Конфліктні ситуації в освітньому середовищі: трансформація конфлікту

Володимир Носенко,

завідувач Центру практичної психології, соціальної роботи та здорового способу життя

​

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“Харківська академія неперервної освіти”

Конфліктологія

це вчення про конфлікт, його генезу, протікання, наслідки; вона охоплює людину, її місце в природі, людському суспільстві і специфіку психологічних оцінок та внутрішньоособистих вимірів.

Конфліктологія наука про зіткнення, проблемне функціонування особи, людського суспільства, природи та взаємодії людини і природи.

Визначення конфлікту

• Конфлікт (лат. conflictus - зіткнення, сутичка) - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями
• Конфлікт – це якість взаємодії між людьми (або елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів та цілей.
• Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів або суб’єктів взаємодії.

Визначення конфлікту

• Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – це особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.
• Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій (потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів тощо) у свідомості окремо взятого індивіда, в міжособистісних взаємодіях та міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей.
• Конфлікт – це ситуація, де люди (або групи людей) мають несумісні цілі та інтереси, які супроводжується негативними емоціями та поведінкою.
• Спільне в цих визначеннях – протиставлення цінностей та норм, інтересів та потреб.

Конфліктогени

• це слова, дії (або бездіяльність), що можуть призвести до конфлікту, викликати обурення, лють, злість та інші негативні емоції, які породжують конфлікт.

​

Типологія конфліктів

Існує певна кількість класифікацій конфліктів, суттєво більшість із них схожі між собою. Далі узагальнено і наведено кілька класифікацій, сформованих на підставі провідних критеріїв:

▪ за способом розв’язання: насильницькі, ненасильницькі;

▪ за сферою впливу: соціальні, політичні, організаційні, економічні, ґендерні;

▪ за спрямованістю впливу: вертикальні, горизонтальні, змішані;

▪ за ступенем прояву: відкриті, приховані;

▪ за кількістю учасників: міжгрупові, особистісно-групові, міжособистісні, внутрішньоособистісні;

▪ за функціональністю: конструктивні, деструктивні;

▪ за тривалістю: короткочасні, затяжні;

▪ за причинами (для організаційних конфліктів): зумовлені трудовим процесом, психологічними особливостями людських взаємовідносин, індивідуальними особливостями членів групи.

Яку ситуацію ми можемо назвати конфліктом?�

• Конфліктною є та ситуація, де є учасники/учасниці або дві сторони. Це можуть бути люди або групи людей. Вони мають певне протиріччя (несумісність). Воно може виявлятися в їхніх думках, поглядах на ситуацію, в цілях, яких вони хочуть досягти, та способах їх досягнення. Така ситуація супроводжується негативними емоціями та взаємними образами.

​

Конфлікт ≠ булінг

Що таке “булінг”?

Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичній розправі тощо �

Булінг (цькування) �Стаття 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

• діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого

Наслідки шкільного цькування:�� почуття приниження і сором, страх, розпач і злість;�неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку; �комплекс неповноцінності, беззахисність;�негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування; �самотність, часті прогули у школі;�неадекватне сприймання реальності – підвищену �тривожність;�різноманітні фобії, неврози;�девіантну поведінку – схильність до правопорушень; �суїцидальні наміри;�формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності – аддітівна поведінка.�

Конфлікти між учителем та учнями:

• Конфлікти діяльності – виникають з приводу виконання учнем навчальних завдань, успішності, позанавчальної діяльності;
• Конфлікти поведінки – виникають з приводу порушення учнем правил поведінки в школі;
• Конфлікти стосунків – виникають у сфері емоційно-особистісних взаємин учнів і вчителів, у сфері їх спілкування.

​

​

​

Причини конфліктів у взаєминах учнів:

• прагнення переваги;
• прояви агресивності;
• прояви егоізму;
• порушення правил поведінки;
• невдалі обставини.

Чотири з п'яти причин конфлікту лежить в площині не ефективних взаємин та не вміння конструктивно взаємодіяти.

За спрямованістю конфлікти поділяються на «горизонтальні» і «вертикальні», крім цього, виділяють також «змішані».

• До горизонтальних відносять такі конфлікти, у яких не задіяні особи, що перебувають у підпорядкуванні один в одного.
• До вертикальних конфліктів відносять ті, в яких беруть участь особи, які перебувають у підпорядкуванні один у іншого.
• У змішаних конфліктах представлені і вертикальні, і горизонтальні складові. Такі конфлікти складають приблизно 70-80% всіх конфліктів.

• За значенням для групи конфлікти поділяються на конструктивні (творчі, позитивні) і деструктивні (руйнівні, негативні).

Перші приносять користь справі, другі — шкоду.

• За характером причин конфліктів їх класифікують на об’єктивні та суб’єктивні. Перші утворюються від об’єктивних причин, другі — від суб’єктивних, особистісних. Об’єктивний конфлікт, як правило, вирішується конструктивно. Суб’єктивний конфлікт – деструктивно.

Причини конфліктів

Ф. У. Лінкольн класифікує причини конфліктів з п’яти підстав: інформація, структура, цінності, відносини і поведінка, і відповідно виділяє п’ять основних факторів (причин) конфліктів.

1. Інформаційний чинник

• це та інформація, яка припустима для однієї сторони і неприпустима для іншої. В якості такої інформації може виступати неповна або неточна інформація, надана однією із сторін.

До цього фактору автор відносить небажане оприлюднення і недооцінку фактів та їх значення при вирішенні спірних проблем, а також такі явища, як мимовільна дезінформація, чутки тощо.

2.Структурний фактор

• це формальні і неформальні характеристики групи.

Вони виражаються в специфіці законної влади і законодавства, статус, права чоловіків і жінок, їх віці, ролі традицій, системи підзвітності та передачі інформації, різних соціальних нормах і т.д.

3. Ціннісний чинник

• це ті принципи, які проголошуються або відкидаються, яких дотримуються або якими нехтують, про яких забувають, або навіть які навмисно порушують.

Це ті принципи, яких імовірно будуть дотримуватися всі члени групи, тому цінності вносять у соціальну групу почуття порядку і мету існування. Вони розрізняються за формою (цензура, санкції) і за змістом (загальноприйнятий порядок, правила поведінки, звичаї).

Цінності описуються як:

• особисті системи вірувань і поведінки (забобони, уподобання, пріоритети щодо приналежності до групи);
• групові системи вірувань і поведінки;
• системи вірувань і поведінки всього суспільства;
• загальні нормативні цінності всього людства;
• професійні цінності;
• способи дії і методи, властиві окремим соціальним інститутам і організаціям;
• релігійні, культурні, регіональні, місцеві та політичні цінності.

4. Фактор відносин

• пов’язаний із задоволенням від взаємодії двох і більше сторін або відсутністю його задоволення чи взаємодії.

Тут звертається увага на такі аспекти:

• основа відносин (добровільні чи примусові);
• утність відносин (незалежні, залежні, взаємозалежні);
• очікування від взаємин;
• важливість взаємин;
• цінність взаємин;
• тривалість відносин;
• сумісність людей у процесі взаємовідносин;
• внесок сторін у відносини та ін.

5. Поведінковий фактор

• це стратегія поведінки в конфліктній ситуації: уникнення, пристосування, конкуренція, компроміс, співробітництво (по К. Томасу).

Решітка Томаса-Кілмена

• У конфліктологічній літературі широко використовується з цього приводу "концепція Томаса Кілмена", в якій подано п'ять основних стратегій людської поведінки в конфліктній ситуації, а саме: уникнення, суперництво, пристосування, компроміс, співробітництво.

Розглянемо кожну більш детально.

Ухилення

Коли людина ігнорує конфліктну ситуацію, удає, що її не існує, не вживає ніяких заходів - така стратегія правомірна. Але буває й так, що невтручання може призвести до ескалації конфлікту, оскільки проблема не вирішується, а інтереси учасників конфлікту залишаються незадоволеними. Внаслідок невтручання проблема, яку можна було вирішити, залишається і перетворюється на таку, яку вже неможливо розв'язати. Гасло - "моя хата скраю".

Конкуренція

дає змогу домогтися необхідного результату, стимулює розвиток, сприяє прогресу. Сторона конфлікту, що застосовує стиль суперництва, покладається на силу для забезпечення своєї переваги, намагається нав'язати іншим свій варіант вирішення спірних питань. Власна перемога бачиться як поразка суперника. На переговорах використовуються слабкі місця в його аргументації. Гасла - "сильний завжди має рацію", "переможців не судять" тощо.

Пристосування

Вчинки можуть демонструвати добру волю й служити позитивною поведінковою моделлю для опонентів. Нерідко вчинки стають переломним моментом у напруженій ситуації, що змінює її проходження на позитивне. Така стратегія дає змогу зберегти ресурси для сприятливіших моментів.

Компроміс

Пошуки балансу, взаємних поступок, угамування суперечностей і підкреслення спільності інтересів. Іноді компроміс допомагає прийняти певне рішення. Гасло - "краще маленька рибка, ніж великий тарган".

Співробітництво/співпраця

Орієнтація на найповніше задоволення інтересів усіх учасників конфліктної ситуації. У процесі співробітництва суперечності відверто обговорюються, спільно з іншою стороною наполегливо шукаються шляхи та засоби погодження спірних питань. Виявляються приховані інтереси, відшукуються резерви та ресурси для їхнього задоволення. Гасло - "один розум добре, а два - краще".

П’ять основних причин конфліктів та можливості втручання відповідно до джерел конфліктів �(за Кристофером Мором)��

1. Предметні конфлікти.

2. Конфлікти інтересів.

3. Конфлікт відносин.

4. Конфлікт цінностей.

5. Структурні конфлікти.

Система конфлікту

• Конфлікт має сторони, а сторони мають цілі. Коли цілі несумісні (суперечливі), виникають спірні питання з відповідними моделями ставлення і поведінки. Загальний результат усього цього – конфлікт.
• Загальний склад сторін та їхніх цілей становить систему конфлікту. Відображення системи конфлікту – основна частина роботи над ним. Необхідно зауважити, що є дві сторони, що беруть участь у конфлікті, а термін «третя» означає саме зовнішнє положення щодо конфлікту.

Стадії розвитку конфлікту �

І. Передконфліктна ситуація (передумови, приховані конфлікти, непорозуміння).

ІІ. Інцидент (привід, перша сутичка).

ІІІ. Ескалація конфлікту (загострення стосунків, протидія).

ІV. Кульмінація (максимум протистояння, вибух).

V. Згасання, завершення конфлікту (втрата інтересу до протистояння, вирішення ситуації, досягнення домовленостей, порозуміння).

VІ. Постконфліктна ситуація (наслідки).

Фази конфлікту�

• Латентна фаза — зародження конфлікту.
• Демонстративна фаза — усвідомлення виникнення конфлікту.
• Агресивна фаза — загострення конфлікту.
• Батальна фаза — вирішення конфлікту.

​

Деструктивне вирішення конфлікту �

• Часто розбіжності між людьми перетворюються на особистий конфлікт. Різні точки зору на певні проблеми перетворюються на докори іншим людям і судження про їхній характер, наміри й мотиви. Замість того щоб звернутися до спільної проблеми, розглядають іншу людину як проблему.
• Коли інша людина розглядається як проблема, часто сварка закінчується у глухому куті, з якого сторони конфлікту самі не можуть вибратися.

Конструктивне вирішення конфлікту �

• Конструктивно вирішувати конфлікти означає шукати рішення проблеми, не впливаючи на особистість противника. Усі учасники конфлікту беруть на себе спільну відповідальність за проблему і пліч-о-пліч шукають рішення.
• Проблема визначається і вирішується спільно

Чотири чинника конструктивного вирішення конфлікту

1) адекватного сприйняття конфліктів, коли є точна, не викривлена особистими інтересами, оцінка дій, намірів, позицій опонентів і своїх власних;

2) відкритого та ефективного спілкування;

3) створення атмосфери взаємної довіри і співробітництва;

4) визначення сутності конфлікту.

Висновки

• Люди часто сприймають конфлікти як перешкоди, небезпеку, деструктивність і біль. Тому більшість людей прагне уникати конфліктів. Проте конфлікти слід розглядати іншим, більш належним чином: конфлікти є важливим сигналом того, що дещо (вже) не в порядку і має бути змінено; це шанс для розвитку і поліпшення взаємних відносин. Чи буде використано цей шанс, залежить від того, як поставитися до конфлікту.
• Найбільш прийнятним при вирішенні конфлікту є підхід, коли враховуються інтереси всіх сторін учасників/учасниць конфлікту, і конфлікт вирішується на рівні «виграш – виграш».

​

За додатковою інформацією ви можете звернутися за адресою ЦПП, СР та ЗСЖ

kharkiv20@ukr.net