ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ�СИСТЕМНОГО КРОВООБІГУ

Кафедра патофізіології Національного медичного університету імені О.О.Богомольця

доц. Заярна Л.П.

CИСТЕМА КРОВООБІГУ

СЕРЦЕ ТА ЙОГО КЛАПАНИ

​

Недостатність кровообігу — це порушення гемодинаміки, яке виявляється в тому, що органи і тканини не забезпечуються потрібною кількістю циркулюючої крові, що спричинює недостатнє забезпечення їх киснем, поживними речовинами, порушує видалення кінцевих продуктів обміну.

Розрізняють

Недостатність серця

Судинну недостатність

Серцево – судинну недостатність.

​

​

​

�НЕДОСТАТНІСТЬ СЕРЦЯ – це патологічний стан обумовлений нездатністю серця забезпечити кровопостачання органів і тканин відповідно до їхніх потреб�

Недостатність

Функція не відповідає потребам

Орган ушкоджений.

Функція знижена

Орган нормальний

Надто збільшені потреби

абсолютна

відносна

НЕДОСТАТНІСТЬ

�Класифікація серцевої недостатності за патогенезом

• Від перевантаження
• Від ушкодження міокарда (міокардіальна)
• Змішана (навантаження на ушкоджений міокард)

Види навантаження на серце

Об’ємом (переднавантаження – preload)

Збільшення припливу крові до серця або

до окремих його

порожнин

• (Збільшення ОЦК,
• Зменшення ємності

венозного русла

• Недостатність клапанів
• Дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перетинок)

Опором (післянавантаження -afterload)

• Збільшення опору відтоку р крові від серця або або окремих його о порожнин

​

• (Збільшення АТ,
• стенози отворів, коарктація аорти)

�������

Недостатність Стеноз

клапанів отворів

недостатність

Механізми компенсації�негайні внутрішньосерцеві

• При навантаженні об’ємом – гетерометричний (Франка-Старлінга)

​

• При навантаженні опором – гомеометричний (Анрепа)

Тахікардія

​

Активація симпатичної нервової системи

​

​

Негативні наслідки тахікардії

Збільшення ЧСС передбачає скорочення тривалості серцевого циклу. Це відбувається за рахунок скорочення діастоли. При цьому:

• – зменшується час для наповнення шлуночків кровью
• порушується метаболічне відновлення
• зменшується кровопостачання міокарда (воно відбувається в діастолу)

Внутрішньоклітинні механізми запуску гіперфункції

механосенсори

Анг-ІІ

Віддалений (довготривалий) механізм компенсації

• Розглянуті механізми (гомео,- гетерометричні, тахікардія, активація симпатичної нервової системи) включаються негайно при виникненні навантаження і забезпечують компенсацію, попереджаючи розвиток недостатності. Але якщо навантаження не минає, то серце весь час не може працювати в такому режимі і включається довготривалий механізм компенсації – гіпертрофія міокарда – збільшення його маси (за рахунок збільшення маси кожного кардіоміоцита)

Це більш складний механізм, бо він передбачає збільшення синтезу білків (скоротливих структур, мітохондріальних та ін.), тобто зміну роботи ядра, генетичного апарату.

Тривале навантаження та гіперфункція викликає розвиток

гіпертрофії

Анг ІІ

АПФ

хімаза

Ангіотензин ІІ призводить до гіпертрофії і фіброзу міокарда після ішемічного його ушкодження або у відповідь на постійне підвищення артеріального тиску або інше навантаження

Шляхи запуска гіпертрофії

інтегрини

FAK

Анг ІІ, ендотелін

G білок

Протеінкінази:

ПК С, MAP, src та ін.

механосенсори

nesprin

titin

кальцинейрін

MLP

Синтез білків

гіпертрофія

Інгібітори АПФ

Кальцій-залежні ПК

• Регуляція розвитку гіпертрофії здійснюється не лише через безпосередній вплив на ДНК, але й епігеномно, зокрема через стан гістонів (до речі, до цього причетні тиреоїдні гормони, Т3 . Гістони як кофактори Т3 в регуляції транскрипції генів кардіальних важких ланцюгів міозину-α ).
• Важлива роль мікро- РНК, які утворюють складну регуляторну мережу, відповідальну за гіпертрофію міокарда.

• В експериментах з викликаним перевантаженням тиском гіпертрофією лівого шлуночка дорослих щурів відбувається повторна експресія ізоформ міозину, актину та тропоміозину, характерних для внутрішньоутробного розвитку: ізоміозин V1 замінюється на V3,серцева ізоформа актину – на скелетний та α-ланцюг тропоміозину –на β-ланцюг [7]. κ-Тропоміозин, який відіграє важливу роль у міофібриллогенезі, також реекспресується при дилатаційній кардіоміопатії

Гіпертрофія міокарда

СТАДІЇ ГІПЕРТРОФІЇ МІОКАРДА �(за Ф.З.Меєрсоном)

1. Аварійна стадія. Підвищене навантаження виконується негайними механізмами компенсації. Робота, яку виконує серце, збільшується, зростає ІФС. З’являються патологічні зміни у міокарді. Одночасно починається інтенсивний білковий синтез, маса міокарда збільшується, що поступово знижує ІФС. Коли ІФС нормалізується – приріст маси припиняється, починається друга стадія.
2. Стадія завершеної гіпертрофії та відносно стійкої гіперфункції. Зникають патологічні зміни у міокарді. Маса міокарда стабілізується. Максимально може бути збільшена на 100-120%. Нормалізується ІФС.
3. Стадія поступового виснаження та прогресуючого кардіосклерозу. Патологічні особливості гіпертрофованого міокарда призводять до поступової загибелі кардіоміоцитів та розвитку сполучної тканини. ІФС зростає. Скоротлива здатність міокарда падає, що призводить до серцевої недостатності.

ОСОБЛИВОСТІ ГІПЕРТРОФОВАНОГО МІОКАРДУ

• порушення регуляції у зв'язку з відставанням росту нервових закінчень від збільшення маси кардіоміоцітів;
• зниження забезпечення міокарда судинами внаслідок відставання росту артеріол і капілярів від збільшення розмірів м'язових клітин;
• збільшення об’єму клітин міокарда в порівнянні з їх поверхнею (як наслідок - розвиток іонного дисбалансу і порушення метаболізму клітин);
• зниження енергозабезпечення клітин міокарда внаслідок відставання маси мітохондрій в порівнянні з масою міофібрил;
• порушення пластичних процесів в кардіоміоцитах в результаті відносного зменшення числа мітохондрій, об’єму мікроциркуляторного русла тощо

Стадія поступового виснаження та прогресуючого кардіосклерозу

Ці особливості призводять до того, що певні кардіоміоцити, особливо в зонах, де є збіг несприятливих факторів (високе навантаження та слабке кровопостачання – наприклад – субендокардіальні ділянки), гинуть. Їх навантаження беруть на себе ті, що залишилися поряд, це викликає їх подальшу гіпертрофію та збільшення всіх негативних властивостей і подальшу загибель. Тому процес – прогресуючий. Зменшується кількість дієздатних функціонуючих кардіоміоцитів, скоротлива здатність міокарда падає і розвивається недостатність серця. Паралельно складаються умови для розвитку сполучної тканини, що також погіршує скоротливі можливості міокарда.

т

Нормальне серце

Гіпертрофоване серце (діастолічна дисфункція)

Розширене серце –міогенна дилятація (систолічна дисфункція)

Тоногенна дилятація – при навантаженні об’ємом, гетерометричний механізм компенсації

Порушення кадіогемодинаміки при серцевій недостатності

• ↓скоротливої здатності лівого шлуночка →
• ↑залишкового систолично об’єму та тиску в лівому шлуночку → ↑ тиску в лівому передсерді → ↑тиску в легеневих венах (з можливим розвитком набряку легень). Для попередження цього – включається рефлекс Китаєва – звужуються легеневі артерії → підвищується навантаження на правий шлуночок (опором) → недостатність правошлуночкова →↑тиску в правому шлуночку →↑тиску в правому передсерді →↑ ЦВТ →↑тиску в венах великого кола → набряки по ходу великого кола кровообігу

​

Порушення кадіогемодинаміки при серцевій недостатності

• ↓скоротливої здатності лівого шлуночка →

↑залишкового систолично об’єму та тиску в лівому шлуночку → ↑ тиску в лівому передсерді → ↑тиску в легеневих венах (з можливим розвитком набряку легень). Для попередження цього – включається рефлекс Китаєва – звужуються легеневі артеріоли → підвищується навантаження на правий шлуночок (опором) → недостатність правошлуночкова →↑тиску в правому шлуночку →↑тиску в правому передсерді →↑ ЦВТ →↑тиску в венах великого кола → набряки по ходу великого кола кровообігу

​

В залежності від швидкості розвитку серцева недостатність може бути гострою та хронічною

Патогенез серцевої недостатності, загальні прояви

• Гіпоксія (циркуляторна)
• Ацидоз (головним чином метаболічний - накопичення молочної кислоти внаслідок гіпоксії)
• Задишка (гіпоксія + ацидоз)
• Ціаноз (накопичення відновленого гемоглобіну)
• Набряки (лівошлуночкова недостатність – набряк легень - по ходу малого кола кровообігу, правошлуночкова недостатність – набряки по ходу великого кола кровообігу)
• Збільшення еритропоезу (компенсаторна реакція на гіпоксію - HIF -1α)

Патогенез �серцевих� набряків

Гостра серцева недостатність

Гостра серцева недостатність розвивається при швидкому падінні скоротливої функції міокарду (наприклад, інфаркт) і має такі прояви

1. Кардіогенний шок. Внаслідок різкого зниження скоротливої здатності міокарда різко падає ХОК, падає АТ, що і започатковує розвиток шокового стану.

2. Набряк легень. (Внаслідок підвищення тиску в легеневих венах, оскільки крові із них важко потрапити в ліве передсердя)

3. Гостра застійна правошлуночкова недостатність

�

Кашель

Втома

Задишка

Плевральний випіт (надлишок рідини навколо легень)

Ослаблення насосної дії серця

Асцит

Набряк легень

Набряк ніг

�Перевантаження серця та шлуночкові дисфункції обмежують здатність пацієнта до звичайної активності в повсякденному житті

�Зменшіть кількість мішків на возику! Зменшити навантаження на серце.�Застосуйте діуретики та інгібітори АПФ при ПЕРЕВАНТАЖЕННІ СЕРЦЯ

​

​

​

Пошкодження міокарда (міокардіальна форма серцевої недостатності)

• Кардіоміопатії
• Запальні ушкодження (міокардити)
• Дистрофічні ушкодження

​

коронарогенні некоронарогенні

Кардіоміопатії

• гіпертрофічна,
• дилятаційна,
• рестриктивна,
• аритмогенна дисплазія правого шлуночка (АДПШ),
• недіференційовані кардіоміопатії.)

Можуть бути

• генетично обумовлені
• Змішані
• набуті

Спадкову гіпертрофічну кардіоміопатію, що є причиною серцевої недостатності та раптової зупинки серця, викликають понад 300 мутацій в 11 генах, що кодують білки саркомера.

У 85% випадках ці мутації зачіпають β-важкий ланцюг міозину, α-ізоформу тропоміозину, міозин-зв'язуючий білок С, серцевий тропонін I та тропонін T

Дилятаційна кардіоміопатія - ідеопатична ДКМП- связана с более чем 20 локусами та генами– один із елементів патогенезу – порушення (в т.ч.спадкові) екстрацелюлярного матриксу, колагену та ММП.

​

​

Дистрофічні ПОШКОДЖЕННЯ МІОКАРДА

коронарогенні

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

некоронарогенні

• Гіпоксичні
• Токсичні
• Електролітно-стероїдна кардіоміопатія
• Аутоімунні
• Нейрогенні

Недостатність коронарного кровообігу

Кровопостачання міокарда не відповідає його потребам.

• Може бути абсолютною або відносною.
• Відносна недостатність – не забезпечуються потреби міокарда за умов збільшення потреб, в умовах гіперфункції серця (неможливість розвитку робочої гіперемії)
• Абсолютна недостатність – в разі зменшення кровопостачання, яке не забезпечує потреби серця навіть при звичайній його роботі, без гіперфункції.

Особливості коронарного кровообігу

• Коронарний кровообіг складає в середньому 40—80 мл/хв на 100 г маси тканини, при навантаженні збільшується в 4-5 разів і забезпечує потреби міокарда , що дорівнює 3—10 мл О2 за 1хв.
• При цьому екстракція О2 із крові сягає 60—70%. Артеріовенозна різниця за киснем складає 12—14 об.% порівняно з 4—5 об.% для организму в цілому. Тобто, немає резерву для вилучення додаткового кисню в разі гіперфункції. Збільшити постачання кисню можна лише шляхом розширення судин. Саме тому для міокарда так важливі здорові судини, здатні до розширення, можливість розвику робочої гіперемії
• Високий базальний тонус – дає можливість для суттєвої вазодилятації
• Недостатній розвиток колатеральних судин (при несприятливих умовах колатералі в серці не можуть компенсувати порушення течії крові у вінцевих судинах)

​

Фактори, що впливають на просвіт коронарних судин

Особливості вінцевого кровообігу

• Високий рівень екстракції кисню в капілярах серця (70-75%, пояснюється значною довжиною його капілярів та більшим часом контакту крові зі стінкою капілярів)
• Високий базальний тонус вінцевих судин (забезпечує вінцевий кровообіг на рівні 250-300 мл/хв, що складає 5% від ХОК)
• Фазний характер вінцевого кровообігу Підпорядкованість вінцевого кровообігу метаболічним потребам серця (в умовах патології ця підпорядкованість порушується і збільшується чутливість вінцевих судин до нервових імпульсів)
• Висока чутливість вінцевих судин до зменшення напруги кисню в крові (зменшення рО₂ на 5% істотно збільшує інтенсивність кровообігу)
• Недостатній розвиток колатеральних судин (при несприятливих умовах колатералі в серці не можуть компенсувати порушення течії крові у вінцевих судинах)

​

​

Інтенсивна функція міокарда

Висока потреба в АТФ

Найбільш енергетично вигідний субстрат – жири (60-70% енергії серце отримає за рахунок жирів)

Висока потреба в кисні (для окиснення жирів)

Обмежена можливість збільшення вилучення кисню із крові у випадку збільшення потреби при гіперфункції (висока А-В різниця по кисню)

Збільшити кровопостачання можна лише за рахунок розширення судин

Хворі судини (склерозування, атеросклероз) – неможливість розширення - ішемія міокарда

Залежність серця від стану судин

Фактори, що зумовлюють абсолютну коронарну недостатність

• Зменшення перфузійного тиску – при цьому розвивається коронарна недостатність центрального походження, причини якої:
• артеріальна гіпотензія ( при всіх видах шоку, колапсі, недостатності аортальних клапанів) При зменшенні АТ спрацьовують механізми міогенної регуляції, однак коли АТ нижче 70 мм.рт.ст., ці механізми виявляються недостатніми
• порушення венозного відтоку ( при декомпенсованій недостатності правого шлуночка, коли збільшується центральний венозний тиск і кінцеводіастолічний тиск )
• Збільшення опору вінцевих судин – при цьому розвивається коронарна недостатність місцевого походження, причини якої:
• зменшення діаметру судини ( це основний фактор абсолютної коронарної недостатності). Він викликає ішемію міокарда

​

​

Головні причини розвитку ішемії міокарда

• Стенозуючий атеросклероз
• Тромбоз
• Емболія
• Коронароспазм
• Порушення мікроциркуляторного русла (мікроангіопатії при цукровому діабеті)

Можливі також коронарііти, механічне здавлювання судин

​

Ішемічна хвороба серця — захворювання, що характеризується абсолютним або відносним порушенням кровопостачання міокарда внаслідок ураження коронарних артерій серця. В основі ішемічної хвороби серця лежить порушення кровотоку в коронарних судинах, що призводить до недостатнього кровопостачання серцевого м'яза

зв

​

​

ІХС

СТЕНОКАРДІЯ

ІНФАРКТ

РАПТОВА КОРОНАРНА СМЕРТЬ

Безбольова аритмічна форма

кардіосклероз

Недостатність коронарного кровообігу

Нові ішемічні синдроми

• Станнінг - стан дисфункції міокарда (приголомшення, оглушення) після відновлення коронарного кровотока. Стан постішемічної дисфункції міокарда (оглушення), що зберігається при реперфузії, незважаючи на відновлення коронарного кровотоку та відсутності необоротних змін в міокарді.
• Гібернація – обмеження функції серця на фоні недостатності кровопостачання ( вижити в умовах ішемії)
• Прекондиціювання – «загартування ішемією» перший епізод ішемії запускає механізми кардіопротекції та метаболичної адаптації до наспупної ішемії, полегшуючи її перебіг, зменшуючи наслідки. Головним механізмом цього є зміна роботи АТФ- залежних калієвих каналів

​

Реперфузійний синдром

станнінг

гібернація

Перфузія

функція

функція

Синдром реперфузії

• Реперфузія – відновлення кровотоку після епізоду ішемії. Мета реперфузії – врятувати тканину, яка може бути оборотно ушкоджена в межах ішемічної зони, і таким чином обмежити вираженість ушкодження. Але це можливо на протязі 20-30хв. від початку епізоду ішемії. Сучасні методи реперфузії зменшують смертність від інфаркту приблизно вдівчі.
• Поновлення вінцевого кровообігу може бути обумовлене: припиненням коронарного ангіоспазму, лізисом тромбу, руйнуванням агрегатів клітин крові, хірургічним втручанням з нормалізацією кровопостачання

​

Синдром реперфузії

• Реперфузія, між тим, може викликати ускладнення: зменшення скоротливої функції (stanning), аритмії , розширення зони некрозу і апоптозу, зони інфаркту.

Головні ланки патогенезу реперфузійного синдрому

• Утворення великої кількості активних форм кисню, активація ПОЛ, ліпідні ушкодження мембран кардіоміоцитів.
• Надзвичайно велике надходження кальцію в клітину і розвиток гіперкальцієвих ушкоджень.
• Порушення мікроциркуляції (неповне відновлення кровотоку), ушкоджуюча дія лейкоцитів

Прекондиціонування

• Цей внутрішньоклітинний захисний механізм активізується при повторюваних епізодах вираженої ішемії. У разі досягнення рівня ішемії міокарда, несумісного зі збереженням життєдіяльності, «прекондиціонування» зменшує зону некротичного ураження серцевої тканини. Центральну роль в реалізації цього механізму відіграють К + -АТФ-залежні іонні канали плазматичної і мітохондріальних мембран кардіоміоцитів. Активізація цих каналів збільшує входження в цитоплазму клітин іонів К +, що супроводжується закриттям Са2 + -каналів і блокуванням надходження в цитозоль клітини іонів Са2 +. Зменшення доступності цитозольного кальцію знижує активність процесів скорочення клітин і таким чином сприяє зниженню потреби кардиомиоцита в кисні. В результаті ступінь ишемізації та її шкідлива дія зменшуються.

• Ішемічне прекондиціонування (іschaemic preconditioning, «загартовування ішемією») є найпотужнішою формою ендогенного захисту від інфаркту міокарда, яка забезпечує затримку його розвитку. Також використання коротких повторних епізодів ішемії / реперфузії безпосередньо на початку реперфузії зменшує вираженість реперфузійного ушкоджень (феномен посткондиціювання). Клінічними особливостями класичного прекондиціонування, визначеними в ранніх дослідженнях, були швидкий початок і короткочасність захисного ефекту. Якщо інтервал між прекондиціонуючою ішемією і тривалим летальним ішемічним впливом становив більше 1-2 годин, то захисний ефект втрачався. Проте подальші дослідження на тваринах показали, що прекондиціонування міокарда створює захист двухфазного характеру, при цьому віддалена у часі (затримана, пізня) фаза захисту ( «друге вікно захисту») виникає через 24 години і триває набагато довше, ніж перша фаза (до 72 годин ). Механізм розвитку цих двох форм адаптації, безсумнівно, різниться, але вони мають загальний пусковий фактор (тригер) - короткочасний ішемічний стрес.

Патогенетичні фактори, що впливають на міокард в умовах ішемії

• Гіпоксія (розвивається внаслідок зменшення перфузії міокарда - циркуляторна гіпоксія)
• Ацидоз (розвивається в результаті накопичення кислих продуктів обміну речовин унаслідок порушення відтоку крові і активації гліколізу)
• Збільшення позаклітинної концентрації іонів калію ( обумовлює порушення роботи Na-K насосів та збільшення проникності ушкоджених мембран)

• В ішемізованому міокарді ключова роль в ушкодженнях належить цитозольному кальцію, рівень якого значно зростає, це сприяє розвитку ішемічної контрактури міокарда та інших механізмів пошкодження.

Механізми ішемічного (гіпоксичного) ушкодження міокарда

Ушкодження кардіоміоцитів

• Ушкодження кардіоміоцитів при ішемії носить цитопатичний (опосередкований характер) і виникає внаслідок первинних порушень внутрішньоклітинного гомеостазу.
• Ушкодження можуть бути:

1) кальцієві

2) ліпідні (ПОЛ, активація мембранних фосфоліпаз, детергентна дія ВЖК)

3) ацидотичні

4) електролітно-осмотичні

5) протеїнові

6) нуклеїнові

Ліпідні ушкодження

Порушення бар`єрної функції кардіоміоцитів при активації ПОЛ:

​

Іонофорний механізм (обумовлений появою в клітині речовин, що мають властивості іонофорів, тобто сполук, здатних полегшувати дифузію іонів через мембрану завдяки утворенню комплексів, що проходять через її шари. У процесі активації ПОЛ з`являються речовини-іонофори для іонів кальцію і водню. У цьому випадку підвищується проникність клітинних мембран для цих іонів.

Механізм електричного пробою ( пов’язаний з існуванням на плазматичній та мітохондріальній мембрані кардіоміоцита різниці потенціалів. У результаті появи продуктів ПОЛ порушуються електроізоляційні властивості гідрофобного шару клітинних мембран, що призводить до електричного пробою мембрани, тобто до її електромеханічного розриву з утворенням нових трансмембранних каналів іонної провідності.

Протеїнові ушкодження

• Інгібування ферментів (оборотне і необоротне)
• Денатурація (обумовлена розривом ковалентних зв`язків та змін вторинної і третинної структури білка)
• Протеоліз (здійснюється під дією лізосомних протеолітичних ферментів – катепсинів і протеаз, які активуються іонами Са²⁺ )

Нуклеїнові ушкодження

• Порушення реплікації ДНК (денатурація ДНК, ушкодження ферментів реплікації, дефіцит трифосфонуклеотидів)
• Порушення транскрипції (мутаційні дефекти мРНК, постранскрипційна модифікація іРНК – неприєднання “кепа”, порушення утворення полі-А хвоста, розлади сплайсингу тощо)
• Порушення трансляції (Дефіцит іРНК, тРНК, мРНК, рибосмних ферментів і неферментних білків, вільних АК і АТФ)

Наслідки ішемїї міокарда

• Порушення скоротливої здатності міокарда з розвитком недостатності серця.
• Поява аномальної електричної активності – електрична нестабільність серця, розвиток аритмій.
• Ушкодження кардіоміоцитів, обумовлене гіпоксією.
• Реперфузійний синдром.

«Ішемічний каскад» по W.F. Armstrong

Інфаркт

Прояви, ознаки.

Больовий синдром

Зміни ЕКГ

Маркери ушкодження міокарда (прояви резорбційно-некротичного синдрому)

Ознаки запалення (лейкоцитоз, ШОЕ)

Синдром Дресслера (перикардит, плеврит, пневмония, поліартрит та ін. аутоімунні прояви)

​

​

​

​

​

​

​

Гострий коронарний синдром. Біохімічні маркери ушкодження міокарда.

​

​

​

​

​

• Міоглобін
• Тропонін Т та І
• МВ КФК
• ЛДГ

• Креатинкіназа МВ (CK-MB) являє собою одну з ізоформ ферменту креатинкінази, що бере участь в енергетичному обміні клітин. Фермент креатинкіназа складається з двох субодиниць M (від англ. Muscle) і B (від англ. Brain). Комбінації цих субодиниць утворюють ізоформи креатинкінази CK-BB, CK-MM і CK-MB. Ізоформи CK-MM і CK-BB переважають в м'язовій та нервовій тканинах, а креатинкіназа MB знаходиться практично виключно в серцевому м'язі. Тому збільшення концентрації креатинкінази MB служить специфічним індикатором пошкодження міокарда.

Ремоделювання серця після інфаркту

• Постінфарктне ремоделювання лівого шлуночка – це структурно – геометричні зміни лівого шлуночка, що являють собою процеси гіпертрофії неушкоджених ділянок та розтягненню зони інфарцированої тканини, дилятацію шлуночку. Змінюється його геометрія (більш сферична форма) , що порушує систолічну та діастолічну функцію. Але зараз це поняття розширене до біохімічного та навіть генетичного рівнів.

• Ремоделювання включає також зміни екстрацелюлюярного матриксу, утоврення фіброзу. До цього можуть бути причетні мікро- РНК, зокрема мікро-РНК -29 (експресується в фібробластах) є інгібуючим фактором міокардіофіброзу. ЇЇ експресія знижується після інфаркту, при ішемії та гіпоксії, що може сприяти активації фібробластів та розвитку крдіосклерозу.
• Гормони щитоподібної залози (Т3) можуть індукувати експресію микроРНК‑29с

​

The end