Становлення абсолютної монархії у Франції

Терешко Л.Б.

План

Словничок

• Абсолютизм — державний устрій, що утвердився в деяких європейських країнах, де представницькі органи не впливали на верховну (монархічну) владу.
• Абсолютна монархія — форма правління, за якого повнота державної (законодавчої, виконавчої, судової, а іноді релігійної) влади належить одній особі.
• Меркантилізм —втручання держави в економіку; залучення в країну дорогоцінних металів, досягнення вигоди від зовнішньої торгівлі.
• Протекціонізм — дії держави, спрямовані на захист національної промисловості й сільського господарства від іноземної конкуренції завдяки запровадженню високих мит на привізні товари та обмеженню вивозу деяких товарів.

• Держава Франція, утворена після поділу імперії Карла Великого, до XVI ст. стала однією з наймогутніших у Європі.
• Цьому, зокрема, сприяла перемога в Столітній війні (1337-1453). У мирних умовах французи засновували мануфактури і розвивали капіталістичні відносини.
• Виробляли шовк, сукно та полотно, що приносило чималі прибутки. Також пожвавилося книгодрукування.
• Армія озброювалася гарматами. Панянки хизувалися прикрасами й парфумами. Набирала обертів торгівля, розросталися портові міста: Марсель, Бордо, Нант.

• «Місто шовку» — Ліон — прославилося як ярмарковий осередок. Водночас дещо занепадало сільське господарство, де зберігалися середньовічні порядки. Як наслідок, зменшувалися врожаї, зростали повинності, що породжувало невдоволення населення

• Влада тим часом зміцнювалася. Особливо за правління Франциска І Валуа (1515-1547), який зосередив у своїх руках необмежені повноваження.
• Він не скликав Генеральних штатів, призначаючи єпископів, втручався у справи католицької церкви.
• Більшість указів починав словами: «Така наша воля». Так у Франції утвердився абсолютизм.

• За правління Франциска I в мальовничих околицях Парижа побудували прекрасні просторі замки. Королівські резиденції Шамбор і Фонтенбло, побудовані в новому ренесансному стилі з розкішними парками та садами, утілювали велич і могутність монаршої влади. Опорою короля був численний чиновницький апарат. У нагороду за вірну службу частина чиновників отримала дворянське звання. Так утворилося «дворянство мантії». У самій його назві крився натяк на те, що в минулому ці люди носили мантію, тобто були юристами або секретарями. Король віддавав церковні посади своїм наближеним або залишав ці посади вільними, а всі прибутки з них привласнював. Отже, французька церква опинилася під контролем короля, що також сприяло посиленню його влади

Дворяни

Дворяни –шпаги

старі дворяни

Отримували титул за військові заслуги.

Його привілеєм залишалася військова служба, несення якої звільняло від податків

​

Дворяни –мантії�Нові дворяни

Отримували титул за державну службу або купляли його за гроші

​

• У 1516 р. Франциск І уклав у Болоньї конкордат (договір) із Папою Римським Левом X.
• За умовами цього договору, король міг призначати своїх ставлеників на церковні посади з подальшим затвердженням Папою. За це Папа Римський установлював розмір надходжень, які Рим отримував від французького духовенства.

• У перші десятиліття XVI ст. у Франції поширюється рух за реформу церкви. У жовтні 1534 р. в Парижі, навіть у королівському палаці, були розклеєні листівки, які закликали християн до відмови від одного з головних обрядів католицької церкви — урочистої меси. Паризький суд різко засудив цей учинок і розпочав слідство, унаслідок якого кількасот людей було затримано, а 25 із них страчено. Своїм едиктом 1535 р. Франциск І заборонив підданим переходити в іншу віру. Та незважаючи на це, у Франції активно поширювався кальвінізм. Найбільше прихильників кальвінізму було серед населення торговельних і ремісничих міст на півдні й південному заході Франції. Тут основними осередками нової релігії стали провінції Дофіне й Пуату.

• син Генріх II (1547-1559), услід за батьком відмовився від скликання Генеральних штатів. Він став першим французьким королем, до якого почали звертатися «Ваша Величносте». Раніше так ушановували лише імператорів. Посилення абсолютистської влади французьких монархів супроводжувалось активізацією зовнішньої політики. Упродовж 1494-1559 рр. Франція вела Італійські війни, які забезпечували постійну роботу й основне джерело прибутків не одному поколінню «дворянства шпаги», але зрештою закінчилися для Франції безуспішно. Розширюючи кордони відібрав в Англії порт Кале.

• Генріх ІІ намагався зупинити поширення кальвінізму за допомогою церковної інквізиції. Та гоніння лише прискорили оформлення у Франції кальвіністської церкви.
• У 1559 р. в Парижі на першому національному синоді реформатських церков було розроблено засади організації кальвіністів Франції.

У 1556 р. дружина Генріха ІІ, королева Катерина Медічі, запросила до Парижа пророка Мішеля Нострадамуса .Подейкували, ніби в одній зі строф автор пророкує смерть її чоловіку:

Лев молодий старого подолає

В двобою сам на сам на бойовиську

І очі в золотій клітині повиймає, —

Дві рани у одній, і смерть жорстока близько.

Під час зустрічі Нострадамус сказав Катерині Медічі тільки те, що в майбутньому Францією правитимуть її сини. Ця відповідь, певно, цілком задовольнила королеву. А через три роки (30 червня 1559 р.) короля Генріха ІІ смертельно поранили на турнірі. Спис його молодого супротивника — капітана шотландської гвардії Монтгомері — пробив забороло шолома й проткнув одразу око й горло. Через десять днів король помер. Трон посів його п’ятнадцятирічний син, Франциск ІІ. Нині про пророцтва великого Нострадамуса знає весь світ. На думку дослідників, вони хронологічно доведені до 2242 р.

• король Франциск ІІ (1559–1560) майже не займався державними справами, при дворі посилився вплив герцогів Гізів. Вони були ревними католиками й претендували на французький трон. Під їхнім впливом Франциск ІІ посилив гоніння на гугенотів. однак реальна влада зосередилася в руках його матері Катерини Медічі, яка зуміла налагодити стосунки з Бурбонами.

• Після смерті Франциска ІІ трон успадкував десятирічний Карл ІХ (1560–1574).
• Щоб перешкодити примиренню з гугенотами, герцоги Гізи почали вдаватися до різних провокацій. Так, 1 березня 1562 р. озброєний супровід герцога Ф. де Гіза розігнав богослужіння гугенотів у містечку Васі. Кілька десятків протестантів було вбито, ще більше поранено. Розправа у Васі стала приводом до релігійних воєн

• Становище ускладнилося, коли в 1574 р. раптово помер Карл ІХ і французький трон посів його брат, Генріх ІІІ (1574–1589). Успіхи гугенотів спонукали Генріха ІІІ шукати шляхи порозуміння з ними.
• У 1576 р. Гізи створили Католицьку лігу, яку вирішив очолити король Генріх ІІІ, аби завадити зростанню їхнього впливу. Та Гізи відкрито вступили в боротьбу за трон, яка посилилася після смерті в 1584 р. наймолодшого брата короля, Франсуа.
• Єдиним законним спадкоємцем бездітного Генріха ІІІ став Генріх Наваррський. Це підштовхнуло Гізів до союзу з католицькою Іспанією. Вони висунули на трон Генріха де Гіза, якого наприкінці 1588 р. за наказом короля було вбито. Унаслідок цього Католицька ліга відкрито виступила проти Генріха ІІІ. Тоді король примирився з Генріхом Наваррським і втік до його табору. Там, у 1589 р. Генріха ІІІ вбив домініканський чернець. Династія Валуа припинила своє існування. Королем Франції мав стати Генріх Наваррський.

Після Релігійних воєн до влади прийшов Генріх IV Бурбон — «добрий король», якому вдалося припинити кровопролиття. У 1598 р., підписаний едикт……Пригадайте який та його умови???

Він показав приклад віротерпимості. Як і попередники, рідко скликав Генеральні штати. Однак були й ті, що опиралися рішенням Генріха IV.

У 1610 р. його вбили як ворога католицизму.

Ви думаєте, що відтоді абсолютизм у Франції зник? Аж ніяк.

​

1589—1610 

• Пішовши на поступки гугенотам, Генріх IV дав країні перепочити й зупинив її розорення.
• Прагнучи відродити Францію, король та його перший міністр Сюллі послідовно впроваджували політику підтримки національного виробництва та торгівлі-ПРОТЕКЦІОНІЗМ. Вони заохочували розвиток мануфактур з виготовлення шовку, полотна, гобеленів, фаянсових виробів, шпалер. Генріх IV зменшив податки та покращив становище селян.

• Сюллі був винятково чесною й відданою королю людиною. Насамперед М. Сюллі вжив ряд заходів, спрямованих на підтримку селянства. За його наполяганням уряд частково знизив поземельний податок, який сплачували селяни. Кредиторам було заборонено продавати худобу й знаряддя праці селян-боржників. Крім того, селяни звільнялися від обов’язку утримувати військо, яке зупинялося на постій

• Правління Генріха IV було періодом зміцнення французького абсолютизму. Король дав усім чітко зрозуміти, що правитиме як абсолютний монарх.
• Він заявив: «Моя воля повинна стати законом. Я — король, і вимагаю, щоб усі мені підкорялися».
• Він відсторонив від участі в Королівській раді аристократів, обмежив владу губернаторів провінцій, не скликав Генеральні штати.

• За правління Генріха IV Франція здобула колонії в Північній Америці. На початку XVII ст. французи захопили частину Канади й заснували там кілька міст, зокрема Квебек.
• У зовнішній політиці Генріх IV прагнув послабити Іспанію та Священну Римську імперію й активно підтримував німецькі протестантські князівства. Король зібрав велику армію, яку планував спрямувати на Іспанію, Північну Італію та в область Нижнього Рейну.

• Однак у розпал воєнних приготувань у травні 1610 р. Генріха ІV підступно вбив католицький фанатик Франсуа де Равальяк.

​

Ч. Г. Хаузес.

Убивство Генріха IV й арешт Равальяка. 1610 р

• Генріх IV став уособленням державного суверенітету й національної єдності Франції.
• Це був перший монарх, який відійшов від принципу: «Чия влада — того й віра» і проголосив рівноправність католиків і протестантів. За часів його правління у Франції встановився порядок і покращився добробут населення

Перша половина XVII ст. Уривок із щоденника П’єра д’Етуаля про вбивство Генріха IV (...)

• У п’ятницю [14 травня 1610 р.] приблизно о 4 год вечора король у своїй кареті, без охорони, маючи при собі тільки д’Епернона, Монбазона та 4–5 інших, проїжджав повз [церкву] Св. Іннокентія в Арсенал. Коли його карета через загромаджений дорожною бричкою та двохколісним возом шлях була змушена зупинитися на розі вулиці де ла Фероньєр, навпроти нотаріуса, на ім’я Путрен, короля було безжально вбито підступним і підлим нелюдом, на ім’я Франсуа де Равальяк, уродженцем міста Ангулема; він скористався цим випадком, аби нанести злощасний удар (він давно вже вичікував, перебуваючи в Парижі саме з цією метою, і його величність уже давно попереджали, аби мав охорону, але він не надавав цьому значення). У той час, як король уважно слухав листа, якого читав д’Епернон, розгніваний де Равальяк накинувся на нього, тримаючи в руці ніж, і завдав почергово два удари в груди його величності; останній удар уцілив прямісінько в серце, позбавивши цього доброго короля життя... • Які почуття в П. д’Етуаля викликало вбивство короля?
• • Поміркуйте, що могло бути причиною замаху на Генріха IV.

• Період процвітання французького суспільства пов’язують з іменем Армана-Жана дю Плессі де Рішельє — кардинала і першого міністра короля Луї XIII.
• У 1624-1642 рр. він фактично керував державою. Будучи прихильником абсолютизму, створив таку систему влади, завдяки якій династія Бурбонів упевнено правила ще понад 100 років.

• Сину Генріха IV було лише 9 років, коли він став королем Людовіком XIII. Скориставшись малолітством короля, французьке дворянство повністю вийшло з-під контролю влади. У країні відбувався політичний безлад.

• Перший міністр ставився неоднаково до різних верств.
• На дворян опирався, бо вони — «нерв держави».
• Фінансистів, банкірів звав «п’явками на тілі нації» (бо можуть приносити і шкоду, і користь).
• Вимагав праці від простолюду, бо він — «віслюк, який псується від тривалого відпочинку».
• Намагався придушити гугенотський рух. У 1629 р. видав «Едикт милості», за яким протестантам заборонили утримувати гарнізони та володіти фортецями, натомість гарантували релігійні свободи.

• Ліквідував кілька змов проти себе та монархії, наказав нищити замки багатих землевласників, увів смертну кару за дуелі між дворянами, вважаючи, що кров варто проливати лише за Францію.

• Особливо урядовець дбав про розвій економіки.
• Сповідував меркантилізм — розумне втручання в господарювання.
• Підтримував торгівлю, ініціювавши створення понад 20 комерційних компаній. Сприяв реконструкції Сорбонни. Навіть сам писав п’єси, які друкували в королівській друкарні.

Рішельє вважав, що «освіченість - найкраща окраса держави». У 1635 р. він заснував знамениту Французьку академію, усіляко підтримував письменників, художників і вчених.

Меркантилізм —втручання держави в економіку; залучення в країну дорогоцінних металів, досягнення вигоди від зовнішньої торгівлі.

• За урядування А. де Рішельє побачила світ перша французька газета, і саме він добирав матеріали для публікацій.
• Незважаючи на те, що з дитинства був кволим і слабким, чи не половину життя провів «у сідлі», як головнокомандувач. На стволах гармат звелів відлити надпис: «Останній аргумент королів», усвідомлюючи, що кровопролиття — не найкращий спосіб розв’язання проблем.
• У «рішельєвський» період французи заселяли Канаду, колонізували Південну Африку та Гвіану в Південній Америці.

Стосунки між Людовіком XIII та його першим міністром були непростими. Якось вони разом виходили з королівського кабінету.

Біля порога король раптом зупинився і, звертаючись до Рішельє, уїдливо сказав: «Проходьте першим, усі й так говорять, що саме Ви справжній король». Інший розгубився б, але не Рішельє. Він підхопив свічник і впевнено рушив далі зі словами: «Так, сір, я йду попереду, аби освітлювати Вам дорогу».

XVII ст. З «Політичного заповіту»

• Рішельє Я обіцяв Вашій Величності всю свою майстерність і весь авторитет, аби знищити партію гугенотів, зламати пиху вельмож, привести всіх підданих до виконання їхніх обов'язків і піднести Ваше ім'я серед іноземних націй на той рівень, на якому воно має перебувати. Дворянство потрібно розглядати як один з найславніших нервів держави, здатний багато сприяти її збереженню та зміцненню. Ті дворяни, які відійшли від доблесті предків та ухиляються від того, щоб служити короні шпагою і життям, заслуговують на позбавлення переваг свого походження та несення частини тягаря народу. Якби народ надто благоденствував, його не можна було б утримати в межах його обов'язків. Його варто порівнювати з мулом, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від праці.
• 1. У чому кардинал вбачав свої заслуги перед Францією та королем?
• 2. Яке місце в житті держави Рі0ельє визíачав дворянам і яке - їростолюду?

• Зовнішня політика кардинала Рішельє була спрямована на захист національних інтересів країни.
• У 1635 р. Франція вступила в Тридцятилітню війну (1618–1648) і розпочала бойові дії проти Габсбургів.
• Хоча спочатку французька армія зазнавала невдач, невдовзі вона почала здобувати блискучі перемоги. Проте кардинал Рішельє не дожив до успішного завершення війни. Він помер у грудні 1642 р. Король Людовік XIII пережив його на півроку

• Напередодні впокоєння він промовив слова, що влучно визначали сутність його діяльності: «У мене не було ворогів, окрім ворогів держави»

​

Домашнє завдання

• Переглянути презентацію до уроку
• Індивідуальне повідомлення-Жан Батист Кольбер

Людовік 14