Іван Багряний

(1906-1963)

Дитинство

Іван Павлович Багряний (справжнє прізвище: Лозов'ягін) народився 2 жовтня 1907 року в місті Охтирка в сім'ї муляра Павла Петровича Лозов'ягіна. Мати майбутнього письменника — Євдокія Іванівна Кривуша — походила із заможного селянського роду із села Куземин біля Охтирки. В сім'ї, крім Івана, виховувалися також син Федір і дочка Єлизавета.

Становлення

Шестирічним хлоп'ям Іван почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. 1920 року хлопець вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю. Молоді роки пройшли у Криму, на Кубані, у Києві, Кам’янці-Подільському. В 1926 р. Іван Лозов’ягін вступив до Київського художнього інституту, по закін-ченні якого не отримав диплом як “політично не- благодійний”. Молодий митець привернув до себе увагу “ідеологічно невитриманими” творами й участю в організації МАРС.

Початок творчості

У двадцятирічному віці Іван Багряний почав друкувати оповідання й поетичні твори. У 1920-х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія» та «Ave, Марія» (невдовзі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі), п'єсу «Бузок» про графоманів.

1930 року побачив світ

роман у віршах «Скелька».

В ув'язненні та на засланні

16 квітня 1932 року його заарештували в Харкові й звинуватили «в проведенні контр-революційної агітації» за допомогою його літе-ратурних творів. Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув'язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. А 25 жовтня 1932 року його звіль-нили з-під варти і на три роки відправили до спец поселень Далекого Сходу. Про період перебування Івана Багряного на Далекому Сході в 1932—1937 роках досі мало відомостей. Утеча на Україну та арешт у дорозі, Новий термін (3 роки) — тепер уже в таборі БАМТАБу.

Після закінчення строк одружився, але 1938 р. знову заарештований. Був звільнений у 1940 р.

Під час війни

• Радянсько-німецька війна застала письменника в Охтирці. Він одразу пішов в українське підпілля, передислокувався до Галичини. Іван Багряний працював у референтурі пропаганди, писав пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малював карикатури й плакати агітаційного призначення. Одночасно він брав участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів.
• Попри таку завантаженість Іван Багряний не покинув літературу працю. 1944 року він написав один із найталановитіших творів — роман «Звіролови» (згодом відомий як «Тигролови»).
• У січні 1944 написав, перебуваючи у Тернополі, поему «Гуляй-Поле».

В еміграції

1945 року Багряний емігрував до Німеччини. Він логічно обґрунтував закономірність еміграції з Радянського Союзу — батьківщини-мачухи, котра пішла на геноцид проти власного народу у листі «Чому я не хочу повертатися до СССР?» 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію

(УРДП) і звідтоді цілих 17 років —

до самої смерті редагував газету

«Українські вісті». Письменник був

головою Виконавчого органу Українсь-

коїНаціональної Ради і заступником

президента УНР.

Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) на цвинтарі, при вулиці Ройттір (Neu-Ulmer Friedhof, an der Reuttier Str.).