УРОК 44. ДАТА: 19-23.02
ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ
СТАРОДАВНЬОЇ
ГРЕЦІЇ
Олімпійські ігри�зародилися�у Стародавній Греції ще у VIII столітті до нової ери і регулярно понад 1000 років проводилися
у давньогрецькому�поселенні Олімпія,
у державі Еліда на півострові Пелопоннес.�
Олімпійські ігри проводилися на честь верховного бога Зевса з 776 року до н. е. кожні 4 роки.
Спортивні змагання мали такий грандіозний успіх і велике значення для суспільства, що на час Олімпійської гонки припинялися війни і встановлювалася екехірія - священне перемир'я.
Зевс — найвеличніший з усіх безсмертних богів Олімпу. Його зброєю був грім, а влада розповсюджувалася�на Землі і на небі.
Поглянути на змагання в Олімпію народ добирався звідусюди: хто пішки, хто верхи, а деякі навіть пливли кораблями за тридев'ять земель. Навколо міста виростали цілі наметові поселення. Щоб побачити�змагання, глядачі повністю заповнювали схили пагорбів навколо долини річки Алфей, розміщувались�на схилах гори Кронос.
Спочатку Олімпійські ігри тривали один день. Програма перших 13 Олімпіад включала один вид змагань –
біг на коротку дистанцію: на 1 стадій (192 м 27 см).
Учасниками Ігор могли бути тільки вільні греки — чоловіки та юнаки, що не порушували закон і протягом 10-12 місяців систематично готувалися до змагань. Чужоземцям, рабам та жінкам, не дозволялося бути присутніми на олімпійському стадіоні під час змагань.
Від 708 р. до н. е. до програми стародавніх Олімпійських ігор було введено пентатлон – давньогрецьке п'ятиборство, до якого входили: біг на один стадій, стрибки у довжину, метання диска та списа, боротьба.
Однією з найшанованіших фізичних вправ у давніх греків була боротьба. Вона потребувала водночас і сили, і спритності, і цілковитого самовладання, приводила у дію всі м'язи.
Однак найбільш небезпечними були перегони колісниць. Але переможцем кінних змагань вважали власника коней, а не бідного візника, який ризикував життям заради виграшу.
Жінкам, за винятком одної — жриці храму богині Деметри, категорично заборонялося бути присутніми�на олімпійському стадіоні.
Переможець в змаганнях був тільки один, його називали олімпіонік. Давніх греків не цікавили результати – рекорди. Їх захоплювала тільки перемога на Олімпійських іграх, яка сприймалася греками як знак прихильності богів до атлета, а також до міста, звідки він родом.
Переможця (олімпіоніка) Олімпійських ігор Стародавньої Греції нагороджували вінком із гілок священної оливи (каллістефаноса), що були зрізані�золотим ножем у священному гаю в Олімпії грецьким юнаком, який не був сиротою, і вручали гілку пальми як символ миру.
�
Після перемоги і урочистої церемонії нагородження Олімпіонік ставав героєм. На нього чекала безсмертна слава не тільки у своєму рідному місті, але й в усьому давньогрецькому світі.
На його честь влаштовували свята, співали гімни, робили статуї, звільняли від податків і обтяжливих громадських обов'язків, залишали найкраще місце в театрі.
Ігри стали розглядатися як прояв язичництва і в 394 н. е. вони були заборонені імператором
Феодосієм I.
Олімпійські ігри істотно втратили своє значення з приходом римлян.
Домашнє завдання:
Використані джерела
Інтернет - ресурси
Література