Гіпотези про природу �кульової блискавки
Підготувала учениця 9-Б класу
Гімназії №163
Покалюк Крістіна
КУЛЬОВА БЛИСКАВКА: ПРИРОДА ЇЇ ВИНИКНЕННЯ
Звідки береться кульова блискавка і що вона таке? Це питання задають собі вчені багато десятків років поспіль, і поки що чіткої відповіді немає. Стійка плазмова куля, що виникає в результаті потужного розряду високої частоти. Інша гіпотеза — мікрометеорити з антиречовини.
Між речовиною і антиречовиною може виникнути бар’єр з кульовою поверхнею. Потужне гамма-випромінювання буде роздмухувати цей шар зсередини, і перешкоджати проникненню речовини до нетутешньої антиречовини, і тоді ми побачимо, що світиться, пульсуюча куля, яка буде парити над Землею. Ця точка зору начебто отримала підтвердження. Двоє англійських вчених методично оглядали небо за допомогою детекторів гамма-випромінювання. І зареєстрували чотири рази аномально високий рівень гамма-випромінювання в очікуваній області енергії.
Як утворюється кульова блискавка
Скільки треба метеоритів з антиречовини, щоб забезпечити частоту, з якою спостерігаються кульові блискавки? Виявилося, що для цього досить лише однієї стомілліардної від загальної кількості метеоритної речовини, що випадає на Землю. Такий результат цієї несподіваної роботи. Зрозуміло, пояснення вчених далеко не остаточно і вимагає перевірки. Але чи має воно відношення до кульової блискавки?
Ні! — відповідає інший вчений і заявляє, що кульова блискавка взагалі не існує. Та куля, що світиться, яку ми бачимо, — лише ілюзія нашого зору. У своїй лабораторії він лампами-спалахами імітував спалахи блискавок з тією ж частотою, з якою вони зазвичай слідують під час грози, і всі присутні з подивом «побачили», як дивні світні кулі плавно летять по повітрю…
Гіпотез багато, але їх ріднить один, загальний підхід. Кульова блискавка розглядається як окреме, ізольоване щось, що живе самостійно.
В кінці позаминулого століття французький вчений Гастон Планте і російський вчений Н. А. Гезехус запропонували і розвинули принципову ідею про те, що кульова блискавка — система, яка енергетично живиться зовнішнім джерелом. Вони вважали, що куля, що світиться пов’язана з хмарами — невидимим стовпом електризованого повітря. Але розвинути і обґрунтувати цю гіпотезу тоді, в позаминулому столітті, вони не могли, і вона зникла під купою інших, в яких кульова блискавка розглядалася як окремий загадковий об’єкт. І ось ідеї, що випередили свій вік, оживають на новій основі.
При переході з повільного режиму на швидкий процес стає вибуховим — кульова блискавка переходить у лінійну. Можливий і зворотний перехід лінійної блискавки в кульову; якимось таємничим, а може бути, випадковим чином цей перехід зумів здійснити талановитий фізик Ріхман, сучасник і друг Ломоносова. За свою вдачу він заплатив життям: отримана ним кульова блискавка вбила свого творця.
Кульова блискавка і невидима атмосферна зарядова траса, що зв’язує її з хмарою, знаходяться в особливому стані «ельма». Ельма на відміну від плазми — низькотемпературне електризоване повітря — стійке, остигаюче і таке, що розтікається дуже повільно. Це пояснюється властивостями прикордонного шару між ельмою і звичайним повітрям. Тут заряди існують у вигляді негативних іонів, громіздких і малорухомих. Розрахунки показують, що розтікається ельма за цілих 6,5 хвилини, а вони регулярно поповнюються через кожну тридцяту частку секунди. Саме через такий проміжок часу проходить електромагнітний імпульс на трасі розряду.
Як виглядає кульова блискавка? Приблизно так. Напевно, цей знімок вийшов випадково. Гроза, сліпучі гілки блискавок, простяглися на Землі. І куля, стрімко летить вниз. Ривок, миттєва зупинка, куля метається, потім знову ривок вниз, до Землі, знову зупинка, хаотичний швидкий рух в сторони… Ось і Земля. І потужний вибух — розряд. На фото добре видно. Унікальна фотографія, єдина у своєму роді — політ кульової блискавки до Землі з хмари.