третя.Творчий доробок Предметно займається краєзнавством, захоплюється світом мистецтва й пише поезію для дорослих та дітей. Творчий потенціал жінка черпає з духовного джерела свого роду, із нерозривного зв’язку з рідним краєм.
Є авторкою поетичних збірок «Крізь роки-літа», «СонЦе», «Хай святиться надія», ліро-епічної поеми «Мазепа», збірки дитячих віршів «Равликове свято», співавторкою поетичних альманахів, літературно-художнього видання «Дебют-газета», часопису «Рідна віра», книг «Абетковий словограй: тавтограми, монофони», «Живлюща сила Ємигії». Протягом свого творчого шляху вона була нагороджена особливими нагородами та пам’ятними медалями, а також є лауреатом міжнародних літературно-мистецьких премій.
Сторінка четверта.Творчий доробок
Автор поетичних збірок:
«Крізь роки-літа» (видавництво «Іліон», Миколаїв, 2017);
«СонЦе» (видавництво «Іліон», Миколаїв, 2018);
«Мазепа» (видавництво «Іліон», Миколаїв, 2018)[1]
«Хай святиться надія» (видавництво «Іліон», Миколаїв, 2019)[2]
«Равликове свято» (видавництво «Іліон», Миколаїв, 2020).
Співавтор поетичних збірок, альманахів, посібників:
«Поетична топоніміка» (2018);
«Крила» (2018);
«Ковток життя» (2019);
«Абетковий словограй: тавтограми, монофони» (2018);
«Живлюща сила Ємигії» – «Літературна антологія Миколаївщини» (2019);
«#ЄТекстМиколаївщини» — Антологія літературно-художніх творів (2020);
«Сучасна література рідного краю» — Посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5–7 класів закладів загальної середньої освіти (2020);
«Література рідного краю» — Програма для закладів загальної середньої освіти (5–11 класи), Миколаїв (2020).
Ліро-епічну поему «Мазепа» авторка присвятила гетьманові України — Івану Мазепі. У творі читач бачить гетьмана як українського патріота, політика, воїна, полководця, волелюбну та сильну людину, яка нині є взірцем національної гідності й гордості, символом свободи та незалежності. Головний лейтмотив твору – любов до рідної землі, відстоювання, оборона та возвеличування незалежності України. Здійснення цієї ідеї відбувається навколо важкої і гострої дилеми, яка постала перед Мазепою: залишитися підданим Петра І і сприяти поневоленню України чи стати союзником Карла ХІІ й заручитися його підтримкою в боротьбі за її унезалежнення. Галина Запорожченко розкриває його місце в українській історії.
Сторінка п’ята.Відзнаки
Дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича — за добірку поезій (2018).
Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша — за книги віршів «СонЦе» і «Мазепа» та значну просвітницьку роботу (2020).
Лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» — за книжку віршів «Хай святиться надія» та значну творчу, просвітницьку й громадську діяльність, популяризацію українського поетичного слова (2020).
Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Генріха Бьолля (2020).
Медаль Гетьмана Івана Мазепи. Посвідчення № 325. Наказ № 13 від 20 березня 2019 р. Всеукраїнське об'єднання «Країна» (2019) [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.].
Пам'ятна медаль «За Доброчинність». Посвідчення № 49, видане 20 березня 2019 р. Міжнародний доброчинний фонд «Українська хата» (2019).
Медаль «Олександра Довженка» (2020).
Переможець XIII обласного конкурсу «Краща Миколаївська книга» у номінації «Краща поетична збірка» (2019) Медаль «За вірність національній ідеї» (2020)
Сторінка шоста. «Равликове свято» – взірець доброї української книжки для дітей
Равликове свято: вірші для дітей / Галина Запорожченко; худ. Анна Лега. – Миколаїв: Іліон, 2020. – 40 с.
Саме у вірші «Равликове свято» мова про загальнолюдські сімейні цінності, про те, як важливо їх шанувати і берегти. Равликові завжди затишно у своїй хатинці: «Де б не був – він завжди вдома, / Правда – наодинці». Щасливий він по-справжньому тільки тоді, коли «Мама, татко, равленята – / Все сімейство разом». А відкривається читання віршиком «Мамина наука». Дитина, яка щодня пізнає світ і себе в ньому, розширює не лише свій кругозір, а й вчиться на прикладі звіряток (білка – білченятко, зайчиха – зайчатко, ластівка – ластів’ятка, сова – совенятко) любити довколишню природу. Секретами майстерності, як пошити вдома справжню «теплу» і добру іграшку, ділиться поетеса у «Левеняті». Після його прочитання мабуть не в одних батьків з’явиться бажання взятися за голку, нитки та ножиці. Хто найкращий в світі: сонце чи місяць? Відповідь на це непросте питання у поетичному тексті «Кращих в космосі нема». А ще розвеселить читачів «Полінина говірка» і Даринчина мрія («Де ночує сонечко?»). Надзвичайно актуальна тема у поезії «Марічка і синичка». Кому, як не дітворі піклуватися про найменших наших друзів – птахів. Зрозуміло, що приклад мають показувати дорослі. Однак, ніде правди діти, заклопотані життєвими турботами, часто забувають про це. Робити добро – одна з найголовніших християнських чеснот, навчати якій треба ще змалечку. Кому як не дорослим, бути позитивним прикладом для наслідування. Сім’я – це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро (за В. Сухомлинським). Тож прочитавши віршик п’ятирічній Даринці, загорілись бажанням змайструвати з нею годівничку (з пластикової пляшчини) для пташат. Окремо про малюнок, той, де Марічка відігріває змерзлу й зголоднілу синичку – він дуже вразив мою внучку. Вона довго його розглядала, навіть гладила пальчиками, намагаючись й собі додати сердечного тепла: «Ожила мала синичка, / Пострибала тишком-нишком, / Крихти хлібчика збирала».
А яке дитяче читання обійдеться без віршів про кошенят? На сторінках згаданої книжки їх низка: «Руденьке диво», «Рудохвості, рудолапі», «Рукавиці для киці», «Три котики», «Весніє». Навіть є про недобру рису характеру – хвалькуватість у віршику «Хвалькувата Ганнуся». О! Дуже вчасне і влучне повчання! Його треба батькам перечитувати своїй малечі по кілька разів, з метою виховної профілактики. Окрім «Маминої науки» віршована збірочка зберігає тепло маминого серденька у «Маминій вишиванці», «Щасті для Іринки», «Хрущ травневий», «Допитливий Михайлик». Мамина присутність (бодай рядочком) є у багатьох віршах. Але окремо про «Мамину вишиванку». Вірш «дихає» багатогранністю, охоплює багато тем, але найголовніша: збереження народної і сімейної традиції вишивання. У кожний рядок авторка вклала ніжну любов матері до дитини, до рідного краю. Вона ніби не писала, а «вишивала» словами. Уважний читач помітить (з батьків, педагогів), що на дівчачих сорочечках «Квітнуть мак і рута-м’ята… / Пломенить на них калина, / Пташка в небо синє лине». Це символіка жіночої енергії (інь). На хлопчачих «Листя дуба зеленіє, / Льон на білому синіє» – чоловічої (ян). А з якою ніжністю виписані українські імена: Василинка та Степанко, Тарасик, Катруся, Михайлик, Ганнуся!
Та найбільше мені «засмакував» «Кульбабин рід». Чи тому, що в слові є «бабин» і «рід»? Важко сказати. Але, читаючи цей розлогий «родовід», мимоволі й сам стаєш дитиною, настільки захопливо виписані деталі і сюжетна лінія твору. Милі і добрі головні герої оповідки Кульбаба і Кульдід, як щедра природа, як сама матінка Земля (викликають саме такий порівняльний ряд) вже з перших рядків налаштовують на добру усмішку і позитивні емоції: герої вирушають у неблизьку мандрівку до родини, яка «їх чекає на гостину». У цій мандрівоньці їх підтримує увесь довколишній світ. Чому? Та тому, що ці персонажі надзвичайно позитивні і перебувають в гармонії не лише з природою, а й із самими собою. Відтак:
«Їх джерельця напували,
Їм пташки пісень співали,
Зігрівало сонце миле –
Додавало щедро сили».
І знову авторка робить акцент на дві важливі іпостасі: жіноче начало (вода) і чоловіче (сонце). Два потоки енергії (у кожному з нас), від гармонії яких залежить позитивний як внутрішній стан, так і зовнішній. Під час цієї мандрівки наші герої «втішалися розмаєм», споглядали міста і гарні села, та несподівано їм на підмогу приходить… вітер. Виявляється, «І хоча голівки – сиві, / В них якраз – вся ваша сила!». У цих рядках – головний посил написаного: продовження роду, мудрість і вшанування старшого покоління. Звісно, такі тонкощі малечі не осягнути, але прочитане нікуди не щезає, воно «засівається» добрим невидимим зерном, яке обов’язково у майбутньому «зійде» і проросте добрими – думкою, помислом, дією, вчинком.
Тримаю «Равликове свято» якраз напередодні Дня Святого Миколая і залюбки читаю – «Щиро вдячна, Миколаю!». Ці слова належать завзятій україночці, яка в очікуванні згаданої події. Чудово проілюструвала поезію художниця Анна Лега: вона майстерно підсилила кожний текст. Дівчинка застигла на колінцях у молитві і перебирає в пам’яті, що доброго зробила за увесь час: віршик вивчила до свята, читала книжки, з бабусею ліпили пиріжки, вчилась з нею вишивати, з дідусем складали казки, з татком посадили деревце. Красунечка не забуває подякувати :
«Щиро вдячна, Миколаю,
За любов твою безкраю
До дорослих і дітей,
Добрий Отче наш Святий!».
У цій книжці багато символіки, яка притаманна нашій Україні. Недарма авторка на останній сторінці розмістила «Тихий рай» , а в ньому і гніздечко горлички, і хатинка, і тихий рай (у цьому місці згадалось про мрію Тараса Шевченка), і крило, і воля, і серце. Одним словом – непідкупна і щира любов до рідної Вітчизни, до рідного гнізда…
«Равликове свято» – взірець доброї книжки, яка стане своєрідним компасом українським дітям під час формування їхніх світоглядних позицій на життєвих стежинах. http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2020/12/12/173517.html
Співаночки-складаночки : збірка пісень для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку / Г. М. Запорожченко ; муз.: М. Ведмедеря, Ю. Шульженко .
Запорожченко, Г. М. Андрійко і Cніговійко : поетична казка / Г. М. Запорожченко ; худож. С. Туз. - Миколаїв : Іліон, 2021. - 20 с. : іл.
У дощовий зимовий день малий допитливий Андрійко дуже сумував і мріяв про завзятого й веселого Сніговійка, про цікаві зимові розваги. А ось хто допоміг хлопчикові повернути радість зимової пори – розповідає ця казкова історія. Книжечка написана для дітей дошкільного віку і буде корисною як для малечі, так і для батьків та педагогів дошкільних навчальних закладів.