ЗА ТВОРОМ

В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

«РИБКА Й ЖАБКА»

Підготувала:

асистент

вихователя

Лучка Т.М.

У ставочку за ліском де латаття біле,

Жабка разом з карасем жили не тужили.

Плавали завжди разом, гралися у ладки,

А це якось карасю і говорить жабка:

«Щось я змерзла у воді, погріюсь трішки,

Хай на сонечку мої нагріються ніжки,

Трішки мушок наловлю і комах смачненьких.

А ти поки не сумуй у воді саменький,

Принесу й тобі комах на сніданок друже,

А поки на берег йду бо замерзла дуже»

Швидко вилізла з ставка, на травичці сіла,

А карасику таке бачити несила!

І говорить сам собі: «Набридла водиця,

Мокро й холодно у ній, можна й застудиться»

Зирка заздрісно туди де жаба плигає,

Мить і виплигнув з води. Сонце припікає!

І пісок неначе жар, сушить бідну рибку,

​

Жабка бачить біда з другом і на поміч швидко!

Взяла в лапки карася, випустила в воду,

« Ох, карасик, не роби сам собі ти шкоду!»

​

А карасик так зрадів що лихо минуло,

Каже: «Дякую тобі! Ой і щоб то було,

Якби вчасно не прийшла мене рятувати,

На гарячому піску мусив пропадати!»

І уже з тих самих пір із ставка не рветься,

Зрозумів йому і так хороше живеться.