ЗОЛОТОНІСЬКИЙ ЗАКЛАД ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

(ЯСЛА – САДОК) «СТРУМОЧОК»

ЗОЛОТОНІСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Значення народної гри в педагогічному процесі закладу дошкільної освіти

Підготувала:

вихователь – методист

Тобілко О. М.

«Гра – це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що засвічує вогник допитливості»

Василь Сухомлинський

«Дитина, граючи, живе, - і живучи грає»

Т. Лубенець

Народні ігри – це історія народу, оскільки вони відображають соціальне життя кожної епохи.

Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління в покоління.

Перші записи та збірки українських народних ігор з'явилися в ХІХ столітті.

Це етнографічні праці:

Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти:

З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, вивчаючи напам'ять вірші, скоромовки, лічилки.

Ігри відкривають дітям живу історію свого народу, вчать любити народних героїв і ненавидіти кривдників.

Народні ігри класифікують за такими групами:

Народні дидактичні ігри вчать дитину ненав'язливо, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає того навчання. У скарбниці народної дидактики є дидактичні ігри для будь – якого віку.

Наприклад, для найменших:

• «Кую, кую чобіток»
• «Гу – ту – ту, варю кашу круту»
• «Сорока – ворона»

Для старших:

• «Чорне та біле»
• «Фарби»,
• «Дід Макар»
• «Фанти»
• «Бірка»
• «Кури»

Значну групу становлять народні рухливі ігри з обмеженим мовленнєвим текстом. У них текст подається як лічилка, примовка, перегукування.

Це ігри:

• «Панас»,
• «Їду, їду»
• «Звідки ти?»
• «Жмурки»
• «Горюдуб»
• «Котилася бочка…»
• «На чім стоїш?»
• «Іваночку, покинь схованочку»
• «Квочка» та ін.

Рухливі хороводні ігри супроводжуються пісенним текстом. На першому плані – слова, рухи нескладні (ходіння в колі), по закінченню слів, співу можливий біг.

Найвідоміші:

• «Огірочки»
• «Галя по садочку ходила»
• «Подоляночка»
• «Перепілочка»
• «Їде, їде дід».

Ігри історичної та соціальної спрямованості передають характер тієї епохи, коли вони складались . У їх змісті гравцями виступають «пан», «король», «цар», «царівна».

​

Це ігри :

• «Король»
• «Нема пана дома»
• «Кружок» та ін.

Ігри побутової спрямованості відображають у своєму змісті буденне життя людей.

• «Жили у бабусі…»
• «Ой сусіди, сусідоньки»
• «Сімейка».

Народні ігри як фольклорний жанр мають специфічні особливості. Це ігри гурткові, вони об'єднують від 10 до 20 і більше дітей, їх структурна особливість дозволяє об'єднати всіх бажаючих грати.

Не можна переоцінити значення народних ігор у розвитку мови дітей, у збагаченні їхнього словника образними словами.

За своєю структурою більшість народних ігор прості, однопланові, завершені, в них єдине ціле поєднуються слово, рух, пісня.

Діти будь-якого віку знайдуть собі гру до смаку. Добираючи її, слід врахувати вік дітей, чітко визначити мету кожної гри.

З дітьми третього року життя народні ігри можна проводити на прогулянці.

Текст слів в іграх простий, це переважно заклички:

• «Дощику, дощику»
• «Вода холодна»
• «Вийди, вийди сонечко».

У другій молодшій групі дітям доступні рухливіші хороводні ігри

• «Курочка – чубарочка»
• «Кізонька»
• «Де ж наші ручки?»

​

Дітям п'ятого року життя доступні й складніші хороводні ігри з текстом для співу:

• «Галя по садочку ходила…»
• «Калина»
• «Я лисичка, я сестричка»
• «Ой у перепілки…»
• «Жили у бабусі».

Народні ігри для дітей старшого дошкільного віку можна поділити на кілька груп.

До першої групи належать ігри з текстом – діалогом:

«Кози», «Панас», «Чорне – біле», «Гуси», «Жмурки», «Сірий кіт»

​

До другої належать ігри зі співом. Текст цих ігор ознайомлює дітей з трудовими процесами, із звичаями українського народу. Це такі ігри:

«А ми просо сіяли…», «Мак» та ін.

​

Наступну групу становлять ігри розважального характеру, в яких відбито народні звичаї.

Це ігри: «Чий віночок кращий?», «Ходить гарбуз по городу», «Ой є в лісі калина», «ой на горі жито».

Чимало народних ігор стануть у нагоді вихователю для закріплення звуковимови, звуконаслідування.

Серед них:

• «Довгоносий журавель»
• «Рядки»
• «Гуси»…

Народні хороводні ігри проводяться в ранкові години, на прогулянці, в другій половині дня. Вони також входять до складу занять з усіх розділів програми, ними бажано закінчувати заняття для піднесеного

емоційного стану дитини.

Без хороводних ігор не може обійтись жодне народне

свято чи розвага.

Під час фізичного виховання дошкільників, народні ігри виконують такі функції:

• Оздоровчу - сприяють гармонійному росту організму дитини; формують правильну поставу; загартовують організм, зокрема, коли їх проводять на свіжому повітрі незалежно від пори року;
• Освітню – формують рухові вміння, навички з бігу, стрибків, метання; розвивають фізичні якості – швидкість, силу, спритність, витривалість, формують основи знань з фізичної культури, валеології, народознавства;
• Виховну – виховують моральні та вольові якості дітей; повагу до звичаїв і традицій українського народу.

Цікавий зміст, емоційна насиченість, елементи змагань, гра в команді, виконання рухів у незвичних, часто комічних ситуаціях зумовлюють у дітей позитивні емоції, задовольняють потребу в рухах, збагачують руховий досвід.

«Для того, щоб це животворне джерело не замулювалося, не згасали його пульсуючі водограї, котрі повсякчас погамовують духовну спрагу, приносять нам радість і здоровий дух, мусимо бути ревнивими зберігачами наших кращих народних традицій, серед яких уосібне місце посідають дитячі ігри і яким відведена самою природою виняткова роль у вихованні наших дітей»

В. Скуратівський