Український �правопис
Наталія Лобенко, методист лабораторії-центру ЗНО та моніторингу якості освіти
���22 травня 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив Український правопис у новій редакції та визнав таким, що втратив чинність, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1992 року № 309 "Питання українського правопису".��
Основні зміни
Уживання І, И на початку слова
На початку слова звичайно пишемо і відповідно до вимови: Іва́н, і́грашка, і́дол, і́кати (вимовляти і замість и), іко́на, іменува́ти, ім’я́, інди́к, існува́ти, і стина, іти́ тощо.
Деякі слова мають варіанти з голосним и: і́рій і и́рій, і́род і и́род (дуже жорстока людина).
И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати (вимовляти и замість і) та похідного від нього іменника и́кання.
Написання «пів»
Пів з іншими словами пишемо тільки окремо, незалежно від того, йдеться про загальні чи власні назви: пів хвилини, пів годúни, пів яблука, пів мíста, пів Києва, пів Єврóпи, пів áркуша, пів відрá, пів óстрова.
Виняток: слова, з якими «пів» становить єдине поняття (півкуля, півмісяць, півострів, пíвдень, півзáхист, півкóло тощо).
Священник
Слово священник пишеться із двома -нн (як письменник).
Разом пишемо
Деякі слова, які раніше писалися через дефіс, доведеться писати разом:
Примітка. Компонент топ- із числівниками не поєднуваний.
Разом пишемо
Деякі слова, які раніше писалися через дефіс, доведеться писати разом:
Примітка. Із власною назвою (прізвищем) такі компоненти пишемо з дефісом: «Анти-Дюринг», екс-Югослáвія.
Власні назви
Власні назви
Власні назви
Правопис закінчень відмінюваних слів
Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
*Є замість Е
По-ново́му пишемо й вимовляємо слова проєкт, проєкція.
У цих словах є латинський корінь –ject- – як і в словах об’єкт, ін’єкція.
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
*Звуки [g], [h]
У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови – буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] –буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́рі та ін.).
Звук [h] переважно передаємо буквою г: гандбо́л, герба́рій, гі́нді, го́спіс, го́спіталь; Га́рвард, Ге́йне
Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Ганніба́л.
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
*Буквосполучення th у словах грецького походження
Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, апте́ка, бібліоте́ка тощо.
У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Ма́рфа і Ма́рта тощо.
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
*Звук [j]
Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: фла́єр, конве́єр, фоє́, є́ті, Го́я, Феєрба́х, Ма́єр, Со́єр, Іса́я, Хая́м.
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
* Буквосполучення ck
Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо українською буквою к : Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон,Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок.
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ
* Буквосполучення au
У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.
Фемінітиви
За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чол. роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. Найуживанішим є суфікс -к-,бо він поєднуваний з різними типами основ: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка, реда́кторка, фігури́стка та ін.
Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця.
Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.
Суфікс -ес-рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.