• Героїчний епос – це назва фольклорних творів різних жанрів, у яких у легендарізованій формі відображено волю, завзяття народу у боротьбі проти ворогів соціального і релігійного пригноблення, прославляються розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних героїв.��

​

Епічні(архаїчні)

форми

міф

казка

легенда

билина

сказання

​

​

​

Давній(класичний)

епос

​

“Махабгарата”

“Рамаяна”

“Іліада”та “Одіссея”

​

​

Середньовічний

героїчний епос

​

“Пісня про мого Сіда”

“Беофульф”

“Пісня про Нібелунгів”

“Пісня про Роланда”

“Слово о полку

Ігоревім”

Ознаки героїчного епосу:

- ідеї служіння батьківщині, самоутвердження народу, боротьби проти національного, соціального пригноблення;

- відображення реальних подій у легендаризованій формі, надання реальним фактам героїчного змісту;

- історична конкретність, зв’язок з певною добою;

- автори творів – невідомі учасники чи очевидці певних історичних подій;

- органічне поєднання реальних історичних постатей із вигаданими персонажами;

- герої – сини свого часу, народу, які уособлюють ідеї національної незалежності, етичних і соціальних норм певного народу;

- основна тема – боротьба із зовнішніми ворогами за віру, незалежність народу, об’єднання країни.

​

​

«БЕОВУЛЬФ»

• «Беовульф» – пам'ятка стародавнього англосаксонського героїчного епосу.
• Дійшла до нас у рукопису давньоанглійською мовою початку X століття (Британський музей в Лондоні), але створена набагато раніше (VII-VIII століття).
• В основу пам’ятки покладені героїчні сюжети, в яких відображені події першої половини VI ст. Поема складається з двох частин. Герой поеми – воїн з племені геатів (скандинавське плем’я з півдня Швеції) на ім’я Беовульф. Це ім’я перекладається за однією версією як ведмеде-вовк, а за іншою як бджолиний вовк (тобто ведмідь). В першій, більшій за розмірами частині, він в молодості перемагає велетня Гренделя і звільнює від нього Данію. В другій, старий Беовульф, що правив гаутами 50 років, вбиває дракона, який загрожує його країні, але при тому гине.

Поєдинок Беовульфа з драконом

(ілюстрація до видання 1908 р.)

«Пісня про Нібелунгів»

• В основу «Пісні про Нібелунгів» покладені події і легенди часів Середньовіччя, епохи великого переселення народів, - завоювання Європи гуннами на чолі з Аттілою (Етцелем) в V ст. Невідомий талановитий поет майстерно поєднав у своєму творі два цикли народних переказів, що існували ще з VI ст.: історію трагічного шлюбу нідерландського королевича Зігфріда й бургундської королівни Крімгільди та історію загибелі королівства, заснованого на початку V ст. східногерманським племенем бургундів із столицею в місті Вормсі (верхня течія Рейну), яке 436 року захопили гунни.
• «Пісня про Нібелунгів» – монументальний твір. Вона налічує 39 «авентюр» (пісень, частин), які обіймають біля 2400 строф (понад 9 тисяч рядків).

Боротьба Зігфріда з ведмедем,

1911

• Виникла поема між 1200-1210 роками, можливо, в місті Пассау. Написав її, гадають, придворний шпільман. Так називали в середні віки мандрівних поетів, акторів, музикантів. Первісний рукопис невідомого шпільмана загинув, однак його твір жив у народі, і шанувальники поезії записували різні його варіанти. Один із таких варіантів уперше знайшов 1757 року в місті Хоенемсі швейцарський письменник і літературознавець Й. Я. Бодмер. Подальші пошуки виявили 32 таких варіанти в трьох різних редакціях. Після багатьох років ретельної праці над усіма варіантами й редакціями вченим удалося відновити первісний текст, який в усній традиції був відомий під назвою «Загибель Нібелунгів» .

Зігфрід і Крімгільда.

Фреска у Королівському дворці,

Мюнхен

«Пісня про мого Сіда»

​

• У VII ст. іспанці розпочали боротьбу за звільнення Піренейського півострова від арабів (маврів) – Реконкісту. У Реконкісті брали участь рицарі з усієї Європи, сподіваючись отримати величезні земельні володіння. Події Реконкісти знайшли відображення в іспанському епічному творі “Пісня про мого Сіда”.

​

• «Пісня про мого Сіда» – пам’ятка іспанської літератури, анонімний героїчний епос, написаний близько 1140 року. Єдиний оригінал поеми, що зберігся, про Сіда – рукопис 1207 року, вперше виданий не раніше XVIII століття (1779 рік).
• Головним героєм епосу виступає доблесний Сід, борець проти маврів і захисник народних інтересів. Основна мета його життя – звільнення рідної землі від арабів.

Сторінка з

«Пісні про мого Сіда»

• Історичним прототипом Сіда послужив Кастільський воєначальник, дворянин, герой Реконкісти Родріго (Руй) Діас де Вівар (1043-1099), якого прозвав за хоробрість Кампеадором («бійцем»). Переможені ж ним араби прозвали його Сід Кампеадор (Сід – «пан» ), оскільки боялись і поважали його.
• Всупереч історичній правді Сід зображений лицарем, що має васалів і що не належить до вищої знаті. Образ його ідеалізується в народному дусі. Він перетворений на справжнього народного героя, який терпить образи від несправедливого короля, вступає в конфлікти з родовою знаттю.

​

Сід

Сторінка з

«Пісні про мого Сіда»

«Слово о полку Ігоревім»

• «Слово о полку Ігоревім» – славетна пам’ятка красного письменства Київської Русі. Рукопис було знайдено 1792 року, опубліковано 1800 року у Москві. Оригінал твору згорів під час війни з французами 1812 року.
• Історичною основою «Слова…» є невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців навесні 1185 р., а вже у 1187 році об’єднанні дружини князів здійснили успішний похід. Автор згадує свого попередника – співця Бояна, який в XI ст. прославляв князів, і зв'язує Бояна, Велесового внука, з давнім дохристиянським світом божеств та обіцяє співати в його стилі, щоб об’єднати славів (слави – славяни).

Гравюра В. Фаворського

​

​

• Після описів підготовки до походу, триденного бою і поразки Ігоря, автор «Слово…» з'ясовує причини, які довели до недолі Руську землю. Закінчується поема, після опису втечі Ігоря з полону, приходом князя до церкви Святої Богородиці Пірогощої – державної богоматері. Автор віддає належне походу князя Ігоря. Твір завершується прославою спершу «старим князям» – Ігореві і Всеволодові, а потім «молодим», представником яких був Володимир Ігоревич.
• Ідея твору – захист батьківщини від ворогів, подолання феодальних міжусобиць, заклик до єднання країни.

​

Ілюстрація до

“Слова о полку Ігоревім”

К. Васильєв.

Князь Ігор

“Пісня про Роланда”

• Французький епос зберігся у вигляді поем (їх близько 100), в записах XII-XIV ст., обсягом від 1000 до 20 000 віршів.Поеми, які дійшли до нас, відомі під загальгою назвою “Шансон де жест” (фр. Chansons de geste), що означає “Пісні про діяння”.
• За змістом французькі поеми поділяється на три цикли (“жести”): королівський цикл (“жест”) – центральний герой – король Франції; цикл Доона де Майанса (“феодальний жест”) – це оповідь про феодальні чвари; цикл Гарена де Монглана, у якому прославляється ідеальний васал, що вірно служить своєму королю і боронить державу від ворогів.

Бюст Карла Великого.�1350 р., Аахен

• Вершиною французького національного епосу є поема “Пісня про Роланда”, яка належить до королівського циклу. «Пісня про Роланда» виникла на основі зовсім незначного в історичному плані факту. Влітку 778 р. Карл Великий, завершивши кількамісячний похід у північну Іспанію з метою протидії поширенню мусульманства, повертався зі своїм військом до Франції через Піренейські гори. У Ронсевальській ущелині на його ар'єргард, очолюваний маркграфом Хруодландом, напало гірське плем'я басків. Перебивши всіх франків і пограбувавши обози, баски зникли так само раптово, як і з'явилися, відійшовши таємними, їм одним відомими стежками. Карл навіть не зміг помститися нападникам і рушив далі.
• Про цей драматичний випадок повідомляє історик Егінхард у “Життєписах Карла великого” (IX ст.), зазначаючи, що в бою серед знатних осіб загинув “Хруотланд, маркраф Бретані”.

​

​

Битва Карла Великого

с Балігантом�Мініатюра, 1290, St. Gall

• В народній уяві загиблі рицарі Карла перетворилися на могутніх, легендарних героїв. І вже через століття літописець Карла Лисого, розповідаючи про цей випадок, назвав рицарів найвідомішими героями країни. На цей сюжет склали низку кантилен, що поширилися по всій Франції. Оспівувана в них історична подія поставала докорінно трансформованою: похід Карла тривав уже сім років, причиною загибелі ар'єргарду були вже не баски, а сарацини-нехристі, невірні, маври, очолені підступним царем Марсілієм, який підкупив зрадника Ганелона. Пісні про невдалий похід Карла складалися і виконувалися протягом X ст., аж поки не з'явився геніальний поет, що об’єднав їх надав їм стрункого й завершеного вигляду. Ніяких відомостей про цього поета не дійшло, крім спірно-загадкового імені «Турольд».

​

Армія Карла Великого виступає �у похід в Іспанію.�Мініатюра, 12 ст. �