1 of 19

Євген Гребінка �як літературний феномен. �Поетичний світ митця.

Підготувала вчитель ЗОШ І-ІІІ ст. с. Озерної

Тернопільського району Тернопільської області

Сович Наталія Степанівна

2 of 19

Євген Павлович Гребінка(1812-1848)

3 of 19

В оцінці критиків

С. Єфремов.

«В нашому письменстві полишив Гребінка невелику спадщину, але їй мусить дякувати, що ім'я його й досі не пішло, та ще довго й не піде в непам'ять. Справжній талант літературний, оригінальність та щирість видко лиш у його „Приказках“ та деяких поезіях ліричних… Як мітичний Антей, що набирався сили, торкаючись матері-землі, так і Гребінка … набирався справжньої творчости, обертаючись до рідного письменства й рідної мови, єдино лиш цим здобув він права на певне місце в літературі…».

І.Франко

«Гребінка вилив свою поетичну душу і любов до України в чудових ліричних поезіях».

4 of 19

Поезія Є. Гребінки на сьогодні, на жаль, не здобула ще належного поцінування. Значно більшу увагу дослідники, закономірно, приділяють байкарській спадщині та прозі письменника. Тому важливо розглянути Є. Гребінку як поета, окреслити своєрідність його романтичного стилю та з’ясувати особливості літературно-естетичної позиції митця.

5 of 19

Свої перші поетичні спроби Є. Гребінка розміщував у рукописних журналах "Аматузия" и "Пифия", які готував разом із В.Ф.Домбровським. Відомо з листів Є. Гребінки, що він уже у 1826 р. писав ліричні твори, балади, оди. А в 1828 р. перед однокласниками прочитав початок вірша "Славянский вечер". Цей твір під назвою "Рогдаев пир" був першим друкованим твором. Останній поетичний твір поета був створений у рік смерті (1848).

6 of 19

Поетичні твори Є. Гребінка писав українською та російською мовами протягом усього життя (із півсотні віршів лише шість - україномовні).
У більшості поезій, надрукованих у 30-х рр. ХІХ ст., виразною є романтична концепція особистості, яка, безперечно, сформувалася ще в роки навчання.

7 of 19

Перший вірш Є. Гребінки "Рогдаев пир" побачив світ в "Украинском альманахе" (1831), який видав гурток харківських романтиків. Сам поет високо оцінював видання першої української романтичної збірки: "Я читал "Украинский альманах", где и мои грехи напечатаны... "Украинский альманах" мне нравится, как родной цветок, как первый звук оживающей народной поэзии, как доказательство, что украинцы начинают (в добрый час) чувствовать самобытность своей литературы.

8 of 19

Є. Гребінка неодноразово зізнавався у великому впливі на нього української пісні, її тужливої, «печальної, сладостно-унылой" ("Опять передо мной знакомые поля") мелодії. У вірші "Признание" (1839) автор писав:

Как тяжкие вздохи печали глубокой,

Как матери вопли над гробом детей,

Мне в душу запали далеко, далеко

Украины песни моей.

9 of 19

Особливості поезії Є. Гребінки

Віршам Є. Гребінки властивий художній синкретизм. У них є класицистичні, сентиментальні, бурлескні, романтичні риси. Однак все-таки домінує романтичне сприйняття світу. Твори митця можна умовно поділити на дві групи:

Поезія, що типологічно близька до західноєвропейської та російської романтичної лірики;
Поезія, закорінена в естетиці українського романтизму і виражена настроями ностальгії за рідним краєм та "національною" тугою.

Найулюбленішим російським поетом

Є. Гребінки був О. С. Пушкін.

10 of 19

У поезії Є. Гребінки відчутне замилування світом природи:

Солнце сокрылось за гору высокую;

В сумраке дальний восток;

Кто-то неведомый кистью широкою

Запад раскрасил, зажег.

«Ноготок»

Но день догорел – и обычной порою

Затеплился месяц над сонной землею:

Пред ним задрожала земная краса –

А месяц, открывши бесстрастные очи,

Все выше плывет. И под куполом ночи

Свершались небес чудеса…

В зеленой дубраве, где гордо и смело

Могучие дубы растут,

Лилея на стебле высоком и стройном

Цветком белоснежным цветет.

Приблизься к ней, путник – и негой душистой

Повеет тебе от короны сребристой!

«Лилия»

11 of 19

Байронівські мотиви "світової" скорботи, самотність особистості, пошук втраченої гармонії звучать у віршах Є.Гребінки "Човен" (1834), "Недуг» (1837), "Молитва" (1837), "Печаль" (1837), "Моя месть" (1838), "Утешение«, (1838), "У. С. Ловцовой" (1846).

У цих віршах домінує конфлікт самотньої, духовно багатої людини із навколишнім світом.

Хочу я молиться; душа моя просит

Беседы отрадной с источником сил;

Волнение мира она не выносит,

Ей мало курений обычных кадил,

«Молитва»

12 of 19

Українська тема присутня у багатьох творах Є.Гребінки.Він розробляє фольклорні мотиви про кохання (україномовні вірші "Українська мелодія", «Маруся»). Вірш "Українська мелодія" побудований у фольклорній формі діалогу між матір’ю і дочкою. Твори насичені фольклорною поетикою: "голубка", "горлиця", "чорнобривий козаченько", "дівчинонька", "серденько", "милий".

Я знаю, Марусе, дівочу натуру!

— Так мати старая казала дочці,

— І я дівовала, була молодою

(Тоді парубки все були молодці!)

— На грищі співала, на досвітках пряла,

На улиці часом до світа гуляла...

«Маруся»

Ці твори позначені романтичним колоритом, у журливих, елегійних тонах оспівуються мотиви нерозділеного кохання, почуття розлуки, зради, душевних страждань, неможливості досягнення щастя в реальному житті. Вірші пройняті зворушливими настроями, оповиті серпанком смутку й трагізму, позначені яскравою мелодійністю й інтонаційною розмаїтістю.

13 of 19

Отже, поезія Є.Гребінки, хоча і написана переважно російською мовою, містить сильний український струмінь. І.Франко слушно зазначив, що у ній поет "вылил всю свою поэтическую душу и любовь к Украине". Своєю творчістю, у тому числі поезією, Є.Гребінка сприяв "поставанню нації" та формування нового образу читача, який уже не тільки знав українську мову, але і за духом був "українцем" .

14 of 19

Балада «Човен»

Це один із найвідоміших та найдовершеніших творів Євгена Гребінки. Твір створено у традиціях романтизму. Провідний образ — образ човна, який надає твору емоційної напруги. Човен у морі є уособленням особистості, яка вирушила у небезпечну подорож життям.

Складне протистояння особистості та навколишнього світу і створює конфлікт, напруження в поезії. Гребінка використовує типові для фольклору порівняння й образи, ритміка наближена до народної пісні.

15 of 19

Серед російських віршів поряд з ліричними поезіями значне місце посідають переспіви українських народних пісень, здійснені, як свідчив сам Є. Гребінка, для ознайомлення росіян «с прелестными чувствами нашей родины». Його поетична творчість наскрізь перейнята щирою любов’ю до рідної України, до її героїчної історії («Нежин- озеро», «Гетман Свирговский», «Украинский бард»,поема «Богдан»).

Под тенью липы, перед дверью

Избушки дряхлой и простой,

Играет бандурист седой.

Вокруг него с обычной ленью

Толпа украинцев стоит.

«Украинский бард»

16 of 19

За два роки до смерті Гребінка писав:

Прошел мой сон поэзии прекрасной!..

Проснулся я: кругом так суетливо

Хлопочет наш индустриальный век;

Торгует всем — и смотрит горделиво

На брата современный человек...

И, право, странно в чудном веке этом

Хоть в шутку быть мечтательным поэтом

17 of 19

Письменник, який практично всі прозові твори (і значну частину поетичних!) публікував російською мовою, здавалося б, цілком розчинився в «океані» великої російської словесності. І радянська критика не раз із задоволенням відзначала, що «звернення Гребінки і загалом українських письменників тієї доби до російської мови свідчило про їх свідоме прагнення включитись у загальноросійський літературний процес, було воістину справою благородною та історично значущою». Але ця критика чомусь оминала своєю увагою... ну хоча б такий уривок з листа Євгена Павловича до одного з друзів від 1840 року: «Я теперь едва поднялся на ноги и сегодня же уезжаю в Малороссию, чтобы не умереть между кацапами...» А ось інше визнання, зроблене дещо раніше, теж у листі — до рідних в «Убіжище»: «Вечно болен, вечно скучен — грустно за Малороссию!»