2 of 15

Ігор Миколайович Римарук народився 4 липня 1958 року в селі М'якотах Ізяславського району Хмельницької області на Волині в родині сільських інтелігентів.
Навчався в Западинецькій середній школі Красилівського району Хмельницької області, яку закінчив у 1974 році із золотою медаллю.

3 of 15

Писати вірші Ігор почав ще під час навчання в школі, юнацьке захоплення літературою вплинуло на вибір подальшого життєвого шляху.

1979 року — закінчив факультет журналістики Київського університету

ім. Т.Г. Шевченка.

4 of 15

1984 рік — виходить перша збірка поета "Висока вода", стає членом Спілки письменників.

1988 рік – збірка «Упродовж снігопаду».

5 of 15

У лютому 2004 року — очолив Асоціацію українських письменників.

Працював журналістом у газеті "Вісті з України", згодом старшим редактором поезії видавництва "Молодь", головним редактором журналу "Сучасність", завідувачем редакції сучасної української літератури видавництва "Дніпро».

6 of 15

Упорядник антології нової української поезії "Вісімдесятники" (1990, Едмонтон).

Вірші перекладалися багатьма мовами світу, друкувалися в англо-, іспано-, польско-, російсько, румуно-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.

Лауреат Шевченківської премії в галузі поезії (за збірку 2000 року «Діва Обида»)

2002 року.

7 of 15

Восени 2008 року на одній із вулиць Львова поета збила автівка.

Помер 3 жовтня 2008 року.

Похований 6 жовтня на Личаківському цвинтарі.

8 of 15

Особливості поезії

Лірика Римарука відбиває кризовий стан душі і думок нашого сучасника, його конфлікт із самим собою, з навколишньою дійсністю і неправдою, його намагання пізнати себе і закони реальності. Монологічні вірші сповнені драматизму, боротьби духу.

У його інтелектуальних поезіях, не позбавлених витонченої ускладненості, немає плутаної невиразності, розхристаності. Фраза майстерно відшліфована, образність часом аж занадто щільна. Поет сміливо й вміло використовує розроблені раніше ідеї, образи, сюжетні схеми, не втрачаючи своєї самобутності й оригінальності.

9 of 15

Джерело відео: https://www.youtube.com/watch?v=6ehnDCN0vY0

10 of 15

Тематика творів:

автобіографічні мотиви («Тільки рука, що немовби навчає ходити», «Блудний син», «Один», «Чаша»);

проблема зображення духовності («Порушив кожну із обітниць…», «Вже не стачить старих підошов», «Сиві гриви зірниць», «Нічні голоси»);

власний погляд на сучасну епоху («А те, що живий, - серед ночі засвідчує страх», «Ця стерня не коле…», «У небесних полях чорнокрилий тюльпан»);

фольклорний струмінь («Новорічне», «Різдво», «Ми надійшли…»);

роздуми про час і простір, історичне минуле («До Святослава», «На Щекавиці», «Хортиця», «Версія»).

11 of 15

молодiй душе�радiй обновам —�лавровий вiнок стає терновим�стражники у мученики пруть�хрест не орден�хрест не одберуть�на крилатий герб у консулятi�задивились коники крилатi�а буланий змiй�а вороний —�де ви нинi�в упряжi якiй�мчить полями бричка макабрична�деренчить горлянка вiзника�i твоя�душе�зоря одвiчна�в небесах оновлених зника. �

Обнови

Поєдинок�(Віктор Зарецький, 1987) �

12 of 15

Тема – пошуки справжніх, неперехідних цінностей ліричного героя.� Віршовий розмір – верлібр. Не поділяється на стопи, рядки мають різну кількість наголосів, довільно розташованих, немає рим, розділових знаків.

У поезії яскраво виражена біблійна символіка, що тісно переплетена з проблемами й труднощами мирського (чи сучасного?) буття.

У вірші подана алегорична картина сучасного світу з його суперечностями, протиріччями, коли «лавровий вінок» перетворюється на «терновий», кати стають героями, тільки «тяжкі хрести» залишаються, їх не одберуть, це не ордени.�

«Обнови» Ігор Римарук

13 of 15

Ліричний герой поезії жалкує за «буланими», «вороними» «зміями» — мріями, сподіваннями, сміливими вчинками, котрі змінилися на буденщину — деренчливу бричку з крикливим візником, і прагне оновлення, «крилатості», лету до осяйних небес. Вірш написано в постмодерній манері, що характерно для автора. У вірші майже немає розділових знаків, а рядки не відмежовуються великою літерою. Кожен сам ставить акценти і розуміє твір по-своєму.

Цілком по-філософському автор вирішує питання про покликання й призначення людини на землі, коли завжди є проблема вибору життєвого шляху: «хрест не орден хрест не одберуть». Тільки особистість знає, що має хрест, і його слід пронести гідно, як Христос. Окремою темою звучить протистояння покликання поета та імперської залежності, що глибоко сидить у підсвідомості, бо все ще мимоволі озирається «на крилатий герб у консуляті». Минає час, і йому належить щоразу бути оновленим, саме тому минуле й майбутнє завжди поруч, саме тому «зоря одвічна в небесах оновлених зника», щоб означити новий поступ для душі.�

1 of 15