ХВИЛІ ЧИ ЧАСТИНКИ?
І НЕ ХВИЛІ, І НЕ ЧАСТИНКИ!
«Речовина і світло одночасно мають властивості хвиль і частинок, однак у цілому це не хвилі, й не частинки, і не суміш того й іншого. Наші механічні поняття не спроможні повністю охопити реальність, для цього недостатньо реальних образів».��
Сергій Вавилов�фізик, засновник школи�фізичної оптики
ГІПОТЕЗА ДЕ БРОЙЛЯ. �КОРПУСКУЛЯРНО-ХВИЛЬОВИЙ ДУАЛІЗМ ЯК ЗАГАЛЬНА ВЛАСТИВІСТЬ МАТЕРІЇ
Труднощі постулатів Бора
Формулюючи свої постулати, Н. Бор, як
і Е. Резерфорд, спирався на уявлення, що електрон усередині атома поводиться як частинка, що рухається певною орбітою. І в цьому була його помилка. Кількісна теорія, побудована Бором, виявилася недостатньою, щоб пояснити випромінювання складних атомів і випромінювання молекул, — учений зміг побудувати лише теорію випромінювання
атома Гідрогену.
Труднощі постулатів Бора
Річ у тім, що поведінка електрона всередині
атома скоріше нагадує хвилю.
«Але ж електрон — це частинка», — скажете ви і будете й праві, й не праві, адже електрон, як і світло, одночасно має властивості хвилі й частинки.
Гіпотеза Луї де Бройля
У 1924 р. французький фізик Луї де Бройль
висунув гіпотезу, згідно з якою корпускулярно-хвильовий дуалізм є характерним не лише для фотонів, а й для будь-яких інших мікрочастинок.
Гіпотеза Луї де Бройля
Кожній рухомій частинці відповідає певна хвиля — хвиля де Бройля,довжину якої визначають за формулою:
Принцип невизначеності Гейзенберга
Квантова механіка, на відміну від класичної, використовує інший метод опису стану системи.
У будь-якій задачі класичної механіки матеріальна точка (або тіло) має визначені координати, які характеризують її положення в просторі, та визначену швидкість (або імпульс).
Принцип невизначеності Гейзенберга*
У квантовій механіці й координата, й імпульс одночасно визначаються лише з деякою точністю (∆x — невизначеність координати; ∆p — невизначеність імпульсу), тобто можна знайти лише ймовірність виявлення об’єкта в певній ділянці простору, ймовірність наявності в об’єкта певного імпульсу.