1 of 9

ПРО ПІДЛІТКОВИЙ �СЕЛФХАРМ

Селфхарм або самоушкодженням - це навмисне нанесення тілесних пошкоджень самому собі, причиною чого є внутрішні психологічні проблеми, які не несуть загрози самогубства.

На думку фахівців до 20% молодих людей свідомо завдають собі такої шкоди.

Самоушкодження описують як поведінку, при якій той, хто завдає собі шкоди, таким чином шукає спосіб впоратися з тривожними думками та почуттями.

Самоушкодження - спосіб послабити наростаючий психологічний тиск від важких думок, який приносить тимчасове полегшення від емоційного напруження.

Але справа в тому, що таке полегшення носить тимчасовий характер, оскільки не вирішує проблему, яка їх викликала.

2 of 9

Причини самотравмування

Психологічний дистрес Депресія, тривога, посттравматичний стресовий розлад і інші психічні захворювання.	Травматичний досвід Фізичне, сексуальне або емоційне насильство, смерть близької людини.	Соціальні фактори Ізоляція, булінг, негативне оточення, невідповідність соціальним нормам.	Біологічні фактори Генетична схильність, гормональні зміни, недолік нейромедіаторів в мозку		Ряд індивідуальних причин Причини знаходять в ході інтерв’ю та діагностик

3 of 9

Фактори самоушкодження

Підвищена тривожність, депресія.
Труднощі в комунікації з однолітками.
Низька самооцінка.
Недостатні навички вирішення проблем.
Безнадія.Імпульсивність.
Зловживання алкоголем, наркотиками.
Життєва криза.

Індивідуальні

Необґрунтовано великі очікування.
Конфліктні стосунки з батьками.
Надмірний фізичний, психологічний тиск, або, навпаки, нехтування, ігнорування дитини.
Депресії у членів сім'ї.
Зловживання алкоголем, наркотиками одного з членів сім'ї.
Насильство (психологічне, фізичне, сексуальне).

Сімейні

Труднощі у відносинах, самотність.
Постійне насміхання однолітків або ігнорування.
Повідомлення у соцмережах, які пропагують самопошкодження.
Ототожнення себе із групою ровесників, які сприяють і заохочують самопошкодження

Соціальні

4 of 9

Прояви селфхарму

Вербальні

Висловлювання про бажання нашкодити собі
Розмови про смерть, самогубство, біль
Відмова від допомоги і підтримки
Висловлювання про почуття невдачі, власної непотрібності, втрати надії.

Невербальні

Пошкодження шкіри (різання, дряпання)
Самоприниження, вживання наркотиків або алкоголю
Ізоляція, дратівливість, відмова від контакту з оточенням
Спілкуваня з тими, хто також наносить ушкодження.
Зміни активності і настрою (наприклад, підвищена агресивність, ніж зазвичай).
Підліток носить одяг лише на довгий рукав, довгі плаття, відмовляється носити шорти навіть у спекотну погоду.

5 of 9

Чому потрібна допомога?

У деяких підлітків може розвинутися залежність від такої поведінки (систематичне навмисне нанесення ушкоджень самому собі) і перейти у спосіб отримання задоволення.
Формується звичка вирішувати проблеми через самоагресію (агресія, направлена на себе самого).
Формується поведінкова модель способу вирішення проблем, яка впливатиме на всю життєдіяльність.
Самоушкодження стає способом реагування на будь-яку стресову ситуацію – легше нанести ушкодження самому собі, аніж знайти конструктивне рішення.

6 of 9

Міфи про самоушкодження

У такий спосіб підлітки прагнуть привернути увагу.
Намагаються маніпулювати дорослими.
Таке роблять лише дівчата-підлітки.
Такі люди мають якісь психічні відхилення або є небезпечними для оточення.
Свідчення про невдалу спробу самогубства.
Якщо рани не є важкі, то не все так погано.

7 of 9

Рекомендації для батьків

Не ігнорувати.
Не приймати передчасних спонтанних рішень.
Не панікувати.
Не звинувачувати.
Не засуджувати.
Не сприймати такі дії за маніпуляцію.
Не намагатися стежити і контролювати.
Більше розмовляти з дитиною і бути готовими почути навіть неприємні речі.
Дозволити собі злитися на себе.
Залишатися поруч.
Підтримувати.

Нагадуйте своїй дитині, що метою вашого підвищеного інтересу до даних проявів є турбота, а не покарання.
Привчіть дитину обробляти рани. Це вбереже від негативних наслідків зараження ран і поступово виробить бажання піклуватися про своє тіло.
Діти, які піддаються зовнішнім впливам, можуть переймати такий стиль поведінки від своїх друзів, авторитетних і популярних однолітків. У такий спосіб вони прагнути підняти рівень своєї значимості та вирізнитися у соціумі. Як правило, це діти зі заниженою самооцінкою, невпевнені у собі.
Не панікуйте і зверніться до психолога. Такі дії підлітків, як селфхарм або самоушкодження зовсім не є ознакою, що ви погані батьки чи ваша дитина якась не така. Справа у тому, що такі риси характеру як скромність, сором’язливість, педантичність, образливість є основою для аутоагресії у випадку виникнення проблем (агресія, направлена не на когось, а на самого себе). А самоушкодження і є проявом аутоагресії.

8 of 9

Рекомендації вчителю

Що робити?

Не робити поспішних висновків.
Поцікавтеся проблемами дітей.
Дана ситуація не є приводом для публічного обговорення.
Не варто повідомляти про це батькам дитини без її згоди, а особливо, якщо дитина попросила вас цього не робити. Обов’язково скажіть про це психологу школи.
Запитайте, чи є місце в дитини, куди б вона могла піти і побути на самоті, щоб зібратися з думками.
Порадьте поговорити про цю проблему з тим дорослим, якому вона довіряє.
Порадьте звернутися до психолога за порадою.

Якщо ви стали свідком…

Не панікуйте. У такому стані дитина може бути надто збуджена, а ваша надмірна тривога може лише посилити сильні переживання дитини.
Спробуйте заспокоїти дитину, розмовляйте з нею. Коли емоції вщухнуть, поясніть, що іноді люди наносять собі пошкодження або причиняють біль, коли їм надто сумно і в голові вирують різні думки. Поясніть, що такий спосіб заспокоєння – невдалий, тому що він не знімає тривоги, а лише ще більше пригнічує через фізичний біль і страх.
Якщо ушкодження надто глибокі, то краще звернутися до лікарів. Але, знову ж таки, робити це потрібно спокійно, адже до почуття тривоги, страху, безвиході, тут додається ще й почуття вини і сорому. Поясніть дитині, що і дорослі іноді роблять дурниці, а ваш візит до лікаря потрібен з метою запобігання ускладнень.
У подальшому не варто уникати розмов на цю тему. Іноді дорослі вважають, що у такий спосіб вони можуть уникнути повторення самоушкодження. Проте підліток може сприймати таку поведінку дорослого за бажання ігнорувати проблеми дитини.
Діти, які мають схильність до аутоагресії та самоушкоджень дуже низько оцінюють свою зовнішність, розумові та фізичні здібності, часто комплексують з цього приводу. Водночас вони схильні перебільшувати досягнення інших людей. Тому варто провести з дитиною корекційну роботу, направлену на підвищення рівня самооцінки і впевненості у собі.