Оцінювання: виклики та тенденції �НУШ

Як оцінюватимуть учнів �початкових класів – нові рекомендації МОН

Важливо!!!

п.3 наказу № 813 від 13.07.2021 р.

Визнати такими, що втратили чинність, накази Міністерства освіти i України від 20.08.2018 N 924 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів першого класу у Новій українській школі», від 27.08.2019 № 1154 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів другого класу», від 16.09.2020 № 1146 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання учнів третіх i четвертих класів Нової української школи».

Як зрозуміти сучасне оцінювання?

Для уніфікації термінів та зручності їх використання в практичній діяльності пропонують оцінювальне судження називати вербальною оцінкою,

​

а оцінювальне судження із зазначенням рівня результату– рівневою оцінкою.

​

Обидві оцінки можна виражати як

усно, так і письмово.

Два різновиди результатів навчання�

Для рівневої оцінки є 4 рівні:

​

• Початковий (П)
• Середній (С)
• Достатній (Д)
• Високий (В)

​

Вербальну та рівневу оцінки можна виражати як усно так і письмово

​

​

Відповідно до пункту 28 Державного стандарту початкової освіти отримання даних, їх аналіз та формулювання суджень про результати навчання учнів здійснюються у процесі:

формувального оцінювання, метою якого є відстеження особистісного розвитку учнів й ходу опановування ними навчального досвіду як основи компетентностей та побудову індивідуальної освітньої траєкторії особистості;

підсумкового оцінювання, метою якого є співвіднесення навчальних досягнень учнів з обов'язковими/очікуваними результатами навчання, визначеними Державним стандартом/освітньою програмою.

​

​

Формувальне оцінювання дасть можливість помітити і оцінити руйнівну силу ям і бар’єрів та підказати учням, що робити, щоб їх подолати. Якщо вчитель ігнорує формувальне оцінювання і тільки оцінює підсумковий результат, то учні мають самостійно долати усі перешкоди без професійної підтримки вчителя. Якщо зможуть – подолають, якщо ні - допоможуть батьки чи репетитори, чи доведеться залишитися на цій дорозі і не вибратися. Усі рухатимуться далі, а тим, хто відстав, буде складно наздогнати інших на новій біговій доріжці.

Як проводити формувальне оцінювання ?

Особливості:

• починається з перших днів навчання в школі і триває постійно;

​

• спрямоване на з’ясування індивідуальних проблем в опануванні учнем матеріалу та на запобігання утруднень на подальших етапах навчання;

​

• учителю треба постійно спостерігати за динамікою розвитку особистісних якостей учня / учениці, рівня сформованості навчальних дій, що співвідносяться з очікуваними результатами, сприяти формуванню впевненості щодо власних можливостей та навичок;

​

• рівноправний діалог між учнем / ученицею та вчителем;

​

• зазвичай розпочинають із самооцінювання учнем / ученицею своєї роботи (або взаємооцінювання результатів навчання учнями) і завершують оцінюванням результату вчителем. Важливо: учитель озвучує своє оцінювальне судження лише після того, як учень/-і висловив/-ли свою / свої думки;

​

• потрібно перевіряти кожну письмову роботу учня / учениці.

Алгоритм формувального оцінювання

• На початку теми поставте цілі.
• Сформулюйте їх як очікуваний результат.
• Разом з учнями обговоріть, які вміння вони розвиватимуть під час вивчення теми.
• Запропонуйте оцінити кожне з умінь до початку вивчення теми (вказати що добре вдається, а над чим треба попрацювати.
• Як визначити над якими уміннями працювати? Краще брати ті, що вказані у свідоцтві досягнень або з типової освітньої програми. Адаптуйте уміння до учнів.
• На кожному етапі вивчення теми перевіряйте чи виконані навчальні цілі, давай завдання для самооцінювання.

Цілі формувального оцінювання

• вибудувати індивідуальну траєкторію розвитку учнів;
• оцінити або визначити досягнення дітей на кожному з етапів освітнього процесу;
• вчасно виявляти проблеми й запобігати їх нашаруванню;
• мотивувати учнів до прагнення здобути максимально можливі результати;
• виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, відсутність побоювання помилитися, переконання у своїх можливостях і здібностях.

Отже, в сучасній школі змінюється мета оцінювання: вона перестає бути лише інструментом оцінювання успішності учнів, а стає засобом навчання для вчителя також.

​

​

​

​

Основні аспекти процесу оцінювання: вербальне оцінювання

Використовуючи словесне оцінювання, варто пам’ятати, що вчитель має оцінювати результат роботи, а не особистісні якості дитини, її пізнавальні процеси (увагу, сприймання, пам’ять, мислення, темп роботи.

Добрий зворотний зв’язок є мистецтвом, але він завжди повинен містити чотири елементи:

• виокремлення та відзначення добрих елементів роботи учня;
• зазначення того, що вимагає покращення або додаткової роботи з боку учня;
• вказівки, яким чином учень повинен виправити цю конкретну роботу;
• рекомендації, в якому напрямку учень повинен працювати далі.

Молодець!

Добре!

Чудово!

Супер!

Найкраща робота!

Працюєш не в повну силу

Можеш краще

Старайся

Ой-йой-ой!

…………

Завдання. Надайте письмовий зворотній зв’язок учневі на виконану ним роботу, дотримуючись визначених чотирьох елементів.

Для зворотного зв'язку можна використати певні оцінні маркери

Лист самооцінювання

• Водночас доцільно вчити дітей взаємооцінюванню, при цьому формувати уміння коректно висловлювати думку про результат роботи однокласника, давати поради щодо його покращення. Це активізує навчальну роботу, сприяє розвитку критичного мислення, формуванню адекватного ставлення до зауважень, рекомендацій, зміцнює товариськість та відчуття значимості кожного в колективі

​

​

Вчитель, який використовує формувальне оцінювання:

Учень повинен знати, що саме буде підлягати оцінюванню. Вчитель сам або разом з учнями встановлює його критерії: що буде братися до уваги при оцінюванні (нащобузу — на що будемо звертати увагу).

Тобто, що буде доказом того, що цілей було досягнуто.

Критерії допомагають учням підготуватися до перевірки та виконати роботу так, щоб поставлена вчителем мета була реалізована.

Вчитель, відповідно, оцінює лише те, що визначив раніше.

Учителям пропонують орієнтовні рамки оцінювання, у яких містяться характеристики чотирьох рівнів і формулювання для оцінювальних суджень.

​

• Учитель може ініціювати певні особливості оцінювання в класі та винести на затвердження педради.

​

• Оцінка – конфіденційна й доступна лише для учня та батьків (або осіб, які їх замінюють).

​

• Інформувати батьків можна під час індивідуальних зустрічей, через запис оцінювальних суджень у робочих зошитах, у паперових / електронних щоденниках тощо, через фіксацію результатів навчання у свідоцтвах досягнень учня.

​

Як позначати і фіксувати результати �формувального оцінювання ?�

Вчителю потрібно конкретизувати формулювання з рамки оцінювання.

​

Наприклад, у рамці зазначено: “Визначає спосіб подолання виявленого утруднення за наданими орієнтирами”. Учитель натомість трансформує це в таке судження: “Ти правильно обрав пам’ятку для пояснення способу обчислення, водночас дотримуйся послідовності дій”.

​

Наголошують, що оцінювальне судження зазвичай виражає не лише емоційне сприйняття (“Молодець!”, “Чудово!”), а розкриває суть досягнутого результату відповідно до конкретних очікувань (“Іменники в тексті визначено правильно, однак перевір написання слів у рядку…”, “Дякую за старанність, хід розв’язування задачі обрано правильно, повтори способи обчислень за №102 на с. 34” тощо).

Тематичні діагностувальні роботи (ТДР)

• Кількість та періодичність ТДР учитель може визначати самостійно. Зазвичай, їх планують через кожні 16-20 навчальних годин
• Обсяг завдань рекомендують визначати з урахуванням вікових можливостей учнів
• Зміст завдань, види навчальної діяльності добирають з урахуванням специфіки предмета вивчення, готовності учнів виконати завдання для виявлення результату
• Можуть містити завдання, які виконують усно (переказ, власне висловлювання тощо), письмово (списування, диктант, тестові завдання тощо), практично (дослід, моделювання/конструювання, виконання практичної роботи тощо) та завдання, що передбачають виконання роботи з допомогою електронних освітніх ресурсів.
• Рекомендують передбачати не більше 1 тематичної діагностувальної роботи на навчальний день.
• Якщо учня не було в школі в день проведення діагностувальної роботи, то після повернення він не пише діагностувальну роботу

​

​

Діагностувальні роботи з предметів мовно-літературної освітньої галузі (мова навчання)

Система тематичних діагностувальних робіт може містити такі навчальні завдання:

• аудіювання (2-4 кл.),
• читання вголос (1-4 кл.),
• читання мовчки (3-4 кл.),
• читання напам’ять (2-4 кл.),
• роботу з літературним твором/медіа текстом (2-4 кл.),
• діалог (усно/письмово, 2-4 кл.),
• усний переказ (2-4 кл.),
• письмовий переказ (3-4 кл.),
• усний твір (2-4 кл.),
• письмовий твір (4 кл.),
• списування (1-4 кл.),
• диктант (2-4 кл.),
• робота з мовними одиницями (2-4 кл.).

Діагностувальні роботи з математики

• Можуть бути комбінованими, у тому числі з тестових завдань закритого й відкритого типів, та містити навчальні завдання на виявлення стану сформованостl навичок читання, запису i порівняння чисел, обчислювальних навичок, навичок читання i запису математичних виразів/рівностей/нерівностей, розв’язування рівнянь, уміння розв’язувати задачі, розпізнавання й побудову геометричних фігур, оперування величинами тощо з урахуванням програмового матеріалу, що опрацьовувався.
• Водночас учитель може практикувати проведення тематичних діагностувальних робіт, які передбачають перевірку одного із результатів навчання (обчислювальних навичок, уміння розв’язувати задачі тощо).
• Одна з тематичних діагностувальних робіт протягом року може передбачати виявлення стану сформованості навичок усних обчислень. Зміст завдань у такій роботі, зазвичай, може охоплювати різні змістові лінії навчальної програми з математики.

Діагностувальні роботи з інтегрованих курсів

• можуть містити тестові завдання закритого i відкритого типів на виявлення стану опанування учнями програмового матеріалу

• практичні роботи з картами, приладами, моделями

​

• графічні роботи, за допомогою яких перевіряється вміння інтерпретувати інформацію за допомогою моделі, малюнка, схеми тощо

​

Тематичні діагностувальні роботи �з предметів вивчення таких освітніх галузей, як «Технологічна», «Інформатична», «Мистецька» i «Фізкультурна», а також з курсів за вибором

• зазвичай, не проводять.

• На наступному уроці після виконання ТДР рекомендують організовувати аналіз виконаних завдань та роботу над виправленням і попередженням помилок.

​

• З метою підготовки до наступного після діагнастувальної роботи уроку рекомендують учителю у зручний для себе спосіб узагальнити виявлені результати навчання учнів класу.

Як оцінювати ?

Про зошити

• Рекомендовано перевіряти кожну роботу вербальною оцінкою (оцінювальним судженням) усно або в письмовій формі.

​

• Рекомендовано диференційовано підходити ло позначок у зошиті: в залежності від потреб дитини помилку можна виправити, підкреслити чи позначити рядок, де її знайти.

​

• Зробити "банк" вербальних оцінок, на які можна спиратися.

​

• Учитель разом з учнями може обрати позначення самооцінки учня, оцінки вчителя для фіксації перевірених робіт. Окрім позначень важливими є записи оцінювальних суджень щодо виконання письмової роботи.

​

• Не зловживайте наліпками. Це мотиваційні значки , а не формувальне оцінювання.

Підсумкове оцінювання

• Рекомендують за 10–15 днів до кінця навчального року узагальнити результати навчання учнів за кожним блоком обов’язкових результатів навчання з різних предметів / інтегрованих курсів, який окреслений у свідоцтві досягнень(попередню оцінку).

​

• За рішенням педради вчитель може фіксувати попередню оцінку підсумкового оцінювання в класному журналі або лише на носії зворотного зв’язку з батьками.

​

• Якщо учні / їхні батьки хочуть покращити результати, учитель може запропонувати їм індивідуалізовану діагностувальну роботу. Таку роботу учні зазвичай виконують індивідуально на уроці. Змінювати оцінку варто, лише якщо індивідуалізована робота показала покращення результату.

• Учні 1–4 класів не отримують балів (можна позначити рівень в 3-4 кл. за рішенням педради)

​

• Рекомендують визначати підсумок за рік з урахуванням динаміки досягнення того чи іншого результату навчання.

​

• Підсумкову (річну) оцінку фіксують у класному журналі та свідоцтвах досягнень учнів.

​

• ДПА: наприкінці 4 класу проводять державну підсумкову атестацію.

Її результати не впливають на підсумкову оцінку за рік,

ДПА в 4 класі проводять тільки для моніторингу.

Оформлення документації

• На лівій сторінці останнього розвороту журналу для записів уроків з певного предмета/інтегрованого курсу пропонуємо записувати номери показників характеристик результатів навчання, що подані у свідоцтві досягнень з відповідної освітньої галузі, а на правій сторінці розвороту журналу — записувати ці показники характеристики результатів навчання у тому порядку, як вони записані у свідоцтві досягнень.
• У кожній колонці пропонуємо фіксувати стан сформованості обов’язкових результатів навчання (Сформовано - ; ще формується — нічого не записувати). Якщо в 3-4 класах використовують рівневу оцінку, то замість позначки пропонуємо записувати першу букву назви рівня, якому відповідає результат навчання.
• У частині класного журналу «Зведений облік навчальних досягнень учнів» рекомендуємо записувати лише рішення педагогічної ради про переведення учня до наступного класу.

Свідоцтво досягнень

• Розроблені два примірні зразки свідоцтв досягнень, окремо для кожного циклу навчання.

​

• Свідоцтва досягнень учнів можуть бути доповненими з урахуванням особливостей освітньої програми закладу освіти.

​

• Свідоцтво досягнень учня можуть підписувати учитель класу, батьки учня, керівник закладу загальної середньої освіти.
• Оригінал документа пропонується зберігати батькам учня/учениці чи особам, що ïx замінюють. Копію документа з відміткою «Згідно з оригіналом», що закріплено печаткою, рекомендуемо зберігати в особовій справі учня.

​

• Переписувати інформацію із свідоцтва досягнень учня до

особової справи не потрібно.

​

• В особовій справі доцільно лише зазначати рішення про переведення до наступного класу.

​

Нагородження

• Ураховуючи, що кожен учень/кожна учениця мають певні обдарування до хоча б одного виду навчальної діяльності, за підсумками навчального року рекомендуємо нагороджувати учнів відзнаками (грамотами, дипломами тощо) школи за індивідуальні досягнення.

Правила та процедури оцінювання навчальних досягнень учнів.

Для визначення цілей на початку навчального року, вивчення нової теми учні у супроводі вчительки ставлять собі чотири запитання:

• Де я зараз знаходжуся?
• Куди я прямую?
• Чого я намагаюся досягти?
• Як я можу досягти своєї мети?

Рішення, які ухвалює педрада:

• Для 1–2 класу - вербальна шкала оцінювання, для 3–4 класу — рівневу.
• Використовуємо форму Свідоцтва досягнень, запропоновану МОН, (Можна вносити зміни на рівні предметів, що вивчаються, та результатів навчання, які оцінюються. Єдине: результати мають відповідати Державному стандарту початкової освіти.)
• Як вести документацію — в електронній чи паперовій формі? Це також вирішує педагогічний колектив школи.

Прийняті педагогічною спільнотою шкільні правила щодо здійснення оцінювання навчальних досягнень учнів може схвалити педагогічна рада. Правила можна описати в освітній програмі школи.

Крок 2. Для учнів у межах кожного предмета потрібно сформувати конкретні цілі навчання. Результати, яких мають досягти учні наприкінці, можна розбити на коротші періоди, на семестр/кінець кожної теми. На початку вивчення теми варто роз’яснювати учням та їхнім батькам, які основні результати мають бути в дитини наприкінці. Можна цю інформацію доносити через роздатковий матеріал, повідомляти усно, на сайті або в інший спосіб.

Крок 3. Для кожного навчального предмета (інтегрованого курсу) варто визначити кількість контрольних точок (з підсумкового оцінювання), а також визначитися із формами проведення підсумкового оцінювання.

Крок 4. Кожна учителька може сама вирішити, як фіксувати результати навчання учнів. Це може бути заповнення бланків діагностичних робіт, оцінювання результатів у письмовій роботі, надання письмового зворотного зв’язку у роботі учня / учениці, збереження роботи в портфоліо тощо. Придатним є будь-який спосіб, який визначить педагогічна спільнота. Учителька може вирішити, де будуть виконуватися ці роботи: у зошитах чи на окремих бланках, а також як підписати зошити та де їх зберігати.

Крок 5. Учителька сама може вирішити, як оцінювати поточні письмові роботи, або можна виробити спільні шкільні правила про способи надання зворотного зв’язку. Для 1–2 класів це вербальна оцінка роботи, а в 3–4 класах допустимі певні позначки, значення яких треба обговорити з учнями.

Крок 6. Для здійснення само- та взаємооцінювання потрібно обрати шкалу, яка буде використовуватись постійно та буде зрозумілою дітям і батькам. Наприклад: Я досяг / досягла успіху / Я вправляюсь / Мені ще варто попрацювати або будь-яку іншу.

Крок 7. Кожній учительці варто спланувати, як і коли проводити тристоронні зустрічі з учнями та їхніми батьками. Краще спланувати час і графік таких зустрічей заздалегідь. Про що завчасно повідомити батьків.

Крок 8. Варто спланувати окрему роботу з учнями, на якій вони ставитимуть власні цілі на певні періоди навчання. Доцільно це робити після проведення діагностичних робіт.

​

Портфоліо як прийом формувального оцінювання

Портфоліо — це набір робіт учня, який відображає його запити, інтереси та навчальний поступ.

Що таке учнівське портфоліо?

Портфоліо — це набір робіт учня, який відображає його запити, інтереси та навчальний поступ.

Навіщо створювати портфоліо?

Для учнів процес створення портфоліо сприяє розвитку навичок самостійної роботи, креативності та орієнтованості на результат. А вчителеві/-льці портфоліо допомагає простежити навчальний поступ учнів. На основі портфоліо вчитель/-ка разом із учнем / ученицею та батьками планує подальший навчальний поступ дитини.

Які є види портфоліо?

• Портфоліо розвитку або робоче портфоліо. Учень / учениця добирає свої роботи за певний період, вчитель/-ка додає до них ті, які допоможуть краще простежити навчальний поступ дитини за цей період.
• Демонстраційне портфоліо або портфоліо учня / учениці. Учень / учениця самостійно добирає ті свої роботи, які вважає найкращими. Так, дитина навчається аналізувати свою роботу, оцінювати, що вдалося краще, а що — гірше. На відміну від портфоліо розвитку, демонстраційне портфоліо не завжди відбиває щоденну діяльність дитини.

Портфоліо може містити будь-які роботи, за якими можна простежити навчальний поступ учня / учениці:

• малюнки;
• письмові роботи;
• форми самооцінювання;
• фото;
• щоденники;
• коментарі вчителів;
• коментарі батьків;
• результати групової роботи;
• матеріали проєктів та експериментів;
• мистецькі роботи, поробки тощо.

У 1–2 класах більшість рубрик будуть розраховані на малювання. У 3–4 класах учні виконуватимуть більше письмових робіт.