Кониський Олександр
18.08.1836 - 12.12.1900
Кониський Олександр Якович народився 18 серпня 1836 року в селі Переходівці (тепер Ніжинського району Чернігівської області). Походив із стародавнього чернігівського роду, який нараховував понад 400 років. Його дитинство пройшло в місті Ніжині.
Друкуватися почав у 1858 році у “Черниговском Листке”. Вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організовував недільні школи. Як член київської міської ради домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл Кониський видав популярні книжки й підручники: “Українські прописи” (1862), “Арифметика, або щотниця” (1863), “Граматика або перша читанка задля початку вченья” (1882).
Налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині. Обвинувачений у поширенні “малоросійської пропаганди”, він 1863 року без слідства і суду був засланий до Вологди. Його роман “ Не даруй золотом і не бий молотом” у 1871 році під час чергового обшуку конфіскувала і знищила поліція. Із 1865 року жив за кордоном.
1872 року, після зняття поліційного нагляду, повернувся до Києва. Там працює у газеті “Київський Телеграф”. Кониський був одним із фундаторів Літературного Товариства ім. Т.Г.Шевченка у Львові (1873), а пізніше - ініціатором пертворення його у Наукове Товариство імені Т.Г. Шевченка.
Літературну діяльність почав у 1858 році. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. В оповідання Кониський порушує проблему соціального й національного гноблення України в складі Російської імперії (“Панів празник”, “Млин”, “Спокуслива нива”), народного побуту (“Хвора душа”, “Старці”, “За кригою”). В повістях “Семен Жук і його родичі” та “Юрій Горовенко” подав образи українських національних інтелігентів, просвітян-культурників.
Кониський - автор першої грунтовної біографії поета Шевченка (у 2-х томах), яка не втратила свого значення і нині: “Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя” (тт. І-ІІ, Львів, 1898-1901). Цю працю високо оцінили І Франко, А.Кримський.
Створення гімну “Молитва за Україну”, покладеного на музику Миколою Лисенком, також припадає на період його плідної праці над дослідженням життя та творчості Т. Шевченка. Гімн ніби став тим нектаром любові до України, який Олександр Кониський зібрав з квітів, що ростуть у саду творчості великого Кобзаря.
Помер в Києві 12 грудня 1900 року. Похований на байковому кладовищі.
Від кінця 1920-х років твори Кониського в СРСР знаходились під забороною, а радянське літературознавство відносило його до “націоналістів”. Певна реабілітація Кониського відбулася у 80-х роках ХХ століття, а в Києві 1990 року перевидано його монографію “Тарас Шевченко-Грушівський”.