Творчість
Тичини 20-х років
«Пам’яті тридцяти» ‒ збірний образ ліричного героя. Історична основа поезії. Образно-символічне вираження ідеї твору
Характеризуючи творчість Тичини
20-х років, обов'язково звернемо увагу на те, що він проявив себе як патріот, як глибоко національний поет. Йому притаманне гостре відчуття народного болю, він страждав і переживав разом з народом. Молодий П. Тичина став натхненним співцем відродження нації, співцем єднання державотворчих сил України.
З великими надіями очікував поет революцію, бо вірив, що домогтися благородної мети можна лише таким шляхом. І вона здійснилася. Та зіткнення з дійсністю викликали палкий протест, принесли розчарування.
В історії України багато трагічних сторінок. Про одну з них ідеться у творі Павла Тичини «Пам'яті тридцяти».
У цій поезії у ліричній формі відтворює події
29 січня 1918 року.
Що ж сталося цього дня? Чому ми маємо пам'ятати цю дату?
Про це ми поговоримо сьогодні на уроці.
Бій під Крутами — бій, що відбувся
16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
Загляньмо
в історію…
27 молодих українців, гімназистів та студентів, розстріляли 29 січня 1918 р. прямо серед засніженого поля, а місцевим селянам суворо заборонили ховати їх тіла, віддавши їх на поталу хижакам.
Тільки навесні, коли зійшов сніг, а червоні були вигнані з України, тіла юних мучеників вдалося знайти. Їх урочисто поховали в Києві на Аскольдовій могилі.
20-річний Григорій Піпський зі Старосамбірщини прямо в обличчя розстрільній команді червоногвардійців заспівав рядки українського гімну «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.
Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник. А з нагоди 80 роковин бою монетним двором було випущено в обіг пам'ятну гривню.
Пам’ятник являє собою насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона нагадує про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів, що загинули під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам’ятником викопане озеро у формі хреста. Музейна експозиція складається з залізничної платформи та 4-х залів-вагонів, які стилізовані зовні під вагони тих часів.
Тіла вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним, а поет Павло Тичина присвятив події вірш із назвою «Пам'яті тридцяти».
Непідготовлені студенти віддавали задля своєї країни все, що мали. У той час, ті, хто зобов'язаний був боронити країну, насамперед політики, маючи значно більше можливостей, ніж прості студенти, не виконали свій прямий обов'язок перед країною.
Щоб не допустити повторення подібних ситуацій і їх проявів у сьогоденні, ми маємо пам'ятати трагічні моменти історії.
Історія повинна стати для нас корисним уроком.
Ліричний герой поезії — збірний образ, це тридцять юнаків, які трагічно загинули за незалежність Батьківщини. їхня мученицька смерть — початок кривавої дороги. Рядками «По кривавій по дорозі / Нам іти у світ» автор ніби роздумує — а скільки їх ще загине?
“Пам’ятi тридцяти” паспорт твору
Рік написання – 1918
Літературний рід – лірика
Вид лірики – громадянська
Жанр: вірш-реквієм (твір, присвячений пам’яті померлих героїв)
Тема: зображення самопожертви заради Батьківщини.
Ідея: утвердження патріотизму і гуманізму, осудження жорстокості, терору, класової ненависті.
Провідний мотив: П. Тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради Батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть.
Композиція: вірш має кільцеву композицію (починається й закінчується рядками: «На Аскольдовій могилі поховали їх»), складається з п’яти строф.
Використовуючи біблійських персонажів, Тичина акцентує увагу на несправедливості, що існує у світі, у суспільстві. Адже «провиною» цих юнаків було тільки те, що «понад все вони любили свій коханий край». Тому для поета вони — мученики, святі, їх убивця — Каїн, братовбивця (автор говорить про «допомогу» українському народові з боку російської армії.
Каїн — символ підлої зради, кровопролиття).
Автор вводить у текст поезії і інші символічні образи — вітру, сонця, Дніпра. як зазначено у «Словнику символів»:
«Вітер — символ духу, дихання Всесвіту; невловимості; швидкості; шкоди, руйнації і водночас оновлення. Також вітер є місцем перебування багатьох духів, серед яких і душі померлих.
Сонце — символ Всевидящого божества; осяяння; слави; величі; правосуддя; Христа.
Дніпро //Славута, Славутич// — символ України; долі народу; величі, нездоланності, слави; козацької волі, звитяги; священної ріки українців».
Художні засоби:
Ідея твору — утвердження патріотизму, гуманізму, осуд терору і класової ненависті, жорстокості.
Щоб яскравіше передати своє ставлення до описаних подій, Тичина вживає такі епітети: юнаки — славні, молоді; край — коханий; дорога — кривава. У вірші є метонімія — зрадника рука.
Поезія не поділена на строфи. Особливості композиції — використання кільцевого обрамлення, так звана кільцева композиція. Вона надає завершеності творові. Останні рядки звучать так, як і перші (На Аскольдовій могилі/ Поховали їх), але вже на більш високому pівні пpоникнення в означувану пpоблему, її суспільну значимість.
Для повнішого розкриття ідеї твору П. Тичина вдається до антитези: «Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка...» — «Вмерли в Новім Заповіті... На Аскольдовій могилі Поховали їх». Тут буянню життя протиставляється смерть.
Загляньмо
в історію…