Перша психологічна допомога. Алгоритм дій.

Флярковська Ольга Василівна, практичний психолог, кандидат педагогічних наук, начальник відділу ІМЗО

Київ, 09 червня 2022

Перша психологічна допомога (ППД) визначає гуманні, підтримуючі заходи реагування на страждання особи, яка може потребувати підтримки

Хто може надавати першу психологічну допомогу?�(Напишіть в чат, або увімкніть мікрофон і озвучте)�

• ППД може надавати не лише професійний психолог, а й інший спеціаліст, людина, яка знайома з правилами надання ППД
• ППД – це не професійне психологічне консультування, оскільки не передбачає детального обговорення, аналізу чи встановлення хронології та суті подій, які викликали стан дистресу.

​

1. Що для вас означає «підтримка»? (одним реченням)

​

2. Як ви розумієте, що вам потрібна підтримка або що на вас «навалилось» забагато всього і ви не можете впоратися з цим самостійно?

​

(Напишіть в чат, або увімкніть мікрофон і озвучте)

Завдання ППД:

- формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;

- сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;

• зміцнювати віру в можливість допомогти собі та навколишнім.

На сьогодні вироблено декілька підходів надання першої психологічної допомоги і в більшості з них вона розглядається як втручання, що орієнтоване на задоволення потреб, яке не є психотерапією. Надання першої психологічної допомоги має суворо дотримуватися принципу� «НЕ НАШКОДЬ».

​

​

Хто може потребувати ППД �(Напишіть в чат, або увімкніть мікрофон і озвучте)

• ДОРОСЛІ ТА ДІТИ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ПСИХОЛОГІЧНУ ТРАВМУ;
• ДОРОСЛІ ТА ДІТИ, ЯКІ ОТРИМАЛИ ПОРАНЕННЯ;
• ДОРОСЛІ, ЯКІ ПІСЛЯ КАТАСТРОФИ НЕ МОЖУТЬ ПОТУРБУВАТИСЯ ПРО СЕБЕ ТА СВОЇХ ДІТЕЙ;
• ОСОБИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАНЕСТИ ШКОДУ СОБІ ТА ОТОЧУЮЧИМ

Зверніть увагу! З людьми які потребують ППД необхıдно спıлкуватися, як ıз нормальним людьми, а не як ıз неповносправними чи пацıєнтами. Необхıдно в них пıдтримувати впевненıсть у тому, що їхнıй стан нормалıзується.

​

ДЕ НАДАВАТИ ППД?�(Напишіть в чат, або увімкніть мікрофон і озвучте)

бомбосховище

на вулиці

медичних установах

притулках

таборах переселенців

школах

пунктах розподілу гуманітарної допомоги

магазині

на пляжі

онлайн

телефон

Виберіть запропонований варіант або запропонуйте ваш

​

​

- ППД можна надавати у будь-якому порівняно безпечному місці – безпосередньо на місці події, якщо мова йде про окремий нещасний випадок, або в місцях надання допомоги постраждалим, наприклад, в медичних установах, притулках і таборах переселенців, школах, пунктах розподілу гуманітарної допомоги.

​

- Бажано намагатися надавати ППД там, де є можливість поговорити з людиною без перешкод з боку оточуючих.

​

Важливо!

Вчасне надання першої психологічної допомого зменшує ризик розвитку ПТСР

Що бıльше часу пройде пıсля травмıвної подıї, то бıльша ймовıрнıсть розвитку хронıчних розладıв.

КОЛИ НАДАВАТИ ППД?

(Напишіть в чат, або увімкніть мікрофон і озвучте)�

• Хоча люди можуть потребувати допомоги та підтримки протягом тривалого часу після кризової події, ППД призначено для підтримки тих, хто щойно від неї постраждав;
• Можна надавати ППД коли вперше встановлюєш контакт з дитиною які перебувають в стані дистресу;
• Зазвичай це відбувається під час або відразу після події, але іноді через кілька днів або тижнів, в залежності від того, як довго тривала подія і наскільки травмуючою вона була.

​

ЕТИКА НАДАННЯ ППД:

• Бути чесним з постраждалим;
• Поважати думку постраждалого;
• Звільнитися від власних стереотипів;
• Поважати етнокультурні, гендерні особливості;
• Не пропонувати жодних матеріальних благ;
• Не обіцяти того що не виконаєте;
• Не пропонувати допомогу насильно;
• Пояснити, що допомогу можна отримати за бажанням пізніше.

Під час надання першої психологічної допомоги потрібно:

- знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;

- поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;

- бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури;

- показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;

- бути терплячим і спокійним;

- надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;

- надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;

- висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);

- надати людині можливість помовчати.

​

�ЯК НЕОБХІДНО ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ:�

• • СЛУХАЙТЕ, ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ, ГОВОРІТЬ М’ЯКО, БУДЬТЕ ПРИВІТНІ З ДИТИНОЮ;

• ВИСЛУХАЙТЕ, ЩО ВОНА ДУМАЄ ПРО ПОДІЇ;

• НЕ ВЛАШТОВУЙТЕ ДЕТАЛЬНИХ РОЗПИТУВАНЬ, ЩОБ УНИКНУТИ ПОВТОРЕННЯ СТРЕСОВОЇ СИТУАЦІЇ;

• ПІД ЧАС РОЗМОВИ НАМАГАЙТЕСЯ ПЕРЕБУВАТИ НА РІВНІ ЇХНІХ ОЧЕЙ, ВИКОРИСТОВУЙТЕ ПРОСТІ, ЗРОЗУМІЛІ ЇМ СЛОВА І ПОЯСНЕННЯ;

• СКАЖІТЬ, ЩО ВИ ГОТОВІ ДОПОМОГТИ;

• СЛУХАЙТЕ, ЗБЕРІГАЙТЕ СПОКІЙ, ГОВОРІТЬ М’ЯКО, БУДЬТЕ ПРИВІТНІ З ДІТИНОЮ;

• ВИСЛУХАЙТЕ, ЩО ДИТИНА ДУМАЄ ПРО ПОДІЇ;

​

будьте чутливими та зосередженими в спілкуванні з дітьми, пам’ятайте: ваше завдання полягає насамперед у зосередженні на благополуччі дітей. Хоча це передбачає й допомогу батькам та піклувальникам, переконайтеся, що ви уважні до потреб дитини, які можуть відрізнятися від потреб батьків або піклувальників.

​

​

​

​

Під час надання першої психологічної допомоги заборонено:

- змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;

- перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко) Завершувати розмову самостійно (дитина має сама проявити бажання завершити розмову);

- торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнятно це в її культурному середовищі;

- давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям;

- вигадувати того, чого не знаєте;

- використовувати занадто спеціальні терміни;

• давати обіцянки «Все буде добре», «Все пройде», «Життя налагодиться»;

-переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;

- розповідати про свої власні труднощі;

- думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;

​

​

​

- позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе, глузувати з дитини;

- описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»);

робити вигляд, що Ви зрозуміли (якщо насправді Вам незрозуміло);

- говорити дитині у чому її проблема;

- вживати слова «повинен»/«повинна», «зобов’язаний»/«зобов’язана»;

- звинувачувати в чомусь;

- вживання слів «завжди», «ніколи»;

- вживати фрази на зразок «Ви помиляєтесь», «Або–або», «Якщо, то...»;

- змінюівати предмет розмови.

​

​

Практичне заняття

КРОК 1. Прислухайтеся до себе і знайдіть частину свого тіла, де відчуваєте напруження, або зажатість через  стрес, або просто� тому, що ви не користувалися нею чи не займалися деякий час.

​

КРОК 2.  напишіть в чат, яку частину хочеться потягнути.

Це може бути  все тіло або лише невелика частина тіла або орган, як от палець на руці чи на нозі. Не змушуйте себе� розтягуватися занадто сильно або незручному положенні!»

​

Як заспокоїти дитину

1.ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ

3. ГРАЙТЕ В ІГРИ, РОБІТЬ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ

під час стресу ігри для дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі.

Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку».

Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття.

​

​

​

Техніка РІЗУ

4. Перша ментальна допомога в стресовій ситуації за Др. Моше Фархі

Р – разом, обов’язково бути поряд. Під час травмуючої ситуації людина відчуває себе самотньою і безпомічною. Важливо повернути її до відчуття того, що «ми разом, ти не один».

І – ініціатива, підтримка ефективних дій. Наш перший порив – заспокоювати людину, яка страждає від тривоги. Цього не варто робити! Замість цього слід спонукати до активних самостійних дій, щоб відновити в людини відчуття контролю.

З – запитання, які спонукають до роздумів. Канал спілкування з постраждалими від тривоги в час інциденту повинен бути ментальним, раціональним, ні в якому разі емоційним. Потрібні запитання, які вимагають активувати думки, а не емоції. Не варто говорити «Це нормально – бути наляканим, схвильованим». Варто говорити «Порахуй і скажи, скільки людей/машин/стільців зараз навколо тебе?». Або «Де знаходиться найближче до тебе захищений простір?».

У – усвідомлення ситуації. Дуже важливо розповісти дитині, яка постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: ця ситуація вже завершилася!

​

5. Вправи що можна застосовувати під час панічної атаки

• покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та легенько постукати;
• потерти кінчик носа;
• якщо є, де лягти, – лягти на спину та зробити рухи ногами, як на велосипеді;
• змащувати губи, полоскати рот водою;
• витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини;
• подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;
• розтерти тіло;
• розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки,
• покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються та підіймаються,
• розтерти руки, прикласти до нирок.

​

6. АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ

Під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприйняття тому його потрібно чимось зайняти.

(співати хором, горланити кричалки проти путіна та російської армії).

7. ВІДВЕРНУТИ УВАГУ

Обіймайти дитину, жартуйте з нею

Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.

Виконуйте разом із дитиною рутинні справи,

розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос

8. ПОЯСНІТЬ ДИТИНІ ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМ ТА ДПОПМОГАТИ ІНШИМ

9. ДАЙТЕ ДИТИНІ ВІДПОВІДАЛЬНЕ АЛЕ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ЗАВДАННЯ (доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо).

Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.

​

​

​

​

​

​

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ�

Зараз ı для дорослих, ı для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція.

Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі.

Можна застосовувати гру

«Злий бобер» (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину)

кричати в “мішечок для криків” або стаканчик.

Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.

Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути.

​

Сльози і плач

Що неприпустимо робити

• Не потрібно намагатися зупинити цю реакцію, заспокоїти дитину та переконати її не плакати.
• Не варто говорити, що сльози це прояв слабкості.
• Не варто говорити, що все буде добре і давати інформацію про яку ви не обізнані.
• Не варто обіймати дитину, якщо вона про це не просить.

Допомога

• Потрібно дати цій реакції відбутися.
• Постарайтеся висловити дитині свою підтримку та співчуття. Не обов'язково робити це словами, можна просто посидіти поруч, дати відчути, що ви разом із нею співчуваєте та переживаєте. Просто уважно слухати, кивати головою, дивитися на дитину без осуду.
• Важливо дати дитині говорити про свої почуття.
• Якщо ви бачите, що реакція плачу затягнулася, варто запропонувати дитині склянку води.
• Можна запропонувати дитині сконцентруватися на глибокому, повільному диханні, для заспокоєння серцебиття та роботи нервової системи.

​

​

��11. ПОГОВОРІТЬ З ДИТИНОЮ ПРО СТРАХ «БОЯТИСЯ – ЦЕ НОРМАЛЬНО»

​

​

Можна застосовувати вправи (робимо разом).

• Наберіть стільки повітря, скільки можете, і повільно видихніть. Якомога повільніше. Повторіть це кілька разів.

� - Поплескайте правою рукою по лівому плечу і одночасно лівою рукою по правому плечу. Це називається обійми «метелика»

​

- Обійміть тих, хто поруч. Обійми заспокоюють тіло і розум. Той, хто допомагає іншим, почувається великим і сильним, йому легше подолати страх.

​

Основи психологічної комунікації:

- пам’ятати і розуміти, що в цьому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, і будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену;

- використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо дитина сидить, педагог також сідає; якщо дитина рухається – активна психомоторна реакція, то педагог, «приєднуючись», також починає рухатись поступово сповільнюючи темп, щоб уповільнити реакції людини, якій надаємо допомогу. Говоримо в більш повільному темпі, ніж зазвичай (набагато повільніше). Ми повинні бути реальними і дати відчуття опори, впевненості та стабільності;

- бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;

- використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, Ви не один… Ми разом…»;

- сфокусувати дитину перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку. Цим педагог сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло;

- використовувати техніку «три «Так» задля встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»;

- поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще;

- уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами;

• зосередитися на досвіді дитини в подоланні стресових ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися;
• дуже важливо розповісти людині, яка постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: ця ситуація вже завершилася!

- надати інформацію, контакти фахівців, до яких дитина може звернутися в разі потреби.

​

Порушення психічних процесів та ознаки, за якими визначають потребу надання першої психологічної допомоги:

​

• Порушення когнітивної функції.

Нездатність зосередити увагу на важливих об’єктах, розсіяність, нездатність відвести увагу від стресора; порушення короткочасної пам’яті; нездатність до аналізу, синтезу, узагальнення, переносу відомого способу дій на нові обставини, порушення сприйняття дійсності, здатності приймати рішення.

Порушення емоційного реагування

Невідповідність за силою і адекватністю реагування на емоційні стимули (надмірна сила реагування, відсутність емоційного відгуку, емоційна лабільність/ригідність). Коливання настрою, роздратованість, «вибухове» реагування на зауваження, дріб’язкові причіпки до всього. Пригніченість, відсутність інтересу до оточуючого світу. Специфічні вегетативні реакції: прискорення/уповільнення пульсу, дихання, поверхневе часте дихання, затримання дихання, тремор, тик, надмірний/слабкий м’язовий тонус, зміна кольору кожних покровів (значні почервоніння, збліднення), значне розширення/звуження зіниць. Нездатність до вольового зусилля. Відчужений/«божевільний» погляд.

Дезорганізація

Неможливість виконувати складні координовані рухи через порушення дрібної моторики та великої моторики. Збільшення кількості помилкових дій. Нездатність сприймати дії оточуючих і координувати з ними свої дії. Ускладнене розуміння складних команд (планів дій), неможливість виконувати команди. Неможливість самовмотивуватися. Відчуття розбитості, слабкості/млявості/безладної активності.

​

​

Втрата здатності контролювати свою поведінку Нездатність самостійно ставити та досягати навіть прості цілі. Значне уповільнення до повної відсутності дій чи, навпаки, велика кількість непогоджених, нескоординованих рухів. Нездатність до зв’язаного мовлення, відсутність мови. Занадто швидка/сповільнена мова. Словесні тиради, словесна агресивність. Нездатність виконувати власні наміри.

Порушення адаптації до оточуючого світу

Нездатність виділяти суттєві стимули оточуючого середовища, нездатність будувати адекватне, довільне реагування на стимули середовища. Неадекватне сприйняття себе, своїх можливостей по відношенню до навколишніх умов.

Деморалізація

Зниження моральних критеріїв оцінки власної поведінки та вчинків. Розв’язність, вульгарність, цинізм, грубість, хамство. Нехтування будь-якими нормами етики та субординації, нормами гігієни. Неконтрольоване вживання алкоголю, наркотичних речовин.

Важливо пам’ятати, що у більшості випадків немає прямого зв’язку між особливостями поведінкової дезорганізації та типом особистості та особистісною історією постраждалого. Проте, під впливом стресу турботлива людина може стати вербально та фізично агресивною, ображати оточуючих. Дружня – уникати оточуючих, повністю ігнорувати їх присутність тощо.

​

Надання ППД дітям молодшого шкільного віку�

1. Приділяйте їм більше часу та уваги.
2. Постійно нагадуйте їм, що вони знаходяться в безпеці.
3. Поясніть, що вони не винні в події, що сталася.
4. За можливості залучайте до спілкування дітей з братами, сестрами та близькими.
5. Простими словами відповідайте на питання про те, що сталося, без страшних подробиць.
6. Дозвольте дітям триматися поруч з вами або іншими дорослими, якщо їм страшно і вони «чіпляються» за дорослих.
7. Будьте терплячими з дітьми, які повертаються до поведінки, притаманної більш молодшому віку.
8. По можливості, створіть умови для ігор і відпочинку.
9. Залучайте дитину до творчості – малювання, ліплення з пластиліну.

​

Надання ППД дітям старшого віку та підліткам

1. Приділіть їм час і увагу. Допоможіть їм займатися звичними справами. Поясніть їм, що сталося і що відбувається зараз.
2. Дозвольте їм сумувати, не чекайте, що вони виявляться сильнішими. Вислухайте їхні міркування і страхи без засуджень і оцінок.
3. Чітко визначить правила поведінки і поясніть, чого чекаєте від них.
4. Запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх, обговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженим.
5. Заохочуйте їх прагнення бути корисними оточуючим і надавайте таку можливість.
6. Діти старшого віку і підлітки часто здатні надати допомогу в кризовій ситуації.

​

Для дітей старшого віку�

Якщо ви знайдете способи залучити їх до надання допомоги ровесникам або молодшим, проявити піклування та турботу, це допоможе їм більшою мірою відчути контроль над ситуацією.

​

Запропонуйте виконати вправи на релаксацію та зняття м’язової напруги

​

�Реації дітей на стресові ситуації�та переживання горя, втрати близьких �Заціпеніння, мала рухливість, яка може змінюватися хвилинами метушливої активності (імпульсивні, некеровані дії з прагненням помститися, покарати).

Від двох до трьох років

• 1. Вік до двох років. У цьому віці дитина помічає відсутність одного з батьків та емоційні зміни в людях, які про неї піклуються.

Маленька дитина стає дратівливішою, галасливішою, у неї можуть порушитись процеси травлення та сечовипускання.

• 2. Від двох до трьох років. Дворічні діти вже знають, що відсутніх у полі зору близьких людей можна покликати або знайти. Потрібен час для того, щоб малюк усвідомив, що близька людина не повернеться.

В цей час поруч з дитиною повинні бути люди, які будуть оточувати її увагою та любов’ю, підтримувати звичний режим харчування і сну.

Від 3 до 8 років

• 3.  Від трьох до п’яти років. У дитини в цей час можуть спостерігатися проблеми з травленням і сечовипусканням, болі в животі, головні болі, шкіряні висипання, зміни настрою. Дитина може почати боятися темряви, відчувати сум, гнів, тривогу, часто плакати. Вона може думати, що її вчинки могли стати причиною смерті близької людини (наприклад, вона не дала батьку чи матері іграшку або малюнок). Якщо дитина про це говорить, то дорослим потрібно переконати її, що це не так. Важливо, щоб дитина знала, що про неї піклуватимуться. Корисно згадувати з дитиною  позитивні моменти минулого.
• 4.  Від шести до восьми років. У цьому віці діти все ще відчувають труднощі в розумінні реальності смерті. Вони переживають почуття невизначеності і ненадійності, мають схильність постійно знаходитися поруч із кимось із батьків. Діти, які переживають втрату, можуть поводитися в класі не так, як завжди, проявляти агресію до вчителів, однокласників.

​

Від 9 до 12 років

• Від дев’яти до дванадцяти років. Переживання втрати дитиною може призвести до безпорадності, що суперечить прагненню до більшої незалежності в цьому віці. У дитини іноді виникають проблеми з самоідентифікацією, а приховувані емоції можуть негативно впливати на подальший розвиток.
• Діти цієї вікової групи можуть намагатися взяти на себе роль померлого батька (матері), що не повинно заохочуватися дорослими. У дитини має бути достатньо часу для гри, спорту і дозвілля. Важливо, щоб у неї були друзі з числа однолітків.
• Дитині, яка пережила горе, потрібно допомогти зрозуміти, що бути щасливою і радіти поточним подіям – це нормально.

​

Підлітковий вік

• Підлітковий вік. Підлітки, які переживають горе, часто шукають допомоги поза сім’єю. Молоді люди іноді відчувають себе в певній ізоляції через те, що друзі можуть їх уникати або бентежитись і не знати, що сказати.
• Підлітки можуть  поводитись не властивим для них чином: тікати з дому; змінювати друзів; вживати алкоголь і наркотики; стати сексуально розбещеними; мати суїцидальні прояви.

Щоб цього не сталося, підліткам важливо отримати від оточуючих своєрідний «дозвіл» виражати свої емоції і почуття. Їм не можна говорити, що вони займуть місце померлого з батьків.

Важливо допомогти їм сфокусуватися на власних потребах, пов’язаних з майбутнім: необхідність здобути освіту або професійну підготовку. 

​

​

​

​

​

Агресивна поведінка

Роздратування, невдоволення, гнів, які особа нездатна стримувати.

Ступор.

Повне нервове виснаження, відсутність сил для контакту з оточуючим світом, байдужість.

Якщо людина застила ı не реагує – застосовуйте голос (скажіть що-небудь впевнено ı голосно), візуальні подразники (помахайте рукою перед очима).

Можна пробувати давати в руки щось контрастне (якщо поряд є можливість то можна взяти лід і дати в руки). Не потрібно бити по щоках Апатія. Байдуже ставлення до оточення.

Рухове збудження, дезорієнтація. Втрата орієнтації в навколишньому світі (нерозуміння, що відбувається де небезпека, а де порятунок).

Страх. Захоплення уваги об’єктом, що викликає страх, нездатність самостійно «відволіктися» від нього («не бачить» інших стимулів, через що виглядає «неуважним», робить помилки, діє не зовсім адекватно до ситуації).

Паніка. Переживання інтенсивної тривоги, що не прив’язана до певного об’єкту.

Нервове тремтіння. Сильне тремтіння, яке виникає раптово після якогось інциденту.

Галюцинаторні переживання та марення. Втрата адекватності оцінки зовнішньої обстановки і здатності орієнтуватися в ній, адекватно реагувати на ситуацію.

Незакінчений суїцид. Особа вчинила спробу самогубства.

Істерика. Свідомість (адекватність сприйняття дійсності) зберігається, хоча увага постраждалого прикута до його потреб, відчуттів, переживань, до власного «Я».

​

​

​

Завершення надання допомоги

• Те, коли і як припиняється надання допомоги, залежатиме від умов кризи, від ролі та функцій того, хто таку допомогу надає, і від потреб дитини, якій Ви допомагаєте.
• Обовязково! Пошук ресурсів. Мета: завершуємо розмову з дитиною на пошуках власних внутрішніх ресурсів сили. Важливо, щоб дитина згадала свої приклади, варіанти справлятися у стресовій ситуації. Будь-які можливості давати собі раду: комп’ютерні ігри, прогулянка із собакою, пробіжка, їжа – усі варіанти, крім алкоголю та наркотиків, можливі. Не наше завдання зараз оцінювати способи справлятися зі стресом. Найкращий спосіб пережити шокові стресові ситуації – це відновлення контролю (за допомогою дій) і зв’язків з іншими людьми.
• Потрібно покладатися на свою оцінку ситуації, потреб дитини, якою Ви опікуєтесь, і власних потреб. За необхідності треба говорити дитині, що Ви завершуєте надання допомоги, а якщо хтось інший буде допомагати їм з цього моменту, познайомити їх з новою людиною.
• Якщо Ви направили дитину до психолога чи інших служб, треба пояснити, чого слід чекати, і переконатися, що у неі є необхідна інформація для підтримки подальшого зв'язку.
• Незалежно від того, яким був Ваш досвід спілкування з дитиною, важливо попрощатися на позитивній ноті, побажавши їй благополуччя.

​

​

СИТУАЦІЙНА ЗАДАЧА�(Напишіть в чат, або увімкніть мікрофон і озвучте)�

• Тетяна , 15 років. Проживала у Чернігові разом з мамою. Йшла по вилиці 5 березня побачила велику вантажівку, що дуже швидко проїхала та зупинилась недалеко біля неї. Із неї вийшло багато солдатів та з голосними криками почали стріляти своїми рушницями в повітря. Чотири солдати підбігли до двох стареньких чоловіків, які сиділи на узбіччі дороги. Щось голосно вигукуючи, вони потягли цих чоловіків до вантажівки. Тетяна подумала, що вони змусять цих чоловіків залізти до машини. Але солдати примусили чоловіків встати та декілька разів вистрілили їм у живіт. Це відбувалося на очах у дівчини. Вантажівка швидко поїхала геть, а дівчина побігла додому, не стримуючи сліз. Зараз на уроці просто розплакалася.

Ваші дії…

​

• КОРИСНІ МАТЕРІАЛИ ЩОДО НАДАННЯ
• ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ 
• Гарячі лінії:
• Цілодобова лінія психологічної підтримки  «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.
• Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.
• Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.
• Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.
• Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.
• Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» працює цілодобово, за номерами 0 800 500 335 (зі стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні, анонімні, конфіденційні. Електронні канали консультування:
• Електронна пошта - hotline@la-strada.org.ua
• Telegram - NHL116123
• Messenger – lastradaukraine
• Skype – lastrada-ukraine

​

������������������ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРОЄКТ З ПРОФОРІЄНТАЦІЇ ТА ПОБУДОВИ КАР’ЄРИ�https://hryoutest.in.ua/ ��«Психологічна хвилинка»�https://cutt.ly/eJIbix4��Шість буклетів у картинках серії "Trauma Surviving and Hope" створені разом з підлітками для підлітків і молодих людей віком від 12 до 25 років. Мета буклетів  –  допомогти молоді розпізнати психологічну травму і знайти для себе дієву психологічну підтримку, щоб подолати її. Основні теми: безсоння, проблеми з увагою і пам’яттю, біль, напади люті, агресії, уникнення оточення, смуток тощо.� Буклети можна переглянути на сторінці проєкту або завантажити у форматі pdf безоплатно. За покликанням : https://www.trauma-surviving.com/�Барбара Прайтлер передає всім щирі вітання, а разом з ними ще один чудовий ресурс з матеріалами для батьків про те, як вони можуть допомогти своїм дітям, що зазнали психологічної травми. За покликанням: https://elternratgeber-fluechtlinge.de/uk/�На сторінці у Facebook  інформаційний матеріал про те, як розмовляти з дітьми про війну: https://www.facebook.com/oead.odesa�

Методична скарбничка

Інформація про психологічну допомогу в умовах війни

обласних центрів психологічної служби

Вебінари:

• «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій»: https://youtu.be/mj0iRXkjGR8
• «Як говорити з дитиною про війну. Техніки психологічної допомоги дитині»: https://youtu.be/l_a1NBhztOs
• «Кризове консультування для фахівців психологічної служби освіти в Україні»: https://youtu.be/N2H9Ly7aOnE
• «Кризове консультування для фахівців психологічної служби освіти в Україні. Частина 2»:  https://youtu.be/UyHUk_FFBa0  
• «Базові основи формування резилієнс (життєстійкості) у дітей»: https://youtu.be/Js8DXaEbNwY
• Я-поруч! Я-психолог! Як надавати першу психологічну допомогу: https://www.youtube.com/watch?v=AwYQyFZdbv8&t=128s
• Перша психологічна допомога у разі гострих реакцій на травмівну подію": https://www.youtube.com/watch?v=S3m00j4Has8&t=75s
• Мама, війна! Як допомогти та підтримати дитину під час бойових дій: https://www.youtube.com/watch?v=FnjGLQt3nQ8&t=102s
• Психологічна допомога під час втрати: https://www.youtube.com/watch?v=eSnxW3hMV2E
• Як допомогти впоратися з болючим відчуттям тривоги у дні війни: https://www.youtube.com/watch?v=fqKGRS4vHzI&t=5s
• Перша допомога запобігання розвитку хронічної тривожності й розвитку ПТСР: https://www.youtube.com/watch?v=qdS2QKV981Q&t=83s
• «Перша психологічна допомога. Психологічна інтервенція.Корисні поради, вправи та техніки»:  https://www.youtube.com/watch?v=lEnV4Q5F2DU&t=103s
• Як надавати психологічну допомогу і залишитися в ресурсі:  https://www.youtube.com/watch?v=Hmj-mn4s92k
• «Психологічна допомога постраждалим та АРТ-терапевтичні техніки в роботі з травмою та горем»: https://www.youtube.com/watch?v=G1Se-inKFSY&t=17s
• «Психологічна допомога постраждалим та АРТ-терапевтичні техніки в роботі з травмою та горем»: https://www.youtube.com/watch?v=G1Se-inKFSY&t=17s
• «АРТ- терапія та досвід в роботі з дітьми, дорослими щодо проживання травми, горя та втрати»: https://www.youtube.com/watch?v=Vv5uXq_wiMo&t=3s
• «Робота з травмою, горем, насиллям. АРТ-терапія. Психологічна допомога дітям, дорослим та родинам»:  https://www.youtube.com/watch?v=O579d-r1gT4&t=3953s

​

• Заземлення під час стресу «5-4-3-2-1»
• за допомогою органів чуття ми можемо впоратися з тривогою, відчути себе «тут і зараз», зосередившись на своєму тілі, спочатку робимо від 10 до 20 якомога глибоких вдихів, затримуємо повітря на кілька секунд, далі повільно видихаємо
• за допомогою зору знаходимо 5 речей які можемо побачити навколо нас, роздивляючись які, отримуємо задоволення (квіти, сонечко, рідні, чашка тощо);
• навколо нас є речі: чашка, телефон, яблуко, книжка тощо; беручи по черзі 4 речі, відчуваємо їх у руках та проговорюємо вголос те, що відчуваємо (наприклад: чашка – тепла, кругла, гладенька), також можуть бути домашні улюбленці;
• намагаємося почути 3 звуки, на які ми раніше не звертали увагу (власне дихання, муркотіння котика, розмови дітей в іншій кімнаті тощо);
• за допомогою нюху намагаємося відчути приємний 2 запахи: кави, ароматного чаю, повітря тощо;
• відчути себе «тут і зараз» допоможе також проговорювання вголос відчуттів 1 смаку (кислий, соковите, свіжа), коли спробуємо просто воду, продукт (лимон, яблуко, хліб...).

​

• Дихання животом. Вдихаємо повітря через ніс, пропускаємо його під діафрагмою в живіт, затримуємо повітря, видихаємо через 2-3 секунди, і плавне, повільне дихання через рот в міру випорожнення легень.
• Заземлення. Знайти хвилину і подивитися довкола, щоб залишитися в безпосередній реальності та відчути землю під ногами (можна також напружити ступні, щоб відчути себе «ніби ми вросли» в землю).
• Сканування тіла та сенсомоторне маркування. Усвідомити свої тілесні відчуття і назвати їх (наприклад: напружений, зажатий, розслаблений тощо).
• М’язова релаксація. Інколи тіло в стресовому стані завмирає, потрібно напружувати, а потім розслабляти м’язи. Напруження м’язів після розслаблення буде зменшуватися, в порівнянні з тим, з якого починали.

​

ТЕХНІКИ ЕМОЦІЙНОЇ РЕГУЛЯЦІЇ

​

Техніка

Дихальні практики для зняття стресу та панічних атак

Сісти зручно біля стіни, витягнути спину. Скласти руки на «сонячному сплетінні» та опустити до них голову.

Дихати подихом квадрата:

вдих на 4 сек.;

затримка дихання на вдиху на 4 сек.;

видих на 4 сек.

Вправа «Повне дихання»

Для виконання повного дихання потрібно сісти, випрямити спину, розслабитися. Видихніть, вдихніть і починайте розслабляти м’язи живота. Це призводить до наповнення легенів повітрям. Але на цьому вдих не закінчується. Продовжуйте активно вдихати повітря, поки не наповните грудну клітину (ви відчуєте, як вона збільшується в розмірах). На мить затримайте дихальний цикл, а потім починайте повільно випускати повітря. У міру вивітрювання повітря розслабляйте грудну клітину, втягуйте в себе живіт, буквально видавлюючи залишки повітря. Видих можна супроводжувати звуком «хм-м-м».

Вправа з китайської гімнастики

Зробіть три короткі носові вдихи без видихів. На перший вдих витягніть руки перед собою на рівні плечей. На другий вдих розведіть руки в сторони теж на рівні плечей. На третій вдих підніміть руки вгору над головою. Зробіть довгий видих через рот, при цьому руки тримаєте за головою, пальці стиснуті в замок, лікті розслаблені. Вправу слід повторити п’ять-шість разів.

​

Рухлива вправа для зняття напруги «Все навпаки»

Виконувати рухи услід за тим, хто проводить вправу, при цьому не повторювати їх, а робити все навпаки. Проте, якщо психолог підніме руку, потерпілий повинен опустити її; якщо розводить долоні, їх потрібно скласти; швидко махне рукою праворуч – повільно відведе руку ліворуч.

​

Глибоке та повільне дихання.

• Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим, аніж вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо (мінімум 3 хвилини).
• Пити воду маленькими ковтками, аби активувати рефлекс ковтання. Це дуже важливий рефлекс, пов’язаний з нормалізацією роботи блукаючого нерва. Між ковтками робимо глибокий вдих та видих(мінімум 25 ковтків води). Намагаємось затримувати воду в роті.

​

Медитація

https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialno-pedahohichna-robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykh-diy/

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ. ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК