Тема 17.
Культура України у другій половині XIX - на початку XX ст.
Зміст історії України
Піднесення української культури.
Розвиток освіти, науки, літератури, музичного, образотворчого, театрального мистецтва.
Українські підприємці-благодійники.
Релігія і церква.
Результати навчально-пізнавальної діяльності
Результати навчально-пізнавальної діяльності
Учень/учениця уміє:
•. встановлювати. та групувати вказані дати відповідно до подій, явищ, процесів; співвідносити дати, та історичні факти (події, явища, процеси) з періодами, факти-події- з явищами, процесами; визначати послідовність історичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в історичному контексті вказаних понять і термінів;
• характеризувати основні культурні явища, процеси другої половини XIX- початку XX ст.,- розвиток освіти, науки, літератури, образотворчого, музичного мистецтва, архітектури, становлення професійного театру; діяльність та здобутки вказаних історичних діячів;
• сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джерела, що стосуються теми;
• візуально розпізнавати та характеризувати вказані історично-культурні пам’ятки.
Результати навчально-пізнавальної діяльності
Учень/учениця уміє:
•. встановлювати. та групувати вказані дати відповідно до подій, явищ, процесів; співвідносити дати, та історичні факти (події, явища, процеси) з періодами, факти-події- з явищами, процесами; визначати послідовність історичних подій, явищ, процесів;
• визначати правильність застосування в історичному контексті вказаних понять і термінів;
• характеризувати основні культурні явища, процеси другої половини XIX- початку XX ст.,- розвиток освіти, науки, літератури, образотворчого, музичного мистецтва, архітектури, становлення професійного театру; діяльність та здобутки вказаних історичних діячів;
• сприймати та інтерпретувати різновидові історичні джерела, що стосуються теми;
• візуально розпізнавати та характеризувати вказані історично-культурні пам’ятки.
Розвиток української культури відбувався в несприятливих умовах панування в Україні імперських режимів Росії й Австро-Угорщини
.
Мистецтво
В мистецтві та літературі розвивалися різноманітні художні напрями:
романтизм- художній напрям, якому притаманні інтерес до духовного світу людини, прагнення до
свободи і самовдосконалення;
реалізм - художній напрям, якому притаманні достовірне відображення дійсності, усіх сфер життя й
духовного світу людини;
модернізм - сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій класичного
мистецтва й пошуком нових форм.
Наука
Великий внесок у науку внесли:
біолог Ілля Мечников (заснування бактеріологічної станції, лікування чуми, холери, туберкульозу);
епідеміолог Данило Заболотний (визначення методів боротьби з чумою, холерою);
сходознавець Агатангел Кримський (вивчення походження та історії української мови);
історик Володимир Антонович («Про походження козацтва», «Бесіди про часи козацькі на Україні»);
історик Михайло Грушевський («Ілюстрована історія України», «Історія України-Русі» (10 т.));
історик Дмитро Яворницький («Історія запорозьких козаків»).
Своєрідною академією наук стало Наукове товариство ім. Т. Шевченка (1893р.).
Література
Визначними літераторами були: Іван Нечуй-Левицький («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я»);
Панас Мирний («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»);
Леся Українка ( «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Лісова пісня»);
Іван Франко («Каменярі», «Вічний революціонер», «Захар Беркут», «Украдене щастя»);
Михайло Коцюбинський (соціальний роман «Фата моргана»);
Василь Стефаник (збірка новел «Камінний хрест»).
Театр
Видатними театральними діячами були: драматург Михайло Старицький («Не судилося», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Маруся Богуславка»);
драматург Марко Кропивницький (п’єси «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Дай серцю волю, заведе в неволю»);
драматург Іван Карпенко-Карий (п’єси «Безталанна», «Наймичка», «Хазяїн»).
У Львові та Єлизаветграді було створено перші професійні театральні трупи. У Полтаві було створено перший український стаціонарний професійний театр (1906 р.), який незабаром переїхав до Києва.
Корифеями українського театру стали талановиті драматурги, режисери й актори брати Тобілевичі, відомі під псевдонімами Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський та Панас Саксаганський, найвидатніша
актриса Марія Заньковецька.
Музика
Видатний вплив на розвиток музичного мистецтва справила творчість композиторів:
Семена Гулака-Артемовського (опера «Запорожець за Дунаєм»);
Михайла Вербицького (музика до Гімну «Ще не вмерла Україна»);
Миколи Лисенка (опери «Енеїда», «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба»);
Миколи Леонтовича (всесвітньо відома різдвяна пісня «Щедрик-ведрик»).
Всесвітньо відомою українською співачкою була Соломія Крушельницька, яка співала в Міланській, Варшавській, Львівській операх.
Архітектура
Вагомий внесок у розвиток містобудування зробили архітектори: Олександр Беретті (Володимирський собор у Києві); Олексій Бекетов (будинки у Харкові, драматичний театр у Сімферополі);
Виразником національного стилю в архітектурі став Василь Кричевський (будинок Полтавського губернського земства).
Живопис
Видатними художниками були: Сергій Васильківський («Козаки в степу»), Ілля Рєпін («Запорожці пишуть листа турецькому султану»), Микола Пимоненко («Святочне ворожіння», «Сінокіс»), Архип Куїнджі («Місячна ніч на Дніпрі»), Микола Самокиш («Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем в 1653 р.»), імпресіоніст Іван Труш «Портрет Лесі Українки».
Скульптура
Найвидатнішими скульпторами були: Михайло Микешин (пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві);
Іван Мартос (пам’ятник Дюку Рішельє в Одесі);
Леонід Позен (композиції «Кобзар», «Переселенці», «Запорожець у розвідці»).
Персоналії:
Агатангел Кримський (1871—1942) - письменник, сходознавець, дослідник історії та літератури Ірану, Туреччини тощо, історик української мови та літератури, автор праць «Українська граматика», «Нариси з історії української мови», професор Київського університету, один із засновників УАН.
Леся Українка (Леся Косач-Квітка) (1871—1913) - українська поетеса, прозаїк, драматург, автор поетичних збірок «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», драматичних поем «Осіння казка», «Кам’яний господар», «Лісова пісня» та ін.
Микола Лисенко (1842—1912) - український композитор, диригент, піаніст, автор опер «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», творів на тексти Т. Шевченка «Музика к Кобзарю», «Гайдамаки», організатор щорічних шевченківських концертів.
Персоналії:
Михайло Вербицький - український композитор, хоровий диригент, священник УГКЦ, громадський діяч, автор музики державного гімну України «Ще не вмерла Україна».
Соломія Крушельницька (1872—1952) - співачка, солістка Львівського оперного театру, виступала на оперних сценах театрів у Петербурзі, Кракові, Варшаві, Парижі, Мілані, виконала близько 60 партій в операх «Запорожець за Дунаєм», «Пікова дама», «Мадам Батерфляй» та ін., виступала с концертами, присвяченими пам’яті Т. Шевченка .
Ілля Мечников (1845—1916) - Біолог, мікробіолог, імунолог, почесний член Петербурзької академії наук, лауреат Нобелівської премії, один із засновників першої в Росії бактеріологічної станції в Одесі, займався проблемами боротьби з інфекційними захворюваннями.
Дмитро Яворницький (1855—1940) - Український історик, археолог, етнограф, дослідник історії українського козацтва, автор тритомної праці «Історія запорізьких козаків», укладач зібрання історичних джерел «До історії Степової України».
Персоналії:
Микола Садовський (Тобілевич) (1856—1933) - Український актор, режисер, один із засновників українського професійного театру, виконавець драматичних ролей у п’єсах І. Карпенка-Карого «Безталанна», М. Гоголя «Ревізор», М. Старицького «Тарас Бульба».
Марія Заньковецька(1854–1934) - Українська актриса, її сценічний дебют відбувся в Єлизаветграді (нині Кропівницький), де вона виконувала роль Наталки Полтавки у першому українському професійному театрі під керівництвом М. Кропивницького; працювала в найпопулярніших українських трупах М. Старицького, М. Садовського, М. Саксаганського, І. Карпенка-Карого.
Марко Кропивницький (1840—1910) - Драматург, актор, режисер, автор п’єс «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Дай серцю волю, заведе в неволю».
Персоналії:
Іван Пулюй - український фізик та електротехнік, винахідник, організатор науки, публіцист, перекладач Біблії українською мовою, громадський діяч. Один із першовідкривачів радіоактивного випромінювання. Професор і ректор Німецької вищої технічної школи в Празі, державний радник з електротехніки Королівства Богемія і Маркграфства Моравія. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, почесний член Віденського електротехнічного товариства.
Богдáн Ханéнко — український колекціонер старовини і творів мистецтва, меценат, промисловець. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Член Державної ради Російської імперії.
Василь Симиренко— український промисловець, інженер-конструктор та технолог у галузі цукроваріння, визначний меценат української культури, видавець, син Федора Симиренка, серед українського громадянства відомий як «Великий Хорс». Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.
Значення понять і термінів:
«меценат» - багатий покровитель науки або мистецтва.
«професійний театр» - театр, у якому актори працюють на професійній основі.
«реалізм» - правдиве, об’єктивне відображення дійсності засобами, притаманними тому чи іншому виду мистецтв.
«модернізм - Загальна назва напрямів у мистецтві та літературі ХХ ст., для яких характерне заперечення традиційних форм і естетики минулого, посилання на умовність стилю, немотивоване експериментаторство і протиставлення себе реалізму.
Історично-культурні пам’ятки:
Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві. Скульптор М. Микешин. 1888 р.
Картина Миколи Пимоненка «Святочне Ворожіння» - 1888 р.
Картина Сергія Васильківського «Козаки в степу» - 1890 р.
Картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» - 1880—1891 рр.
Володимирський собор. Київ. 1862-1882 рр.
Будинок з химерами. Київ. 1902-1903 рр.
Будинок банку «Дністер». Львов. 1905-1906 рр.
Будівля оперного театру в м. Одеса - 1884—1887 рр
Будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях. (нині Національний університет). 1864-1873 рр.
Будинок Полтавського земства (нині Полтавський краєзнавчий музей). 1903- 1908 рр.
Картина Івана Труша «Портрет Лесі Українки»- 1900р.
Картина Олександра Мурашка «Дівчина в червоному капелюсі» -1902-1903 рр.