В.О. Сухомлинський�«Гавеня і соловей»
Підготувала Пінчук Т.М.
Вивела Гава одне-єдине пташеня - Гавеня.
Вона любила своє дитя, частувала його смачними черв'ячками.
Та ось полетіла Гава по їжу й пропала.
Уже й сонечко піднялося вище за дерево, на якому вони жили, а матері все нема.
Заплакало Гавеня. Плаче, сльози струмками ллються додолу.
Чимало пташок притихло, жаль їм бідолашного малого.
Почув Соловей плач Гавеняти. Затремтіло з жалощів солов'їне серце. Залишив своє гніздо Соловей, прилетів до гавиного, сів поруч із пташеням і заспівав свою чудову пісню.
Аж вітер притих, заслухався. А Гавеня, мов і не чує солов'їного співу, плачем заливається.
Та ось почуло Гавеня - десь удалині пролунав материн голос: кра, кра...
Умить перестало воно плакати й каже: - Чуєш, це моя мама співає! Замовкни, будь ласка, не пищи!
Він перелетів на сусіднє дерево й задумався... Того вечора ліс не чув солов'їного співу.