��Гуманізація освітнього процесу як один з напрямків подолання мобінгу, булінгу та кібербулінгу в учнівському середовищі���Підготувала: Павлішина Анжела

ДНЗ «Подільський центр ПТО»

​

​

​

​

​

​

​

​

У кожної людини є право – любити іншого, чи не любити, поважати, чи не поважати. �Але ні у кого немає права бити людину по обличчю – нехай навіть просто словесно.

Що це таке -

���

Для подолання та профілактики насильства у закладах освіти необхідно розробити та упроваджувати ефективні соціально-педагогічні технології, зокрема,

забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.

Гуманізація освіти – багатоплановий процес, що передбачає єдність загальнокультурного, соціально морального й професійного розвитку особистості.

Гуманізація розглядається, насамперед, як ключовий елемент нового педагогічного мислення та вихідний принцип сучасної освіти, основним смислом якого (згідно з Державною національною програмою «Освіта (Україна ХХІ століття)») є «утвердження людини як найвищої соціальної цінності, найповніше розкриття її здібностей та задоволення різноманітних освітянських потреб, забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи».

Принципи гуманізації освіти

• Облагороджувати середовище навколо дитини.
• Проявляти творче терпіння.
• Приймати дитину такою, як вона є.
• Будувати співробітництво з дитиною.
• Виховувати з оптимізмом будь-яку дитину.
• Проявляти відданість і щирість у спілкуванні з дитиною.

Основні положення гуманізації освітнього процесу:

1. У центрі навчально-виховного процесу – учень.

Його життєвий досвід – вирішальний фактор формування особистості.

​

2. У вихованні ключовими є такі завдання:

​

— орієнтація на духовно - збагачену особистість, гармонізація інтелектуального, фізичного та емоційного, духовного розвитку учня;

​

— виховання повинно бути вільним;

​

— основна увага педагогів повинна надаватись моральному вихованню особистості учня з пріоритетом загальнолюдських цінностей, де провідна роль належить сім’ї;

​

— забезпечення індивідуального підходу у вихованні, що грунтується на власному виборі дитини та якісному психолого-педагогічному супроводі її розвитку.

​

​

3. У змісті, формах та методах навчання передбачаються такі зміни:

​

— гуманістична спрямованість змісту навчальних дисциплін;

— образне, художнє викладання матеріалу;

— урахування вікових життєвих ритмів дітей, сенситивних періодів у навчанні;

— забезпечення диференційованого підходу, роботи в індивідуальному режимі учнів;

— гуманізація форм контролю знань, оцінювання не тільки результату, але й затрачених зусиль тощо.

​

4. В управлінні школою відбувається перенесення акцентів на:

— колегіальність прийняття рішень;

— учнівське самоврядування;

— постійну турботу про здоров’я дітей і педагогів;

— організацію навчання вчителів, підвищення їхньої кваліфікації, ознайомлення з перспективним педагогічним досвідом, світовими альтернативними педагогічними системами;

— організацію спільної діяльності школи та сім’ї, роботи батьківських університетів, теоретичних семінарів.

Педагог, вчитель, вихователь –

довірена особа суспільства, якій воно вручає найдорожче і найцінніше – своїх дітей, свою надію, своє майбутнє, тому, забезпечення такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом, основне завдання сучасного навчально-освітнього процесу.