2 of 22

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

яким був адміністративно-територіальний устрій Слобожанщини та Запорозької Січі в другій половині ХVІІ ст.;
про особливості розвитку Січі у складі Гетьманщини;
про роль Запорозької Січі у воєнно-політичних подіях другої половини XVII ст.;
про діяльність кошового отамана І. Сірка;
що таке «Слобідська Україна (Слобожанщина)», «займанщина».

3 of 22

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які українські землі перебували під владою гетьмана?
2. Яким був адміністративно-територіальний устрій Української козацької держави за гетьмана Б. Хмельницького?
3. Яким був устрій Запорозької Січі?

4 of 22

Працюємо з хронологією�

1663 р. — перше обрання І. Сірка кошовим отаманом.
1675 р. — захоплення Кримського ханства запорожцями на чолі з І. Сірком.

5 of 22

Із другої половини XVI ст. на землях, де сходилися кордони Речі Посполитої, Московського царства і Кримського ханства, активно розгортався процес колонізації.
Основну роль у ньому відігравали українські селяни й козаки з Лівобережної і Правобережної Гетьманщини.
Переселенський рух призвів до виникнення історико-географічної області під назвою Слобідська Україна, або Слобожанщина.
На той час переселенців називали «викотці». Це були люди, які розривали всі свої зв’язки з колишнім місцем перебування та йшли на незаселені території.
Формально ці землі належали московському царю, але фактично вони були нічиїми.
Масове переселення на Слобожанщину розпочалося в другій половині XVII ст. і було пов’язано з добою Руїни.

1. Виникнення та розвиток Слобідської України

Московія

6 of 22

У 1638 р. сюди прибули учасники козацького повстання на чолі з Я. Острянином (вони оселилися в Чугуєві).
У 50-ті рр. XVII ст. велика група селян і козаків Чернігівського та Ніжинського полків на чолі з Іваном Дзиковським заснувала Острогозьк, а переселенці з містечка Ставище Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим заснували Суми.
На городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, виникло місто Харків.
Схожу історію заснування мали Салтів, Мерефа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших міст. Разом із містами виникали й нові села.

М о с к о в і я

Слобідська Україна (Слобожанщина) — історична область, до якої входили території сучасних Харківської, східної частини Сумської, північні частини Донецької та Луганської областей України; південно-східні частини Воронезької, південно-західні частини Бєлгородської, південь Курської областей Росії.

7 of 22

На Слобідській Україні утвердився козацький устрій.

У 50-х рр. XVII ст. царський уряд сформував з українських переселенців козацькі слобідські полки:

Острогозький (Рибинський),
Охтирський,
Сумський,
Харківський.
У 1685 р. було створено Ізюмський полк.

Полки були як військовими козацькими підрозділами, так і адміністративно-територіальними одиницями.

Старшину обирали на загальних козацьких радах.

8 of 22

Полкове управління складалось з полковника і полкової старшини.

Полковники опікувалися адміністративними, судовими, фінансовими та військовими справами в полках, сотники - у сотнях.
Полковника обирали на довічний термін.
Його затверджували бєлгородський воєвода і цар.
Були випадки успадкування посади полковника.

Посади гетьмана на Слобожанщині не було.

9 of 22

Царська влада використовувала українських переселенців для господарського освоєння та охорони південних кордонів Московської держави від нападів кримських і ногайських татар, забезпечувала їх зброєю, продовольством, зберігаючи за переселенцями козацькі привілеї та самоврядування.

Система землеволодіння на Слобожанщині мала свої особливості- кожен поселенець міг вільно займати стільки землі, скільки був спроможний обробити - право займанщини.

Займанщина — звичаєве право, яке дозволяло володіти або користуватися землею на підставі першого «займу» (захоплення).

Міфічний козак Харко, який, за легендою, вважається засновником міста Харкова. Поштова листівка

10 of 22

Упродовж другої половини XVII ст. багата старшина поступово перетворювалася на великих землевласників, серед яких можна назвати родини полковників

Ф. Шидловського, Г. Дінця, Г. Кондратьева та інші.

Козацька старшина захоплювала громадські угіддя, змушувала дрібних господарів за безцінь продавати свої ділянки.

У її володінні були цілі села й хутори.

Палац Шидловських у с. Старий Мерчик (Харківська обл.). Сучасний вигляд

11 of 22

Зі звернення жителів Сумського полку до царя (1705 р.)�

Наші діди, батьки, брати й родичі та ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст у [Слобідську] Україну на закликання бєлгородських та курських воєвод, які запевняли нас царським словом — не відбирати від нас наших вольностей. Вони веліли селитися там, щоб ми захистили собою московсько-українські міста по Бєлгородській лінії в диких степах на татарських займищах, якими ходили татари під ці міста. І для збільшення населення в цих нових містах велено було нам закликати на життя свою братію — українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля, Краснопілля, Білопілля та інші міста, а до них повіти й села. І ми вірою та правдою служили. І тоді, коли татари приходили плюндрувати московсько-українські міста, ми не приставали ні до якої зради. За те пожалувано нас усякими вольностями й дозволено займанщини займати, пасіки і всілякі ґрунти заводити та всілякими промислами промишляти без чиншу (податку), за старим українським звичаєм.

Обговорення. 1. Як формувалося населення Слобожанщини? 2. Яку роль відіграли українські поселенці в освоєнні московсько-татарського прикордоння? 3. Яким було ставлення царської влади до поселенців?

12 of 22

2. Роль Запорозької Січі у воєнно-політичних подіях другої половини XVII ст.

Після створення Української козацької держави Запорозька Січ перебувала під владою гетьмана, хоча й зберігала певну самостійність у внутрішньому житті. Проте запорозька старшина прагнула відігравати окрему роль у політичній діяльності козацької України. Це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі. Розуміючи це, Б. Хмельницький та його наступники іноді силою придушували антигетьманські виступи запорожців.
Після смерті Б. Хмельницького Запорожжя фактично виокремилося в державне утворення, яке лише формально підпорядковувалося гетьману. Воно проводило самостійну внутрішню й зовнішню політику, яка часто суперечила політиці гетьманів.
Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 р. Запорозька Січ перебувала під контролем Речі Посполитої та Московської держави, а фактично здійснювала самостійну політику, керуючись лише власними інтересами.
За «Вічним миром» 1686 р. Січ уже підпорядковувалася лише московському царю. Саме із цього часу було заборонено будь-які відносини запорожців із Польщею та Кримським ханством, а для контролю над козаками на запорозьких землях було збудовано фортеці, де розміщувалися московські залоги.

Обоз запорожців. Художник

Ю. Брандт

13 of 22

У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед Степом Микитиного Рогу в район Дніпрових плавнів, на острів Чортомлик, що розташовувався біля місця впадання в Дніпро протоки Чортомлик (поблизу сучасного села Капулівка на Дніпропетровщині).

Цей район був більш захищений від нападів татар природними перешкодами.

З опису 1672 р. відомо, що запорожці тут звели потужні штучні укріплення.

Краєвид Чортомлицької Січі. Художник

С. Васильківський

Макет майбутнього історико-культурного комплексу «Чортомлицька Січ». Фото: istpravda.com.ua

14 of 22

3. Устрій і господарський розвиток Січі.

За роки Національно-визвольної війни на Січі відбулися певні зміни. Так, в умовах збереження звичаїв і традицій Запорожжя зростала роль в управлінні кошового й курінних отаманів. Навіть з’явилася посада кошового гетьмана.

15 of 22

Економічне життя Запорожжя змінилося мало порівняно з попереднім періодом.

Заняття козаків:

Промисли (мисливство, бджільництво, рибальство).
Скотарство – основа господарства (ним займалися у зимівниках — хутірських господарствах, де взимку утримувалася худоба. Розводили велику рогату худобу, коней та овець.
Ремісництво (виготовляли зброю, порох, ядра для гармат, спорядження, господарський інвентар, морські та річкові човни тощо).
Торгівля (підтримували торговельні зв’язки з Гетьманщиною, Кримським ханством, Польщею, Московією; продавали - рибу, волів, коней, овець, мед, віск, сіль, а купували - зерно, зброю, тканини тощо).

Господарська діяльність козаків повністю не забезпечувала їхніх потреб. Додатковим джерелом доходів для них була царська й гетьманська платня грошима, сукном, військовими припасами, а також воєнна здобич.

Гість із Запорожжя. Художник Ф. Красицький. 1916 р.

16 of 22

4. Кошовий отаман І. Сірко.

Найвідомішим отаманом Запорозької Січі (початок XVII ст. — 1680 р.) був І. Сірко. Провів понад 60 переможних битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства й ногайських орд.

У 1658—1660 рр. подільські козаки обрали І. Сірка вінницьким (кальницьким) полковником.

Він був серед тих, хто виступав проти гетьмана І. Виговського.

І. Сірко зі своїми козаками примусив І. Виговського зректися булави та зробив усе можливе, щоб вона потрапила до рук Ю. Хмельницького. За це він отримав від московського царя винагороду — «двісті золотих та на триста рублів соболів».

У 1660 р. І. Сірко виступив проти Слободищенського трактату, залишив полковництво й пішов на Запорожжя.

У 1660—1661 рр. він брав участь у походах запорозьких козаків проти Кримського ханства.

У 1663 р. І. Сірко вперше став кошовим отаманом Війська Запорозького. Того ж року він здійснив два вдалі походи до Кримського ханства, завдавши йому відчутних поразок.

Наступного року спільно з московськими військами І. Сірко здійснив похід на Правобережжя та розгромив загони польського полковника С. Чарнецького й правобережного гетьмана П. Тетері.

Іван Сірко. Скульптурна реконструкція Г. Лебединської (за методом академіка М. Герасимова)

https://www.youtube.com/watch?v=G2SJKQD-eP4

17 of 22

Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 р. між Московією та Річчю Посполитою І. Сірко деякий час підтримував П. Дорошенка, але після рішення правобережного гетьмана прийняти протекторат Османської імперії виступив проти нього.
Восени 1667 р. І. Сірко став полковником Харківського полку на Слобожанщині та здійснив похід у Кримське ханство.
У 1670 р. запорожці знову обрали І. Сірка своїм кошовим. Того ж року він здійснив похід на Очаків, захопив і зруйнував турецьку фортецю на узбережжі Чорного моря.
У жовтні 1671 р. І. Сірко разом із М. Ханенком присягнув Речі Посполитій і зобов’язався воювати з Кримським ханством
У 1672 р. після усунення від влади Д. Многогрішного І. Сірко вирішив поборотися за гетьманську булаву, але зазнав поразки. І. Сірка захопили в полон і передали московському царю, засудили й відправили до Сибіру.
Незабаром він був звільнений за проханням польського короля. У червні 1673 р. І. Сірко знову був на Січі.
Султан Мехмед IV у 1674 р. відправив до козаків листа з вимогою припинити напади й прийняти його протекторат. Запорожці відповіли дошкульним листом.
Влітку 1675 р. І. Сірко здійснив похід у Кримське ханство. Він зруйнував чимало міст і селищ, а також столицю Бахчисарай.
У 1676 р. після зречення влади П. Дорошенком І. Сірко прийняв від нього клейноди гетьмана.
Під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. кошовий боровся проти турецько-татарських військ і загонів Ю. Хмельницького.
Свій останній похід І. Сірко здійснив на початку 1679 р., коли вщент зруйнував турецькі фортеці, що перешкоджали виходу козацьких чайок із Дніпра в Чорне море
Влітку 1680 р. кошовий І. Сірко, що був уже в похилому віці, занедужав і незабаром помер.

Пам’ятник І. Сірку в м. Покров (Дніпропетровська обл.). Скульптор

В. Корчмар. 2010 р.

18 of 22

І. Репін «Козаки пишуть листа Турецькому султану»

20 of 22

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?�

Колонізація Слобожанщини була зумовлена воєнними подіями другої половини XVII ст. До кінця століття тут існували десятки міст і містечок, сотні сіл. Поряд із сільським господарством успішно розвивалися ремесла, промисли й торгівля.
Запорозька Січ формально підпорядковувалася владі гетьмана, хоча й зберігала певну самостійність у внутрішньому житті.
Запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України. Це послаблювало владу гетьмана та дестабілізувало ситуацію в державі.
Найвідомішим кошовим отаманом Запорозької Січі другої половини XVII ст. був І. Сірко. Він відзначився переможними походами й битвами проти Кримського ханства та Османської імперії.

21 of 22

Слайд №21. Домашнє завдання

§23, опрацювати. Виконати інтерактивне завдання:

https://learningapps.org/display?v=px5d6fswt25

Скріншот результату завантажити у щоденник

22 of 22

Записати у зошит:

Андрусівське перемир’я 1667 р. - Запорозька Січ перебувала під контролем Речі Посполитої та Московської держави.

За «Вічним миром» 1686 р. - Запорозька Січ вже підпорядковувалася лише московському царю.