Комунальний заклад
«Кіровоградський обласний інститут післядипломної
педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»
Психологічна підтримка учнів
під час війни
м. Кропивницький
П Л А Н
1. Стрес та стресовий розлад.
2. Перша психологічна допомога при гострих реакціях
на травмівну подію.
3. Техніки психологічної допомоги для стабілізації психоемоційного стану учнів.
1. Стрес та стресовий розлад
Війна принесла тяжкі переживання, зіткнула із невизначеністю, а людині важко переносити невизначеність, тим паче коли така невизначеність повʼязана з небезпекою.
У стані невизначеності мозок починає працювати у режимі стресу і людині стає важко приймати рішення. Психіка не може відчувати постійну сильну напругу, і витісняє почуття, на які в таких умовах немає часу. Так виникають різного роду психологічні проблеми, у тому числі ті, з якими впоратися самотужки дуже важко або й неможливо.
Попри те, що невизначеність є частиною нашого життя, деякі речі зробити можна і варто.
1. Скоротіть горизонт планування.
2. Майте альтернативи.
3. Знайдіть джерела корисної інформації.
4. Обговорюйте рішення.
5. Дотримуйтесь щоденної рутини.
6. Залучайтеся до активностей.
7. Сон за будь-якої можливості.
8. Не картайте себе за помилки.
З початку війни кожна людина відчуває цілий спектр емоцій. Існує популярна теорія Елізабет Кюблер Росс про стадії прийняття втрат та життєвих змін:
Стадії можуть чергуватись, але важливо пройти складний процес прийняття того, що трапилось і адаптуватись до нового життя.
В нормальних, безпечних умовах дитині 1 класу потрібно на це рік, дітям 5 класу півроку, дорослим декілька місяців.
Тому, ми з Вами можемо тільки уявити, що відбувається зараз із дитячою психікою. І завдання дорослих допомогти школярам сформувати нову картину життя та подолати стрес, при цьому дорослі мають зберігати свій власній ресурс.
Організм людини реагує на зовнішні подразники. Так виникає стрес.
У людини стрес часто виникає під час взаємодії із соціумом. Зовнішні чинники сприймаються як загроза добробуту організму. Стрес має не лише реагувати на загрози та руйнівні чинники, але повертати людину до стабільних умов існування.
Що відбувається в організмі під час стресової реакції? Мозок, сприймаючи загрозу, сигналізує наднирникам виділяти гормони стресу — адреналін і кортизол. Внутрішні резерви організму активізуються, тому підвищується м’язова сила, швидкість реакції, витривалість та больовий поріг. Це важливі реакції, які допомагають організму боротися з джерелом небезпеки або втікати від неї. Коли загроза зникає, тіло повертається у розслаблений стан.
Сучасне життя, безперервні інформаційні потоки, глобалізаційні зміни спонукають організм працювати на повну силу. Стресова сигналізація не відключається, і згодом людина виснажується. Симптоми стресового стану дуже різні й залежать як від обставин, так і особливостей самого організму. Серйозні травматичні події можуть спричиняти гострий стресовий розлад та посттравматичний стресовий розлад.
СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД
Гостра реакція на стрес, тимчасовий розлад, який розви-вається в людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незви-чайний фізичний або психічний стрес і зазвичай стихає через кілька годин або днів.
ГОСТРИЙ
ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ
Відстрочена або затяжна реакція на стресогенні події чи ситуації винятково загрозливого або ката-строфічного характеру, які можуть зумовити дистрес майже у будь-якої людини.
Дистрес – стан, при якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій та спричинених ними наслідків і проявляє дезадаптивну поведінку.
Хронічний стрес — це тривала і продовжена реакція організму на постійні або повторювані виклики (такі як робочий тиск, фінансові проблеми, міжособистісні конфлікти тощо), яка перевищує його здатність адаптуватися. Це стан, коли стресові фактори тривають протягом тривалого періоду часу і стають невпинними або повторюються на регулярній основі, не даючи організму можливості відновитися і відпочити.
�
Хронічний стрес може мати негативний вплив на фізичне та психічне здоров'я. Він може призвести до зниження імунної функції, збільшення ризику розвитку серцево-судинних захворювань, погіршення пам'яті та концентрації, зміни настрою, втрати енергії, проблем зі сном та іншим проблемам.
Симптоматично стрес (як і стресовий розлад) проявляється таким:
10 ознак хронічного стресу
Часті головні болі.
Погіршення пам'яті.
Зниження уваги.
Надмірна емоційність.
Безсоння або сонливість.
Апатія та замкнутість.
Зниження або підвищення апетиту.
Відчуття внутрішньої напруги та страху.
Підвищена пітливість.
Коливання температури тіла.
У дітей стрес може проявлятися через зміни в поведінці.
Загальні зміни можуть включати:
приносила їм задоволення,
занадто велика або занадто мала прихильність до батьків або вчителя, нервово-рухова поведінка (наприклад, закручування або розтягнення волосся, жування і смоктання, кусання шкіри та нігтів).
Негативні зміни в поведінці майже завжди є чіткою ознакою того, що щось не так і тому педагог має звернути на це увагу.
Отже, основні психологічні маркери, на які потрібно звертати увагу в нинішній ситуації, коли Ви спілкуєтесь з дітьми:
молодшого шкільного віку:
середнього та старшого шкільного віку:
Допомога у подоланні негативних наслідків стресу
Усувайте чинники стресу.�Якщо це неможливо, переосмислюйте думки щодо нього, це допоможе впоратися з емоціями. Приймайте спокійно ситуації поза вашим контролем, все, на що ви не можете вплинути.
Розвивайте соціальну підтримку.
Харчуйтеся збалансовано.
Розслабляйте м’язи. Майте повноцінний сон Будьте фізично активними Звертайтеся по допомогу до лікаря.
2. Перша психологічна допомога при гострих реакціях
на травмівну подію
Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу.
Оперативні правила
ППД:
З’ЯСОВУВАТИ: необхідно перевіряти умови безпеки, з’ясовувати, чи є навколо люди, які дійсно потребують задоволення основних життєвих потреб; перевірити, чи є навколо люди в стані
важкого дистресу.
СЛУХАТИ: вміти слухати людей, які можуть потребувати підтримки; виявляти, у чому саме вони мають потребу і що їх турбує; вміти їх заспокоїти.
СПРЯМОВУВАТИ: люди, що пережили травмівну подію, нерідко відчувають себе незахищеними, відрізаними від світу або безпорадними. Їх повсякденне життя руйнується, вони більше не отримують звичної підтримки або раптово опиняються в стресових умовах. Направити людей туди, де їм нададуть практичну професійну допомогу, - одне з основних
першої психологічної
допомоги.
ППД – найчастіше одноразове втручання, і Ви можете перебувати поряд з людиною лише короткий час. ППД може надавати не лише професійний психолог, але й будь-яка людина, яка знайома з правилами надання ППД.
ППД містить:
ППД призначена для людей, які перебувають у стані дистресу в результаті щойно пережитого або поточної важкої кризової події. Таку допомогу надають як дітям, так і дорослим.
Отже, як підтримати:
учнів початкових класів
1. Створити максимально безпечний простір. Подбати про те, щоб дитина комфортно почувала себе під час навчання. Звичайно тут багато чого залежить і від батьків, але вчитель наприклад може чітко оговорити з дітьми, що вони роблять у разі повітряної тривоги коли проходить онлайн- заняття.
2. Використовувати на уроці елементи творчості.
3. Допомагати висловлювати свої почуття. Діти не мають бути наодинці зі своїми емоціями.
4. Дотримуватися систематичності діяльності. Чіткий розклад проведення уроків дасть дитині відчуття стабільності та передбачуваності.
учнів середньої ланки
1. Поговорити про ситуацію, яка тривожить учня.
2. Бути щирим та не уникати незручних питань.
3. Заохотити до висловлення своїх емоцій, не нехтуючи при цьому негативними.
4. Готуючись до уроків, не змінюйте кардинально методи, якими користувались до цього. Нова форма роботи – додатковий стрес для психіки дитини.
старшокласника
1. Поговоріть про те, що відбувається. Дозвольте висловити свої почуття, навіть якщо вони негативні.
2. Ставте відкриті запитання, які мотивують відповідати розгорнуто.
3. Якщо Ви бачите що дитина займається самозвинуваченням скорегуйте її уявлення про себе. Нагадайте, що причина по якій все відбувається не в ній.
4. Поясніть, що агресія не найкращий інструмент для вирішення проблем. Якщо не вдається переконати, направте агресію в корисне русло.
3. Техніки психологічної допомоги для стабілізації психоемоційного стану учнів
Техніки психологічної допомоги для стабілізації психоемоційного стану учасників освітнього процесу: дихальні вправи, техніки м’язової релаксації, техніки арттерапії, імагінативні техніки.
Засоби емоційної підтримки дітей та дорослих.
«Чотири стихії» це техніки саморегуляції. (від лат. regulare — приводити до порядку, налагоджувати) – це управління своїм психоемоційним станом, який досягається шляхом впливу людини на саму себе за допомогою слів, уявних образів, управління м’язовим тонусом і диханням.
Варто зазначити, що саморегуляція – це процес впливу на власний фізіологічний і нервово-психічний стан, окрім того вона багато в чому залежить від бажання людини керувати власними емоціями, думками, переживаннями і поведінкою.
Важливим є те, що здатність до саморегуляції не дається від народження, а виробляється за життя, тобто піддається формуванню й вдосконаленню.
Стихія "Повітря" Керування диханням
Основною метою технік «Повітря» є відновлення звичного ритму дихання, повернення контролю. Перш за все необхідно зробити глибокий максимальний ВИДИХ. Подовжений видих (із затримкою) заспокоює за рахунок роботи парасимпатичної нервової системи (частина нервової системи, яка повертає організм у стан спокою, забезпечує відновлення запасів енергії в організмі людини), унаслідок чого знижується нервова напруга.
Варто зазначити, що, застосовуючи під час дихання уявний підрахунок, можна досягти максимального результату. Однією з дієвих, перевірених надзвичайними ситуаціями, технік керованого дихання є модифікація «квадратного» дихання – дихання з телефоном.
1. Візьміть у руки ваш телефон, поставте палець на верхній правий кут.
2. Проведіть пальцем донизу по довгій стороні телефону, одночасно роблячи видих протягом 3-4 секунд.
3. Проведіть пальцем по короткій стороні, одночасно роблячи короткий вдих протягом 2 секунд.
4. Проведіть пальцем угору по довгій стороні, одночасно роблячи видих протягом 3-4 секунд.
5. Зробіть 3-4 повтори.
Стихія "Вода«. Керування водним балансом
Під час стресу пересихає слизова оболонка рота і в мозок потрапляє сигнал, що організм потребує рідини, але часто людина не помічає цієї сухості і мозок продовжує отримувати сигнал від організму, що знову призводить до стресу. Це в свою чергу не дає вивільнити енергію для включення когнітивних функцій та свідомої поведінки.
Отже, стрес може спричинити зневоднення, а зневоднення може стати причиною стресу. Виходить замкнене коло. Щоб вийти з нього, потрібно вживати більше води. З одного боку, під час стресу судини, серце й нирки працюють з підвищеним навантаженням, відбувається інтенсивне виділення вологи, тобто в багатьох людей під час стресу та хвилювання починається інтенсивне потовиділення й пересихає ротова порожнина.
Якщо в такій ситуації повільно пити рідину, зосередившись на процесі, це допоможе відновити серцевий ритм, знизити рівень стресу. З іншого боку, це психологічний момент: людина відволікається від негативних емоцій, зосереджується на процесі пиття. Пити потрібно маленькими ковтками.
У ситуаціях, коли води замало, доречно буде змочувати губи водою. Це допоможе уникнути тріщин на губах. У випадках, коли води немає зовсім, допоможе імітація жувальних рухів щоками й ковтальні рухи. Рухайте щоками й губами вліво-вправо так, ніби людина вживає їжу, тобто імітувати жування. Це має релаксувальну, заспокійливу дію, при цьому починається процес слиновиділення.
Стихія "Земля«. Керування власним тілом
Під впливом стресових подій відчуття власного тіла майже зникає, людина може не помічати навіть фізіологічні потреби. Також є характерним відчуття «ватяних» ніг, інколи можна почути фразу «земля пішла з-під ніг» і таке інше. У момент травматичних подій тіло сильно напружується, «стискається», тому головною метою технік «Земля» є розслаблення й відчуття керованості власного тіла.
Однією з найбільш дієвих технік розслаблення є м’язова релаксація. Коли в крові багато стресових гормонів, залучається вегетативна система (частина нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів) й починає їх переробляти. М’язи також активні в цьому процесі, тому часом може боліти спина, затискає шию, з’являється відчуття дискомфорту. При переживанні тривоги або небезпеки організм готується «тікати» або «битися», що призводить до напруження м’язів. Тривога ЗАВЖДИ призводить до підвищення м’язового тонусу, а розслаблення м’язів ЗАВЖДИ знижує тривожність.
Необхідно напружити всі м’язи (зручніше це виконувати лежачи або сидячи) та протримати цей стан певний час (максимум до однієї хвилини), усвідомити власне напруження, а потім різко розслабити все тіло. За інерцією м’язи розслаблятимуться ще більше.
Важливо стежити за тим, як напруга залишає м’язи, зосереджувати увагу на процесі розслаблення, відчувати різницю між станом напруження і розслаблення.
Стихія "Вогонь«. Керування фокусом уваги та мисленням
Дієвою технікою є вправа «Обійми метелика». Це видозмінений варіант обіймів, що допомагає відновити внутрішній спокій. Людині потрібні обійми, щоб вона відчувала себе щасливою, а отже, і здоровою. Для виконання цієї техніки необхідно схрестити руки на грудях так, щоб права кисть була на лівому плечі, а ліва на правому. Далі необхідно повільно послідовно постукувати себе по плечах по черзі – лівою рукою праве плече, потім правою рукою ліве плече. Вправа відволікає та дозволяє сконцентруватися на її виконанні.
Техніку обіймів можна використовувати для подолання стресу, тривожності та страху. Але в ситуації гострого стресу не рекомендується робити цю вправу. Застосовувати її варто після того, коли збудження амігдали зменшиться. Також цю вправу варто виконувати у захищеному тихому місці.
«Обійми метелика» не є універсальною технікою, і якщо вона викликає неприємні відчуття, потрібно припинити її виконання. Основою цієї техніки є білатеральне стимулювання кори головного мозку.
Під час стресу надзвичайно складно, а інколи і неможливо приймати відповідальні рішення. Саме тому варто використовувати техніки, які знижуватимуть ефекти «тунельного мислення» й нормалізуватимуть стан людини. Наприклад, подивитися вгору, вниз, вліво, вправо. При цьому необхідно відмітити будь-які великі предмети, які потрапляють у поле зору, і дати їм одну характеристику (колір, форма, призначення, матеріал, з якого їх виготовлено, тощо), наприклад: «Лампа кругла, батарея біла, шафа кухонна, підлога дерев’яна».
Деякі з найпоширеніших технік арттерапії:
Створення колажів
Розфарбовування
Малювання каракуль
Малювання ескізів
Малювання фарбами
Малювання пальцями
Фотографування
Виготовлення скульптур
Ліплення з глини
МЕТОДИКА «РОБОТА З НЕГАТИВНИМ ПОЧУТТЯМ У РАМЦІ»
(автор - О. Тараріна, модифікація - Р. Тараненко)
Методика призначається для зниження інтенсивності негативних переживань.
Обладнання: папір формату А4, фарби, пензлі, олівці.
Інструкція.
1. Згадайте ситуацію/людину, що викликає важке, болісне почуття, яке Вам заважає. Чітко ідентифікуйте його: це гнів, роздратування, шкодування, заздрість, образа та ін.
2. Визначте, яким буде інше гармонійне, ресурсне почуття, яке ви використаєте для емоційного балансу. Воно буде стримувати Вас, «вмикатиме» усвідомленість, прийняття, що дає контроль над негативним почуттям.
Примітка: важливо, щоб клієнт чітко проговорив обидва почуття.
3. Визначтеся з кольорами, які будете використовувати для зображення негативного та позитивного почуттів. Візьміть чистий аркуш паперу та намалюйте рамку (важливо не вказувати клієнту місце розміщення на аркуші та форму рамки).
4. У середині першої рамки намалюйте іншу (внутрішню) рамку, в якій розмістіть негативне почуття, а навколо нього (у зовнішній рамці) намалюйте позитивне почуття.
Примітка: людина сама має вирішити, яке почуття буде зображати першим.
Запитання до клієнта:
Яке відчуття у Вас викликає зміст внутрішньої рамки?
Як Ви реагуєте на зображення у зовнішній рамці?
Як змінювалось негативне почуття у процесі його зображення? Як взаємодіють між собою зображення негативного позитивного почуттів?
5. Продовжуйте роботу над малюнком так, щоб він увесь набув позитивного наповнення.
Які якості необхідно у собі розвинути та які конкретні дії Вам потрібно виконати для того, щоб впоратися з цими почуттями (ситуацією)?
Імагінативні техніки
Основне призначення уяви (імагінації) (лат. imago – образ) – уява) психологи-дослідники вбачають в організації таких форм поведінки, які ще не зустрічалися в досвіді людини і відповідають новим умовам середовища. Формуючи певні образи, людина здатна керувати функціональними станами свого організму і психіки, регулювати перебіг емоційно-вольових процесів, мінімізувати негативний вплив стресових факторів середовища. Образ уяви може стати тонким інструментом довільної саморегуляції: так, уявлення можливих позитивних результатів діяльності сприяє підтриманню вольового зусилля при недостатній мотивації тощо.
Уява тісно пов’язана з емоційною сферою – образ може викликати сильне переживання, але й емоція може запустити процес фантазування. Усі фантастичні та нереальні наші переживання, по суті, перебігають на абсолютно реальній емоційній основі, отже, фантазія – це головне вираження емоційної реакції (Л.С.Виготський).
Виділяють 3 основні функції уяви:
1) пізнавальну – пов’язану з необхідністю за допомогою уяви уявляти і таким чином робити об’єктом пізнання щось нове і ще не відображене в нашому минулому досвіді. Здатність уявляти відіграє величезну роль в освоєнні індивідом нових для нього форм колективного досвіду людства: так, у шкільні роки з опорою на ресурси уяви вивчаються фізика, хімія, астрономія, історія та інші науки, що забезпечують недоступні для чуттєвого пізнання відомості про світ;
2) емоційну – полягає в тому, що фантазія забезпечує внутрішнє вираження тих афектів та емоційних імпульсів, які в силу різноманітних причин не знаходять виходу у зовнішній поведінці, в діях суб’єкта. Уява ніби відчиняє нові двері для наших потреб і прагнень: у казці, грі, імагінації як дитина, так і дорослий знаходять безмежне джерело переживань. З даною функцією пов'язаний у психоаналізі механізм сублімації: за допомогою фантазії досягається вища та соціально прийнятна реалізація «заборонених» або заблокованих можливостей, що ми спостерігаємо у різних видах творчості, перш за все, у такій імагінативній діяльності, як мистецтво;
3) виховну або формувальну – виявляється, коли ми спостерігаємо психологічне значення гри для розвитку дитини. Гра – це фантазія в дії, а фантазія – нереалізована гра, сенс і призначення гри як спонтанної імагінативної діяльності – це організація щоденної поведінки дитини в таких формах, щоб вона могла вправлятися і розвиватися в майбутньому.
Відповідно: чим більше виражений уявний образ, тим слабкішим є зовнішній прояв емоційної реакції, а отже, уява дає можливість людині одержати досвід різноманітних переживань, залишаючись при цьому в рамках соціально прийнятної поведінки.
Дякую за увагу! Бережіть себе!
У презентації використані матеріали психологів Т. Мірошниченко, В. Павлюх та
Н. Потьомкіної.