Леся Українка

Драма-феєрія “Лісова пісня”

“Паспорт” твору

Час написання:

- написала за тиждень у м.Кутаїсі (Кавказ)

​

Причини написання:

• туга за Батьківщиною;
• загострення хвороби

​

Ідея написання:

• навіяно спогадами про дитинство

​

Присвята:

створена на честь “волинських лісів”

​

“Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще й здавна тую Мавку “в умі держала”, ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом із маленькими, але дуже рясними деревами…”

Із листа до матері

Жанр твору

Драма-феєрія

​

Феєрія (із фр. – фея, чарівниця)

Театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом,

сценічними ефектами й трюками.

​

​

Для драми-феєрії характерні:

• виразне ліричне начало;
• зіставлення природного й людського;
• широке використання міфічних і фольклорних образів;
• використання фантастичних елементів

“Лісова пісня” – нова жанрова форма, створена Лесею Українкою

​

Це проблемна філософська драматична поема, де опоетизовано красу людських взаємин: потяг до щастя, незбагненну силу великого кохання

Тема:

зіставлення світу людини і світу природи в гармонійних і дисгармонійних взаєминах

Провідна ідея:

утвердження думки, що світ урятує краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові і здатності прощати.

Образи твору

Казкові істоти:

• Мавка
• Лісовик
• Водяник
• Русалка Водяна
• Русалка Польова
• Той, що греблі рве
• Той, що в скалі сидить
• Перелесник
• Доля
• Потерчата
• Куць

Люди:

• Лукаш
• дядько Лев
• мати Лукаша
• Килина
• діти

​

Зіставлення світу людини і світу природи в гармонійних і дисгармонійних взаєминах

Композиція драми

Особливість:

органічне переплетення світу природи і світу людини

Композиція:

• Пролог
• Три дії (кожна співвідноситься з різними порами року (весна, літо, осінь)

• Зав’язка:

Мавка прокидається від зимового сну, пробуджена голосом сопілки

• Розвиток дії:

кохання Мавки і Лукаша; зрада Лукаша, який не в змозі зробити вибір між вимріяним світом і буденщиною;

• Передкульмінація:

зрада Лукаша, його одруження, добровільне “зникнення” Мавки, охопленої відчаєм, у “підземеллі темного Марища”

- Кульмінація:

Лукаш стає вовкулакою, Мавка жаліє Лукаша і прощає його і повертає йому людську подобу; Мавка перетворюється на Вербу; мати й Килина сваряться й бідніють, Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник запалює Вербу, а з нею згорає все господарство

• Розв’язка:

мати й Килина повертаються в село; Лукаш залишається в зимовому лісі і поступово замерзає

Сюжет драми

Стильові особливості драми

Неоромантичний твір:

​

• поєднання реального і фантастичного;
• інтуїтивно-символічного;

- потужний ліричний струмінь

Зіставлення двох світів

Духовно-піднесений

(гармонійно-досконалий)

Одухотворена природа

​

​

Матеріально-приземлений

(дисгармонійно-примітивний)

​

Спосіб життя людського суспільства

Символічність твору

Усі персонажі й деталі є знаками певних духовних станів

​

Перелесник, Той, що греблі рве – втілення волі, молодості

​

Водяник – старість, поміркованість

​

Столітній дуб – символ єдності людини і природи, світ духовного

​

Лукаш – уособлення людини як такої (архетип людини)

​

Зоря – (“Ох, зірка в серце впала”, “спалахує красою у зорянім

вінці”) – символ дівочої краси і кохання

​

Опадання листя восени – символ гіркоти від розлуки

​

Метаморфоза – перетворення (Мавки – на Вербу, Лукаша – у

вовкулаку);

гра Лукаша на сопілці із Верби-Мавки;

пожежа і Злидні

зустріч Лукаша з Долею

Проблематика твору

• Людина й природа: нерозривний багатогранний зв’язок людини з довкіллям,

природою

• Людина й мистецтво: справжнє мистецтво може породжувати лише чиста,

світла душа; саме мелодія Лукашевої сопілки (духовна

грань) зароджує кохання і зчерствіння Лукаша

(матеріальна грань) – вбиває кохання

!!! Чудо мистецтва! Тільки у творчості людина стає вільною та бере

участь у творенні світу.

• Першопричина людського горя, зла – у душі людини: якщо для людини

головним стає матеріальне, побутове,

вона знищує себе.

• Шляхи подолання зла: єдиний шлях – прощення, відповідь добром на зло.
• Сила кохання: любов є основою світу, дає сенс існуванню, кохання –

постійна жертовність заради коханої людини

• Трагедія самозради: Лукаш зраджує сво. Чистоту і перетворюється на вовкулаку
• Самознищення зла: нещасними люди роблять себе самі (егоїзм, жадібність, лють)

Образи твору

Лукаш

“… дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку”

По-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття

Щоб наші людські клопоти збагнути,�то треба справді вирости не в лісі.

​

Не цінує “душі своєї цвіту”, не знає, які дива може творити голос його сопілки

ти душу дав мені, як гострий ніж�дає вербовій тихій гілці голос.

​

Піддається впливу буденщини, черствого житейського практицизму

Ні, любий, я тобі не дорікаю,�а тільки — смутно, що не можеш ти�своїм життям до себе дорівнятись.

Образи твору

Мавка

“… в ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами, розправляє руки і проводить долонею по очах”

Для Мавки кохання – природний стан

Чи ж то ганьба,�що маю серце не скупе, що скарбів�воно своїх не криє, тільки гойно�коханого обдарувало ними,�не дожидаючи вперед застави?

На шляху до щастя Мавку нічого не може зупинити, вона заради “людського хлопця” покинула лісові хащі

Не гідна ти дочкою лісу зватись!�бо в тебе дух не вільний лісовий,�а хатній рабський!

Вона вміє прощати, чим і рятує коханого, який її зрадив

Не радій, бо я його порятувала. В серці�знайшла я теє слово чарівне,�що й озвірілих в люди повертає.

Образи твору

Дядько Лев

“… уже старий чоловік, поважний і дуже добрий з виду; по-поліському довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої повстяної шапки-рогатки; убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах остоли, в руках кловня (малий ятірець), коло пояса на ремінці ножик, через плече виплетений з лика кошіль (торба) на широкому ремені”

Він знав ціну краси й гармонійного спілкування людини з природою

Що лісове, то не погане, сестро, —�усякі скарби з ліса йдуть...

​

Добре розумів, що протиставити себе природі, знехтувати її закони – значить підрубати гілку, на якій сидиш.

Хліб добрий, дівонько, а не людина.�Але, щоправда, я таки вподобав�породу вашу лісову. Як буду�вмирати, то прийду, як звір, до лісу, —�отут під дубом хай і поховають…

Образи твору

Мати Лукаша

й Килина

“… в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан, і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою”

Типові для того часу образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству, душевно згрубілих.

Скалічені духовно і духовно обмежені.

У житті вони не знають справжнього щастя.

​

нехай ся жінка більше не приходить, —�я не люблю її: вона лукава,�як видра…

​

Ся жінка хижа, наче рись.

Краса — вічна, як світ.

​

Твір завершується ремаркою-епілогом:

звучить «переможний спів кохання»,

«зимовий день зміняється в ясну, місячну весняну ніч»,

що єднає в пориві любові Мавку й Лукаша.

​

Заметіль білого цвіту переходить у сніговицю.

Коли вона минає, видно нерухомого Лукаша з усміхом щастя на устах.

​

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/u/ukrajinka-lesya/3393-analiz-lisova-pisnya-ukrajinka