Основи біологічної систематики

Загальні принципи біосистематики

1. Ієрархія таксономічних категорій

Для визначення місця виду в системі використовують сувору послідовність таксонів:

• Домен (найбільша одиниця, включає декілька царств)
• Вид (основна та найменша одиниця)

2. Бінарна номенклатура (за К. Ліннеєм)

Для назви виду використовують подвійну назву (латинською мовою):

1. Перше слово: назва Роду (родова приналежність).
2. Друге слово: видовий епітет (конкретний вид).

Приклад: (наприклад, Homo sapiens).

3. Правило класифікації

Кожен відомий вид має бути обов'язково класифікований шляхом порівняння з іншими для визначення ступеня подібності та відмінності.

Міжнародні кодекси біологічної номенклатури

​

- впорядковують назви всього живого на планеті

- єдина мова науки для уникнення хаосу та помилок

- вчені різних країн розуміють один одного, використовуючи латину.

- система залишається стабільною, попри постійні нові відкриття.

​

Навіщо потрібні єдині правила?

​

• Хто дає назву? Автори (науковці), які відкрили та описали новий вид.
• Мета Кодексів: уникнути непорозумінь, помилок та дублювання назв.
• Фундамент: Усі сучасні кодекси базуються на біноміальній системі (подвійних назвах), яку запропонував Карл Лінней.

Основні діючі Кодекси

​

Сьогодні правила найменувань визначають чотири основні структури:

1. Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури (рослини, гриби, водорості, ціанобактерії).
2. Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури (тварини).
3. Міжнародний кодекс номенклатури прокаріотів (бактерії та археї).
4. Міжнародний комітет із таксономії вірусів.

Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури

​

Охоплює: зелені рослини, гриби, водорості та ціанобактерії.

Принципи ботанічної номенклатури:

• Незалежність: ботанічні назви не залежать від зоологічних.
• Типіфікація: назва прив’язана до конкретного зразка (типу).
• Пріоритетність: перша оприлюднена назва є законною.
• Унікальність: одна група — одна назва.
• Універсальність: усі назви вважаються латинськими.
• Зворотна сила: нові правила діють і на старі назви.
• Незалежність від поглядів: правила не змінюються через особисту думку вченого про класифікацію.

Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури

Головна мета: універсальність та спадковість назв тварин.

Основні засади:

• Біноміальність: назва = Рід + вид.
• Пріоритет: чинною є найстаріша назва.
• Невтручання: Кодекс не вказує вченим, кого включати до групи, він лише регулює назви.
• Типіфікація: обов'язкова наявність еталонного екземпляру, за яким описано вид.

Вид — базовий таксон систематики.

Не існує одного універсального критерію; вид визначається лише за сукупністю всіх критеріїв.

Вчені використовують різні підходи визначення виду, залежно від об’єкта дослідження:

Домашнє завдання

Повторити §50